Методичні рекомендації до вивчення теми

На етапі меморії оратор здійснює запам’ятовування вже підготовленого тексту промови. Проблема вдосконалення процесу запам’ятовування залишається актуальною і через два тисячоліття. Мнемонічний ефект може бути досягнутий оратором тільки за допомогою комплексного взаємодії цілого ряду навичок мнемонічної діяльності: увага, спостережливість, повторення. Читання вголос сприяє кращому засвоєнню матеріалу (так як з’єднує зір і слух). При повторенні робіть перерви (творчі перерви). Набагато ефективніше заучувати матеріал протягом двох днів по годині в день, ніж протягом двох годин в один день, тому що під час перерви між заняттями підсвідомість продовжує закріплення матеріалу в пам’яті. Так як найбільша кількість інформації втрачається відразу після її запам’ятовування, то необхідно зайнятися повторенням відразу після сприйняття (прочитання, прослуховування, перегляду і т. і.), в перші 20-30 с.

Метод асоціацій. Щоб ефективно використовувати цей метод, необхідно навчитися створювати нові асоціації, які відповідають таким умовам: 1.Створювані асоціації повинні бути яскравими, незвичайними, образними, смішними, фантастичними; 2. Необхідно подавати асоціації візуально, оживляти їх; 3. Слід гіперболізувати асоціації; 4. Бажано, щоб у свідомості вимальовувалася рухлива картинка. Суть «методу римської кімнати» полягає в тому, що наявні відрізки інформації (промови) зв’язуються з місцями будь-якого реального або уявного простору як опори запам’ятовування. Для реалізації цього мнемонічного способу можна використовувати власну квартиру, будинок батьків або ті місця, які часто нами відвідуються і, відповідно, пам’ятаються. Перший раз краще реально пройтися по обраній будівлі і подумки розташувати в просторі одиниці інформації. Слід групувати елементи послідовно зліва направо, зверху вниз, щоб при відтворенні не загубилася нитка викладу.

Акція – заключний етап риторичного канону, пов’язаний з проголошенням промові перед аудиторією, з виступом оратора. Саме в процесі реалізації цього етапу завдання як сказати? Отримує своє комплексне рішення.

 

Семінарське заняття 9–10

Тема: Меморія і акція

4 год.

Теоретичні завдання:

1.Способи запам’ятовування промови

2. Невербальні засоби оратора

3. Аналіз публічного виступу

Практичні завдання:

1. Здійсніть письмовий аналіз структури образу сучасного відомого оратора на Ваш вибір, приділяючи увагу не тільки вербальному компоненту, але і невербальним характеристиками.

2.Складіть список найуспішніших, з вашої точки зору, ораторів сучасності. Визначте фактори їх успіху.

3.Напишіть есе на тему «Що визначає успіх оратора?» Розмірковуючи над проблемою, опирайтеся як на знання, отримані під час вивчення попередніх тем курсу «Ораторське мистецтво, так і на власний ораторський досвід.

4. Проаналізуйте ораторську промову за Вашим вибором за наступною схемою:

Схема аналізу ораторського виступу

1. Яка тема виступу? Чи досягнута його мета? Чи підходить тема аудиторії, чи викликає її інтерес?

2. Який матеріал використаний в тексті промови?

3. Яка композиція виступу? Які методи викладу матеріалу використані?

4. Чи логічне мовлення оратора?

5. Чи відповідає мовлення правильності, точності, виразності, багатству мови?

6. Який спосіб виголошення промови?

7. Чи дотримується оратор вимог техніки мовлення?

8. Який зовнішній вигляд оратора, чи доречні його жести, міміка?

9. Чи встановлений контакт з аудиторією, за допомогою яких засобів?

