Особливості розвитку лексичної сторони мовлення у дітей із ЗНМ

 

Незважаючи на різну природу дефектів, у дітей із загальним недорозвиненням мовлення є типові прояви, що вказують на системне порушення мовленнєвої діяльності. Одним з провідних ознак є більш пізній початок мовлення: перші слова проявляються до 3-4, а іноді до 5 років. При цьому розуміння мови відносно благополучно, хоча сама мова аграмматична і недостатньо фонетично оформлена, внаслідок чого вона стає малозрозумілою.

Спостерігається недостатня мовленнєва активність, яка з віком, без спеціального навчання, різко падає.

Психічний розвиток дітей з ЗНМ, як правило, випереджає розвиток їх мовлення. Їх відрізняє також критичність до власної мовленнєвої недостатності. Первинна патологія гальмує формування спочатку збережених розумових здібностей, перешкоджаючи нормальному функціонуванню інтелекту[24, ст24].

Порушення формування лексики у дітей з ЗНМ виявляється в обмеженості словникового запасу, різкій розбіжності обсягу активного і пасивного словника, неточному вживанню слів, численних вербальних парафазиях, несформованності семантичних полів, труднощах актуалізації словника.

У роботах багатьох авторів (В. К. Воробйової, Б. М. Грін-ІІІпуна, В. А. Ковшикова, Н. С. Жукової, Е. М. Мастюковой, Т. Б. Филичевой та ін) підкреслюється, що у дітей із ЗНМ різного генезу відзначається обмежений словниковий запас. Характерною ознакою для цієї групи дітей є значні індивідуальні відмінності, які багато в чому обумовлені різним патогенезом (моторна, сенсорна алалія, стерта форма дизартрії, дизартрія, затримка мовленнєвого розвитку та ін).

Однією з виражених особливостей мовлення дітей з ЗНМ є більш значна, ніж у нормі, розбіжність у обсязі пасивного та активного словника. Дошкільники із ЗНМ розуміють значення багатьох слів; обсяг їх пасивного словника близький до норми. Проте вживання слів в експресивному мовленні, актуалізація словника викликають великі труднощі.

Бідність словника проявляється, наприклад, в тому, що дошкільнята з ЗНМ навіть 6-річного віку не знають багатьох слів: назв ягід (журавлина, ожина, суниця, брусниця), риб, квітів (незабудка, фіалка, ірис, астра), диких тварин (кабан, леопард), птахів (лелека, пугач), інструментів (рубанок, долото), професій (маляр, муляр, зварювальник, робочий, ткаля, швачка), частин тіла і частин предмету (стегно, стопа, кисть, лікоть; манжета, фара, кузов) і ін.

Особливо великі відмінності між дітьми з нормальним та порушеним мовленнєвим розвитком спостерігаються при актуалізації предикативного словника (дієслів, прикметників). У дошкільників із ЗНМ виявляються труднощі в знанні багатьох прикметників, які вживають у мовленні їх однолітки, що розвиваються нормально (вузький, кислий, пухнастий, гладкий, квадратний та ін.) [11, ст22].

При порушеннях розвитку мови дієслівний словник мізерно малий по відношенню до досить великого предметного словника [8, ст25].

У дієслівному словнику дошкільників із ЗНМ переважають слова, що позначають дії, які дитина щодня виконує або спостерігає (спати, мити, вмиватися, купатися, одягатися, йти, бігти, їсти, пити, прибирати та ін.).

Значно важче засвоюються слова узагальненого абстрактного значення, слова, що позначають стан, оцінку, якості, ознаки та ін.

Порушення формування лексики у цих дітей виражається в незнанні багатьох слів, так і в труднощах пошуку відомого слова, в порушення актуалізації пасивного словника [11, ст23].

Характерною особливістю словника дітей із ЗНМ є неточність вживання слів, яка виражається у вербальних парафазиях. Прояви неточного або неправильного вживання слів у мовленні дітей із ЗНМ різноманітні.

В одних випадках діти вживають слова в надмірно широкому значенні, в інших - виявляється занадто вузьке розуміння значення слова. Іноді діти з ЗНМ використовують слово лише в певній ситуації, слово не вводиться в контекст в інших ситуаціях. Таким чином, розуміння і використання слова носить ще ситуативний характер. Серед численних вербальних парафазій у цих дітей найпоширенішими є заміни слів, що належать до одного семантичного поля.Серед замін іменників переважають заміни слів, що входять в одне родове поняття (лось - олень, тигр, лев, грач - сорока, сорока - галка, ластівка - чайка, оса - бджола, диня - гарбуз, лимон - апельсин, конвалія - тюльпан, сковорода - каструля, весна - осінь, цукорниця - чайник, шпаківня - гніздо, вії, брови та ін).

