Напрямок роботи з усунення порушень лексичної системи в дітей із ЗНМ

За останній час все більшого значення набуває проблема раннього виявлення та корекційного навчання дошкільників з мовними порушеннями. У роботах Л.С.Виготського, Н.Р.Морозової, Н.Е.Левіної, М.С.Певзнер, Н.С.Жукової, Ю.Ф.Гаркуші та ін. вказується на необхідність раннього початку корекційно-виховної роботи з дітьми, що мають відхилення у розвитку, і використання сензитивного періоду розвитку, оскільки кожен вік дитини обумовлює його провідну діяльність, так і закладає основи для його подальшого розвитку [25, ст50].

Багато авторів (Левіна Р.Є., Спірова Л.Ф. та ін) розглядали формування словника у дітей із загальним недорозвиненням мови: уточнення значення наявних слів, збагачення новими словами, організація словника за тематичними групами та граматичним категоріям. Формування багатозначного значення слова і його сполучуваності з іншими словами в процесі бесід, роботи з картинками, відповідно-питальної форми мовлення, використання різних текстів і т.д. [18, ст118].

Базуючись на сучасних уявленнях про семантичну структуру слова і її розвиток в онтогенезі, а також на даних дослідження лексики у дошкільників з порушеннями мовленнєвого розвитку, розроблені спеціальні методики формування лексики у даної категорії дітей (Л.М.Єфіменкова, В.М.Єрьоміна, І.Ю.Кондратенко, Л.В.Лопатіна, С.А.Миронова, Н.В.Серебрякова, Т.Б.Філічєва, Є.Ф.Соботович, та інші) [14, ст67].

Словникова робота проводиться планомірно та систематично, з урахуванням вікових, індивідуальних мовленнєвих особливостей словника дітей з порушенням мовленнєвого розвитку, їхнього психічного розвитку в цілому, а також у відповідності з наявними завданнями [14, ст71].

Психолінгвістичний аналіз процесу формування лексичної системи у дошкільників (зокрема семантичної ланки лінгвістичного компоненту мовленнєвої діяльності), психологічних механізмів розвитку дитячого мовлення у нормі та патології дозволив визначити пріоритетні складові процесу формування лексико-семантичної сторони мовлення [21, ст67].

Основні напрями формування лексичної системи мовлення включають в себе:

.   Розширення обсягу словника.

.   Формування структури значення слова.

.   Розвиток лексичної системності та семантичних полів.

.   Формування парадигматичних та синтагматичних зв’язків слів.

.   Розвиток словотворення.

.   Уточнення граматичного значення слова.

Логопедична робота передбачає уточнення значення слів, які вже є у пасивному словнику дитини, актуалізацію їх у самостійному мовленні, оволодіння новими словами (насамперед дієсловами, прикметниками, а також іменниками у відповідності із загальноосвітньою програмою навчання і виховання в дошкільному закладі).

Виділення цих напрямків багато в чому є умовним, оскільки в єдиному процесі формування та розвитку лексики вони часто переплітаються, взаємодіють. Але виділення їх є важливе для усвідомлення тих мовних процесів, які необхідно розвивати у дітей.

Загальний алгоритм оволодіння словом включає:

    забезпечення дітям первинного сприймання слова, а саме семантичного визначення слова, його відношення з позамовною реалізацією, уточнення вимови;

    демонстрацію зразка використання слова. Вставляючи слово у словосполучення, речення, дитина оволодіває синтагматичними зв’язками даної лексичної одиниці;

    оволодіння парадигматичними зв’язками слова, вироблення уміння підбирати до нього антоніми, синоніми тощо;

    закріплення слова в активному словнику з урахуванням його лексичного та граматичного значення. Підбір власних прикладів, що ілюструють використання слова.

За кожним напрямком роботи формування та розвитку лексики визначені основні завдання, поетапний зміст, методи і прийоми логопедичної роботи.

Розширення обсягу словника.

У граматичному відношенні збільшення словника здійснюється в основному на матеріалі іменників, дієслів, прикметників, прислівників.

