Сучасні технології виробництва молока та яловичини

Зміст

 

Вступ

1. Огляд літератури

2. Характеристика навчального стада за основними селекційними ознаками

2.1 Породний та віковий склад

2.2 Екстер'єрно-конституційні особливості

2.3 Продуктивні якості тварин

Виробниче використання корів

Придатність корів до машинного доїння

3. Вихідні дані

4. Завдання на проектуванняудосконалення стада великої рогатої худоби, технології виробництва молока та яловичини

. Проектна частина

5.1 Шляхи та методи удосконалення стада, придатного до інтенсивного виробництва молоката яловичини

5.1.1 Методи добору та підбору в стаді при створенні худоби бажаного типу

5.1.2 Визначення планового надою

5.1.3 Направлене вирощування молодняку

5.2 Удосконалення технології виробництва молоката яловичини

Характеристика та оцінка запланованої технології виробництва

Обґрунтування загальної технологічної схеми та розрахунок потоково-цехового виробництва молоката яловичини

5.2.3 Розрахунок річної потреби в кормах та землі, затрати корму на одиницю продукції

Розрахунок кількості основних робітників на фермі

Економічна ефективність виробництва молоката яловичини

Охорона навколишнього середовища

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Молочне і м'ясне скотарство серед галузей тваринництва посідає провідне місце. Це зумовлюється не тільки кількістю худоби в господарствах України, а й високою питомою вагою молока та яловичини у структурі тваринницької продукції. Велика рогата худоба характеризується різнобічною продуктивністю. У структурі продукції галузі скотарства 99% становить молоко та близько 50% - м'ясо. Після забою великої рогатої худоби одержують цінну шкірну сировину, використовують кров, ендокринні залози, з яких виготовляють цінні лікарські препарати, шлунково-кишковий тракт, жирові відкладення на внутрішніх органах.

Молочна продуктивність великої рогатої худоби значно переважає показники інших сільськогосподарських тварин. У ряді господарств України удій на корову становить 6000-9000 кг в рік. Від корів-рекордисток одержують понад 25 000 кг молока за лактацію, а за життя 150 000 кг і більше. Світовий рекорд щодо надою 25 247 кг належить корові голштинської породи Бічер Арлінда Елин, а вищий добовий 110,9 кг - Убре Бланки. За раціональної повноцінної годівлі молодняку середньодобові прирости становлять 1500-2000 г. Молоко є основним видом продуктивності. Воно містить легкоперетравні найпотрібніші поживні речовини для тварин і людини. Перетравність поживних речовин молока досягає 98%. З молока виготовляють масло, сир, молочнокислі, інші продукти та казеїн - сировину для промисловості. Яловичина, будучи цінним харчовим продуктом, що дає велика рогата худоба, у загальному виробництві м'ясних продуктів становить 45-47%. Між тваринництвом і рослинництвом у сільському господарстві існує тісний взаємозв'язок: чим інтенсивніше землеробство, тим вищою буде продуктивність тваринництва, і навпаки, чим вища продуктивність тваринництва, тим інтенсивнішим повинно ставати землеробство.

В 1916 році в господарствах України нараховувалося всього 7,9 млн. голів великої рогатої худоби, а на 100 душ населення припадало 29,4 голови. За роки громадянської війни поголів'я великої рогатої худоби значно зменшилося і було відновлено тільки у 1928 році як за загальною кількістю, так і у розрахунку на 100 душ населення та на 100 га сільськогосподарських угідь. Найбільшої кількості поголів'я великої рогатої худоби з розрахунку на 100 душ населення і на 100 га сільськогосподарських угідь досягло у 1980 р.

В 1990 році на душу населення було вироблено 84 кг м'яса в забійній вазі і 472 кг молока. Підвищення молочної продуктивності корів в 1980-1990 роках на 648 кг зумовлене імпортом в Україну значної частини високомолочних голштинів з США, Канади, Західної Європи, покращенням генетичного потенціалу корів існуючих порід та деяким поліпшенням кормової бази. У свій час в Україні побудували багато нових великих молочних комплексів, а також реконструювали частину існуючих молочних ферм. Вони давали змогу впроваджувати сучасну прогресивну технологію виробництва молока і значно підвищити продуктивність праці. Організація невеликих приватних фермерських господарств дозволяє більш раціонально і продуктивно використовувати сільськогосподарські угіддя.

