Поняття про сприймання, його види і властивості.

Поняття про сприймання

Безпосередньо контактуючи з навколишнім світом, людина одержує не лише інформацію про певні властивості та якості тих чи інших об'єктів чи явищ через відчуття їх, а й відомості про самі об'єкти як цілісні утворення. Цілісне їх відображення людиною характеризує другу ланку єдиного процесу чуттєвого пізнання - сприймання.

Сприймання - це психічний процес відображення людиною предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх їхніх якостей і властивостей при безпосередньому їх впливі на органи чуттів.

У сприйманні предмета як своєрідного синтезу його властивостей відбувається реакція на комплексний подразник, рефлекс на співвідношення між його якостями. У результаті сприймання виникають образи об'єктів, що сприймаються, -уявлення.

Процес сприймання відбувається у взаємозв'язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо об'єкт сприймання), мовою (називаємо його словом), почуттями (виявляємо своє ставлення до нього), волею (свідомим зусиллям організовуємо перцептивну діяльність).

Важливу роль у сприйманні відіграють емоційний стан особистості, її прагнення, переживання змісту сприйнятого. Емоції постають як мотив, внутрішнє спонукання до пізнання предметів та явищ.

У продуктивності сприймання предметів та явищ навколишнього світу важливу роль відіграють активність, дієвість особистості. Вона виявляється вже в рухах органів чуттів, спрямованих на об'єкти, які сприймаються, в їх обмацуванні, обстеженні зором їхніх контурів, окремих частин.

Властивості сприйняття

1. Предметність - це віднесення відомостей, що отримуються із зовнішнього світу, до цього світу.

2. Цілісність. Сприйняття - це завжди цілісний образ. Ми подумки добудовуємо образ до деякої цілісної форми.

3. Структурність. Пов'язана з цілісністю. Сприйняття - це не проста сума відчуттів. Ми сприймаємо фактично абстраговану з цих відчуттів узагальнену структуру.

4. Константна. Здатність сприймати предмети відносно постійними за формою, кольору і величині і так далі, незалежно від фізичних умов, що міняються.

5. Свідомість. Сприйняття тісно пов'язане з мисленням, з розумінням суті предмета. Свідомо сприйняти предмет - це означає подумки назвати його, тобто віднести до певного класу предметів, узагальнити його в слові.

6. Вибірковість. Проявляється в переважному виділенні одних об'єктів в порівнянні з іншими. Залежить від інтересів і значною мірою від установок особи.

Види сприйняття.

1. По домінуючому аналізатору: зорові, слухові, тактильні, нюхові і так далі. Зазвичай комбінуються.

2. По формах існування матерії: сприйняття простору, часу, руху.

3. Можна виділити сприйняття предметів, стосунків, себе і іншої людини.

Сприйняття простору - рельєф, віддаленість, взаємне розташування.

Сприйняття величини і глибини - рух очей і руки. Величина: дослідження по контуру і величина зображення на сітківці. Глибина: акомодація і конвергенція.

Сприйняття рухів - напрям, швидкість переміщення.

Сприйняття часу - біологічний годинник.

 

Поняття про пам ’ ять та її види.

Поняття про пам'ять

Враження, які одержує людина, відображаючи дійсність через свої органи чуттів чи в процесі мислення, не зникають безслідно, а фіксуються в мозку і зберігаються в ньому у вигляді образів, уявлень про предмети та явища, що сприймалися раніше. При потребі набутий досвід може бути відтворений і використаний у діяльності.

Закріплення, зберігання та наступне відтворення людиною її попереднього досвіду називається пам'яттю.

Пам'ять є наріжним каменем психічного життя людини. Завдяки пам'яті вона може набувати потрібні для діяльності знання, вміння та навички.

Пам'ять - необхідна умова психічного розвитку людини. Нові зрушення в її психіці завжди грунтуються на попередніх досягненнях, на основі здобутків, зафіксованих у пам'яті.

Завдяки пам'яті зберігається цілісність "Я" особистості, усвідомлюється єдність її минулого та сучасного. Без запасу уявлень пам'яті неможливими були б розумова діяльність, створення образів, уява, орієнтування в середовищі взагалі. Людина, позбавлена пам'яті, зауважував І. М. Сеченов, постійно перебувала б у становищі новонародженого, була б істотою, не здатною нічого навчитися, ніщо опанувати.

У пам'яті розрізняють такі головні процеси: зберігання, відтворення та забування.

Залежно від матеріалу, який запам'ятовується, виокремлюють образну, словесно-логічну, емоційну та рухову пам'ять.

За тривалістю утримання матеріалу, що запам'ятовується, пам'ять поділяють на короткочасну, довготривалу та оперативну.

Види пам'яті

I. За часом збереження матеріалу

1. Миттєва (чи іконічна). Пов'язана з утриманням точної і повної картини тільки що сприйнятого органами чуття, без якої б то не було переробки отриманої інформації. Її тривалість 0,1 - 0,5 секунд.

2. Короткочасна пам'ять. Це спосіб зберігання інформації протягом короткого проміжку часу, в середньому близько 20 секунд. Без повторення! Тут зберігається не повний, а лише узагальнений образ сприйнятого, його найбільш суттєві елементи. Її характеристика - об'єм. Він приблизно дорівнює 5 - 9 одиницям інформації.

3. Оперативна пам'ять. Це пам'ять, розрахована на зберігання інформації протягом заздалегідь заданого терміну,: від декількох секунд до декількох днів. Термін зберігання визначається завданням.

4. Довготривала пам'ять. Ця пам'ять здатна зберігати інформацію протягом практично необмеженого терміну. При користуванні довготривалою пам'яттю для пригадування нерідко вимагається мислення і зусилля волі, тому на практиці її часто зв'язують з цими 2-а процесами.

5. Генетична пам'ять. Це пам'ять, що зберігається в генотипі, передається у спадок. Це єдина пам'ять, на яку ми не можемо чинити вплив через навчання і виховання.

II. По переважаючому аналізатору в процесах запам'ятовування, збереження і відтворення матеріалу.

1. Зорова пам'ять. Пов'язана із збереженням і відтворенням зорових образів.

1. Слухова пам'ять. Це хороше запам'ятовування і точне відтворення різноманітних звуків - музичних, мовних.

2. Рухова пам'ять. Це запам'ятовування, збереження і відтворення різноманітних складних рухів. Ця пам'ять бере участь у формуванні трудових умінь і навичок.

3. Емоційна пам'ять. Це пам'ять на переживання. Вона бере участь в роботі усіх видів пам'яті.

4. Дотикова, нюхова, смакова та ін. види пам'яті. Особливої ролі в життя не грають. Вони в основному задовольняють біологічні потреби.

III. По характеру участі волі.

1. Мимовільна пам'ять. Тут запам'ятовування і відтворення відбувається автоматично, без особливих зусиль і постановки спеціального мнемической завдання.

2. Довільна пам'ять. Обов'язково присутнє мнемическая завдання, а сам процес запам'ятовування або відтворення вимагає вольових зусиль.

IV. По різній мірі свідомості:

1) механічна; 2) логічна.