Вікова динаміка розвитку уваги в дітей шкільного віку

 

Центральне місце серед досліджень проблеми уваги займають роботи з вивчення закономірностей формування уваги в процесі виховання і навчання (Рубінштейн С.Л., Н.Ф. Добринін, І.В. Страхов, А.Сандерс, В.Кастер). Комплексний підхід до вивчення різних властивостей уваги був вперше застосований Л. Фоменко [79] при вивченні психофізіологічного розвитку дорослих людей, який проводився під керівництвом Б.Г. Ананьєва. В процесі дослідження було встановлено, що увага в період зрілості проходить певні вікові зміни з своїми рівневими і структурними характеристиками. В роботі Фоменко були виділені періоди підйому, спаду і відносної стабільності функції в цілому і окремих її властивостей. Загальним моментом в структурі кореляційних зв’язків у дорослих є те, що з віком збільшується міцність зв’язку між характеристиками обсягу, переключення та стійкості уваги.

Предметом нашого дослідження є увага дітей шкільного віку. З позиції комплексного дослідження нами були вивчені властивості уваги в період від 6 до 17 років. З цією метою використані методики для вивчення обсягу, переключення уваги, стійкості і вибірковості, які широко застосовуються в експериментальній психології (І.Л. Баскакова, М.П. Дієва, С.Л. Кабильніцька, Ф.М. Гоноболін та ін.). Крім цього, комплекс методик, який ми застосовували в роботі був застосований в роботі Фоменко при вивчені уваги дорослих. Для даних, одержаних з допомогою цих методик Грановською [2], була розроблена шкала оцінок, яка дає можливість визначити ступінь розвитку тої чи іншої властивості в одному масштабі виміру, що дає змогу порівняти одержані дані між собою.

В результаті досліджень, які були проведені на 250 учнях у віці від 6 до 17 років, ми змогли проаналізувати. як змінюються різні характеристики уваги, одержані на одних і тих самих учнях, по темпом, рівнем розвитку, а також за особливостями структурного формування в певний віковий період. В першій частині роботи був проведений аналіз темпів вікової мінливості функції уваги від 6 до 17 років. В даному дослідженні в загальному підтвердились одержані раніше [65] тенденції прогресивного розвитку уваги. У порівнянні з попередньою роботою, де ми вивчали основні властивості уваги в більш вузькому віковому діапазоні, були визначені більш значні зміни функції. Загальний показник уваги покращився більш чим в 4 рази.. Вікова еволюція уваги здійснюється нерівномірно за всіма її властивостями. Найбільші зміни відбувалися в розвитку обсягу і вибірковості уваги, які за цей період покращились в 2,2 – 1,6 рази відповідно. Найменші зрушення зауважені в характеристиці стійкості уваги.

Більш диференційований аналіз вікових змін темпів уваги в шкільний період дозволяє відзначити, що самі вагомі зміни проходять в перші три роки (7 – 10 років). Швидкість зміни функції в цей період в середньому за кожен рік складає 1,2 рази. Найбільші зміни мають місце в розвитку обсягу уваги (2,1), а найменші – в стійкості (1,14 рази). В наступному періоді (10 – 14 років) проходить сповільнення швидкості зміни основних властивостей уваги. Так, в середньому щорічний приріст функції за цей період складає 0, 46 рази. Коливання темпів функції складають діапазон від 1,05 до 1,1 рази, за виключенням віку 11 – 12 років, де зміни уваги дорівнюють 1,3 рази. Тут варто зауважити, що найбільші зміни в віці від 10 до 14 проходять в розвитку переключення і вибірковості, а найменше – в характеристиках концентрації і обсязі уваги. Прогресивні зміни функції складають в середньому 0,71 рази. Зміни в розвитку функції проходять головним чином за рахунок прискореного розвитку таких властивостей, як вибірковість і переключення уваги.

Темпи розвитку основних властивостей уваги в шкільному віці нерівномірні. Період різкого стрибка змінюється періодом сповільненого розвитку функції, і потім знову проходить більш прискорений розвиток уваги в порівнянні з попереднім періодом. Тут варто зауважити, що зміни в 14 -17 років більш меншого масштабу, ніж у період від 6 до 10 років.

Аналіз темпів змін функції уваги у двох групах учнів з високою (група А) і низькою (група Б) успішністю учнів по основних дисциплінах [66], свідчить про те, що швидкість зміни функції уваги в групі А в 1,33 рази більша, ніж в учнів групи Б. Причому найбільші зміни як в одній так і в другій групі проходять в період з 8 до 9 років. Треба сказати, що ці зміни в групі А зв’язані з прискореним розвитком переключення уваги, а в групі Б – з прогресивним розвитку характеристики обсягу уваги. Найменші ж зміни в обох групах відзначені у віці 9 – 11 років. Сповільнення в розвитку функції в цілому обумовлена малою швидкістю змін переключення уваги в цих групах.