 

Огляд літератури

Симентальська худоба - одна зі стародавніх порід світу. По даним ряду дослідників (Вількенс, Кеппелі, Келлер та ін.),її предки були завезені у Швейцарію в середині V століття н.е. Відносяться симентали до краніологічного типу Bos Taurus frontosus (Nilsson), яка характеризується довгим та широким лобом [1].

Тривалий час худоба відрізнялась примітивними формами будови тіла та низькою продуктивністю і лише з 50-60-х років XIX століття під впливом повноцінної годівлі, а також підбору та добору перетворились на дуже велику і грубого складу породу [2].

По даним Ю.Д. Рубана [2] назва породи виникла від полонини річки Симма, в якій створювались найкращі групи цієї худоби. Формуванню породи сприяли помірно теплий клімат, багаті альпійські луки і пасовища та інтенсивний експорт Швейцарією в інші країни світу сиру, яловичини і племінної худоби.

Швейцарські симентали старого типу були грубокостими, пізньостиглими, з невисокою молочною продуктивністю. В їх екстер’єрі відмічали великі недоліки - перед усім високоногість та надмірно велику піднесеність крижів. Гірські умови Швейцарії сприяли закріпленню у тварин таких особливостей, як розкид передніх та слоновість задніх кінцівок [3].

Тому був вироблений новий стандарт, затверджений у 1952 році. Бажаний тип передбачав у тварин гарне здоров'я

З 1967-1970 рр. симентальську породу стали завозити на Американський континент, у Східну та Західну Африку, Англію. При цьому у США, Канаді, Новій Зеландії сименталів, які відрізняються високими акліматизаційними здібностями, доброю плодючістю та відмінними показниками приросту живої маси, використовують у схрещуваннях з м’ясною худобою для поліпшення її молочності та збільшення росту тварин [1].

В 60-х роках перейшли до інтенсивної селекції з метою створення тварин подвійної продуктивності, які відрізняються підвищеною молочністю; почалась систематична перевірка биків за якістю нащадків та перевірка швидкості молоковіддачі у корів; вміст білку в молоці стає селекціонуємою ознакою. Був заснований союз по штучному осіменінню тварин, та почався експорт тварин та сперми биків до США і Канади. Почалося схрещування сименталів з червоно-рябою голштино-фризькою худобою [1].

В 70-ті роки велась інтенсивна селекція сименталів за молочністю і м’ясністю, продовжувалось його схрещування з червоно-рябою голштино-фризькою худобою, биків стали оцінювати за м’ясною якістю та за якістю відгодівлі нащадків, а дані племінного обліку країни обчислювались на ЕОМ. Почався експорт симентальської худоби до Англії та інших країн [1].

Симентальська худоба України створювалась у другій половині XIX століття на території Харківської, Чернігівської, Полтавської та деяких інших (на той момент) губерній в результаті схрещування місцевої сірої української худоби з симентальською, а також чистопорідного розведення останньої, яка потрапила сюди з закордону.

Тварини симентальської породи, у останні роки, завозяться з Австрії до окремих регіонів Росії, для розвитку як молочного, так й особливо м’ясного скотарства [9].

В останні 20 років цих тварин продовжують завозити на американський континент, що сприяє світовому визнанню.

Тварини відрізняються гарною адаптацією до умов навколишнього середовища. Масть худоби червона, червоно-ряба, полова, полово-ряба, руда, рудо-ряба. У чистопорідних тварин і висококровних помісів носове дзеркало, рогове покриття копитець і ріг пофарбовані в білий або рожевий колір [4].

Голова у них, як правило, біла, відмітини з ясною та різкою границею різні за формою, розміром та місцем розташування. Низ черева, ноги та кінчик хвосту завжди білі [7].

По даним Е. М. Доротюка [5], сучасні симентальські тварини бажаного типу високі на зріст, міцної конституції, з великою головою, з добре розвиненою лобною частиною, середньою довжини шиєю, широкою холкою, груди у них глибокі та широкі, спина і поперек широкі, тулуб середньої довжини пропорційний з доброю мускулатурою, кінцівки та копитний ріг міцний, шкіра у тварин міцна, еластична, важка (на її долю припадає 7,8-9,4% живої маси тварини),плодючість висока, вим’я у корів середнє за розміром, (індекс вимені у симентальських корів дорівнює в середньому 43%; максимальна швидкість молоковіддачі 2,3-2,4 кг, а у деяких тварин - 2,8 кг за хвилину).

