Матеріали прошивного способу з'єднання

Матеріали з плівок

Для виготовлення плащів та курток використовують тонкі щільні тканини з гладкою поверхнею. Для надання тканинам здібності не пропускати воду їх піддають спеціальним оздобленням: водонепроникливим (з полімерними або гумовим ПЛІВКОВИМИ покриттями) та водотривким (зі спеціальними насиченнями, які перешкоджають змочуванню ниток). За волокнистим складом тканини поділяються на бавовняні, шовкові та напівшовкові. За структурою це тканини з однониткових або скручених (з невисоким ступенем скручування) ниток та пряжі, переплетень: полотняного, саржевого або діагоналевого, з підвищеною відносною щільністю. За забарвленням тканини випускають переважно гладкофарбованими в різні яскраві кольори. Для покращання зовнішнього виду використовують нові види оздоблень: "лаке", перлинні, перламутрові, позолочені або сріблясті плівкові покриття та інші. Тканини для плащів та курток повинні мати приємний зовнішній вигляд, за забарвленням та оздобленням відповідати сучасному напрямку моди; бути достатньо формостійкими, пружними, зносостійкими, легко очищуватися від забруднень, мати невисоку вартість.

Для виготовлення плащів широко використовують тонкі щільні тканини з поліамідних ниток з лицевими та зворотними плівковими покриттями, тканини з оздобленням "лаке" та

одночасно з плівковими покриттями, щільні тканини з водонепроникливих капронових ниток, саржеві тканини з волокон поліестер та їх сполучення з бавовною та текстурованими ниткам. Випускають також плащові тканини з водотривкими насиченнями та прогумовані (одно- та двосторонні).

Куртки можуть бути виготовлені з плащових або спеціальних курткових тканин. Це тонкі легкі щільні тканини з поліамідних монониток з різними оздобленнями та вітростійкі тканини з водонепроникливих ниток.

 

 

40 Натуральне хутро - це вичинені шкурки пушних звірів (лисиць, норки, соболя, песця та інших), домашніх тварин (овець, кролів, кіз) та морських звірів (котиків, тюленів).

Натуральне хутро - це найкращий текстильний матеріал, який має високі естетичні показники та теплозахисні якості.

Коштовність натурального хутра обумовлюється біологічним видом тварини, будовою та властивостями волосяного покрову та шкіряної тканини (міздрі).

Будова волосяного покрову (ворсу) та шкіряної тканини в свою чергу залежать від умов навколишнього середовища, в якому мешкає тварина (місцевості, клімату, пори року), індивідуальних особливостей її організму, віку та статі. Так, наземні пушні звірі мають пишний густий волосяний покров, який складається з пухового, остьового та направляючого волосся. Товщина шкіряної тканини, довжина та щільність волосся на спинці більші, ніж на черевці. Земноводні пушні звірі (бобри, видра, ондатра, нутрія) мають дуже густий, блискучий, але менш високий та пишний волосяний покров, який складається з пуху та ості. Ворс більш густий та щільний на черевці, ніж на спинці.

Найкращі якості та зовнішній вигляд має хутро звірів, які мешкають на волі, в районах з холодним кліматом. Заготівлю хутра проводять в зимовий період, коли шкурки звірів мають найбільш густий та пишний волосяний покров. Індивідуальні відмінності виявляються в забарвленні, висоті та густоті ворсу, розмірах шкурки та товщині шкіряної тканини. Шкурки самців більші за розмірами, хутро в них більш пишне та густе. Шкурки молодих тварин мають неміцну міздрю, м'який, невисокий ворс. Виключенням є хутро деяких домашніх тварин (ягнят, телят, козенят, лоша, пижику) та морських звірів.

Вичинка шкурок складається з декількох етапів:

- підготовчі операції: обрізка, обробка водою, міздрування;

- операції суто вичинки: пікелювання, дублення, жирування;

- операції оздоблення: розчісування, фарбування, стрижка, щипання, прасування та інші.

Операції вичинки надають шкуркам стійкість до гниття та розпаду, дії води, мікроорганізмів, хімічних реагентів та підвищених температур.

Фарбують хутро для поліпшення природного забарвлення, надання однорідного кольору та для імітації більш коштовних видів хутра.

Шкурки з високим та густим ворсом стрижуть для створення рівної поверхні з висотою ворсу до 20 мм. Таким же способом імітують коштовні види хутра: кролик під морського котика або норку, нутрія під норку, норка під шиншилу і таке інше. Деякі види хутра щипають (обривають остьові волосся) для надання ворсу більшої м'якості та пишності (нутрія щипана, видра щипана та інші).

