Сутність та засоби реалізації особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ

 

Коли у В. Сухомлинського спитали, що було головним у його житті, -він відповів: любов до дітей. Особистісно-орієнтоване навчання, концепція життєтворчості, програма розвитку творчоїособистості - ось три «кити», на яких тримається навчання,виховання й розвиток учня. Учень - не пасивний об'єкт, а суб'єкт навчання - головна діюча фігура всього навчально-виховного процесу.

Так, у праці «Сто порад учителеві» він зазначає: «Немає абстрактного учня... Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривши сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці. А це означає, що в навчанні має бути індивідуалізація - і у змісті розумової праці, і в характері завдань, і в часі» [14, с. 58].

Навчання та виховання учнів будується на основі навчального діалогу учня й учителя, який направлений на спільне конструювання програмної діяльності. При цьому обов’язково враховуються індивідуальна вибірковість учня до змісту, вигляду та форми навчального матеріалу, його мотивація, прагнення використовувати отримані знання самостійно, за власною ініціативою, в ситуаціях, не заданих навчанням.

Оскільки центром усієї освітньої системи в цій технології є індивідуальність учня, то її методична основа полягає в індивідуалізації і диференціації навчального процесу. Початковим пунктом будь-якої предметної методики є розкриття індивідуальних особливостей і можливостей кожного учня. Потім визначається структура, в якій ці можливості оптимально здійснюватимуться.

Технологія особистісного орієнтованого освітнього процесу припускає спеціальне конструювання навчального тексту, дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за особистим розвитком учня під час оволодіння знаннями. Тільки за наявності дидактичного забезпечення, що реалізовує принцип суб’єктної освіти, можна говорити про побудову особистісно орієнтованого процесу.

Термін «особистісно-центрувальна освіта», започаткований видатним педагогом та психологом Карлом Роджерсом, в українській науці використовується як «особистісно-орієнтована освіта», що не є тотожним до першоджерела, проте набув досить широкого розповсюдження, і означає взаємодію, яка забезпечує розвиток і саморозвиток особистості, виходячи з виявлення її індивідуальних особливостей як суб’єкта пізнання і предметної діяльності. Особистісно-орієнтовані технології позиціонують особистість у центрі освітньої системи із забезпеченням комфортних, безконфліктних умов її розвитку, реалізації природного потенціалу. Особистість у цій технології є пріоритетним суб’єктом; вона є метою освітньої системи. Таким чином, особистісно-орієнтовані технології характеризуються гуманістичною спрямованістю імають за мету всебічний, творчий розвиток особистості як суб’єктадіяльності.

Мета особистісно-орієнтованого навчання - орієнтуючись на властивості особистості, на її формування, розвиток у відповідності до природних здібностей - виховувати цілеспрямовану особистість, яка прагне до максимальної реалізації своїх можливостей (самоактуалізації), яка відкрита для сприйняття нового досвіду, здатна на свідомий і відповідальний вибір у різноманітних життєвих ситуаціях.

У таких умовах учень не є суб'єктом навчання, а постійним носієм суб'єктного досвіду. Саме тому співпрацювати з учнем як з партнером, не спускатися, а підніматися до рівня молоді є головною метою особистісно-орієнтованого навчання, в центрі уваги якого знаходиться молодь як суб'єкт діяльності.

У сучасній педагогічній теорії і практиці існують різні підходи до визначення цілей особистісно-орієнтованого навчання, а саме:

-  визначити життєвий досвід кожного учня, рівень інтелекту, пізнавальні здібності, інтереси, якісні характеристики, які спочатку треба розкрити, а потім узгодити зі змістом освіти та розвинути в навчально-виховному процесі;

-  формувати позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні учнів у межах соціокультурних і моральних цінностей нації;

-  озброїти студентів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання, необхідними для становлення самобутньої сучасної людини, здатної вести конструктивний діалог з іншими людьми, природою, культурою [17; 21; 1].

Здійснення особистісно-орієнтованого підходу неможливе без вивчення особистості учня.