На основі вивчення угорського досвіду по вдосконалюванню худоби симентальської угорської породи (мадьяртака) схрещуванням з червоно-рябою голштинською у 1976 році. Ю.Д.Рубан вніс пропозиції міністру сільського господарства СРСР про необхідність впровадження у виробництво нашої країни даного методу. На початок 1981 року була прийнята ВАСХНІЛ програма виведення червоно-рябої молочної породи (від України авторами нового проекту були В.П.Буркат і В.В.Борзов) [6].

У 1982 р. В.П.Буркат, М.В.Зубець, А.П.Кругляк та О.Ф.Хаврук розробили програму «Червоно-ряба порода - 1982» Вона передбачала на материнській основі симентальської породи створити нову породу методом відтворного схрещування з червоно-рябою голштинською, монбеліардською і айширською породами. Симентальська порода не сповна відповідала вимогам придатності до умов промислової технології й одержання високої молочної продуктивності [2].

Напрямок удосконалення породи.

У зв’язку з вимогами ринку по збільшенню попиту на пісну яловичину, в структурі порід нині перевага віддається тваринам таких порід, які відрізняються високою енергію росту та доброю оплатою корму, здатні давати важкі туші з невеликим накопиченням жиру та високим виходом м’язової тканини. З цією метою, в першу чергу, використовують сименталів [3].

За розповсюдженням у країнах світу симентальська худоба, вдало поєднавши в собі молочну та м’ясну продуктивність, займає одне з провідних місць [3].

Її розводять у 35 країнах, у тому числі, молочного напрямку продуктивності у 8, м'ясо-молочного - в 12, м’ясного - в 15 країнах. В Україні вона розповсюджена здебільшого в областях Лісостепу та Прикарпаття, а також в Поліських та Степових регіонах [3].

По даним Г.Т. Шкуріна, за американською класифікацією до найбільш великих тварин з добре розвиненою мускулатурою відносяться 2 породи - шароле та симентальська. Переваги тварин симентальської породи заключаються у кращій молочності [12].

Більшість держав світу використовує сименталів для виробництва молока і яловичини. Тому тварин оцінюють і відбирають одночасно за молочною і м’ясною продуктивністю. У США, Великобританію і Канаду їх завозять для схрещування з місцевими молочними і м’ясними породами з метою підвищення енергії росту і покращення м’ясних якостей у помісних тварин. У результаті на базі м’ясо-молочних сименталів, створена симентальська м’ясна порода. Її розводять чистопородним методом у 15 країнах, але найбільшої популярності набули м’ясні симентали північноамериканської (США і Канада) і західноєвропейської (Австрія і Німеччина) селекції [5].

Так у Германії племінна робота з сименталами направлена на отримання тварин молочно-м’ясного типу з вираженими м’ясними признаками. В Австрії майже 75% загальної кількості великої рогатої худоби складає симентальська порода. Мета селекційної роботи є створення типу тварин з гарними молочними та м’ясними якостями. В Швейцарії метою селекції залишається вдосконалення економічно вигідних корів зі спадково закріпленими якостями високої молочної та м’ясної продуктивності, стану здоров’я, плодючості, використанню грубих кормів, пристосуванню до машинного доїння. З метою створення тварин, придатних до умов промислової технології, швейцарські селекціонери на протязі багатьох років схрещують сименталів з червоно-рябим голштино-фризькими тваринами. Помісі, отриманні в результаті такого схрещування, перевершують по молочній продуктивності чистопорідних сименталів на 1000-1500 кг. В США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії сименталів схрещують з місцевими породами для підвищення енергії росту та поліпшення м’ясної продуктивності помісів. Найбільшої популярності як м’ясна порода симентали досягли у Канаді. Тут вони відрізняються високою енергією росту, порівняно низькими витратами корму на приріст, легкістю отелень та гарною молочністю. До Росії сименталів почали завозити на початку XIX століття. Симентали та їх помісі вперше були представлені на I Всеросійській виставці у Петербурзі у 1869 році, де вони складали 4% від усієї виставленої худоби, на виставках 1882-1884 рр. їх було близько 24,4%, а у 1907-1909 рр. - 50,7% [7].

Симентали, як правило, тварини молочно-м’ясного типу, часто з уклоном у сторону молочності. По даним А.М. Угнівенко та Г.Т. Шкуріна [18], симентальська худоба займає одне з провідних місць, серед м’ясних порід за молочною продуктивністю.

Корови симентальської породи характеризуються рівним протіканням лактації, яка бажана при утриманні підсисних телят: кожна корова може вигодувати, в разі необхідності, ще одне теля.

