Розділ 1. Місцеві податки та збори як основне джерело формування місцевих бюджетів

Зміст

Вступ

Розділ 1. Місцеві податки та збори як основне джерело формування

місцевих бюджетів

1.1 Місцеві бюджети та основні джерела їх формування

1.2 Місце і роль податкових надходжень

1.3 Законодавче регулювання надходжень до місцевих бюджетів

Розділ 2. Аналіз місцевих податків та зборів

2.1 Місцеві податки: види, особливості. Період сплати до місцевого бюджету

2.2 Місцеві збори: види, особливості. Період сплати до місцевого бюджету

2.3 Надходження місцевих податків та зборів за 2006-2007 роки. Місцевий бюджет

Розділ 3. Шляхи та напрями удосконалення місцевого оподаткування в Україні

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

 

Вступ

 

В Україні доходи місцевого бюджету формуються, в основному, з таких джерел: податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, збори за використання природних ресурсів, місцеві податки і збори, надходження дивідендів від використання місцевого майна, власні надходження бюджетних установ та інші. Отже, податкові надходження є основним джерелом наповнення місцевого бюджету.

Саме з цієї причини, одним з основних завдань органів законодавчої та виконавчої влади, на сьогодні, є формування оптимальної податкової системи, яка б забезпечувала достатні надходження для фінансування бюджетних видатків і в той же час не стримувала розвиток економіки, оскільки, зростання ВВП спричиняє зростання надходжень до бюджету.

Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов’язаних з керованістю економіки, як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.

Отже, податкова система повинна успішно вирішувати фіскально-розподільче завдання. Шляхом оптимального розподілу доходів суб'єктів підприємництва та громадян забезпечувати дохідну частину бюджетів різного рівня, достатню для фінансування соціальних процесів та розвитку в цілому України та регіонів зокрема.

Також важливою проблемою на сьогодні є збільшення частки місцевих податків і зборів в структурі місцевих бюджетів оскільки цей вид оподаткування має бути основою наповнення місцевих бюджетів і забезпечувати їх самостійність та автономність.

Мета роботи - дослідити існуючі види доходів бюджетів місцевого рівня, зокрема податкових надходжень в розрізі місцевих податків та зборів,, а також розглянути недоліки та перспективи сучасної системи формування фінансових ресурсів місцевих органів влади.

Предметом дослідження даної роботи є:

- у теоретичній частині - висвітлення та докладне вивчення джерел фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування;

-   основна частина містить детальну інформацію про різновиди міських податків та зборів;

    третій розділ присвячений удосконаленню місцевих податків та зборів, та визначенню шляхів підвищення їх ефективності.

На основі узагальнення наукової інформації зроблено висновок про доцільність більш широкого дослідження проблем забезпечення місцевого бюджету фінансовими ресурсами, та виявлення резервів зростання надходжень.

 

Розділ 1. Місцеві податки та збори як основне джерело формування місцевих бюджетів

 

Розділ 2. Аналіз місцевих податків та зборів

 

Місцеві податки: особливості та види. Періоди сплати до місцевого бюджету

Комунальний податок

Статтею 15 Декрету №56-93 визначено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% від річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Комунальний податок - це обов’язковий місцевий податок, який нараховується на основі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та середньоспискової чисельності працюючих.

Платники - юридичні особи, за виключенням бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

Об’єкт оподаткування - фонд оплати праці, розрахований виходячи з офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (незалежно від фактично сплаченої заробітної плати), помноженого на середньоспискову чисельність працюючих за звітний місяць.

Розмір ставки -10% річного фонду оплати праці, розрахованого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (1,7 гривень). [10]

Враховуючи роз’яснення Мінстату України від 13.02.96 р. №04-2-7/60, для розрахунку комунального податку рекомендовано застосовувати показник «середньоспискова (на сьогодні - середньооблікова) чисельність штатних працівників спискового (на сьогодні - облікового) складу», який обчислювався відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95 р. №171 (зареєстровано у Мін’юсті України 07.08.95 р. за №287/823, за текстом - Інструкція №171).

Наказом Держкомстату України від 28.09.2005 р. №286 (зареєстровано в Мін’юсті України 30.11.2005 р. за №1442/11722, за текстом - Інструкція №286) затверджено і введено в дію з 01.01.2006 р. Інструкцію зі статистики кількості працівників, тому відповідно наказ Мінстату України від 07.07.95 р. №171 визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2006 р.[ 4]

Пунктом 1.8 Інструкції №286 визначено, що суть показника середньооблікової кількості штатних працівників полягає в тому, що зайнятий працівник враховується лише один раз (за місцем основної роботи) незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.