Серед індивідуальних особливостей учнів на які необхідно спиратися викладачу, частіше за інші, виділяють особливості сприйняття, мислення, пам’яті, мовлення, характеру, темпераменту, волі.

Найхарактернішою ознакою особистісно-орієнтовного навчання є те, що активними співтворцями навчально-виховного процесу стають самі учні. Вони є суб'єктом пізнання. Кожен учень долучається до співпраці у колективній груповій діяльності.

Найважливішими ознаками особистісно орієнтованого навчання академік О. Я. Савченко вважає багатоваріативність методик і технологій, уміння організовувати навчання одночасно на різних рівнях складності, утвердження всіма засобами цінності емоційного благополуччя, позитивного ставлення до світу, тобто внутрішньої мотивації [12].

Дидактичними основами побудови особистісно-орієнтованих технологій навчання, на його думку, є такі положення:

) розробка технології повинна здійснюватись на основі наукової психолого-педагогічної концепції (цілісної теорії або окремих наукових положень);

2) технологія повинна бути адаптованою до особистісних особливостейучнів, їх типологічних та індивідуальних властивостей, які здійснюють суттєвий вплив на навчальну діяльність;

) технологія повинна забезпечувати створення відповідних психологічних умов, які будуть сприяти самореалізації і самовизначенню учнів, розвитку педагогічної спрямованості, педагогічного мислення;

) технологія повинна бути варіативною і гарантувати учням можливість вибору етапів своїх дій з урахуванням об’єктивної складності завдань та індивідуальних можливостей засвоєння знань [12].

Серед сучасних технологій особистісно орієнтованого навчання учнів професійно-технічних закладів освіти пріоритетними науковці виділять такі:

Технологія модульного навчання. Метою технології модульного навчання, на думку Л.Ю. Благодаренка, єстворення умов для засвоєння учнями навчальних програм в індивідуальному темпі на основі розподілу навчального матеріалу на окремі модулі - логічно завершені частини навчального курсу [1].

Технологія евристичного навчання сприяє творчій самореалізації учня,створенню учнем особистісного досвіду, визначенню ним особистісного змісту навчання, рефлексивному конструюванню теоретичних елементів знань. Основним принципом реалізації технології евристичного навчання є створення умов, за яких зміст освіти для учня стає варіативним і змінюється в процесі діяльності [4].

Технологія навчання самостійній роботі забезпечує цілеспрямоване оволодіння учнями прийомами, формами і змістом цієї роботи. Ефективність здійснення самостійної роботи визначається як рівнем виконання педагогом його функцій щодо організації і керування цією роботою, так і в значній мірі усвідомленням учнем свого значення як суб’єкта діяльності, розумінням особистісної значущості, потребою регулярної самостійної роботи.

Професійно-орієнтована технологія навчання забезпечує професійнуспрямованість педагогічного процесу і може бути реалізована лише в умовахособистісно-орієнтованого навчання. На думку Л.Ю. Табаренко, «найважливішими вихідними положеннями професійно-орієнтованої технології навчання є нерозривність процесів засвоєння фундаментальних знань і формування професійних умінь, а також послідовність розвитку розумових здібностей і формування спрямованості особистості» [15, с.79]. Ми підтримуємо думку науковця в тому, що технологія проведення особистісно орієнтованого уроку спирається на основний принцип реалізації функцій особистісно-орієнтованого уроку: створення умов, за яких усвідомлені учнями знання стають особистісно-значущими, відбувається найповніше розкриття здібностей особистості, задоволення її освітніх потреб.

Дослідницька (проблемно-пошукова) технологія полягає устворені умов для пізнавальної активності, для самостійних розумових дій, спрямованих на досягнення необхідного результату. Центром окресленої діяльності є проблемна ситуація (педагогічна проблема, творча задача), що спонукає студента до аналізу, формулювання проблем і розв’язання шляхом висування пропозицій, гіпотез, їх обґрунтування і доведення, а також шляхом перевірки правильності розв’язання. Проблемна ситуація - це пізнавальне протиріччя людини, коли вона не знає, як пояснити явище, факт, процес, дійсність, що спонукає її шукати новий спосіб, пояснення або спосіб дії.