Заміни прикметників свідчать про те, що діти не виділяють істотних ознак, не диференціюють якості предметів. Поширеними є, наприклад, такі заміни: високий - довгий, низький - маленький, вузький - маленький, вузький - тонкий, короткий - маленький, пухнастий - м'який. Заміни прикметників здійснюються через недиференційованість ознак величини, висоти, ширини, товщини.

При заміні дієслів звертає на себе увагу невміння дітей диференціювати деякі дії, що в ряді випадків призводить до використання дієслів більш загального, недиференційованого значення (повзе - йде, воркує - співає, цвірінькає - співає і т.д.) [11, ст24].

Процес пошуку слова здійснюється не тільки на основі семантичних ознак, але і на основі звукового образу слова. Виділивши значення слова, дитина співвідносить це значення з певним звуковим образом, перебираючи в своїй свідомості спливаючі звукові образи слів. В процесі пошуку слів вони через недостатню закрепленність його значення і звучання відбувається вибір слова, подібного за звучанням, але іншого значення: шкаф - шарф, циркуль - цирк, косар - кассир, поїзд - пояс, персик - перець, колобок - клубок.

Характерною для дітей із ЗНМ є варіативність лексичних замін, що свідчить про більшу збереженість слухового контролю, ніж вимовних, кінестетичних образів слів. На основі слухових образів слів дитина намагається відтворити правильний варіант звучання слова.

У дітей з нормальним мовним розвитком процес пошуку слова відбувається дуже швидко, автоматизовано. У дітей з ЗНМ, на відміну від норми, цей процес здійснюється дуже повільно, розгорнуто, недостатньо автоматизовано [11, ст25].

Вербальні парафазії обумовлені також недостатньою сформованністю семантичних полів, структурації одного семантичного поля, виділення його ядра і периферії. Порушення актуалізації словника у дошкільнят з ЗНМ проявляються також в спотвореннях звукової структури слова (тракторист - тракторичист, кудкудакає - кудакает).

Порушення розвитку лексики у дітей із ЗНМ проявляються і в більш пізньому формуванні лексичної системності, організації семантичних полів, якісній своєрідності цих процесів [11, ст26].

Діти із ЗНМ, на відміну від дітей із звичайним мовленням, недостатньо розуміють узагальнене значення слів у контексті. Наприклад, прикметники, що позначають особистісні якості (дурний, ледачий, бідний, добрий, хитрий), іменники, що є узагальненим найменуванням осіб з характерними ознаками (герой, розбійник, жаднюга), дієслова, що позначають стан почуттів, переживань (утішати, турбуватися).

Про засвоєння узагальненого значення слова також свідчить перенос значення даного слова для позначення аналогічних якостей, станів, дій, хоча дитина не завжди може пояснити це значення. Діти із ЗНМ в деяких випадках при переносі заміняють дане слово синонімом, що несе більш вузьке значення (розбійник - убивця, бандит; турбуватися - хвилюватися). Такі слова, як “бідний”, “жадібний”, “ледачий”, “дурний” діти самостійно переносять і називають їх.

З великими труднощами діти добирають синоніми, антоніми, особливо до таких слів, що вимагають добору іншого слова з новим значенням. Їм легше назвати слово, до якого можна додати частку не- (недобрий, не говорити). Діти важко, з великою допомогою педагога (підказка першого звука слова, демонстрація наочності тощо), добирають антоніми до слів зі значенням якості, властивості (мокрий, густий, твердий). До прикметників, які означають внутрішній стан (ледача, смілива, сумний), іменників, які означають стан, процес, дію (радість, хвороба) діти антоніми не добирають. Особливості розвитку словника також виявляються в недостатньому розумінні багатозначних слів. Багатозначність характеризується наявністю прямого та переносного значення. Пряме, першочергове значення зрозуміле поза контекстом (золотий перстень, глибока криниця); переносне можна зрозуміти лише в контексті (золоті руки, глибока ніч). Слова з переносним значенням діти розуміють, орієнтуючись на основне значення (золоте листя - із золота; свіжа голова - тільки що помили). Деякі словосполучення діти розуміють і пояснюють правильно, застосовуючи свій життєвий досвід і отримані знання у процесі навчання (золоті руки - працьовиті руки, йде сніг - падає, біжить річка - тече річка, глибока ніч - дуже темно), але нерідко звужують значення (йде годинник - стрілочка йде, теплий дім - в домі тепло), виділяють не зовсім точно ту якість предмета, що відповідає якості, що утримується в пред’явленому слові (свіжий суп - смачний). Значна частина дітей не розуміє не тільки переносне значення слова у контексті (золоті руки - чисті руки, глибока ніч - увечері), але і прямого значення (глибока криниця - з криниці беруть воду, глибока тарілка - в тарілку наливає суп) [21, ст16].

Все вищезазначене свідчить про недостатнє засвоєння дошкільниками із ЗНМ семантичної структури слова: узагальнювального лексичного значення слова, його понятійної співвіднесеності, лексичної системності та обмеження смислових зв’язків між словами [21, ст18].

лексичний мовлення недорозвинений семантичний