Організація судових та правоохоронних органів

Легких К.В.

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВИХ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

 

 

Навчальна програма за кредитно-модульною системою

Київ-2015

Затверджено вченою радою Академії адвокатури України (протокол №.. від ….. …. 2015 р.).

 

 

 

Рецензенти:

Кучинська О.П.,

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, адвокат;

Яновська О.Г.,

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, адвокат

 

Легких К.В.

Організація судових та правоохоронних органів: навчальна програма за кредитно-модульною системою / К.В. Легких. – К., 2015. – *.* с.

 

 

Підготовлено із використанням сучасних нормативних і наукових джерел. До посібника включено програму із навчальної дисципліни "Організація судових та правоохоронних органів" за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу, методичні матеріали, основні питання з відповідних тем навчального курсу, зразки тестових завдань, питання до іспиту, а також визначено критерії оцінювання знань студентів.

Посібник розрахований на студентів денної і заочної форм навчання, викладачів вищих навчальних закладів, науковців.

 

 

© Легких К.В., 2015

© Академія адвокатури України, 2015

ПЕРЕДМОВА

 

Навчальна дисципліна ”Організація судових та правоохоронних органів” належить до фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін, які вивчаються студентами 1 курсу юридичних навчальних закладів. Вона покликана надати необхідні знання про принципи діяльності судових та правоохоронних органів, їх склад, структуру та повноваження. Передбачається вивчення діяльності, яку здійснюють як державні, так і недержавні органи та організації. До державних правоохоронних органів належать: суди, органи прокуратури, органи внутрішніх справ, державної безпеки та інші. До недержавних слід віднести, наприклад, адвокатуру, нотаріат. Діяльність вказаних органів направлена на забезпечення публічного, громадського правопорядку, захист особистих прав та інтересів громадян та організацій. Тому головна мета вивчення дисципліни ”Організація правоохоронним та судових органів” полягає в тому, щоб дати студентам-юристам знання про формування зазначених органів, їх структуру, завдання, функції. Вивчення навчальної дисципліни допоможе майбутнім юристам в подальшому опанувати дисципліни, що передбачені навчальним планом у фахових вузах, а саме: цивільний процес, кримінальний процес, господарський процес, адміністративне судочинство та інші. Вивчення даної дисципліни сприяє цілісному, комплексному формуванню у студентів розуміння системи судових та правоохоронних (правозахисних) органів.  

Програма передбачає викладення предмета як лекційно, так і  у формі семінарських занять зі студентами, а також індивідуальну роботу з студентами та опанування ними частини матеріалу самостійно.

Запропонований увазі читача посібник підготовлено на основі відповідних рекомендацій Міністерства освіти і науки України щодо запровадження вимог Болонського процесу у навчальний процес вищихнавчальних закладів України.

Програма навчальної дисципліни "Організація судових та правоохоронних органів" включає:

структуру програми навчального курсу за двома навчальними модулями;

тематичні плани вивчення дисципліни;

словник основних термінів;

перелік рекомендованої літератури (до кожного з модулів дисципліни та окремо до кожного з семінарських занять);

рекомендації щодо підготовки студентів до семінарських занять й написання рефератів;

зразки й критерії оцінки тестових завдань тощо.

У посібнику із сучасних навчально-методичних позицій розкрито зміст курсу навчальної дисципліни "Організація судових та правоохоронних органів", визначено критерії оцінювання знань студентів за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

 

СЛОВНИК

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових одиниць (залікових кредитів).

Заліковий кредит – одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів.

Модуль – задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу (самостійна робота, контрольна робота, тести тощо).

Змістовий модуль – система навчальних елементів, поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові. Повноцінне оволодіння кожним змістовим модулем передбачає опрацювання студентом певного кола теоретичних питань на лекційних заняттях, практичних завдань і відбувається під час аудиторної та самостійної роботи згідно з навчальним планом або за індивідуальним графіком роботи студента.

Поточний контроль – оцінювання рівня знань, умінь та навичок студентів, що здійснюється у ході навчального процесу шляхом проведення усного опитування, контрольної роботи, тестування, колоквіуму тощо.

Модульний контроль – форма контролю, у якому відбивається підсумок роботи студента впродовж виконання модуля. Результатом модульного контролю є модульна оцінка.

