Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

· пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

· підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

· комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

· соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

· встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

· адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

· використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

· інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

· забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

· використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

 

Стаття 31. Органи державного управління охороною праці

Державне управління охороною праці здійснюють:

· Кабінет Міністрів України;

· центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

· міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

· Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

 

Питання 16. Основні характеристики мікроклімату виробничих приміщень. Його вплив на стан організму працівника, принципи санітарно – гігієнічного нормування.

 

Мікроклімат виробничих приміщень - умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення.

Мікроклімат виробничих приміщень, восновному, впливає на тепловий стан організму людини та її теплообмін з навколишні середовищем.

Оптимальні мікрокліматичні умови - це таке поєднання параметрів мікроклімату, що при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечує відчуття теплового комфорту і створює передумови для високої працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови - це такі поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть викликати напругу реакцій терморегуляції і які не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей. При цьому не виникає порушень устані здоров'я, не спостерігаються дискомфортні тепловідчуття, погіршують самопочуття і зниження працездатності. Оптимальні параметри мікроклімату у виробничих приміщеннях забезпечуються системами кондиціонування повітря, а допустимі параметри - звичайними системами вентиляції та опалення.

 

Питання 17. Вимоги до виробничого освітлення. Оцінка та нормування природного освітлення.

 

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

— створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

— не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

— забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

— не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

— повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

— не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);

— повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Оцінка природного освітлення на виробництві внаслідок його змін залежно від часу доби, пори року й атмосферних умов проводиться у відносних показниках — за допомогою коефіцієнта природної освітленості КПО (енIII)- відношення (у відсотках освітленості) у цій точці приміщення Евн до спостерігається одночасно освітленості під відкритим небом Eнар.

де Е_вн — освітленість в даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим);

Е_нар — освітленість горизонтальної поверхні, щостворюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.

 

Цей коефіцієнт і прийнято як нормовану величину. Нормовані значення КПО,% для будинків, розташованих у 1-У поясах світлового клімату, визначають за формулою:

де (енIII) - значення КПО для будинків, розташованих у ІІІ поясі світлового клімату (табл. 14 СНиП П-4-79); m — коефіцієнт світлового клімату; с - коефіцієнт сонячності клімату (коефіцієнти m і с беруться за табл. 4 і 5 СНиП П-4-79).

На значення КПО впливають розмір і конфігурація приміщення, розміри і розташування світлоприймачів, відбивна здатність внутрішніх поверхонь приміщення та його затінюючих об'єктів. Залежно від призначення приміщення і розташування в ньому світлопрорізів КПО нормується від 0,1 до 10%. Норми природного освітлення приміщень встановлені окремо (табл. 1 СНиП ІІ-4-79):

Питання 18. Пожежна профілактика. Матеріали і засоби протипожежного (визначення та загальні характеристики).

Пожежна профілактика промислових об’єктів полягає в наступному:

- запобігання утворення горючого середовища, а також обмеження горючості речовин, матеріалів та обладнання, що використовується в виробництві;

- запобігання утворення в горючому середовищі джерел запалення;

- обмеження температури та тиску горючого середовища нижче допустимої.

 

Питання 19. Загальні вимоги техніки безпеки до виробничого обладнання і виробничих процесів. Поняття „небезпечна зона обладнання”.

Основними вимогами безпеки, що пред'являються до конструкції машин і механізмів, є: безпека для здоров'я і життя людини, надійність, зручність експлуатації. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання встановлені ГОСТ 12.2.003-74 *. Їх виконання робить машини і механізми безпечними не тільки при експлуатації, але і при монтажі, ремонті, транспортуванні і зберіганні. Згідно з цим стандартом безпеку виробничого обладнання повинна забезпечуватися:

1. - Вибором принципів дії, конструктивних схем, безпечних елементів конструкції і т. п.;

2. - Застосуванням в конструкції засобів механізації, автоматизації та дистанційного керування;

3. - Застосуванням в конструкції засобів захисту;

4. - Виконанням ергономічних вимог;

5. - Включенням вимог безпеки в технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортування та зберігання;

6. - Застосуванням в конструкції відповідних матеріалів.

Безпека виробничих процесів значною мірою залежить від рівня організації та планування цехів, ділянок, від облаштованості та організації робочих місць. Вона забезпечується комплексом проектних та організаційних рішень, який містить: відповідний вибір технологічних процесів, робочих операцій, виробничого обладнання, порядок його обслуговування й умови його розміщення, засоби зберігання і транспортування матеріалів, заготівок, напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва, засобів захисту працівників.

Загальні вимоги до виробничих процесів передбачають:

· заміну технологічних процесівта операцій, пов’язаних з виникненням небезпечних і шкідливих факторів, процесами та операціями, при виконанні яких ці фактори відсутні;

· комплексну механізацію та автоматизацію виробництва;

· застосування дистанційного управління технологічними процесами;

· герметизацію обладнання;

· застосування засобів колективного захисту працівників;

· усунення контакту працівників з матеріалами, заготовками, готовою продукцією, відходами виробництва, які справляють небезпечну дію;

· перехід від періодичних процесів до безперервних;

· застосування контролю й управління технологічними процесами;

· використання раціональних режимів праці та відпочинку.

Щодо безпеки виробничого обладнання, то її слід охарактеризувати як властивість виробничого обладнання зберігати відповідність вимогам безпеки праці при виконанні заданих функцій в умовах, установлених нормативно-технічною документацією.

Конструкції машин і виробничого обладнання повинні проектуватися так, щоб вони не були джерелом несприятливого впливу на людину. Це означає, що конструкції обладнання повинні відповідати вимогам підтримки на робочому місці санітарно-гігієнічних умов праці на рівні нормативів, установлених законодавством про охорону праці. У проектуванні конструкцій машин і виробничого обладнання має враховуватися також забезпечення обслуговування обладнання в сприятливих для працівника позах із застосуванням зусиль, траєкторії, швидкості та кількості рухів суглобів у фізіологічно допустимих позах.