Критерії результативності застосування в навчальному процесі дослідницької технології:

-  наявність позитивного мотиву до дослідницької діяльності;

-  наявність позитивного емоційно-вольового стану;

-  переживання студентом суб’єктивного відкриття;

-  ставлення до отриманого знання як до особистісної цінності;

-  оволодіння узагальненим способом рішення проблемних ситуацій (аналізом фактів, висуненням гіпотез, їх доведенням, отриманням результату діяльності).

Комунікативна (дискусійна) технологія навчання характеризується наявністю дискусій, коли студент активно вступає в діалог, висловлює, аргументує власну точку зору з питань, що вивчаються. Технологія будується на принципі активізації пізнавальної діяльності студента, що включається до пошуку з метою розв’язання проблемно-пізнавальних задач, самостійно створює творчий продукт. При цьому доцільно обирати теми занять, у змісті яких закладено протиріччя, що дає можливість побачити з різних позицій явище (процес, закономірність), що вивчається [18].

Критерії результативності застосування в навчальному процесі дослідницької технології за М.Г. Чобітько:

-  позитивний мотив дискусії;

-  позитивні зміни вемоційно-вольовій сфері;

-  оволодіння комунікаційними уміннями (аргументовано висловлювати власну точку зору, вести діалог, зрозумінням ставитись до альтернативного погляду).

Технологія імітаційного моделювання (ігрова, неігрова) базується на моделюванні професійних утруднень і пошуку шляхів їхрозв’язання. Сучасні науковці, зокрема М.Г. Чобітько, в імітаційному моделюванні професійної діяльності педагога виокремили дві групи форм контекстного навчання:

) ігрові (розігрування ролей, ділова гра, ігрове проектування та ін.);

) неігрові (аналіз конкретних і класичних педагогічних ситуацій, метод «інциденту», дія за інструкцією та ін.) [18].

Основні особливості технології імітаційного моделювання:

-  можливість максимального наближення процесу навчання до реальної професійної діяльності;

-  створення умов для глибокого і повного засвоєння навчального матеріалу на основі системного використання знань у процесі одночасного вирішення навчальних ізмодельованих професійних проблем;

-  реалізація різних рівнів інтелектуальної активності студентів (репродуктивного, евристичного, креативного);

-  створення умов для інтенсифікації творчої діяльності студентів в умовах організації групової та комплексної взаємодії;

-  створення умов для реалізації системи суб’єкт-суб’єктних відносин за різними напрямами взаємодії;

-  надання можливості студенту виявити творчі та професійні здібності, усвідомити свої потенційні можливості;

-  формування інтересу та емоційно-ціннісного ставлення студента до навчальної й майбутньої професійної діяльності.

Психологічна (самовизначальна) технологія навчання, в центрі якої самовизначення особистості у виконанні тієї чи іншої освітньої діяльності, ґрунтується на використанні мотивів самовдосконалення особи і представляє вищий рівень розвивального навчання. Система саморозвиваючого навчання включає три взаємопов’язані, взаємозалежні підсистеми: теорію - освоєння теоретичних основ самовдосконалення; практику - формування досвіду щодо діяльності із самовдосконалення, використання психокорекційної та тренінгової діяльності; методику - реалізацію форм і методів саморозвивального навчання у викладанні основ наук.

Діяльнісна технологія навчання характеризується здатністю особистості проектувати діяльність, стати її суб’єктом. Перенесення акценту в навчанні із засвоєння фактів (результат - знання) на оволодіння способами взаємодії із світом (результат - уміння) призводить до ситуації, коли основним елементом роботи студенті встає розв’язання задач, тобто освоєння діяльності, особливо нових її видів: навчально-дослідницької, пошуково-конструкторської, творчої та ін. Фактичні знання стають наслідком роботи над задачами, що організовано в доцільну та ефективну систему. Паралельно зосвоєнням діяльності студент формує свою систему цінностей і з пасивного споживача знань перетворюється в активного суб’єкта навчальної діяльності. Отже, при оволодінні певнми видами діяльності, відповідній організації та конструюванні змісту для навчального простору відбувається самовизначення студента, що в подальшому може задати певну траєкторію його життєвого шляху. Концепція «учіння через діяльність», запропонована американським науковцем Д. Дьюї, базується на принципах:

-  урахування інтересів учнів;

-  учіння через навчання думати й діяти;

-  пізнання й знання - наслідки переборення труднощів; вільна творча робота й співпраця [11].