Розглянемо приклад заповнення податкового розрахунку комунального податку по підприємству.[22]

Вихідні дані: у квітні на ТОВ «Челсер» за штатом налічувалося 52 працівники, у т.ч. один - особа, що перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Щоденні дані протягом місяця не змінювалися.

СКШП (середньооблікова кількість штатних працівників) за квітень становить 51 особу (не враховується особа, що перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років);

травня двох працівників звільнено (для них це останній робочий день), 23 травня прийнято на роботу одного працівника та 29 травня прийнято на роботу ще одного працівника й один працівник пішов у щорічну відпустку.

Кількість штатних працівників за кожний день місяця:

З 1 по 16 травня (включно) - 51 особа;

З 17 по 22 травня - 49 осіб;

З 23 по 28 травня - 50 осіб;

З 29 по 31 травня - 51 особа.

Працівники, які перебувають у щорічних відпустках, включаються до облікової кількості штатних працівників (п.п. 2.5.6 Інструкції №286).

СКШП за травень становить 50 осіб:

 

(51*16 днів+49*6 днів+51*3 дні): 31=50.4 ≈ 50 осіб.

 

червня одного працівника звільнено (для нього це останній робочий день).

Кількість штатних працівників за кожен день місяця становить:

З 1 по 17 червня - 51 особа (незважаючи на те, що працівника звільнено 15 червня (п’ятниця), за вихідні дні 16 (субота) та 17 (неділя) червня кількість працівників приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день);

З 18 червня по 30 червня - 50 осіб.

СКШП за червень становить 51 особу:

 

(51*17 днів+50*13 днів): 30 = 50.6 ≈ 51 особа.

Кількісний склад працівників за II квартал 2007 року становить 152 особи (51+50+51).

У квітні та травні авансом сплачено комунального податку 167 грн. За підсумком II кварталу до 20 серпня включно (оскільки 19 серпня-неділя, вихідний день) підприємству слід доплатити 91.40 грн.(258.40 грн. - 167 грн.). помилок за минулі періоди немає. (Додаток 1).

Специфічним є визначення середньооблікової кількості штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах). Так, згідно з п.п. 3.2.4 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць, визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні, святкові та неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці.

Слід мати на увазі, що до створених підприємств не належать підприємства, створені на базі ліквідованих (реорганізованих) юридичних осіб, відокремлених або несамостійних підрозділів.

Підприємства, які тимчасово припинили роботу з економічних причин, визначають середньооблікову кількість штатних працівників у середньому за період на загальних підставах.

Згідно з п.п 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями, за текстом - Закон №2181-III) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

• календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

• календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Базовий податковий період для комунального податку визначається відповідно до прийнятого рішення органу місцевого самоврядування про справляння місцевого податку на відповідній території органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-III платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну подання податкової декларації.

Доходи ланок бюджетної системи у відсотках до консолідованого державного бюджету, 2008 р.

Країни	Центральний бюджет	Бюджети членів федерації	Місцеві бюджети	Бюджет фондів соціального страхування
Федеративні держави
Австрія	46,5	21,8	15,3	31,9
Канада	38,2	53,6	27,9	6,2
США	31,9	47,6		30,7
Німеччина	29,2	27,0	16,2	42,0
Швейцарія	29,2	30,4	21,5	37,5
- Середня -	35,0	37,5	20,2	29,7
Унітарні держави
Бельгія	54,7	-	12,5	50,9
Великобританія	78,2	-	27,6	18,9
Данія	68,3	-	49,7	12,8
Ірландія	79,6	-	36,7	18,8
Іспанія	44,4	-	25,9	45,6
Італія	66,4	-	39,8	51,9
Люксембург	62,4	-	14,0	36,8
Нідерланди	50,6	-	34,3	42,8
Норвегія	58,5	-	31,6	32,6
Фінляндія	62,2	-	40,7	15,8
Франція	41,9	-	18,6	44,5
Швеція	53,0	-	35,7	25,1
Японія	35,0	-	44,8	43,2
Середня -	59,8	-	29,7	32,3

 

Форму податкового розрахунку комунального податку затверджено наказом ДПА України від 24.12.2003 р. №625 (зареєстровано в Мін’юсті України 08.01.2004 р. за №4/8603). У формі податкового розрахунку в примітці зазначено, що кількісний склад працівників визначається згідно з Інструкцією №171.