Модульна оцінка – бальна оцінка (абсолютна), яку отримав студент у результаті контролю за виконанням усіх видів робіт (теоретичних, практичних, самостійних), віднесених до відповідного модуля.

Іспит – форма підсумкового контролю засвоєння студентом навчального матеріалу з окремої дисципліни за певний період, відповідно до навчального плану.

Лекція – основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначена для засвоєння теоретичного матеріалу. Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Лекції проводяться лекторами – професорами, доцентами, старшими викладачами вищого навчального закладу, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій. Лекції проводяться у відповідно обладнаних приміщеннях – аудиторіях для однієї або більше академічних груп студентів.

Індивідуальна робота студента – форма організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально спрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність. Індивідуальні заняття проводяться під керівництвом викладача у позааудиторний час за окремим графіком, складеним кафедрою. Індивідуальні заняття на молодших курсах спрямовуються здебільшого на поглиблення вивчення студентами окремих навчальних дисциплін, на старших – вони мають науково-дослідний характер і передбачають безпосередню участь студента у виконанні наукових досліджень та інших творчих завдань.

Консультація – форма навчального заняття, за якої студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов’язаних з виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни.

Індивідуальне завдання – форма організації навчання, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання студенти виконують самостійно під керівництвом викладача.

Самостійна робота студента – основний засіб засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять, без участі викладача.. Самостійна робота студентів забезпечується навчально-методичними засобами, необхідними для вивчення конкретної навчальної дисципліни чи теми (підручниками, навчальними та методичними посібниками, конспектами лекцій тощо). Студентам також рекомендується для самостійного опрацювання відповідна наукова література та періодичні видання. Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу може виконуватися в бібліотеці, комп’ютерних класах, навчальних кабінетах, а також в домашніх умовах.

ЗМІСТ КУРСУ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ЗА КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ

1) Робота на лекції (за курс) (активність, ведення          до 7 балів

 зошитів і написання конспектів)

2) Самостійна робота (реферат)                                        до 3 балів

3) Модульна контрольна робота                                       до 5 балів

4) Інші види робіт (за курс) (наукова робота, творчі

завдання, участь в олімпіаді, «круглих столах»)             до 5 балів

5) Іспит                                                                                     до 10 балів

Ведення конспекту лекцій оцінюється за такими критеріями: повнота, охайність, грамотність. Наявність усіх компонентів лекцій, які відповідають зазначеним вимогам, може бути оцінена до 7 балів; неохайне оформлення за всіма іншими позитивними показниками – до 5 балів; за відсутності конспекту окремих лекцій або недостатньо повне відображення лекційного матеріалу у конспекті – до 3 балів.

Самостійна робота передбачає вивчення питань, винесених на самостійне опрацювання і може виконуватись у формі рефератів. Залежно від якості виконання робота оцінюється до 3 балів.

За виконання модульної контрольної роботи студенти можуть отримати максимально до 5 балів. Неповна відповідь на запитання, в якій міститься багато неточностей, недостатнє володіння науковим апаратом оцінюється до 2 балів; відповідь, яка позбавлена серйозних неточностей, але має окремі недоліки, оцінюється до 3 балів; повна відповідь оцінюється до 5 балів.

Результати іспитів можуть оцінюватись до 10 балів.

РЕФЕРАТИ

5.1. Методичні рекомендації щодо написання рефератів

     Реферат є письмовою роботою студента. Робота над рефератом передбачає вивчення обраної теми, опрацювання наукової літератури, оволодіння навичками логічного узагальнення матеріалу.

     Реферат є самостійною роботою, яка має виявити здатність студентів розумітися у правових питаннях, систематизувати теоретичний матеріал з обраної теми, творчо використовувати наукові ідеї для методологічного аналізу обраної проблематики.

     Думки інших авторів та цитати повинні мати посилання у встановленому порядку.

     Тема реферату обирається студентом самостійно. Як правило, вона повинна висвітлювати найважливіші правові проблеми і вибір її погоджують з викладачем.

     Реферат повинен складатися з таких розділів: план (зміст), вступ, виклад змісту теми, висновок, список використаної літератури.

     План (зміст) включає всі структурні елементи реферату із зазначенням сторінок, на яких вони розміщені. Основний зміст реферату поділяється на параграфи чи розділи.