На початковому етапі навчання логопед уточнює і розширює пасивний і активний словниковий запас дітей. Слова, які підбирають, повинні бути зрозумілі дітям і зручні для вимови. Поступово ускладнюється структура слова, відпрацьовуються односкладові слова, на кшталт «дім», «ніс», «смак»; трьохскладові з прямими відкритими складами, на кшталт «машина», «собака», «лопата»; двоскладові зі збігом приголосних, на кшталт «кішка», «ложка», «лялька». Як тільки у дитини з’являється навіть незначний словник, логопед може розпочинати роботу над фразою.

Збагачення словника у подальшому відбувається за тематичними групами, з поступовим ускладненням матеріалу за кількісним і якісним складом.

Особлива увага в роботі з розширення номінативного словника приділяється засвоєнню узагальнених понять, слів, які позначають частини тіла і частини предметів, а також тим словам, які викликають найбільші труднощі у дітей з тою чи тою вадою мовлення.

Спочатку проводиться робота з уточнення зв’язку узагальненого поняття. На наступних етапах роботи проводиться розширення обсягу узагальненого поняття за рахунок малопродуктивних слів.

Розширення обсягу словника прикметників здійснюється паралельно з розвитком уявлень про колір, розмір, форму, величину та інші ознаки та властивості предметів на основі їх порівняння, закріплюється їх зв’язок зі значенням.

Збагачення дієслівного словника проводиться у такій послідовності: продуктивні дієслова, які позначають рухи, стани людини, рухи тварин, далі закріплюється дієслівний словник за темами (наприклад, гра «Хто як голос подає?» - тема «Тварини», «Хто що робить?» - тема «Професії людей»).

У процесі роботи над прикметниками та дієсловами особливо велика увага приділяється закріпленню їх у контексті: у словосполученнях, реченні, тексті.

Формування структури значення слова.

Під час формування структури значення слова дітей навчають диференціювати значення слів на основі ознак протиставлення, подібності, аналогії тощо.

Одним із напрямків логопедичної роботи є уточнення контекстуального значення слова, робота над його багатозначністю. Уточнення багатозначності слова проводиться як при визначенні значення іменників, так і при визначенні контекстуальності значення прикметників і особливо дієслів (наприклад, біжить хлопчик, біжить струмочок, біжить час). На початкових етапах відпрацьовується найбільш продуктивні конкретні значення слова (наприклад, біжить хлопчик), потім контекстуальні значення, менш продуктивні (наприклад, біжить струмок), і, нарешті, переносне значення (наприклад, біжить час).

Розвиток лексичної системності і семантичних полів.

Розвиток лексичної системності здійснюється на основі засвоєння структури значення слова, оволодіння парадигматичними зв’язками слів.

Розвиток лексичної системності передбачає і організацію семантичних полів за різними ознаками. Нормування лексичної системності тісно пов’язане з розвитком логічних операцій класифікації, серіації, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.

На початковому етапі роботи проводять групування, об’єднання слів за тематичними ознаками. У подальшому здійснюється диференціація слів всередині семантичного поля, виділення ядра, периферії, встановлення парадигматичних зв'язків на основі протиставлення, аналогії (наприклад, у іграх «Четвертий зайвий», «Розклади картинки за подібністю» тощо). При оволодінні кожним новим словом воно вводиться у певне семантичне поле, уточнюються його зв’язки з іншими словами даного семантичного поля, звертають увагу на те, чому це слово об’єднується з іншими словами.

Формування синтагматичних зв’язків слів.

Формування синтагматичних зв’язків слова передбачає точне використання слова у мовленнєвому потоці, у словосполученнях і реченнях.

Необхідно враховувати, що словосполучення одночасно є одиницею мови і мовлення. Словосполучення має синтаксичні властивості і, в той же час, пов’язане з лексикою і морфологічним рівнем мови.

З психологічної точки зору оволодіння словосполученням в онтогенезі дозволяє розширювати і закріплювати синтагматичні зв’язки між словами, сприяє засвоєнню і закріпленню правил граматичної будови мови, є умовою засвоєння структури речення, яка поступово ускладнюється. Закріплення словосполучень забезпечує більш легкий вибір слова, оскільки на основі синтагматичних зв’язків одне слово ніби за ланцюжком витягує інше слово.

