Розділ 2. Аналіз місцевих податків та зборів

 

Місцеві податки: особливості та види. Періоди сплати до місцевого бюджету

Комунальний податок

Статтею 15 Декрету №56-93 визначено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% від річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Комунальний податок - це обов’язковий місцевий податок, який нараховується на основі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та середньоспискової чисельності працюючих.

Платники - юридичні особи, за виключенням бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

Об’єкт оподаткування - фонд оплати праці, розрахований виходячи з офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (незалежно від фактично сплаченої заробітної плати), помноженого на середньоспискову чисельність працюючих за звітний місяць.

Розмір ставки -10% річного фонду оплати праці, розрахованого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (1,7 гривень). [10]

Враховуючи роз’яснення Мінстату України від 13.02.96 р. №04-2-7/60, для розрахунку комунального податку рекомендовано застосовувати показник «середньоспискова (на сьогодні - середньооблікова) чисельність штатних працівників спискового (на сьогодні - облікового) складу», який обчислювався відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95 р. №171 (зареєстровано у Мін’юсті України 07.08.95 р. за №287/823, за текстом - Інструкція №171).

Наказом Держкомстату України від 28.09.2005 р. №286 (зареєстровано в Мін’юсті України 30.11.2005 р. за №1442/11722, за текстом - Інструкція №286) затверджено і введено в дію з 01.01.2006 р. Інструкцію зі статистики кількості працівників, тому відповідно наказ Мінстату України від 07.07.95 р. №171 визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2006 р.[ 4]

Пунктом 1.8 Інструкції №286 визначено, що суть показника середньооблікової кількості штатних працівників полягає в тому, що зайнятий працівник враховується лише один раз (за місцем основної роботи) незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.

Розглянемо приклад заповнення податкового розрахунку комунального податку по підприємству.[22]

Вихідні дані: у квітні на ТОВ «Челсер» за штатом налічувалося 52 працівники, у т.ч. один - особа, що перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Щоденні дані протягом місяця не змінювалися.

СКШП (середньооблікова кількість штатних працівників) за квітень становить 51 особу (не враховується особа, що перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років);

травня двох працівників звільнено (для них це останній робочий день), 23 травня прийнято на роботу одного працівника та 29 травня прийнято на роботу ще одного працівника й один працівник пішов у щорічну відпустку.

Кількість штатних працівників за кожний день місяця:

З 1 по 16 травня (включно) - 51 особа;

З 17 по 22 травня - 49 осіб;

З 23 по 28 травня - 50 осіб;

З 29 по 31 травня - 51 особа.

Працівники, які перебувають у щорічних відпустках, включаються до облікової кількості штатних працівників (п.п. 2.5.6 Інструкції №286).

СКШП за травень становить 50 осіб:

 

(51*16 днів+49*6 днів+51*3 дні): 31=50.4 ≈ 50 осіб.

 

червня одного працівника звільнено (для нього це останній робочий день).

Кількість штатних працівників за кожен день місяця становить:

З 1 по 17 червня - 51 особа (незважаючи на те, що працівника звільнено 15 червня (п’ятниця), за вихідні дні 16 (субота) та 17 (неділя) червня кількість працівників приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день);

З 18 червня по 30 червня - 50 осіб.

СКШП за червень становить 51 особу:

 

(51*17 днів+50*13 днів): 30 = 50.6 ≈ 51 особа.

Кількісний склад працівників за II квартал 2007 року становить 152 особи (51+50+51).

У квітні та травні авансом сплачено комунального податку 167 грн. За підсумком II кварталу до 20 серпня включно (оскільки 19 серпня-неділя, вихідний день) підприємству слід доплатити 91.40 грн.(258.40 грн. - 167 грн.). помилок за минулі періоди немає. (Додаток 1).

Специфічним є визначення середньооблікової кількості штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах). Так, згідно з п.п. 3.2.4 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць, визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні, святкові та неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці.

Слід мати на увазі, що до створених підприємств не належать підприємства, створені на базі ліквідованих (реорганізованих) юридичних осіб, відокремлених або несамостійних підрозділів.

Підприємства, які тимчасово припинили роботу з економічних причин, визначають середньооблікову кількість штатних працівників у середньому за період на загальних підставах.

Згідно з п.п 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями, за текстом - Закон №2181-III) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

• календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

• календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Базовий податковий період для комунального податку визначається відповідно до прийнятого рішення органу місцевого самоврядування про справляння місцевого податку на відповідній території органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-III платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну подання податкової декларації.

Доходи ланок бюджетної системи у відсотках до консолідованого державного бюджету, 2008 р.

Країни	Центральний бюджет	Бюджети членів федерації	Місцеві бюджети	Бюджет фондів соціального страхування
Федеративні держави
Австрія	46,5	21,8	15,3	31,9
Канада	38,2	53,6	27,9	6,2
США	31,9	47,6		30,7
Німеччина	29,2	27,0	16,2	42,0
Швейцарія	29,2	30,4	21,5	37,5
- Середня -	35,0	37,5	20,2	29,7
Унітарні держави
Бельгія	54,7	-	12,5	50,9
Великобританія	78,2	-	27,6	18,9
Данія	68,3	-	49,7	12,8
Ірландія	79,6	-	36,7	18,8
Іспанія	44,4	-	25,9	45,6
Італія	66,4	-	39,8	51,9
Люксембург	62,4	-	14,0	36,8
Нідерланди	50,6	-	34,3	42,8
Норвегія	58,5	-	31,6	32,6
Фінляндія	62,2	-	40,7	15,8
Франція	41,9	-	18,6	44,5
Швеція	53,0	-	35,7	25,1
Японія	35,0	-	44,8	43,2
Середня -	59,8	-	29,7	32,3

 

Форму податкового розрахунку комунального податку затверджено наказом ДПА України від 24.12.2003 р. №625 (зареєстровано в Мін’юсті України 08.01.2004 р. за №4/8603). У формі податкового розрахунку в примітці зазначено, що кількісний склад працівників визначається згідно з Інструкцією №171.