Властивості хутра залежать від його будови та якості вичинки шкурок.

Якість хутра визначається якістю волосяного покрову та міздрі, а також міцністю закріплення ворсу. Якість волосяного покрову характеризується його висотою, густотою, кольором, блиском, м'якістю, пружністю, стійкістю до стирання.

Якість міздрі характеризується її товщиною, міцністю, еластичністю, відсутністю механічних пошкоджень. Крім того, якість хутра визначається його теплозахисними властивостями, розмірами та масою шкурки, показниками носкості.

Носкість хутра характеризується стійкістю до дії комплексу руйнувальних факторів в процесі експлуатації. Носкість хутра залежить від міцності та пружності волосся та міздрі, міцності закріплення ворсу, його стійкості до звалювання та стирання, міцності фарбування. Хутро з високими показниками носкості - це видра, бобер, котик, соболь, норка; з низькими: ондатра, кролик, заєць та деякі інші. Хутро лисиць, куниць, песців, білок, овець хутряних порід має середні показники носкості.

Теплозахисні якості хутра визначаються густотою та висотою волосяного покрову, товщиною та щільністю міздрі.

Естетичні показники хутра характеризуються також густотою та висотою ворсу, його пишністю, пружністю, блиском та кольором.

Асортимент натурального хутра розподіляється на три асортиментні групи:

I. Асортимент пушно-хутряних напівфабрикатів включає хутро лисиці звичайної (рудої, та бурої), лисиць сріблясто-чорних та чорно-бурих, песців білих та блакитних, норки, горностая, куниці, соболю, колонка, видри, бобра, нутрії, ондатри та інших диких звірів.

II. Асортимент хутряних напівфабрикатів включає хутро домашніх тварин: овчини каракульської, смушкової та цігейської порід, кролів, козенят, телят, лоша, північних оленів (пижика).

III. Асортимент напівфабрикатів морських звірів включає хутро морських котиків та тюленів.

Використовують натуральне хутро для виготовлення головних уборів, верхнього одягу (пальт, напівпальт, накидок, палантинів, жакетів), комірів, манжет та для оздоблення одягу.

 

41 I. Загальні положення.

В даному розділі стандарту вказано, які ґатунки встановлені на тканини даної групи, які показники використовуються для оцінки якості, на які групи поділені тканини залежно від їх призначення та які критерії встановлені для визначення сорту тканини. Крім того, в даному розділі приведені формули для перерахунків фактичної оцінки (або фактичної кількості) дефектів, які були виявлені на куску тканини фактичної довжини, на умовну довжину, а також значення умовних довжин кусків тканин залежно від їх ширини.

II. Оцінка фізико-механічних показників.

В даному розділі викладений порядок проведення оцінки основних фізико-механічних властивостей тканин, які підлягають контролю; перелік показників, з яких допускаються незначні відхилення для тканин 2 сорту від мінімальних норм, встановлених для тканин 1 сорту, та величини цих відхилень.

III. Оцінка дефектів зовнішнього виду.

В даному розділі викладений порядок оцінки дефектів та перелік дефектів, які не допускаються в сортних тканинах. Крім того, стандарти містять додаткові таблиці дефектів зовнішнього виду, місцевих та поширених, з їх короткою характеристикою за розмірами та штрафною оцінкою.

Стандарт з визначення сорту вовняних тканин містить додатковий розділ, в якому викладений порядок оцінки міцності фарбування тканин.

 

42 Товщина тканини - це відстань між ділянками ниток, які найбільше виступають з лицевої та зворотної сторони. Товщина тканин може бути різною залежно від їх призначення. Товщину тканин зумовлюють такі фактори:

- лінійна щільність ниток та пряжі, з яких виготовлена тканина;

- ступень скручування пряжі та ниток - при збільшенні ступеня скручування діаметр нитки зменшується, але до певного значення, після чого виникає скорочення нитки та збільшення її товщини;

- вид ткацького переплетення -, довгі перекриття надають тканині більшу товщину, ніж короткі, тому тканини полотняного переплетення, при інших рівних умовах, завжди будуть топкішими, ніж тканини саржевого та сатинового переплетень. Найбільшу товщину надають тканинам складні переплетення; найменшу - полотняне. Товщина тканини залежить від ступеня згинання ниток основи та утоку при їх взаємному переплетенні.Таким чином, товщина одношарових тканин може складатися з суми двох або трьох діаметрів ниток, з яких вона виготовлена:

- щільність: в тканинах високої щільності нитки сплющуються або розташовуються із зсувом у два ряди. Тому щільні тканини, при інших рівних умовах, мають більшу товщину, ніж малощільні.