5.Користуючись класифікацією невербальних засобів комунікації А. Панфілової (А. Панфилова Деловая коммуникация в профессиональной деятельности; с.114–150), продемонструйте жести для трактування наступних фраз: це не для мене; прийшли і ті і інші; хай це залишиться поміж нами; залиш його; все це не зовсім так; я з вами абсолютно не згоден; він нерішуче простяг йому руку; вона взяла мило і стала намилювати руки; раптово задзвонив телефон і вона схватила слухавку; так все заплутано.

 

Питання для самостійного вивчення

1.Види дистанцій у спілкуванні.

2.Зовнішній вигляд оратора.

 

Тести (за Н.А. Колотіловою)

 

1.  Меморія – це розділ риторики, який вивчає:

А) виголошення оратором промови;

Б) способи запам’ятовування ораторської промови;

В) структуру ораторської промови.

2.  Найбільш ефективним способом запам’ятовування матеріалу є:

А) логічний;

Б) механічний;

В) мнемотичний.

3.  Засновником мнемотехніки є:

А) Симонід;

Б) Цицерон.

4.  «Ефект рамки» полягає в тому, що найкраще запам'ятовується:

А) початок і кінець повідомлення;

Б) початок і середина повідомлення;

В) середина і кінець повідомлення.

5.  Акція – це розділ риторики, який розглядає:

А) виголошення оратором промови;

Б) розробку предметної царини ораторської промови;

В) способи запам’ятовування ораторської промови.

6.  Більшу кількість інформації від оратора при першій зустрічі аудиторія отримує:

А) вербальними каналами;

Б) невербальними каналами.

7.  Оратору під час публічного виступу слід уникати:

А) відкритих жестів і жестів-поплавків;

Б) відкритих і закритих жестів;

В) жестів-поплавків і закритих жестів.

8.  Оратору слід виступати перед аудиторією:

А) стоячи;

Б) сидячи.

Література:3;4;9.

Тема 7. Історія ораторського мистецтва. Антична риторика

Термінологічний словник

Декламація – (від лат. Declamatio – вправа у красномовстві) – мистецтво виголошення віршів або прози; у Стародавньому Римі – вправа у красномовстві.

Еристика – (грец. Eristikē від грец. Eristikē technē – мистецтво сперечатися) – мистецтво спору, диспуту і полеміки, яке було розроблене софістами.

Контроверсія – (лат. Controversia спір, незгода) – вправи з приводу складного(фіктивного) судового випадку, де є протиріччя між двома законами, між законом і почуттям і т. і.  

Пайдейя – (грец. Παιδεία формування дитини, освіта, вихованість, культура, лат. Humanitas вселенська освіченість як істота людини) – універсальна освіченість; у Ісократа і Платона синонім філософії

Софіст — (від н..– грец. Σοφιστής – умілець, винахідник, мудрець, знавець) – людина (оратор), яка готова за допомогою будь-яких прийомів захищати певні тези, не враховуючи об’єктивну істинність чи хибність цих тез.

Суазория – фіктивна дорадча (політична) промова.

 

  Методичні рекомендації до вивчення теми

 

Риторика перебувала в центрі античного розуміння культури (пайдейї). Засновником риторики вважається відомий давньогрецький софіст Горгій. Однак поряд із ним називають ще й інших ораторів – Корина (Коракса) і Тісія. Перший виклик софістичному ідеалу єдності філософії та риторики кинув Сократ (469—399 рр. до н. е.). Він значно розвинув практичні методи публічної полеміки, на якій ґрунтувались всі його відомі бесіди. Ідея Платона (427—347 рр. до н. е.), що завдання оратора полягає не тільки в переконанні, тобто однобічному впливу на аудиторію, але й у пошуку істини, стала наступним поштовхом до становлення риторики як теоретичної і практичної дисципліни. У 392 — 352 рр. до н. е. розпочався організаційний етап розвитку риторики. Ісократ створює школу красномовства. Навчання в цій школі тривало 3—4 роки. Риторика розглядається як знання, яким можна оволодіти в процесі навчання. Мистецтво створення промов визначається ним як філософія. Ним були вироблені основні принципи композиції ораторської промови, яка повинна містити такі частини: 1) вступ, метою якого є привертання уваги й прихильності аудиторії; 2) виклад предмета виступу з усією переконливістю; 3) спростування положень противника з аргументацією на користь власних; 4) завершення, яке підводить підсумок всьому, що було сказане. Ідеалом в школі Ісократа було мовлення легке та вишукане, яке проста людина зрозуміє, а фахівець оцінить. Власну систему філософської риторики створює Арістотель (384— 322 рр. до н. е.). Він присвячує цій науці спеціальний трактат під назвою «Риторика».