При сприятливих умовах годівлі, утримання та використання продуктивність симентальських корів в племінних господарствах, за даними Л.К.Ернста, становить 4240 кг при жирності молока 3,73% у господарствах, розташованих на рівнинах, надій перевищує 5000 кг при жирності молока близько 4%. Вміст білка в молоці сименталів в середньому становить 3,26-3,51%.

По даним Е.М. Доротюка [5], симентали мають найвищу м’ясну продуктивність серед усіх молочних і молочно-м’ясних порід. У віці п’яти років і старше симентальські плідники за живою масою і майже не поступаються шароле і переважають усі інші м’ясні породи на 30-150 кг. Їх широко використовують як при чистопородному розведенні, так і схрещуванні з м’ясними і молочними породами для одержання помісів із високими енергією росту і молочністю протягом тривалого періоду.

При вдалому поєднанні порід промислове схрещування надає ефект як по збільшенню м’ясної продуктивності, так і по поліпшенню якості м’яса. Так промислове схрещування бугаїв лімузинської та герефордської порід (м’ясні породи) з маточним поголів’ям сименталів (м'ясо-молочна) призводить до збільшення живої маси помісних бичків у 18-місячному віці порівняно з симентальськими на 4,2 ти 4,8% та порівняно з червоною степовою (молочна) - на 18 та 18,8% відповідно [12].

Перевага лімузин х симентальських та герефорд х симентальських помісів проявилась також и по показникам забійної маси перед бичками симентальської породи - на 15,7 кг (6%) та 22,1кг (8,5%), тваринами червоної степової породи - на 49,5 кг (21,8%) та 55,9 кг (24,6%) відповідно. Перевага по виходу туші - 1,7-2,4% та 2,4-3,1% відповідно [12].

Цільовий стандарт породи: жива маса дорослих бугаїв - 1100-1200 кг; корів 500 - 650 кг жива маса телят при народженні становить в середньому 35-45 кг, бичків у 8 місяців - 300-350 кг, 12 місяців - 450-500 кг, у 15 місяців - 550-600 кг, у 18 місяців 650-700 кг; швидкість росту бичків після відлучення - 1200-1500 г, маса туші у 18 місяців - 400-450 кг; забійних вихід 56-59,0%, вихід кісток - 16-17%, витрати корму на 1 кг приросту - 6-6,5 к.од., плодючість - 95-100% [5].

По даним Н.Ф. Ростовцева та І. І. Черкащенко [9], жива маса дорослих тварин коливається від 533 до 784 кг, маса туші - від 326 до 431 кг, забійний вихід від 53,3 до 61%, вміст в тушах костей та сухожилок - від 17 до 22%. Максимальні показники забійного виходу корів живою масою 822 - 1052 кг.

Корови симентальської породи відрізняються кращою енергією росту, їх жива маса за 3 місяці відгодівлі збільшується до 110 кг, вони дають важкі туші з малим накопиченням жиру і високим виходом м’язової тканини. [10].

По даним відділу технології виробництва яловичини науково-дослідницького інституту тваринництва, середньодобовий приріст живої маси бичків симентальської породи за 392 дня вирощування і відгодівлі складав 1065 г, а їх жива маса при закінченні відгодівлі становила 470 кг.

Симентальську породу використовують не тільки як молочно-м’ясну, але й також як спеціалізовану м’ясну для чистопорідного схрещування з молочними та м’ясними породами. У м’ясному скотарстві її використовують для створення товарних стад, генетичного покращення багатьох класичних м’ясних порід та виведення нових високопродуктивних м’ясних порід [7].

За м’ясними якостями симентальська порода вдало конкурує з багатьма спеціалізованими породами, тому вона в перспективі буде мати великий вплив у збільшенні м’ясних ресурсів багатьох країн. При інтенсивному вирощуванні та відгодівлі молодняк симентальської породи здатен досягати великої живої маси та давати важкі туші з високим виходом м’якоті [7].

Подальша племінна робота з сименталами направлена на створення тварин, придатних для умов великих молочних комплексів, виявлення рекордисток по надою за лактацію та продуктивності за все життя, вдосконалення молочно-м’ясного типа тварин та доведення забійного виходу до 60%. Важливо також продовжувати формування в породі нових заводських ліній та родин шляхом використання биків-поліпшувач

Породний та віковий склад

 

В процесі розведення порід худоби були створені характерні якості тварин. По цих параметрах і з врахуванням молочної продуктивності породи худоби можна розділити на наступні групи:

) з високими удоями і пониженим вмістом жиру в молоці (чорно-ряба, червоно-ряба, червона степова і ін.). Удої корів складають в середньому 4-5 тисяч кг молока на 1 голову за рік, жирномолочність - 3,6-3,7%;

) жирномолочні (джерсейська, англерська, червона датська і ін.). Удої цих корів складають 3-4 тисяч кг молока на 1 голову за рік, жирномолочность - 4,2-5% і більш;

) з різними по величині удоями і середньою по величині жирністю молока (симментальская і ін.)