Слід зазначити, що до форми податкового розрахунку комунального податку внесено зміни наказом ДПА України від 20.03.2006 р. №143 «Про внесення змін до форми податкового розрахунку комунального податку» (зареєстровано в Мін’юсті України 27.03.2006 р. за №331/12205, за текстом - наказ №143, надруковано у «Віснику» №13/2006, с. 15).

Наказом №143 у формі податкового розрахунку комунального податку примітку викладено у новій редакції, згідно з якою кількісний склад працівників за відповідний базовий податковий (звітний) період дорівнює показнику середньооблікової кількості штатних працівників, визначеному відповідно до Інструкції №286. При цьому, якщо згідно з рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення комунального податку базовим податковим (звітним) періодом визначено календарний місяць, то в рядку 01 зазначається середньооблікова кількість штатних працівників за такий місяць, якщо визначено календарний квартал (півріччя, рік) - середньооблікова кількість штатних працівників за кожний місяць кварталу (півріччя, року).

Враховуючи те, що кошти комунального податку спрямовуються на комунальні потреби за місцем розташування суб’єкта господарювання, головне підприємство (або філія) сплачує комунальний податок за працівників філії до бюджету за місцем їх знаходження.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до Закону України від 17.12.98 р. №320-XIV «Про фіксований сільськогосподарський податок» комунальний податок не сплачують.

Відповідно до пункту 6 Указу Президента України від 03.07.1998 №727 “Про спрощену систему оподаткування” суб’єкти малого підприємництва, які сплачують до бюджету єдиний податок, не є платниками комунального податку.

Податок з реклами

Податок з реклами - це податок на послуги зі встановлення і розміщення реклами.

Основним документом, що регулює організацію та проведення рекламних заходів, а також здійснення рекламної діяльності, є Закон «Про рекламу» від 03.07.96 р. №270/96-ВР (зі змінами та доповненнями, в редакції Закону України від 11.07.2003 р. №1121-IV). Зазначений Закон визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Відповідно до цього Закону особа - це фізична особа, в тому числі суб’єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні, а товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об’єкти права інтелектуальної власності; споживачі реклами - це невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама (1 Закону №270/96-ВР).

Відносини, що виникають у зв’язку з розміщенням зовнішньої реклами в населених пунктах, регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. №2067, які також визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та в певному місці.[ 10]

Щодо справляння плати за видачу зазначених дозволів зауважимо, що відповідно до п. 3 Типових правил справляння зазначеної плати виконавчими органами сільських, селищних, міських рад заборонено.

Рекламодавець - це юридична і фізична особа, від імені якої здійснюється реклама.

Об’єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Платники податку з реклами - юридичні особи та громадяни.

Об’єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами, а у разі виконання цих робіт власними силами рекламодавця - вартість фактично понесених витрат.

Розмір податку з реклами становить:

• 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами;

• 0,5% вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Розглянемо приклад податкового розрахунку податку з реклами.

Вихідні дані: дохід рекламного агентства «Професіонал» за I квартал 2007 року склав 174 243 грн. від реалізаціі рекламних послуг.

Отже, ставка податку складає 0.5% від вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час, розрахунок подається в терміни, передбачені для квартальної звітності, сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного подання податкового розрахунку. Помилок за минулі періоди немає

Загальна сума податків складає: 20%(ПДВ) +0.5%(ПР) = 20.5%

 

ПР= (174 243 / 1.205)*0.5% = 723 грн. (Додаток 2)

 

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою ЗМІ, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу, на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

Якщо рекламне агентство тільки встановило або розмістило рекламу, але ще не отримало оплати своїх послуг та податку з реклами до закінчення періоду, за який зобов’язане перерахувати всю суму отриманих податків до місцевого бюджету, то податок з реклами, пов’язаний з наданням цих послуг, рекламне агентство перераховувати не повинне, оскільки воно ще не отримало податку з реклами на свій поточний рахунок або до своєї каси від замовника реклами.

Іноземні юридичні особи і громадяни сплачують податок з реклами на рівних умовах з юридичними особами і громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договором і законодавством України.

Бухгалтерські служби СГД, що стягують податок з реклами, зобов’язані вести окремий облік податку, а відповідальність за своєчасність і повноту стягнення податку покладається на керівника і головного бухгалтера цих підприємств.

Подання розрахунку податку з реклами до органів державної податкової служби здійснюється платниками за базовий податковий (звітний) період календарний місяць - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця; за базовий податковий (звітний) період календарний квартал - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу; за базовий податковий (звітний) період рік - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) року.

Сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного терміну подання податкового розрахунку.

Податковий розрахунок податку з реклами затверджено наказом ДПА України від 24.12.2003 р. №624.