У процесі логопедичної роботи проводиться закріплення двокомпонентних, бінарних словосполучень, в основному дієслівних та іменникових, а також прикметникових та іменникових, прислівникові словосполучення для дітей з порушенням мовленнєвого розвитку є досить важкими. У процесі розвитку синтагматичних зв’язків слів враховується рівень розвитку граматичної будови мови дошкільників із ПМР, а також онтогенез мовлення.

Розвиток дієслівних словосполучень і валентності дієслова Л.В. Лопатіна, Н.В. Серебрякова пропонують проводити у такій послідовності:

а) словосполучення, які складаються із дієслова та іменника у знахідному відмінку без прийменника (наприклад, поливає квіти, несе сумку); б) словосполучення, які складаються з дієслова та іменника в давальному, орудному, родовому відмінку без прийменника (дарує мамі, чистить щіткою);

в) словосполучення, які мають у складі дієслово та прийменниково-відмінкову конструкцію (іде додому).

Серед іменникових словосполучень найбільшої уваги заслуговують такі:

а) прикметник + іменник (червоний мак, кислий лимон);

б) іменник у називному відмінку + іменник у непрямому відмінку (хвіст лисиці). Розвиток словотворення.

Словотворення є одним із основних засобів розвитку словникового запасу дітей. Оволодіння різними способами словотворення допомагає дошкільникам із ПМР правильно використовувати назви дитинчат тварин (зайченя, білченя), предметів посуду (цукерниця, хлібниця), напрямки руху (їхав - виїхав - поїхав - переїхав) тощо. У процесі його формування основну увагу приділяють організації системи продуктивних словотворчих моделей. Для формування цих моделей насамперед уточнюється зв’язок між значенням морфеми і її знаковою формою. Закріплення цього зв’язку здійснюється на основі визначення спільного, схожого значення слів зі спільною морфемою, уточнення її значення.

Заключним етапом роботи є оперування морфемами в процесі лексико-семантичних вправ, тобто в експресивному мовленні дитини, закріплення словотворчих моделей.

Логопедична робота включає словотворення іменників, прикметників та дієслів. Уточнення граматичного значення слова. Значення слова являє собою єдність лексичного та граматичного значень. Уточнення граматичного значення слова є важливою умовою формування граматичної будови мови дітей із порушеннями мовленнєвого розвитку.

У процесі логопедичної роботи проводиться уточнення найбільш доступних для дошкільників граматичних значень: категоріального значення різних частин мови (іменника, дієслова, прикметника), живого та неживого, числа і роду іменників та прикметників, деяких відмінкових значень іменника. З метою уточнення граматичних значень дітям пропонують відповісти на запитання, підібрати питання до слова, підібрати слова, які характеризують віднесеність до певного граматичного значення (наприклад, він, вона, воно), включити слово у словосполучення, речення.

За кожним із напрямків логопедичної словникової роботи використовується певна система методів і прийомів [14, ст71-76].

 

Висновки

 

В даний час актуальна проблема розвитку словника у дошкільнят з загальним недорозвитком мовлення. Словниковий запас являє собою оптимальний варіант здійснення мовленнєвої діяльності в процесі вирішення завдань мовної комунікації. Неповноцінна мовленнєва діяльність негативно впливає на всі сфери особистості дитини: утруднюється розвиток її пізнавальної діяльності, знижується продуктивність запам'ятовування, порушується логічна і смислова пам'ять, діти з утрудненнями опановують розумовими операціями, порушуються всі форми спілкування і міжособистісної взаємодії, істотно гальмується розвиток ігрової діяльності, що має, як і в нормі, провідне значення в плані загального психічного розвитку. Пізнавальний розвиток, розвиток понятійного мислення неможливий без засвоєння нових слів. Розширення запасу слів у дітей - одна з найважливіших задач виховання. Уточнення і розширення словникового запасу відіграє велику роль у розвитку логічного мислення: чим багатший словник дитини, тим точніше вона мислить, тим краще розвинена її мова. Тому його формування необхідно як для найбільш повного подолання системного мовного недорозвинення, так і для підготовки дітей до майбутнього шкільного навчання.