Разом з породою враховують також внутрішньопорідних типів тварин за конституцією організму і напрямами продуктивності: молочні, комбіновані і м'ясні. Найбільша молочність спостерігається у корів молочного типа, найменша - в м'ясних, корови комбінованого типа займають проміжне місце.

Одним з селекційних показників в молочному скотарстві є довголіття тварин. Тривале їх використання в племінному і продуктивному відношенні економічно вигідно.

Віковий склад корів в стаді по кількості отелень знаходиться в прямій залежності від інтенсивності введення первотелок в стадо і безумовного вибраковування тварин, не придатних до використання.

Молочна продуктивність корів підвищується до 4-ої, 5-ої, 6-ої лактації, а потім знижується. Вона залежить від біологічних особливостей, пов'язаних з віковими Ії продуктивними якостями тварин.

У сучасних умовах з метою прискорення удосконалення молочної продуктивності стада використовують інтенсивне роздоювання первотелок.

Табл. 1. Розподіл стада корів за отеленнями

Показники	усього	Отелення							Середній вік в отеленнях	Середній вік першого отелення
		1	2	3	4-5	6	7-9	10 і ст.
Голів	20	3	6	10	1				2,45	25,15
%	100	15	30	50	5				100	100

 

Як видно з таблиці 1. за віковим складом стадо складається переважно з різновікових корів. Більшість корів 3 -го отелення складають 50% стада, 2-го отелення 30%, 1-го - 15%, найменше 4-5-го отелення 5% Середній вік в отеленнях дорівнює 2.45. Середній вік першого отелення 25 міс.

 

Продуктивні якості тварин

 

Велика рогата худоба використовується для одержання від неї основної продукції - молока та м’яса. Молочна продуктивність корів визначається широким комплексом анатомо-морфологічних особливостей їх організму, загальні розміри тіла та пов’язана з ними здатність мобілізації внутрішніх резервів для забезпечення напруженої лактаціонної діяльності є фактором, який лімітує молочну продуктивність лише до визначеної межі. У таблиці 2.4 приведені показники живої маси та коефіцієнту молочності. Для усіх селекційних програм по молочним та комбінованим породах України передбачається збільшення живої маси, оскільки вона ще не відповідає вимогам бажаного типу. Великі корови молочного типу більш продуктивні і вигідні. Однак, якщо не враховувати тип худоби, то спостерігається криволінійний характер зв’язку між живою масою та молочністю корів: до певної живої маси тварин молочність підвищується, а потім знижується. Академік М.Д.Потьомкін, досліджуючи худобу симентальської породи 137 кращих господарств України та Росії, встановив зв'язок між ознаками. Найбільшу молочну продуктивність мали корови жива маса яких була 700 кг і більше. За оптимальних умов показники молочної продуктивності і живої маси корів після третього отелення і старше бажаного типу такі: 1000 кг молока і вище у тварин молочних порід з високим надоєм у розрахунку на 100 кг живої маси, 7000-8000 кг молока в корів комбінованих порід у розрахунку на 100 кг живої маси.

До продуктивних якостей відносять кількість дійних днів, надій за лактацію, відсоток жиру, кількість молочного білку. Тривалість лактації знаходиться у прямій залежності від наявності тільності. Нормальною вважається тривалість лактації 305 днів. Лактація у корів може бути скороченою - менше 305 днів та подовженою - більше 305 днів, що пов’язано з сервіс-періодом.

Таблиця 3. Жива маса та коефіцієнт молочності

Показники	1 лактація			2 лактація			3 лактація			В Середньому
	n	Жива маса, кг	Коефіцієнт молочності	n	Жива маса, кг	Коефіцієнт молочності	n	Жива маса, кг	Коефіцієнт молочності	n	Жива маса, кг	Коефіцієнт молочності
M	3	583	1005	6	623	858	11	647	1002	20	630	960
m	3	20	55,7	6	12,3	79	11	21	99	20	13	60
G	3	35,1	95,5	6	30,1	193,5	11	68	324	20	58	266,2
CV	3	6,02	9,5	6	4,8	22,5	11	10,5	32	20	9,1	27,7

 

В таблиці 3. показано як змінюється коефіцієнт молочності в залежності від живої маси. В середньому жива маса по стаду складатиме 630 кг, а коефіцієнт молочності буде 960.

