Специфіка стабілізації у Нім 1924-29

найбільшою партією, що мала значний вплив серед робітників, залишалася СДПН. Вона налічувала близько 1 млн членів. СДПН перетворювалася на державну партію: у червні 1920р її члени очолювали уряд, а після того неодноразово входили до його складу. Чимало соціал-демократів ставали державними службовцями. Екон становище Нім залишалося дуже тяжким, а фр окупація Руру в січні 1923 спричинила тотальний обвал економіки Нім: за англ фунт стерлінгів давали приблизно 20 млрд марок! Це, своєю чергою, загострило соц напруженість у країні. У жовтні 1923 стався грандіозний виступ робітникі Гамбурга, його придушили. 2 листопада СДПН оголосила про свій вихід з уряду. З ситуації, що склалася, скористалися націонал-соціалісти, щоб завдати удару республіканському урядові та встановити військово-терористичну диктатуру. 8 листопада 1923, коли ген секретар Баварії фон Кар мав виступати з промовою на мітингу почесних громадян м. Мюнхена в пивному барі “Бюргерброй геллер”, Гітлер разом із штурмовиками з СА увірвався до зали, розмахуючи револьвером, вистрілив у повітря, а після цього проголосив “програму” створення “національного уряду”. “Пивний” путч наступного дня було придушено, Гітлера засуджено до 5 років ув”язнення. Та вже наприкінці 1924 року їх звільнили. Перебуваючи у в”язниці, Гітлер написав книгу “Майн кампф” (“моя боротьба”) – “біблію” націонал-соціалізму та його програму. 1925-1927 – період консолідація націонал- соціалістів. Наприклад, у серпні 1927р в старовинному м.Нюрнбергу було проведено свято на честь НСДАП. Зібралося 30тис. нацистів. вперше вони були одягнені в єдину уніформу коричневого кольору. Гітлер теж був у коричневій сорочці. Стоячи на автомобілі, він робив огляд своєї армії, яка вітала його вигуками “Гайль Гітлер!”. У 1927р Гітлера було запрошено на зустріч із 400 підприємцями Руру, що відбулася на віллі Круппа. Після цього він та його партія регулярно фінансувалися великими промисловими корпораціями та банками, що були пов”язарні з міжнародними діловими й політичними колами. Проте вибори до рейхстагу 1928р нацисти, як і інші праві партії, програли. Більшість голосів здобули соціал-демократи. Причиною того було покращення екон становища Нім. Індустріальне виробництво 1929 становило 117% проти рівня 1913 Темпи промислового розвитку Нім були повільнішими, ніж до війни, і нижчими, ніж у США та Франції, проте вищими від англійських. Частка Нім у світовому промисловому виробництві зросла до 12%. Швидкими темпами розвивалися кам”яновугільна, хімічна та газова галузі промисловості, обробка металу, електротехніка. У роки стабіліщації вживалися заходи з модернізації підприємств, концентрації виробництва та підвищення його конкурентосппроможності. У 1926 відбулося об”єднання автомобільних заводів Даймлера і Бенца. Тогож року було створено сталевий трест - найбульше гірничодобувне об”єднання в Європі. Концентрація виробництва в хімічній промисловості привела до створення у 1925р найпотужнішого в Європі хімічного концерну “І.Г. Фарбеніндустрі Зросла могутність банків. У 1925р – през Гінденбург.

 

35. Екон криза і крах демократії у Нім. Встан нацистського режиму.                    Нім екон криза 1929-1933 була катастрофічною. Досягнувши за допомогою плану Дауеса в промисловому виробництві довоєнного рівня, країна знову опинилася в глибокій господарській розрусі. Вже в 1932 p. виробництво скоротилося на 50%. Банкрутами стали понад З0 тис. дрібних виробників. Одночасно криза руйнувала с/г. Розорялися малі та великі ферми, їхні доходи не досягали й З0% від рівня 1929 p. В 1928-1932 було продано з торгів 560 тис. га селян землі. У країні майже 8 млн. безробітних. Назрівав соц. вибух. Нім не мала змоги сплачувати репарації. План Дауеса виявився неефективним. Стурбовані екон і пол становищем Нім, уряди США, ВБ, Фр вирішили надати їй допомогу. Під керівництвом амер банкіра Юнга виробленийновий репараційний план для Нім. затверджено на Гаазькій конф в січні 1930. - передбачалось зниження розмірів щорічних репарацій та платежів, скасування всіх форм і видів контролю над економікою і фінансами Німеччини.План дав змогу достроково припинити окупацію Рейнського регіону в 1930. Розмір щорічних репараційних платежів з Німеччини зменшувався порівняно з планом Дауеса на 20% і встановлювався нанайближчі 37 років у сумі 2 млрд. марок. У 1931 p. Нім, підтримана амер през Гувером, посилаючись на труднощі, пов’язані з великою депресією 1929-1933., відмовилася від сплати воєнних репарацій. В роки кризи почали набирати силу нацисти, які обіцяли встановити тверду владу і вивести країну з кризи. Нацисти стали найбільшою пол партією Нім. Підтримку нацистам надали впливові кола великого капіталу Нім. Робітничий клас менш піддавався впливу нацистів, але його значна частина також виступала проти Веймарської республіки, підтримувала комуністів - прибічників соціалістичної революції. Запеклі суперечки й гостра боротьба між ними та соціал-демократами зробили неможіивими єдині антифашистські дії лівих сил, як це було у Фр в 1934-1936. Нацистам вдалося залучити на свій бік зневірену в демократії молодь. Законодавчі функції були передані уряду. Гітлеру ж передали повноваження президента Гінденбурга, який помер у 1934. Таким чином, вся повнота влади в Нім опинилась в руках Гітлера. Була проведена адмін реформа -  ліквідували земельні парламенти та органи місцевого самоврядування. Влада на всіх рівнях переходила в руки не виборних, а призначуваних згори чиновників. В 1933 формально заборонено всі пол партії, крім НСДАП, що злилась з державою. Партійні функціонери автоматично ставали держ чиновниками відповідного рівня. В країні була утв таємна поліція (гестапо), а з 1933 по всій країні з'явились концентраційні табори, ліквідовано основні політичні права громадян - свободу слова, зібрань, недоторканість житла, таємницю листування. Особливістю економіки нацистської Нім було пряме адмін регулювання господарства. Для цього всі підприємці були об'єднані в галузеві картелі та підпорядковані Імперському міністру господарства. Фашистська держ встановила контроль над ринком робочої сили та трудовими відносинами. Під жорстокий держ контроль була взята в фашистській Нім і зовн торгівля.Метою її регулювання було прагнення зменшити залежність Нім від імпорту