- оздоблення: валяння, ворсування збільшують товщину тканин; пресування, каландрування - зменшують.

Товщина тканин змінюється в процесах ткацького та швейного виробництв, а також в процесі експлуатації швейних виробів. При ВТО під тиском праски або пресу тканина на окремих ділянках сплющується. Потоншення тканин є критерієм оцінки стійкості її форми при ВТО. Після зняття тиску волокна та нитки звільнюються від навантаження та напруженого стану і прагнуть прийняти початковий стан, тому з часом товщина тканин відновлюється.Товщина тканин впливає на:

- їх теплозахисні якості;

- вибір моделі одягу, так як визначає жорсткість та драпірування тканини;

- конструкцію одягу, так як визначає величини припусків на шви, ширину та конструкцію швів;

- технологічні процеси: висоту настилу для розкрою, режими ВТО, витрати ниток, вибір голок, типу стібків, швейного обладнання.

Вимірюють товщину тканин за допомогою спеціальних приладів - товщиномірів.

Довжина

Довжина куску тканини залежить від її товщини та маси. Вовняні тканини для пальт випускають довжиною кусків 25-30 метрів, для суконь та костюмів - 40-60 метрів; шовкові тканини випускають довжиною кусків 60-80 метрів; бавовняні - 70-100 метрів. Така довжина кусків визначається зручністю транспортування.

Довжина куску тканини має велике значення для процесів розкрою. Для економних витрат тканин для кожної довжини настилу обирають певну довжину куску. Довжину тканини вимірюють одночасно з вимірюванням ширини на спеціальних верстатах.

Поверхнева щільність

Поверхнева щільність - це маса одиниці площі тканини (1 м²).

Поверхнева щільність тканин залежить від таких факторів:

- волокнистий склад тканини',

- структура тканини: товщина ниток та пряжі, щільність тканини, матеріалоємність переплетення;

- вид оздоблення: валяння, апретування, друкування та фарбування збільшують масу тканини; відварювання, білення, промивання - зменшують.

Маса тканини є контрольним показником якості. Якщо фактична маса тканини не відповідає запроектованій (нормативній), це вказує на наявність відхилень від встановлених показників структури та режимів обробки.

Маса тканин змінюється в широкому діапазоні: від 50 до 750 г/м² залежно від призначення тканин. Найбільшу масу мають товсті пальтові суконні тканини типу драпів, найменшу - тонкі бавовняні або шовкові тканини.

В таблиці 10 приведені значення поверхневої щільності тканин різного призначення.

Ширина

Ширина тканин при виготовленні одягу має велике значення. Від неї залежать:

- вибір моделі;

- особливості її конструкції;

- економічність використання.

Тканини випускають різними за шириною, але перевагу віддають раціональним ширинам.

Раціональна ширина - це така ширина тканини, яка забезпечує найбільшу економічність при розкрої, тобто мінімальні міжлекальні відходи. Уніфіковані ширини (мінімальний діапазон ширин) значно полегшують роботи з нормування матеріалів та виготовлення експериментальних розкладок лекал.

В таблиці 9 приведені значення раціональних ширин тканин різного складу та призначення.

Відхилення середньої фактичної ширини від запроектованої стандартної не повинні перевищувати такі величини: при ширині тканини до 70 см - 1 см; при ширині тканини до 100 см - 1,5 см; при ширині тканини до 150 см - 2,0 см; при ширині тканини до 170 см - 2,5 см.Для крепових тканин незалежно від їх ширини допускається відхилення ширини до 2,5 см.

В процесі виробництва та оздоблення тканини її ширина може змінюватися, так як після розтягу тканина буде відновлювати свій початковий стан. Значний вплив на ширину тканин чинять операції вирівнювання ширини та валяння - ширина тканин при цьому може зменшуватися на 10-15%.

Ширину тканин вимірюють при її перевірці через кожні З метри. За фактичну ширину приймається середня або найменша при її повторенні 2-3 рази на довжині куску 40 метрів. Фактична ширина враховується при виконанні розкладок лекал.

При існуючий різноманітності ширин тканин дуже ускладнюється облік витрат тканин. Розрахунки витрат виконують за умовними ширинами за формулою:

Lф= Lу*Bу/Bф

де: Lф - витрата матеріалу при фактичній ширині тканини;

L_y - витрата матеріалу при умовній ширині тканини;

Вф та В_у - відповідно: фактична та умовна ширини тканини.

Для бавовняних, лляних, шовкових тканин за умовну ширину прийнята ширина 100 см; для вовняних тканин - 130 см.