Характеристика Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.96р.

66.Органи конституційного нагляду в зарубіжних країнах. Порядок їх формування, структура та функції.

Конституції деяких зарубіжних країн відносять конституційний контроль до судової влади незалежно від того, здійснюють його загальні суди чи спеціальні органи конституційного контролю (нагляду).

Так, Конституція Російської Федерації закріплює основи правового статусу Конституційного Суду у гл. 7 «Судова влада», а у п. 2 ст. 118 прямо зазначено, що «судова влада здійснюється через конституційне, цивільне, адміністративне та кримінальне су­дочинство». Аналогічним є становище Федерального Конституційного Суду в Німеччині.

У тому, що інститут Конституційного контролю належить безпосередньо до системи судів, є певна логіка. Адже існує поняття конституційної юстиції, а судова влада як більш широке явище охоплює його.

У Грузії також Конституційний Суд текстуально інтегрований у конституції із загальними судами. Проте у конституціях багатьох інших зарубіжних держав конституційний контроль текстуально виділяється у самостійний інститут, який не належить до судової влади (Республіка Білорусь, Республіка Болгарія, Франція, Іспанія та ін.). Це зумовлено тим, що функції органів конституційного контролю мають певну специфіку. Згадані органи не можна вважати просто органами правосуддя. Це підтверджується, зокрема, тим, що органи конституційної юстиції мають повноваження розглядати так звані юрисдикційні справи, наприклад, у спорах про компетенції між вищими органами держави. Такі спори часто набувають політичного характеру.

67.Загальні поняття про статус суддів. Правосуддя здійснюють професійні судді та народні засідателі і присяжні.Статус суддів – правове положення суддів, яке закріплене сукупністю правових норм, що зазначають порядок обрання (призначення), їх повноваження, гарантії діяльності і відповідальність. Судді - (ст. 1 ЗУ „Про статус суддів”) –це носії судової влади України, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади; - вони є посадовими особами судової влади, які відповідно КУ наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов`язки на професійній основі в КСУ та судаз загальної юрисдикції. Виділяється така ознака як Професійність – відповідний рівень освіти, досвід роботи, здатність логічно мислити, розуміти взаємозв’язок фактів і вільно орієнтуватися в умовах судового дослідження обставин справи. Вимоги до суддів (ст. 59 ЗУ „Про судоустрій”): Професійні судді – це громадяни, які відповідно до КУ призначені чи обрани суддями і займають штатну суддівську посаду в одному з судів- на посаду можуть бути рекомендовані кваліфікаційною комісією суддів, громадяни, не молодше, мають вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше 3 років, володіють державною мовою, проживають в Україні не менше 10 років. Суддею апеляційного суду може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п'ять років (з них 3 - на посаді судді), володіють державною мовою, проживають в Україні не менше 10 років. Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший 30років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш 7років (з них 5- на посаді судді), володіють державною мовою, проживають в Україні не менше 10 років. Суддею ВСУ може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш 10 років (з них 7- на посаді судді), володіють державною мовою, проживають в Україні не менше 10 років.

68.Суддя - носій судової влади. Статус суддів — це сукупність прав і обов'язків, закріплених чинним законодавством стосовно порядку обрання суддів, їхніх повноважень, гарантій їхньої діяльності та відповідальності. Статус суддів закріплено та гарантовано Конституцією України, законами України «Про статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій України».Суддя та залучені для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які реально здійснюють правосуддя. Судді є посадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку наділено повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції (загальних, військових, господарських, адміністративних судах). Судді в своїй діяльності є незалежними, підкоряються лише законові й нікому не підзвітні. Держава охороняє незалежність суддів і забезпечує це особливим порядком їхнього обрання (призначення), зупинення їхніх повноважень і звільнення з посади; характерною процедурою з присвоєння військових звань суддям військових судів; передбаченою виключно законом процедурою здійснення правосуддя; таємницею прийняття судового рішення й забороною її розголошення; забороною під загрозою відповідальності втручатися в здійснення правосуддя; встановленням відповідальності за неповагу до суду чи судді; правом на відставку; недоторканністю суддів; створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їхнього статусу: особливим порядком фінансування судів; системою органів суддівського самоврядування, на відміну від загальнодержавного процесу управління (ст. 14 Закону України «Про статуссуддів»). Конституцією України (ст. 127) визначено, що правосуддя здійснюють професійні судді та в установлених законом випадках — народні засідателі й присяжні.

69.Вимоги, що пред’являються до кандидатів на посаду судді. Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді громадяни:визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовийрозгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість 1. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. (Частина перша статті 7 в редакції Закону N 2534-III (2534-14) від 21.06.2001) 2. Суддею апеляційного суду, якщо інше не передбачене законом, може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п'ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді. (Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III (2534-14) від 21.06.2001) 3. Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як сім років, в тому числі не менш як п'ять років на посаді судді. (Статтю 7 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2534-III (2534-14) від 21.06.2001) 4. Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як десять років, в тому числі не менш як п'ять років на посаді судді. (Частина четверта статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III (2534-14) від 21.06.2001) 5. Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду, вказаного у частині 1 цієї статті, є складання кваліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років. 6.  Особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді Конституційного Суду України, господарських та військових судів, визначаються Конституцією України (254к/96-ВР), законами України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР), "Про господарські суди" (1142-12) та іншими законами України. (Частина шоста статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III 7. Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням судуСуддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

70.Вимоги щодо несумісност і. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, народний депутат України у двадцятиденний строк з дня виникнення таких обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України.