Кінець минулої і початок нашої ери став розквітом давньоримської риторики, найбільш значні пам’ятки якої – трактати Цицерона і Квинтилиана. В умовах римської цивілізації починає складатися інший підхід до розуміння сутності риторики. Згідно з ученням Марка Фабія Квинтилиана, риторика розуміється як «ars bene dicendi» – «мистецтво говорити добре». Римський державний діяч і оратор Цицерон удосконалив розробку риторичної техніки. Зокрема, у творі «Оратор» він характеризує турботи ідеального оратора таким чином: «що сказати», «де сказати», «як сказати». «Що сказати» означав винахід матеріалу. Тут оратор, на думку Цицерона, має керуватись розумом. «Де сказати» означав розташування матеріалу. Тут римський оратор пропонує сильні аргументи ставити на початку та в кінці, а слабкі — посередині. «Як сказати» – стосується і виголошення, і викладу. Щодо виголошення, то оратор, на думку Цицерона, повинен володіти голосом, рухами та обличчям.

Значний вплив справила риторика і на мистецтво проповіді в ранньохристиянський період, оскільки переважна більшість отців церкви були риторами або вчителями красномовства до прийняття християнства. Серед визначних постатей останнього століття античної риторики є постать Лібанія або Ліванія (314—393 рр. н. е.), відомого ритора з Антиохії. Майстерність Лібанія наслідували імператор Юліан, а також його учні Василій Великий, Григорій Богослов та Іоан Златоуст, які згодом прийняли християнство.

Таким чином, вже в античності складаються два базових підходи до розуміння риторики: як мистецтва «переконувати» і як мистецтва володіння прийомами ораторської майстерності, що забезпечують виразність мови (елоквенції). Окрім того, риторика вже в античності починає усвідомлюватись не тільки як мистецтво, але і як наука.

 

Семінарське заняття 11–12

Тема: Антична риторика

4 год.

Теоретичні завдання:

1.Давньогрецька культура як “пайдея”

2.Риторика в Давній Греції класичного періоду

3. Софістичний ідеал єдності риторики та філософії

4. Ораторське мистецтво Сократа і Платона

5.Освітня система Ісократа

6.Ораторське мистецтво Аристотеля

7.Видатні давньогрецькі оратори

 

Практичні завдання:

Підготуйте реферат за однією з наступних тем. Під час підготовки уважно вивчить рекомендації до написання реферату.

 

Теми рефератів

1. Давньогрецька культура як «пайдейя» (виховання).

2. Риторика Давньої Греції.

3. Риторика та софістика.

4. Риторика Сократа і Платона.

5. Сократичні діалоги як етап розвитку риторики.

6. Демосфен і його роль у розвитку ораторського мистецтва.

7. Риторика Аристотеля.

8. Аристотель про композицію промови.

9. Видатні давньогрецькі оратори.

10. Риторичне вчення Марка Фабія Квинтилиана.

11. Ораторське мистецтво Стародавньої Греції.

12. Демосфен – найвидатніший оратор Давньої Греції.

13. Розвиток ораторського мистецтва у Давньому Римі.

14. Роль Марка Тулія Цицерона у розвитку римської риторики.

15. Риторика та раннє християнство.

16. Християнське красномовство Київської Русі.