     Вступ – один з найважливіших змістових елементів реферату. Форма його – довільна, але в ньому мають обов’язково знайти відображення такі питання: стисле обґрунтування вибору теми, оцінка її з точки зору актуальності та важливості, визначення її місця в сучасній процесуальній проблематиці, оцінка ступеня і характеру розроблення теми.

     Виклад основного змісту теми має являти собою самостійно виконане дослідження обраної проблематики, узагальнення існуючої наукової літератури.

     Висновок містить коротке резюме того, що викладено в основній частині реферату. Автор реферату повинен також зазначити ту частину змісту реферату, яка вказує на особисто ним виконану роботу.

     У списку літератури вказуються праці, які використовувались під час написання реферату (фундаментальні наукові праці та останні публікації з теми).

     Обсяг реферату має становити 10 – 15 сторінок комп’ютерного тексту через півтора інтервали.

     На титульній сторінці необхідно вказати назву навчального закладу, кафедри, навчальної дисципліни, з якої виконується робота, тему реферату, прізвище, ім’я, по батькові, курс та групу студента, а також місце та рік написання роботи.

 

5.2. Орієнтовна тематика рефератів:

1. Судоустрій Київської Русі.

2. Судоустрій за литовськими статутами ХVІ ст.

3. Система козацьких судів.

4. Судова система наприкінці ХІХ ст.

5. Судова система Української Народної Республіки.

6. Судова система Гетьманату (1918р.)

7. Судоустрій України.

8. Інстанційність та територіальність як засади організації судочинства.

9. Місцеві суди в системі судів України.

10. Апеляційні суди в системі судів України.

11. Вищі спеціалізовані суди України як суди касаційної інстанції.

12. Верховний Суд України: роль та місце в судовій системі.

13. Адвокатура в Україні.

14. Правоохоронна функція прокуратури України

15. Нотаріат в Україні.

16. Роль та місце омбудсмена в національній системі захисту прав.

17. Міністерство юстиції України: роль, функції та повноваження.

18. Реформування судової системи України.

19. Реформування прокуратури України.

20. Реформування адвокатури України.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Принципи організації судової влади.

2. Місцеві суди: структура та спеціалізація.

3. Система адміністративних судів.

4. Вища Рада Юстиції: склад, структура та повноваження.

5. Система господарських судів.

6. Реформування судової системи (від 1991 року до сьогодення).

7. Рішення Конституційного Суду України, пов’язані із принципом забезпечення права на захист.

8. Кваліфікаційні комісії суддів.

9. Вища кваліфікаційна комісія суддів.

10. Національна школа суддів України: статус та функції.

11. З’їзд суддів України: статус та функції.

12. Рада суддів України: статус та функції.

13. Організаційне забезпечення діяльності судів.

14. Статус судді у відставці.

15. Міністерство юстиції України: структура та повноваження.

16. Омбудсмен: статус та повноваження.

17. Координаційний центр з надання правової допомоги: склад, структура та повноваження.

18. Нотаріат в Україні: правові основи діяльності.

19. Види та форми правової допомоги.

20. Сучасний стан реформування адвокатури.

КУРСОВІ РОБОТИ

7.1. Загальні методичні рекомендації щодо курсових робіт

Курсові роботи з судової психології виконуються з дотриманням загальних вимог, які розроблені щодо виконання цього виду навчального завдання. Поряд з цим, по окремих темах є певна специфіка, яка пов’язана, головним чином, з необхідністю вивчення, крім підручників, статей в періодичних виданнях, монографічної літератури, також деяких постанов Пленуму Верховного Суду України, положення яких слід проаналізувати. Значно підвищить рівень курсової роботи і використання судової практики з тих чи інших питань. Судова практика у окремих провадженнях може бути отримана з рішень Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України. При складанні плану написання курсових робіт слід враховувати питання, які передбачені в робочій навчальній програмі та переліку тем для самостійної роботи. Обов’язково слід посилатись на літературні джерела, які були опрацьовані в процесі підготовки курсової роботи.

7.2. Орієнтовна тематика курсових робіт:

1. Історія розвитку судових, правоохоронних та правозахисних органів України.

2. Принципи правосуддя в Україні.

3. Судоустрій Київської Русі.

4. Конвенція про захист прав і основоположних свобод. Судова практика Європейського суду з прав людини як джерело права.