З таблиці 4. ми бачимо продуктивність по стаду за останню закінчену лактацію. Ми можемо зробити висновки, що в середньому по стаду молочна продуктивність складає близько 5980кг молока, з вмістом жиру 3.9 та молочного жиру 230 кг, при середній тривалості лактації 287 днів.

 

Вихідні дані

Симентальська порода худоби. Стадо складається з 450 голів продуктивністю 5981 кг молока. Технологія виробництва базується на замкнутому циклі виробництва з впровадженням механізації та часткової автоматизації процесів.

 

Проектна частина

 

Висновки та пропозиції

 

У проекті стадо було представлене симентальською породою, поголів’я якого складає 450 голів.

Тварин оцінюють і відбирають одночасно за молочною і м’ясною продуктивністю. У США, Великобританію і Канаду їх завозять для схрещування з місцевими молочними і м’ясними породами з метою підвищення енергії росту і покращення м’ясних якостей у помісних тварин. У результаті на базі м’ясо-молочних сименталів, створена симентальська м’ясна порода. Її розводять чистопородним методом у 15 країнах, але найбільшої популярності набули м’ясні симентали північноамериканської (США і Канада) і західноєвропейської (Австрія і Німеччина) селекції [5].

Розрахунки були зроблені на основі навчального стада з 20 голів. Технологія по проекту 801-01-28.83 передбачає цілорічне, безпасовищне, вигульне, роздільно-групове безприв’язне на глибокій підстилці з використанням вигульно-кормових майданчиків утримання корів групами по 50 корів. Була застосована потоково-цехова система виробництва молока, яка є найбільш обґрунтованою в сучасних умовах виробництва, оскільки передбачає чітке, узгоджене в технологічному процесі біологічних та продуктивних властивостях тварин.

При цій технології виробництва затрати праці на 1ц молока складають 2,5 люд/год., яловичини - 8 люд/год., а затрати корму на 1 ц молока 0,92 к.од, а на 1 ц приросту дорослої худоби 11,1 к.од., відгодівля понадремонтного молодняку 8,97 к.од. Потреби землі на все поголів’я склали 1942 га. Кількість основних робітників 49 чоловік. Схрещування корів проводилося з голштинськими чистопородними бугаями з середнім надоєм по матерям 8-11 тис. кг молока, при середній жирності 4,1. Ефект селекції по надою становить: Вереск427 - 63, Фінал427 - 62,5.; по жирності Вереск427 - 0,018, Фінал427 - 0,006, що є хорошими результатами. З стада було виділено 18 голів з чашоподібним вим’ям і 2 голови з ванноподібним. Середньодобовий надій на одну корову становить 21,4 кг молока. Надій на кінець періоду 7805 кг. Жива маса телят при народженні 32 кг, вік осіменіння 18 місяців з живою масою 469 кг, жива маса первісток 570 кг, повновікової корови - 670 кг., схема приростів первісток передбачає їх зменшення з віком і залежить від надою на середньорічну корову.

Таким чином пропонуємо, при безприв’язному способі утримання худоби на довго незмінній підстилці впроваджувати в виробництво автоматизовану систему індивідуального контролю за відтворенням маточного поголів’я та його продуктивності.

Зміст

 

Вступ

1. Огляд літератури

2. Характеристика навчального стада за основними селекційними ознаками

2.1 Породний та віковий склад

2.2 Екстер'єрно-конституційні особливості

2.3 Продуктивні якості тварин

Виробниче використання корів

Придатність корів до машинного доїння

3. Вихідні дані

4. Завдання на проектуванняудосконалення стада великої рогатої худоби, технології виробництва молока та яловичини

. Проектна частина

5.1 Шляхи та методи удосконалення стада, придатного до інтенсивного виробництва молоката яловичини

5.1.1 Методи добору та підбору в стаді при створенні худоби бажаного типу

5.1.2 Визначення планового надою

5.1.3 Направлене вирощування молодняку

5.2 Удосконалення технології виробництва молоката яловичини

Характеристика та оцінка запланованої технології виробництва

Обґрунтування загальної технологічної схеми та розрахунок потоково-цехового виробництва молоката яловичини

5.2.3 Розрахунок річної потреби в кормах та землі, затрати корму на одиницю продукції