Слід зазначити, що до форми податкового розрахунку комунального податку внесено зміни наказом ДПА України від 20.03.2006 р. №143 «Про внесення змін до форми податкового розрахунку комунального податку» (зареєстровано в Мін’юсті України 27.03.2006 р. за №331/12205, за текстом - наказ №143, надруковано у «Віснику» №13/2006, с. 15).

Наказом №143 у формі податкового розрахунку комунального податку примітку викладено у новій редакції, згідно з якою кількісний склад працівників за відповідний базовий податковий (звітний) період дорівнює показнику середньооблікової кількості штатних працівників, визначеному відповідно до Інструкції №286. При цьому, якщо згідно з рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення комунального податку базовим податковим (звітним) періодом визначено календарний місяць, то в рядку 01 зазначається середньооблікова кількість штатних працівників за такий місяць, якщо визначено календарний квартал (півріччя, рік) - середньооблікова кількість штатних працівників за кожний місяць кварталу (півріччя, року).

Враховуючи те, що кошти комунального податку спрямовуються на комунальні потреби за місцем розташування суб’єкта господарювання, головне підприємство (або філія) сплачує комунальний податок за працівників філії до бюджету за місцем їх знаходження.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до Закону України від 17.12.98 р. №320-XIV «Про фіксований сільськогосподарський податок» комунальний податок не сплачують.

Відповідно до пункту 6 Указу Президента України від 03.07.1998 №727 “Про спрощену систему оподаткування” суб’єкти малого підприємництва, які сплачують до бюджету єдиний податок, не є платниками комунального податку.

Податок з реклами

Податок з реклами - це податок на послуги зі встановлення і розміщення реклами.

Основним документом, що регулює організацію та проведення рекламних заходів, а також здійснення рекламної діяльності, є Закон «Про рекламу» від 03.07.96 р. №270/96-ВР (зі змінами та доповненнями, в редакції Закону України від 11.07.2003 р. №1121-IV). Зазначений Закон визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Відповідно до цього Закону особа - це фізична особа, в тому числі суб’єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні, а товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об’єкти права інтелектуальної власності; споживачі реклами - це невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама (1 Закону №270/96-ВР).

Відносини, що виникають у зв’язку з розміщенням зовнішньої реклами в населених пунктах, регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. №2067, які також визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та в певному місці.[ 10]

Щодо справляння плати за видачу зазначених дозволів зауважимо, що відповідно до п. 3 Типових правил справляння зазначеної плати виконавчими органами сільських, селищних, міських рад заборонено.

Рекламодавець - це юридична і фізична особа, від імені якої здійснюється реклама.

Об’єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Платники податку з реклами - юридичні особи та громадяни.

Об’єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами, а у разі виконання цих робіт власними силами рекламодавця - вартість фактично понесених витрат.

Розмір податку з реклами становить:

• 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами;

• 0,5% вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Розглянемо приклад податкового розрахунку податку з реклами.

Вихідні дані: дохід рекламного агентства «Професіонал» за I квартал 2007 року склав 174 243 грн. від реалізаціі рекламних послуг.

Отже, ставка податку складає 0.5% від вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час, розрахунок подається в терміни, передбачені для квартальної звітності, сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного подання податкового розрахунку. Помилок за минулі періоди немає

Загальна сума податків складає: 20%(ПДВ) +0.5%(ПР) = 20.5%

 

ПР= (174 243 / 1.205)*0.5% = 723 грн. (Додаток 2)

 

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою ЗМІ, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу, на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

Якщо рекламне агентство тільки встановило або розмістило рекламу, але ще не отримало оплати своїх послуг та податку з реклами до закінчення періоду, за який зобов’язане перерахувати всю суму отриманих податків до місцевого бюджету, то податок з реклами, пов’язаний з наданням цих послуг, рекламне агентство перераховувати не повинне, оскільки воно ще не отримало податку з реклами на свій поточний рахунок або до своєї каси від замовника реклами.

Іноземні юридичні особи і громадяни сплачують податок з реклами на рівних умовах з юридичними особами і громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договором і законодавством України.

Бухгалтерські служби СГД, що стягують податок з реклами, зобов’язані вести окремий облік податку, а відповідальність за своєчасність і повноту стягнення податку покладається на керівника і головного бухгалтера цих підприємств.

Подання розрахунку податку з реклами до органів державної податкової служби здійснюється платниками за базовий податковий (звітний) період календарний місяць - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця; за базовий податковий (звітний) період календарний квартал - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу; за базовий податковий (звітний) період рік - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) року.

Сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного терміну подання податкового розрахунку.

Податковий розрахунок податку з реклами затверджено наказом ДПА України від 24.12.2003 р. №624.

 

Ринковий збір

Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари.

З дати прийняття Указу №761/99 внесено корективи до порядку обчислення та граничних розмірів ринкового збору. Так, у ст. 1 цього Указу встановлено, що ринковий збір - це плата за право зайняття місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.

Указом №761/99 визначено, що платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Ставки ринкового збору встановлюються у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб (від 85 коп. до 2 грн. 55 коп.) і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3 грн. 40 коп. до 34 грн.) для юридичних осіб за кожне місце.

Розглянемо приклад розрахування ринкового збору:

Приватний підприємець сплатив суму ринкового збору по закінченню звітного періоду 5258.73 грн. Але було виявлено суму недоплати у розмірі 476.86 грн. в зв’язку з цим на ПП Горіна О.І. було накладено штраф у розмірі 5% від суми недоплати. (Додаток 3)

 

- 5258.73 = 476.86 грн. (сума недоплати)

* 5% = 23.84 грн. (сума штрафу).

 

Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі.

Продавці на ринках зобов’язані сплатити ринковий збір до початку торгівлі. Водночас при справлянні ринкового збору початком торгівлі вважається час, що настає через дві години з початку роботи ринку. По закінченні двох годин з початку роботи ринку ринковий збір сплачується продавцем до займання торгового місця.

Торговець повинен здійснювати торгівлю тільки за умови сплати ринкового збору.[4]

Збір не справляється за торгівлю за межами ринку, проте при цьому необхідно одержати дозвіл на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, сплативши збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.

Статтею 4 Декрету №56-93 не проведено розмежування ринків за формами власності, проте відповідно до ст. 18 Закону України від 20.05.97 р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами та доповненнями) відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування. Отже, ринковий збір має справлятися на всіх ринках незалежно від форм власності.

Згідно з п. 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Держстандарту України від 26.02.2002 р. №57/188/84/105 (зареєстровано в Мін’юсті України 22.03.2002 р. за №288/6576, за текстом - Правила торгівлі на ринках), продавець повинен мати при собі документи про сплату ринкового збору та оплату послуг ринку. У разі використання торгового місця на умовах оренди продавець повинен мати копію угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копію такої угоди із суб’єктом підприємницької діяльності (орендодавцем). Під час проведення органами контролю та адміністрацією ринку перевірок роботи суб’єктів підприємницької діяльності продавці повинні надати вищезазначені документи.

Таким чином, приватні підприємці повинні сплачувати ринковий збір на загальних підставах з усіх зайнятих місць для торгівлі на ринках незалежно від способу зайняття такого торгового місця (включаючи орендовані), якщо інше не передбачено рішенням органу місцевого самоврядування.

Пунктом 13 Правил торгівлі на ринках визначено, що торговельне місце - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначено у Положеннях про ринковий збір, які затверджуються рішеннями місцевих органів самоврядування.

Ринковий збір обчислюються виходячи з одного торгового місця. У разі, якщо розмір торгового місця перевищує встановлені органами місцевого самоврядування межи, розмір ринкового збору збільшується в залежності від розміру такого перевищення.

Ринковий збір, внесений за рахунок коштів юридичних осіб, відноситься до собівартості продукції (робіт, послуг).

Подання розрахунку ринкового збору до органів державної податкової служби здійснюється платниками за базовий податковий (звітний) період календарний місяць - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця; за базовий податковий (звітний) період календарний квартал - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу; за базовий податковий (звітний) період рік - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) року.

Сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного терміну подання податкового розрахунку.

Розрахунок затверджено наказом ДПА України від 24.12.2003 р. №627.

Відповідальність за правильність обчислення, повноту стягнення, своєчасність перерахування ринкового збору до місцевого бюджету несе адміністрація ринку згідно з чинним законодавством України.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюють державні податкові інспекції.

За порушення порядку нарахування та своєчасності сплати ринкового збору до місцевого бюджету відповідальність покладено на адміністрацію ринку.