Рефлексивна технологія навчання полягає в осмисленні особистістю власної діяльності, способу отримання результату, труднощів та шляхів їх усунення, що дає змогу майбутньому педагогу посилити здатність до адекватної самооцінки, аналізу, експертизи істворення нового творчого продукту. На основі рефлексивної технології розвиваються здібності до рефлексії здійсненої діяльності йосмислення себе в цій діяльності (власних емоцій, почуттів, утруднень, сумнівів, удач і т.д.)

Рефлексивна діяльність (за А. Хуторським) включає в себе такі етапи:

-  припинення предметної (дорефлексивної) діяльності;

-  встановлення послідовності виконання дій;

-  аналіз послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності поставленим задачам тощо;

-  виявлення і формулювання результатів рефлексії;

-  перевірка гіпотез у подальшій діяльності [18].

Якщо особливості названих технологій поєднати, то отримаємо інтегративну технологію, яскравим представником якої є особистісно-орієнтовані технології. Очевидно, що такі технології дають широкі можливості кожному студенту виявити власні здібності, спробувати себе в різних сферах діяльності, самореалізуватися, адже в його основі лежить розвиток пізнавальних навичок, вміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі.

На сучасному етапі розвитку професійно-технічної освіти науковці роблять спроби побудувати іншу особистісно-орієнтовану систему навчання. Вона спирається на такі вихідні положення:

-  пріоритет індивідуальності, самоцінності, самобутності дитини як активного носія суб’єктного досвіду, що склався задовго до впливу спеціально організованого навчання в школі;

-  при конструюванні та реалізації освітнього процесу потрібна особлива робота вчителя для виявлення суб’єктивного досвіду учня;

-  взаємодія двох видів досвіду учня повинна відбуватись не по лінії витіснення індивідуального, наповнення його суспільним досвідом, а шляхом їх постійного узгодження, використання всього того, що накопичене учнем у його власній життєдіяльності;

-  розвиток учня як особистості (його соціалізація) відбувається не тільки шляхом оволодівання ним нормативною діяльністю, а й через постійне збагачення. Перетворення суб’єктивного досвіду як важливого джерела власного розвитку [17; 4; 15].

Розглядаючи застосування особистісно-орієнтованої технології в навчально-виробничому процесі відомі дидакти М.В. Данилов, Б.О. Єсипов та інші розглядали навчання як процес, що має дві сторони: викладання й учіння, а основним фактором оптимізації феномену особистісно-орієнтованої освіти є прогресивний розвиток суспільства, досягнення соціальної та інтелектуальної зрілості [4].

Переважна більшість сучасних педагогів-дослідників об’єктивною передумовою розвитку цього напряму в освіті вважає зміну функціонування освітньої галузі. Так розгляд науково-теоретичних основ реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні дає змогу сформулювати ряд важливих позицій, що впливають на впровадження особистісно-орієнтованого підходу в практику роботи ПТНЗ:

. Особистісно-орієнтоване навчання має забезпечити розвиток і саморозвиток особистості учня як суб’єкта пізнання і предметної діяльності, ґрунтуючись на виявлених його індивідуальних особливостей.

. Освітній процес особистісно орієнтованого навчання дає кожному учневі можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.

3. Зміст освіти, його структура і засоби добираються і конструюються таким чином, щоб учень мав можливість вибору предметного матеріалу (за об’ємом і формою).

. Критеріальна база особистісно орієнтованого навчання враховуєне тільки рівень досягнутих знань, умінь і навичок, але й сформованість певного рівня інтелекту (його властивостей, якостей, прояву).