Розвиток словника дитини тісно пов'язаний, з одного боку, з розвитком мислення і інших психічних процесів, а з іншого боку, з розвитком всіх компонентів мовлення: фонетико-фонематичного та граматичного ладу мови. Дослідженням словника в онтогенезі займалися такі вчені, як Л.С. Виготський, Е.А. Аркін, Г.М.Ляміна, І.А. Сікорський, А.К. Маркова, О.М. Гвоздєв, А.В. Захарова, Л.М. Ефименкова та інші.

У дітей із загальним недорозвиненням мовлення виявляються прояви системних порушень, у тому числі порушення словника. Проблемою особливостей словника у дітей із ЗНМ займалися такі вчені, як Т.Б. Филичева, Т.В. Туманова, Н.С. Жукова, Є.М. Мастюкова, Р.І. Лалаева, Н.В. Серебрякова. Аналіз літературних даних дозволяє зробити висновок, що у дітей при загальному недорозвитку мовлення спостерігаються істотні відхилення кількісної та якісної характеристики словникового запасу від норми. Дошкільнята з ЗНМ не знають багатьох дій предметів, не знають відтінки кольорів, погано розрізняють форму предметів. У словнику дітей мало узагальнюючих понять. Рідко використовуються антоніми, практично відсутні синоніми [26, ст27].

Як зазначав О.Р. Лурія, оволодіння словниковим запасом складає основу мовленнєвого розвитку дітей, оскільки саме слово є основною одиницею мови. У словнику відображений зміст мовлення. Слова позначають речі, слово виділяє ознаки, дії, відношення, слово об’єднує об’єкти у відомі системи, інакше кажучи, кодує наш досвід.

При проведенні логопедичної роботи з розвитку лексики необхідно враховувати сучасні лінгвістичні та психолінгвістичні подання про слово, про структуру значення слова, про закономірності формування лексики в онтогенезі, про особливості лексики в дошкільників з мовленнєвою патологією.

Робота над словом має бути спрямована на кількісне збільшення лексичних одиниць, на якісне збагачення словника (засвоєння соціально закріплених значень слів), на формування уміння правильно, точно і виразно використовувати в своїй мовленнєвій практиці лексичні структури української мови. Насамперед діти засвоюють слова, необхідні для їх життєдіяльності і спілкування з оточенням.

Завдання та зміст словникової роботи визначаються з урахуванням мовленнєвих, пізнавальних та вікових особливостей дітей і передбачають засвоєння слова на рівні елементарних понять. В основі збагачення словника мають лежати утворення зв’язків між уявленнями про об’єкти, дії і відповідними назвами як самого об’єкта, так і певних його ознак, властивостей. Важливо, щоб діти засвоїли поєднюваність слова, його асоціативні зв’язки (семантичне поле) з іншими словами, особливості використання у мовленні. Крім загальних завдань, повинна приділятися увага багатозначності слова у відповідності до контексту, освоєнню лексичних засобів виразності (антоніми, синоніми, метафори тощо). Лексична робота має бути тісно пов’язана з розвитком інших сторін мовлення [14, ст32].

Логопедична робота з розвитку лексики у дітей із ЗНМ повинна здійснюватися паралельно з вдосконаленням у них немовних психічних функцій, пізнавальних здібностей. Процес формування лексики повинен ґрунтуватися на системному підході, враховувати зв'язки розвитку словника дітей зі становленням у них психічних функцій.

Слід зазначити, що корекційна і профілактична роботи повинні проходити в умовах організованого комплексного логопедичного і педагогічного впливу з урахуванням загальних дидактичних принципів доступності, наочності, індивідуального підходу, конкретності, усвідомленості, поступового ускладнення завдань і мовного матеріалу.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що розвиток лексичної системи мовлення у дітей із ЗНМ носить особливий специфічний характер, і що стан лексики у дошкільнят з ЗНМ має суттєві відмінності від стану лексики у дітей в нормі.