Місцевий бюджет

Бюджетна політика, що проводилась в області 2006 року направлені на недопущення розбалансування бюджету, вчасне виконання взятих зобов’язань, насамперед соціального характеру, запровадження соціальних, економічних і демократичних стандартів життєдіяльності людини та держави, зміцнення ресурсної бази місцевих бюджетів, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів

Питання наповнення та виконання місцевих бюджетів протягом звітного періоду постійно розглядалися на колегії облдержадміністрації, засіданнях координаційної ради при голові облдержадміністрації з фінансово-економічних питань, постійних комісіях обласної ради, засіданнях робочих груп по залученню додаткових платежів до місцевих бюджетів, спільних нарадах фінансових управлінь та податкових інспекцій, проводились інші заходи щодо забезпечення безумовного виконання місцевих бюджетів.

Так, за 2006 рік, порівняно з попереднім роком, обсяги виробництва в області нарощено на 6,4 відсотка, в цілому в Україні - на 6,2 відсотка.

За січень - листопад 2006 року сальдований фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування суб’єктів господарювання області (крім установ, що утримуються за рахунок бюджету, малих та сільськогосподарських підприємств, які займалися вирощуванням сільськогосподарських культур і розведенням тварин) становив 674,6 млн. гривеньприбутку.

В цілому по області частка прибуткових підприємств склала 64,1 відсотка, а сума одержаних ними прибутків - 1062,2 млн. гривень. Серед основних видів діяльності прибутково спрацювали 64,2 - 83,3 відсотка підприємств будівництва, оптової і роздрібної торгівлі, охорони здоров’я, фінансової діяльності, освіти та ті, що займаються операціями з нерухомістю.

У результаті суб’єктами господарської діяльності усіх форм власності, які здійснюють фінансово-господарську діяльність на території Миколаївської області, збільшено порівняно з 2005 роком сплату податків і зборів до державного та місцевих бюджетів на суму понад 500 млн. гривень, обсяг яких - 2211,3 млн. гривень, (без урахування відшкодування ПДВ), в тому числі до державного - 1348,6 млн. гривень, до місцевих - 862,7 млн. гривень.

Доходи зведеного бюджету Миколаївської області за 2006 рік становили 1 млрд. 783 млн. гривень, з них отримано трансфертів з державного бюджету - 920,5 млн. гривень, в тому числі: дотацій - 524,9 млн. гривень, субвенцій - 395,5 млн. гривень.

За підсумками 2006 року до загального та спеціального фондів місцевих бюджетів Миколаївської області мобілізовано податків і зборів 104,8 відсотка плану звітного періоду тобто 862,7 млн. грн., що на 227,3 млн. грн. більше виконання за минулий рік, в тому числі відповідно: до загального фонду - 651,5 млн. або 104,2 відсотка планових призначень, тобто надходження зросли на 141,4 млн. або 27,7 відсотка та спеціального фонду - 211,2 млн. або 106,4 відсотка плану (приріст 85,9 млн. грн. або 40,7 відсотка) з врахуванням власних надходжень бюджетних установ, яких отримано 119,0 млн. грн. (100,4 відс. Кошторисних призначень на рік). Схематично розподіл надходжень до місцевого бюджету має вигляд:

 

 

 

Завдяки проведеним у звітному періоду заходам по наповненню місцевих бюджетів виконано заплановані показники загального фонду по бюджетах 19 районів, обласному бюджету та бюджетів міст Миколаєва та Вознесенська.

Протягом звітного періоду майже не зменшилась податкова заборгованість, яка за станом на 1 січня 2007 року склала 11,3 млн. гривень, або 1,7 відсотка фактичних надходжень податків і зборів до загального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: по податку з доходів фізичних осіб - 3,0 млн. гривень, або 26,5 відсотка від загальної суми боргу, платі за землю - 3,5 млн. гривень, або 31,0 відсоток, по податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності - 2,8 млн. гривень, або 24,8 відсотка.

Органи місцевого самоврядування та райдержадміністрації недостатньо впливали на удосконалення механізму адміністрування податків, що призвело до зростання податкового боргу по бюджетах 3 міст: Миколаєва, Первомайська, Південноукраїнська та 3 районів: Казанківського, Миколаївського та Снігурівського.

Надходження податків і зборів до загального фонду державного бюджету, за рахунок яких здійснюється перерахування дотації вирівнювання області, згідно зі статтею 56 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, за 2006 рік виконано на 123,2відсотка при плані 966,9 млн. гривень, тобто надійшло 1190,9 млн. гривень, з них: державною податковою адміністрацією в Миколаївській області забезпечено - 134,5відсотка, або 881,0 млн. гривеньпри плані 654,9 млн. гривень, Миколаївською митницею - 99,2відсотка, або 287,0 млн. гривень при плані 289,3 млн. гривень.