. Освіченість як сукупність знань, умінь, індивідуальних здібностей є важливим засобом розвитку духовних й інтелектуальних сил учня, що є основною метою сучасної освіти.

. Освіченість і навченість не тотожні за своєю природою і результатами. Навченість через оволодіння змістом освіти забезпечує соціальну і професійну адаптацію у суспільстві. Освіченість формує індивідуальне сприйняття світу, можливість його творчого перетворення, широкого використання суб’єктивного досвіду в інтерпретації та в оцінюванні фактів, явищ, подій довкілля на підставі особистісно значущих цінностей і внутрішніх установок.

. Традиційне навчання вже не може бути провідним у цілісному освітньому процесі. Значущими стають ті складові навчального процесу,які розвивають індивідуальність учня, створюють усі необхідні умови для його саморозвитку, самовираження, самовдосконалення.

. Особистісно-орієнтоване навчання будується на принципі варіативності, тобто вибору змісту, методів і форм навчального процесу, який здійснюватиметься вчителем-предметником з урахуванням особливостей і рівня розвитку кожної дитини, її потреби у педагогічній підтримці [4].

Таким чином, кожне навчання відповідно до своєї сутності є реалізацією умов для розвитку особистості, тобто воно має бути розвивальним, особистісно-орієнтованим.

Для реалізації особистісно-орієнтованих технологій в практиці педагогу необхідно сприяти зацікавленості кожного учня в роботі класу за допомогою чітко, зрозуміло та доступно сформульованої мотиваційної установки.

Отже, особистісно-орієнтоване навчання - це загальнодидактичний принцип індивідуального підходу до учнів. Це можна пояснити за допомогою такого факту. Відомий російський психолог Л.С. Виготський своє теорією доводить, що розум будь-якої людини має дві зони розвитку:

Перша зона А - це зона актуального розвитку. У цю зону потрапляють завдання, які людина може виконати сама без допомоги вчителя.

Друга зона В - це зона найближчого розвитку. Сюди потрапляють завдання, які дитина сама виконати не може, але може з ними впоратися з допомогою вчителя. Зона найближчого розвитку, - це зона «наступного дня». Те, що сьогодні є зона найближчого розвитку, завтра у процесі навчання повинно стати зоною актуального розвитку. Учитель не повинен давати готову інформацію, адже таке навчання може загальмувати мислення дитини. А за допомогою вміло підібраних запитань педагог підводить учня до правильної відповіді, розв’язку.

Якщо навіть теоретично припустити, що два учні навчались в одному і тому ж ПТНЗ, в одних і тих самих учителів, рівень їхнього розвитку все одно буде різним. Тому зрозуміло, до таких дітей треба підходити індивідуально, тобто ставити перед ними різні завдання. Якщо для цілого класу поставити одне завдання, то для одних учнів воно потрапить у зону актуального розвитку, для інших - у зону найближчого розвитку.

Отже, одне завдання для всієї групи ставити не можна, а тому вимоги щодо особистісно-орієнтованого навчання є науково обґрунтованими.

Засобами реалізації особистісно-орієнтованої технології навчання є використання різноманітних форм та методів організації навчальної діяльності, орієнтованих на конкретного учня. Стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів розв’язання ситуативних завдань дозволить учневі усунути страх помилитися чи дати неправильну відповідь. Окрім того, доцільним є створення на уроці таких педагогічних ситуацій, які дають можливість кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, підтримувати прагнення учня знаходити власний спосіб роботи, аналізувати та оцінювати роботу інших.

Використання навчального матеріалу різного змісту, виду та форми, різноманітних видів пізнавальної діяльності, а також мотиваційний, змістовно-операційний та вольовий компоненти сприяють активізації пізнавальної самостійності учнів. Надання учневі свободи вибору засобів виконання навчального завдання та створення умов для творчості в самостійній та колективній діяльності дозволяє зняти емоційне напруження, побоювання помилки. Навчальне середовище особистісно-орієнтованої технології повинно передбачати використання нетрадиційних форм групових та індивідуальних занять з метою активізації діяльності, особливу підготовку вчителя до систематичного здійснення такої роботи на уроці, індивідуальному занятті.

