Порядок забезпечення засобами індивідуального захисту працівників галузі

В системі профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпечних умов праці і зменшення професійних захворювань, важливу роль відіграють засоби індивідуального захисту. Засіб індивідуального захисту- це засіб, призначений для зменшення впливу на працівника шкідливих або небезпечних факторів.

Їх використання стає необхідним у тих випадках, коли виникають труднощі у забезпеченні безпеки технологічного процесу і виробничого обладнання існуючими технічними засобами, а також при контакті працюючих зі шкідливими чинниками для здоров’я.

У повсякденній роботі на шкідливих виробництвах засоби індивідуального захисту використовуються як одна із ланок загального комплексу профілактичних заходів, а при аварійних, ремонтних або інших епізодичних роботах, вони стають основним заходом, що забезпечують безпечне виконання робіт.

Необхідність і порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту регламентується КЗпПУ, законом «Про охорону праці», постановами Міністерства праці і соціальної політики, державними стандартами та іншими нормативними документами. При цьому користуються Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, галузевими нормами безплатної видачі спецодягу, спецвзуття і захисних засобів та пристосувань. Відповідно до законодавчих і нормативних актів, засоби індивідуального захисту видаються безплатно за встановленими нормами залежно від умов і характеру праці.

Ефективність використання засобів індивідуального захисту визначається наступними основними вимогами:

)   правильним вибором конкретної марки засобу індивідуального захисту;

)   підтримуванням засобу індивідуального захисту справному стані;

)   навченістю персоналу правилам користування засобами індивідуального захисту.

Мета використання засобів індивідуального захисту полягає у зниженні, до нормативного значення допустимих рівнів, шкідливих виробничих чинників або повного запобігання негативного впливу їх на організм людини. На відміну від колективних засобів захисту, засоби індивідуального захисту знаходяться безпосередньо на людині, тому не повинні негативно впливати на функціональний стан і працездатність людини.

Засоби індивідуального захисту залежно від призначення поділяються на:

–  ізолюючі костюми: пневмокостюми, гідроізолюючі костюми, скафандри;

–  засоби захисту органів дихання: протигази, респіратори, пневмошоломи, пневмомаски;

–  спеціальний одяг: комбінезони, напівкомбінезони, куртки, штани, костюми, халати, кожухи, фартухи, нарукавники;

–  спеціальне взуття: чоботи, напівчоботи, черевики, напівчеревики, туфлі, калоші, боти, бахили;

–  засоби захисту рук: рукавиці, рукавички;

–  засоби захисту голови: каски, шоломи, берети, капелюхи;

–  засоби захисту обличчя: захисні маски, захисні щитки;

–  засоби захисту очей: захисні окуляри;

–  засоби захисту органів слуху: протишумові шоломи, протишумові навушники, протишумові вкладки (беруші);

–  запобіжні пристосування: запобіжні пояси, діелектричні килимки, наколінники, наголовники, налокітники, наплічники;

–  захисні дерматологічні засоби: мило, пасти, креми, мазі.

Відповідальність за своєчасне забезпечення засобами захисту і правильне їх застосування покладається на адміністрацію підприємства (роботодавця), яка має стежити за тим, щоб робітники під час роботи використовували засоби індивідуального захисту і не допускати їх до роботи з несправними засобами або без них, якщо їх видача обумовлена відповідними нормами.

Засоби індивідуального захисту застосовують в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту. Вони підлягають оцінці за захисними, фізіологічними та експлуатаційними показниками.

Засоби захисту органів дихання та слуху забезпечують ефективний захист людини від шкідливого впливу різних забруднень (пилу, газу, пари, аерозолей), які є в повітрі робочої зони та від нестачі кисню.

Слід зауважити, що необхідна безпека повинна забезпечуватись гігієнічним нормуванням з встановленням гранично допустимої концентрації або гранично допустимого рівня шкідливих факторів. Цьому сприяє ефективна загальнообмінна та місцева вентиляція, застосування водяного зрошування, запиленого повітряного середовища тощо.

Спеціальними засобами індивідуального захисту є протигази та респіратори. Ці засоби поділяються на фільтруючі та ізолюючі. Фільтруючі засоби забезпечують захист в умовах обмеженого вмісту шкідливих речовин. Ізолюючі засоби застосовують під час аварій та великих викидів шкідливих речовин в атмосферу.