У розрізі адміністративно-територіальних одиниць не забезпечено виконання планових обсягів звітного періоду по 7 місцевих бюджетах, найнижчий рівень мобілізації у Веселинівському - 82,1 відсотка.

Місцеві органи виконавчої влади недостатньо вживали заходів щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів, удосконалення мережі бюджетних установ, оптимізації чисельності працюючих в цих установах, приведення видатків на їх утримання до можливостей бюджету.

Протягом 2006 року органами місцевого самоврядування приймалися рішення про зміну тарифів на житлово-комунальні послуги та приведення їх у відповідність з собівартістю надання послуг. Проте і нові тарифи не повною мірою забезпечили стовідсоткове відшкодування витрат підприємств на ці послуги.

За 2006 рік видатки на дотацію підприємствам житлово-комунального господарства області з місцевих бюджетів склали 5,8 млн гривень, які (при самоокупних тарифах) можливо було б спрямувати на інші важливі для галузі заходи з енергозбереження, впровадження нових технологій, освітлення населених пунктів, забезпечення сіл якісною питною водою.

Незважаючи на погашення заборгованості населення шляхом проведення розрахунків по погашенню зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку в сумі 21,2 млн. гривень, заборгованість населення за отримані житлово-комунальні послуги протягом року зросла на 1,8 млн. гривень і за станом на 1 січня 2007 року становила 135,1 млн. гривень, що погіршує фінансовий стан підприємств житлово-комунального господарства та негативно впливатиме на перерахування дотації вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам 2007 року.

Недостатній контроль з боку Березанської райдержадміністрації, Первомайського та Вознесенського міських голів за платіжною дисципліною 2006 року призвів до збільшення у цілому по області кредиторської заборгованості по загальному фонду порівняно з початком року на 279,2 тис гривень по бюджету міста Первомайська та дебіторської заборгованості - на 64,5 тис гривень по бюджетах міста Вознесенська та Березанського району.

Незважаючи на посилений попередній та поточний контроль за витрачанням бюджетних коштів, перевірками, проведеними працівниками фінансових та контрольно-ревізійних органів встановлено неефективне та незаконне використання бюджетних коштів на загальну суму 17,2 млн. гривень, з них заниження та завищення вартості основних активів - 5,9 млн. гривень, завищення асигнувань - 4,4 млн. гривень, випадаючі доходи 1,7 млн. гривень та інше.

Дані про надходження місцевих податків і зборів відображені у Додатку 4

 

Надходження місцевих податків та зборів за перше півріччя 2007 року

 

Висновки

 

Місцеві бюджети - основна складова місцевих фінансів. Їх функція, викликана особливими місцевими інтересами. Забезпечення цих Інтересів - головна мета діяльності місцевої влади, що насамперед визначає її функції, а отже, й об'єктивну потребу та закономірність функціонування місцевих фінансів.

Доходи місцевих бюджетів формуються із доходів загального фонду та доходів спеціального фонду. Податки, збори та обов'язкові платежі, які не мають спеціального використання, зараховуються до загального фонду місцевих бюджетів. До спеціального фонду зараховуються власні надходження бюджетних установ, окремі надходження до цільових фондів, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також інші платежі, які мають спеціальне цільове використання. Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку.

Органи місцевого самоврядування за кожним видом місцевих податків і зборів розробляють положення, яким регламентують порядок їх сплати й перерахування до місцевого, бюджету; визначають також органи (підприємства, установи та організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і нести відповідальність за їхнє стягнення й перерахування до місцевого бюджету; затверджують форми звітів за цими податками, порядок і строки їх подання до податкових органів. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів покладений на органи державної податкової служби.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

 

Додатки

 

Рис.1 Структура регулюючих доходів

 

Таблиця 1

Доходи ланок бюджетної системи у відсотках до консолідованого державного бюджету, 2008 р.

Країни	Центральний бюджет	Бюджети членів федерації	Місцеві бюджети	Бюджет фондів соціального страхування
Федеративні держави
Австрія	46,5	21,8	15,3	31,9
Канада	38,2	53,6	27,9	6,2
США	31,9	47,6		30,7
Німеччина	29,2	27,0	16,2	42,0
Швейцарія	29,2	30,4	21,5	37,5
Середня -	35,0	37,5	20,2	29,7
Унітарні держави
Бельгія	54,7	-	12,5	50,9

 

Планова                                     Фактична

Рис. 2. Структура зведеного бюджету України за доходами станом на 2008 року (відсотки)