5. Право на справедливий суд та його структурні елементи (ст. 6 ЄКПЛ).

6. Місцеві суди загальної юрисдикції.

7. Історія розвитку господарського судочинства в Україні.

8. Історія розвитку адміністративного судочинства в Україні.

9. Конституційний Суд України: структура та повноваження.

10. Апеляційні суди як елемент судової системи.

11. Роль, місце, статус та повноваження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

12. Роль, місце, статус та повноваження Вищого адміністративного суду України.

13. Роль, місце, статус та повноваження Вищого господарського суду України.

14. Верховний Суд України як вищий судовий орган.

15. Прокуратура України

16. Адвокатура України.

17. Правовий статус уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

ІСПИТ

Складовою частиною освітнього процесу є іспит. Він розглядається як підсумок роботи студента над вивченням навчального курсу. Як правило, іспит проводиться в присутності всієї академічної групи. Студентам, які відвідували лекції, старанно працювали самостійно, виконували інші види робіт (брали участь у конференціях, конкурсах, «круглих столах» тощо), іспит виставляється з оцінками у відомості та залікових книжках від 75 до 100 в залежності від успіхів даного студента. Для проведення іспиту використовуються білети, в яких визначено два питання. В залежності від якості відповідей і наявних об’єктивних даних, викладач виставляє оцінку.

 

10. ОРІЄНТОВНІ ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ:

1. Поняття правосуддя.

2. Поняття судової влади.

3. Символи судової влади.

4. Поняття судової системи. Діюча судова система України.

5. Поняття про суд. Суд як орган держави.

6. Поняття суду першої інстанції.

7. Порядок утворення судів.

8. Поняття про ланки загальних судів та про судові інстанції.

9. Працівники суду, які відповідають за діловодство в суді.

10. Поняття принципів правосуддя.

11. Поняття та зміст принципу законності.

12. Принцип одноособового і колегіального розгляду справ.

13. Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя.

14. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

15. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень.

16. Незалежність суддів і підкорення їх лише закону.

17. Принцип здійснення правосуддя виключно судами.

18. Обов’язковість рішень суду.

19. Забезпечення права на правову допомогу.

20. Мова, якою здійснюється судочинство.

21. Гласність, відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

22. Принцип спеціалізації.

23. Принцип територіальності.

24. Принцип інстанційності.

25. Самостійність суддів.

26. Професійні права суддів.

27. Професійні обов’язки суддів.

28. Вимоги, що висуваються до кандидатів на посаду судді.

29. Добір кандидатів на суддівські посади та його етапи.

30. Порядок обрання на суддівські посади безстроково.

31. Порядок призначення суддів Конституційного Суду України.

32. Порядок призначення на посаду судді вперше.

33. Гарантії незалежності суддів.

34. Недоторканність суддів, народних засідателів та присяжних.

35. Форми та завдання суддівського самоврядування.

36. Конференції суддів, порядок скликання, проведення, повноваження.

37. Збори суддів Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду та їх повноваження.

38. З’їзд суддів України.

39. Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

40. Підстави та порядок дисциплінарної відповідальності суддів.

41. Дисциплінарне провадження щодо суддів у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.

42. Дисциплінарне провадження щодо суддів у Вищій Раді Юстиції.

43. Забезпечення належного кваліфікаційного рівня суддів.

44. Види дисциплінарних стягнень.

45. Види і склад місцевих судів, їх повноваження.

46. Склад, структура, апарат місцевого суду.

47. Принципи розподілу обов’язків між суддями місцевих судів.

48. Канцелярія місцевого суду. Автоматизована система документообігу.

49. Склад, структура та повноваження апеляційних судів.

50. Види і склад апеляційних судів.

51. Повноваження голови апеляційного суду.

52. Загальна характеристика суду присяжних.

53. Повноваження апеляційного суду.

54. Статус, склад, повноваження вищих спеціалізованих судів.

55. Склад та повноваження Вищого господарського суду України.

56. Склад та повноваження Вищого адміністративного суду України.

57. Склад і повноваження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

58. Верховний Суд України – найвищий судовий орган судів загальної юрисдикції.

59. Склад Верховного Суду України.

60. Порядок обрання та повноваження Голови Верховного Суду України.

61. Склад та повноваження Верховного Суду України.

62. Склад та повноваження Пленуму Верховного Суду України.