Організація занять у малих групах має бути основана на діалогу, імітаційно-рольових іграх, тренінгах, навчальному спілкуванні, мозковому штурмі, круглих столах, інсценуванні драматичних уривків, дискусій, творчих індивідуальних проектів й навчально-ознайомчій практиці, а постійний аналіз та оцінка з боку викладача індивідуальних способів навчальної роботи надасть учневі можливість розповісти, як він організував свою роботу, яким методом користувався, що сподобалося, вдалося тощо.

При цьому учні отримують краще осмислюють мету та результати своєї праці, усвідомлюючи, що вони є не об’єктом, а суб’єктом навчальної діяльності. Педагог же, у свою чергу, стає доброзичливим помічником, який зацікавлений у долі кожного учня. Отже відбувається переорієнтація учнів від навчання («нехай мене навчать») до учіння («прагну все знати»).

Під час організації особистісно-орієнтованого уроку професійна позиція педагога полягає втому, щоб знати і з повагою ставитися до будь-якого висловлювання учня за темою. В цих умовах учні прагнутимуть висловлювати свої думки, пропонувати свої варіанти, не боятимуться помислити.

Одним із ефективних засобів реалізації особистісно-орієнтованого навчання є індивідуальний та диференційований підхід до учнів у навчально-виробничому процесі.

Так, індивідуалізація навчання сприяє усвідомленню учнем своїх сильних і слабких можливостей навчання, підтримці і розвитку самобутності з метою самостійного вибору власних смислів навчання. Індивідуалізація сприяє розвитку самосвідомості, самостійності й відповідальності.

Педагогічна підтримка полягає у спільному з учнем визначенні його інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання перешкод (проблем), які заважають йому досягати позитивних результатів у навчанні. Підґрунтям педагогічної підтримки є взаємини рівноправності, рівноцінності, поваги й довіри між учителем і учнем.

Індивідуалізація передбачає:

) індивідуально орієнтовану допомогу учням в усвідомленні власних потреб, інтересів, цілей навчання;

) створення умов для вільної реалізації завданих природою здібностей і можливостей;

3) підтримку школяра у творчому самовтіленні;

4) підтримку учня у рефлексії.

Для того, щоб будь-яка людина, залучена до певної діяльності виступала в ній як суб'єкт, перш за все, вона має усвідомлювати особистісно значиму мету цієї діяльності. З цього виходить, що якщо ми хочемо включити особистість в освітній процес, вона повинна бачити вньому певну значимість. Звідси висновок: робота вчителя без мотивації і особистісних підстав учнів, рівнозначна роботі в порожній аудиторії.

Як стверджує науковець М.М. Фіцула, особистісно орієнтоване навчання забезпечує перетворення учня з пасивного спостерігача, який засвоює знання та досвід, на активного співрозмовника та співробітника, суб'єкта навчально-виховної діяльності, продуктивної праці [17].

Таким чином, сутністю особистісно-орієнтованої технології навчання є організація процесу навчання, в основі якого лежить визнання індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини, що вимагає забезпечення розвитку і саморозвитку особистості, виходячи із виявлення індивідуального, неповторного, суб’єктивного досвіду, здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій, можливостей реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.

Засобами реалізації особистісно-орієнтованої технології навчання є:

-  використання різноманітних форм та методів організації навчальної діяльності, орієнтованих на конкретного учня;

-  стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів розв’язання ситуативних завдань без страху помилитися чи дати неправильну відповідь;

-  створення на уроці таких педагогічних ситуацій, які дають можливість кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, підтримувати прагнення учня знаходити власний спосіб роботи, аналізувати та оцінювати роботу інших;

-  використання різноманітних видів пізнавальної діяльності, а також мотиваційний, змістовно-операційний та вольовий компоненти пізнавальної самостійності учнів;

-  створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;

-  використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу;

-  оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за остаточним результатом;

-  заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них тощо.

особистісний навчальний виробничий урок