Розрахунок кількості основних робітників на фермі

Економічна ефективність виробництва молоката яловичини

Охорона навколишнього середовища

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Молочне і м'ясне скотарство серед галузей тваринництва посідає провідне місце. Це зумовлюється не тільки кількістю худоби в господарствах України, а й високою питомою вагою молока та яловичини у структурі тваринницької продукції. Велика рогата худоба характеризується різнобічною продуктивністю. У структурі продукції галузі скотарства 99% становить молоко та близько 50% - м'ясо. Після забою великої рогатої худоби одержують цінну шкірну сировину, використовують кров, ендокринні залози, з яких виготовляють цінні лікарські препарати, шлунково-кишковий тракт, жирові відкладення на внутрішніх органах.

Молочна продуктивність великої рогатої худоби значно переважає показники інших сільськогосподарських тварин. У ряді господарств України удій на корову становить 6000-9000 кг в рік. Від корів-рекордисток одержують понад 25 000 кг молока за лактацію, а за життя 150 000 кг і більше. Світовий рекорд щодо надою 25 247 кг належить корові голштинської породи Бічер Арлінда Елин, а вищий добовий 110,9 кг - Убре Бланки. За раціональної повноцінної годівлі молодняку середньодобові прирости становлять 1500-2000 г. Молоко є основним видом продуктивності. Воно містить легкоперетравні найпотрібніші поживні речовини для тварин і людини. Перетравність поживних речовин молока досягає 98%. З молока виготовляють масло, сир, молочнокислі, інші продукти та казеїн - сировину для промисловості. Яловичина, будучи цінним харчовим продуктом, що дає велика рогата худоба, у загальному виробництві м'ясних продуктів становить 45-47%. Між тваринництвом і рослинництвом у сільському господарстві існує тісний взаємозв'язок: чим інтенсивніше землеробство, тим вищою буде продуктивність тваринництва, і навпаки, чим вища продуктивність тваринництва, тим інтенсивнішим повинно ставати землеробство.

В 1916 році в господарствах України нараховувалося всього 7,9 млн. голів великої рогатої худоби, а на 100 душ населення припадало 29,4 голови. За роки громадянської війни поголів'я великої рогатої худоби значно зменшилося і було відновлено тільки у 1928 році як за загальною кількістю, так і у розрахунку на 100 душ населення та на 100 га сільськогосподарських угідь. Найбільшої кількості поголів'я великої рогатої худоби з розрахунку на 100 душ населення і на 100 га сільськогосподарських угідь досягло у 1980 р.

В 1990 році на душу населення було вироблено 84 кг м'яса в забійній вазі і 472 кг молока. Підвищення молочної продуктивності корів в 1980-1990 роках на 648 кг зумовлене імпортом в Україну значної частини високомолочних голштинів з США, Канади, Західної Європи, покращенням генетичного потенціалу корів існуючих порід та деяким поліпшенням кормової бази. У свій час в Україні побудували багато нових великих молочних комплексів, а також реконструювали частину існуючих молочних ферм. Вони давали змогу впроваджувати сучасну прогресивну технологію виробництва молока і значно підвищити продуктивність праці. Організація невеликих приватних фермерських господарств дозволяє більш раціонально і продуктивно використовувати сільськогосподарські угіддя.

 

Огляд літератури

Симентальська худоба - одна зі стародавніх порід світу. По даним ряду дослідників (Вількенс, Кеппелі, Келлер та ін.),її предки були завезені у Швейцарію в середині V століття н.е. Відносяться симентали до краніологічного типу Bos Taurus frontosus (Nilsson), яка характеризується довгим та широким лобом [1].

Тривалий час худоба відрізнялась примітивними формами будови тіла та низькою продуктивністю і лише з 50-60-х років XIX століття під впливом повноцінної годівлі, а також підбору та добору перетворились на дуже велику і грубого складу породу [2].

По даним Ю.Д. Рубана [2] назва породи виникла від полонини річки Симма, в якій створювались найкращі групи цієї худоби. Формуванню породи сприяли помірно теплий клімат, багаті альпійські луки і пасовища та інтенсивний експорт Швейцарією в інші країни світу сиру, яловичини і племінної худоби.

Швейцарські симентали старого типу були грубокостими, пізньостиглими, з невисокою молочною продуктивністю. В їх екстер’єрі відмічали великі недоліки - перед усім високоногість та надмірно велику піднесеність крижів. Гірські умови Швейцарії сприяли закріпленню у тварин таких особливостей, як розкид передніх та слоновість задніх кінцівок [3].