63. Науково-консультативні ради вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України, їх повноваження.

64. Система та повноваження господарських судів України.

65. Система та повноваження адміністративних судів України.

66. Система суддів, що розглядають цивільні та кримінальні справи.

67. Склад та повноваження Конституційного Суду України.

68. Порядок формування Вищої Ради Юстиції.

69. Порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

70. Основні завдання Вищої Ради Юстиції.

71. Міністерство юстиції України. Його структура і повноваження.

72. Повноваження Державної судової адміністрації.

73. Система органів Служби безпеки, їх структура, завдання, повноваження та основні напрямки діяльності.

74. Органи досудового розслідування. Їх система та основні повноваження.

75. Система органів нотаріату.

76. Адвокатура, принципи діяльності та завдання.

77. Повноваження та основні засади діяльності прокуратури.

78. Система органів прокуратури.

79. Повноваження уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

80.  Європейський суд з прав людини: статус, повноваження та вплив на національну систему захисту прав.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 2009. – 80 с.

2. Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17.

3. Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12

4. Про прокуратуру. Закон України від 14 жовтня 2014 року
№ 1697-VII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page.

5. Про судоустрій і статус суддів. Закон України від 7 липня 2010 року
№ 2453-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17/page.

6. Положення про Міністерство юстиції України. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/228-2014-%D0%BF/page

7. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Закон України від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80.

8. Про Вищу раду юстиції. Закон України від 15 січня 1998 року
№ 22/98-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/22/98-%D0%B2%D1%80/page.

9. Про Конституційний Суд України. Закон України від
16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/422/96-%D0%B2%D1%80/page.

10. Про безоплатну правову допомогу. Закон України від 2 червня 2011 року     N 3460-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3460-17/page.

11. Про доступ до судових рішень. Закон України від 22 грудня 2005 року N 3262-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3262-15.

12. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. Закон України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3477-15.

13. Про Службу безпеки України. Закон України від 25 березня 1992 року
N 2229-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12/page.

14. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы. / К.Ф. Гуценко, М.А. Ковалев. – 8-е вид. – М.: Зерцало, 2007. – 440 с.

15. Футей Б. Становлення правової держави: Україна 1991-2005 рр. / Б. Футей. – 2-е вид., доповн. і переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 351 c. 16. 16. Погорецький М.А., Яновська О.Г. Судоустрій України: підручник / М.А. Погорецький, О.Г. Яновська. – К.: Юрінком Інтер, 2015. – 344 с.

17. Блажівський Є.М., Якимчук М.К., Козьяков І.М., Туркот М.С. та ін. Підтримання прокурором державного обвинувачення: підручник [для студентів вищих юридичних навчальних закладів] / Є.М. Блажівський, М.К. Якимчук, І.М. Козьяков, М.С. Туркот та ін. – К.: Національна академія прокуратури України, 2014. – 512 с.

18. Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотаріат в Україні: підручник / В.В. Комаров, В.В. Баранкова. – Х.: Право, 2011. – 384 с.

19. Нор В.Т., Анікіна Н.П., Бобечко Н.Р. Судові та правоохоронні органи України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В.Т. Нор, Н.П. Анікіна, Н.Р. Бобченко;: за ред.: В.Т. Нор. – К.: Ін Юре., 2010. – 238 с. 

20. Погорецький М.А. Яновська О.Г. Адвокатура України: підручник / М.А. Погорецький, О.Г. Яновська – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 368 с.

 

  

 

 

ЗМІСТ

Передмова ………………………………………………………………….

1. Структурна програма навчальної дисципліни ………………………..

2. Словник ………………………………………………………………….

3. Зміст курсу ………………………………………………………………

Змістовий модуль 1. ……………………………………………………

Змістовий модуль 2. …………………………………………..………..

Змістовий модуль 3. ……………………………………………………

4. Критерії оцінювання знань студентів за кредитно-модульною

   системою …………………………………………………………………

5. Реферати ………………………………………………………………….

6. Завдання для самостійної роботи ……………………………………….

7. Курсові роботи ……………………………………………………………

8. Структура навчальної дисципліни за модульною системою ………….

9. Іспит ………………………………………………………………………

10. Орієнтовний перелік питань до іспиту…………………………………

11. Список літератури ………………………………………………………

 

Легких К.В.

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВИХ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