Концепт як компонент мовної та концептуальної картини світу

концепт радість англомовний пісня

Існує стільки картин світу, скільки є спостерігачів, що контактують із світом, скільки є «призм» світогляду, людина дивиться на світ не тільки крізь призму свого індивідуального досвіду; існує стільки картин світу, скільки є світів, на які дивиться спостерігач. Синонімом слова світ «виступає» дійсність, реальність (об'єктивна), буття, природа та людина» [55: 33].

Теорія концептосфери, запропонована Д.С. Лихачовим, виводить проблему співвідношення концепту та мовного значення за рамки лінгвістичної проблематики в широкий культурний і національний контекст. Таким чином, концептуальний простір мови - це семантичний простір мови, організований перетинаннями різноманітних концептів.

Мова виступає кодовим (знаковим) організатором, сполучною ланкою між внутрішнім світом людини та зовнішнім світом: сприймаючи в процесі діяльності світ, людина фіксує в мові результати пізнання. Кожна мова має свій спосіб його концептуалізації. Таким чином, кожна мова створює особливу картину світу, і мовна особистість зобов'язана організовувати зміст висловлення відповідно до цієї картини. І в цьому проявляється специфічно людське сприйняття світу, зафіксоване в мові. Сукупність цих знань, відображених в мовній формі, являє собою те, що в різних концепціях називається то як «мовний проміжний світ», то як «мовна репрезентація світу», то як «мовна модель світу», то як «мовна картина світу». В силу більшої поширеності нами був обраний останній термін.

Шлях від позамовної реальності до поняття і далі до словесного висловлювання є неоднаковим у різних народів, що обумовлено розходженнями в історії й умовах життя цих народів, специфікою розвитку їхньої суспільної свідомості. Відповідно, і мовні картини світу у різних народів різні. Мовна картина світу відображає реальність через культурну картину світу. Питання про співвідношення культурної (понятійної, концептуальної) і МКС надзвичайно складне та багатопланове. Його суть зводиться до розходжень у переломленні дійсності в мові та у культурі. Існує думка, що концептуальна та мовна картини світу співвідносяться один з одним як ціле із частиною [64: 38]. МКС - це частина культурної (концептуальної) картини. Культурна та мовна картини світу тісно взаємозалежні, перебувають у стані безперервної взаємодії та сходять до реальної картини світу, а вірніше, просто до реального світу, що оточує людину.

МКС - це історично сформована в повсякденній свідомості даного мовного колективу та відображена в мові сукупність уявлень про світ, певний спосіб концептуалізації дійсності. Розкрити характер народу, значить, виявити його найбільш значимі соціально-психологічні риси, які історично вироблялися у нації під впливом умов проживання, способу життя, соціально-економічного ладу та ін. Національний спосіб життя народу формується природними умовами, навколишнім світом, які у свою чергу, визначають рід праці, звичаї та традиції. МКС - це системне, цілісне відображення дійсності за допомогою різних мовних засобів.

Питання сутності МКС трактується досить по-різному: від максимального зближення МКС і ККС до визнання різного ступеня своєрідності відображення світу в кожній мові. Мають рацію ті, хто вважає, що «в мові знаходять своє вираження, поєднуючись, але не покриваючи одне одного, семантичні ознаки чотирьох різних сутностей: а) семантична значеннєвість одиниць власне мовної системи; б) категорії предметного світу, своєрідно відображені в категоріях і одиницях мови; в) мисленнєві категорії, притаманні логіці й психології людського пізнання; г) прагматичні фактори комунікативного призначення мови» [55: 127-160] Проте ототожнювати логічні й психологічні категорії та їх місце в структурі МКС не можна, бо вони пов'язані з двома різними картинами світу, що є основою мовної картини, - логічною, що своєрідно відбивається безпосередньо в мовних одиницях, і домовною (превербальною) - у ній містяться елементи образного мислення, в надрах якого лежать індивідуальні й соціальні особливості «бачення» світу.

КС здобуває «нові фарби» і в ракурсі емоційної сфери свідомості, що дозволяє виділити емоційну картину світу, у якій об'єктивно існуюча реальність відображається крізь призму людських емоцій. Отже, основне місце в ЕКС приділяється власно емоціям, у яких проявляється емоційна сторона психіки людини. [35].

Зважаючи на когнітивні і лінгвокультурні характеристики концепту, останній вбачається невід’ємним компонентом МКС, в основі якої лежить ККС. Емоційні концепти (ЕК), до яких належить концепт РАДІСТЬ (КР), посідають важливе місце в різноманітних картинах світу (КС). Людські знання, є відбитими в мові, а форма їх існування - мовна свідомість. Мовна форма існування КС і дозволяє виділити її різновид - МКС. Виділяють також емоційну картину світу (ЕКС). Ці КС пов’язані між собою: мова функціонує як засіб спілкування, вербалізуючи зміст ККС як своєрідної матриці МКС. У свою чергу ЕКС є ментально обґрунтованою оцінною діяльністю свідомості, компонентами якої є ЕК [48], тому ЕКС разом з МКС є невід’ємною частиною ККС. Проаналізувавши праці вітчизняних (О.С. Кубрякова, Ю.С. Степанов) і зарубіжних (G. Fauconnier, M. Turner) вчених та підсумовуючи все вищезгадане у цьому параграфі, визначаємо ЕК як культурно-обумовлене вербалізоване утворення, яке: а) базується на поняттєвій основі, б) включає образно-культурну цінність, в) заміщає людині в процесі комунікації предмети світу. Культурна зумовленість ЕК як лінгвокогнітивного фрагменту ККС в тому, що він народжується в конкретній етноспільноті на певному етапі її історичного розвитку, а висока щільність їх вербалізації - результат соціальної, психологічної й культурної значущості. Таким чином, ЕК є складним конструктом, що характеризується когнітивно-лінгвокультурною детермінованістю та належністю до ККС та МКС.