Тому був вироблений новий стандарт, затверджений у 1952 році. Бажаний тип передбачав у тварин гарне здоров'я

З 1967-1970 рр. симентальську породу стали завозити на Американський континент, у Східну та Західну Африку, Англію. При цьому у США, Канаді, Новій Зеландії сименталів, які відрізняються високими акліматизаційними здібностями, доброю плодючістю та відмінними показниками приросту живої маси, використовують у схрещуваннях з м’ясною худобою для поліпшення її молочності та збільшення росту тварин [1].

В 60-х роках перейшли до інтенсивної селекції з метою створення тварин подвійної продуктивності, які відрізняються підвищеною молочністю; почалась систематична перевірка биків за якістю нащадків та перевірка швидкості молоковіддачі у корів; вміст білку в молоці стає селекціонуємою ознакою. Був заснований союз по штучному осіменінню тварин, та почався експорт тварин та сперми биків до США і Канади. Почалося схрещування сименталів з червоно-рябою голштино-фризькою худобою [1].

В 70-ті роки велась інтенсивна селекція сименталів за молочністю і м’ясністю, продовжувалось його схрещування з червоно-рябою голштино-фризькою худобою, биків стали оцінювати за м’ясною якістю та за якістю відгодівлі нащадків, а дані племінного обліку країни обчислювались на ЕОМ. Почався експорт симентальської худоби до Англії та інших країн [1].

Симентальська худоба України створювалась у другій половині XIX століття на території Харківської, Чернігівської, Полтавської та деяких інших (на той момент) губерній в результаті схрещування місцевої сірої української худоби з симентальською, а також чистопорідного розведення останньої, яка потрапила сюди з закордону.

Тварини симентальської породи, у останні роки, завозяться з Австрії до окремих регіонів Росії, для розвитку як молочного, так й особливо м’ясного скотарства [9].

В останні 20 років цих тварин продовжують завозити на американський континент, що сприяє світовому визнанню.

Тварини відрізняються гарною адаптацією до умов навколишнього середовища. Масть худоби червона, червоно-ряба, полова, полово-ряба, руда, рудо-ряба. У чистопорідних тварин і висококровних помісів носове дзеркало, рогове покриття копитець і ріг пофарбовані в білий або рожевий колір [4].

Голова у них, як правило, біла, відмітини з ясною та різкою границею різні за формою, розміром та місцем розташування. Низ черева, ноги та кінчик хвосту завжди білі [7].

По даним Е. М. Доротюка [5], сучасні симентальські тварини бажаного типу високі на зріст, міцної конституції, з великою головою, з добре розвиненою лобною частиною, середньою довжини шиєю, широкою холкою, груди у них глибокі та широкі, спина і поперек широкі, тулуб середньої довжини пропорційний з доброю мускулатурою, кінцівки та копитний ріг міцний, шкіра у тварин міцна, еластична, важка (на її долю припадає 7,8-9,4% живої маси тварини),плодючість висока, вим’я у корів середнє за розміром, (індекс вимені у симентальських корів дорівнює в середньому 43%; максимальна швидкість молоковіддачі 2,3-2,4 кг, а у деяких тварин - 2,8 кг за хвилину).

На основі вивчення угорського досвіду по вдосконалюванню худоби симентальської угорської породи (мадьяртака) схрещуванням з червоно-рябою голштинською у 1976 році. Ю.Д.Рубан вніс пропозиції міністру сільського господарства СРСР про необхідність впровадження у виробництво нашої країни даного методу. На початок 1981 року була прийнята ВАСХНІЛ програма виведення червоно-рябої молочної породи (від України авторами нового проекту були В.П.Буркат і В.В.Борзов) [6].

У 1982 р. В.П.Буркат, М.В.Зубець, А.П.Кругляк та О.Ф.Хаврук розробили програму «Червоно-ряба порода - 1982» Вона передбачала на материнській основі симентальської породи створити нову породу методом відтворного схрещування з червоно-рябою голштинською, монбеліардською і айширською породами. Симентальська порода не сповна відповідала вимогам придатності до умов промислової технології й одержання високої молочної продуктивності [2].

Напрямок удосконалення породи.

У зв’язку з вимогами ринку по збільшенню попиту на пісну яловичину, в структурі порід нині перевага віддається тваринам таких порід, які відрізняються високою енергію росту та доброю оплатою корму, здатні давати важкі туші з невеликим накопиченням жиру та високим виходом м’язової тканини. З цією метою, в першу чергу, використовують сименталів [3].