 З метою з’ясування, як співвідносяться в своєму розвиткові властивості уваги, ми провели порівняльний аналіз їх рівневих оцінок. Одною із особливостей динаміки розвитку рівневих характеристик уваги є постійна зміна головних властивостей цієї функції в період від 6 до 17 років. В групі учнів 6 – 10 років ієрархія основних характеристик міняється від віку до віку. На відносно високому рівні розвитку опинилися у 8 років розподіл уваги, в 9 – переключення, а в 10 – концентрація уваги. Менше всього в цей період розвитку стійкості уваги. В 11 – 12 років проходить зближення рівнів розвитку розподілу, концентрації і обсягу уваги, які чергуються одна з одною, займаючи головне провідне місце за рівневими оцінками. В період 13-14 років проходить перебудова рівневих характеристик різних властивостей уваги. На перше місце з передостаннього піднімається переключення уваги. Потім іде характеристика обсягу, розподілу, концентрації і стійкості уваги. До кінця шкільного періоду випереджуючу роль в розвитку всіх властивостей бере на себе знову розподіл, який досяг відносно високого рівня в порівнянні з іншими властивостями.

Таким чином, в результаті вікового порівняння основних властивостей уваги в 6 – 17 років можна переконатися в тому, що відбувається зміна провідних властивостей і посилюється роль розподілу уваги.

Було також виявлено, що незалежно від віку в учнів групи А з високою успішністю спостерігається загальний рівень розвитку уваги, ніж в учнів групи Б. У 9 років в учнів групи А загальний розвиток підвищується за рахунок сукупності цілого ряду таких властивостей, як обсяг, концентрація і переключення уваги. В 11 років провідною властивістю у цій групі учнів є обсяг, в 13 - розподіл, а в 15 - концентрація. У школярів групи Б виявляється більш низький рівень розвитку всіх властивостей уваги у всіх вікових групах, що нами розглядалися, крім однієї – 15 років, де розподіл уваги в учнів з низьким рівнем успішності виявляється на відносно більш високому рівні розвитку у порівнянні з властивостями у віці 8 – 13 років є обсяг уваги, а в 15 років – розподіл. Наступною рисою, що відрізняє розвиток уваги в групі Б є те, що найбільш мало розвинута така властивість, як концентрація уваги, яка лише в 15 років починає інтенсивно формуватися, наближаючись за рівнем свого розвитку до розподілу уваги.

Вплив вікового фактору проявляється не тільки в рівневому розвитку окремих властивостей, функції в цілому, але також і внутрішньо функціональній структурі провідних властивостей уваги. Кореляційний аналіз внутрішньо функціональної структури властивостей уваги показав особливість вікової динаміки якісних і кількісних змін структури властивостей уваги. В цілому функціональна структура уваги характеризується хвилеподібною кривою змін кількості кореляційних зв’язків між різними її властивостями, де періоди посиленого процесу структуро подібної властивості уваги змінюються фазами розструктурування. Так в період 7 – 9 років 30% кореляційних залежностей між окремими властивостями уваги значимі на 5% - вому рівні надійності. У віці 10 років проходить повний розпад функціональної структури уваги, а в 11 – 13 років знову з’являються зв’язки між основними властивостями уваги, причому на більш високому рівні значимості (1%-вий рівень надійності). Варто сказати, що в цьому віці спостерігається найбільша кількість (40%) кореляційних зв’язків між основними властивостями уваги, що по всій очевидності і обумовлюють максимальне коливання рівневих оцінок властивостей уваги. В 14-річному віці знову присутній розпад структури уваги, а в 15 – 16 років формуються (20%) нових внутрішньо функціональних зв’язки уваги з більшим ступенем надійності (0,1%-вого рівня).

Таким чином, функціональна структура уваги в період 6 – 17 років характеризується незвичною мінливістю. В шкільному віці відбуваються не тільки кількісні, але і якісні зміни в структурі властивостей уваги. Так в центрі кореляційних плеяд в 6 – 9 років частіше всього зустрічаються показники обсягу уваги. У віці 13 років не один, а два компоненти уваги (концентрація і обсяг) починають займати провідне місце у функціональній структурі основних її властивостей. Цікаво зауважити, що ці ж властивості мають високі рівневі оцінки. В 15 – 17 років продовжується зберігатися домінуюче положення концентрації і обсягу уваги у внутрішньо функціональних відносинах провідних властивостей уваги.

Аналіз вікової мінливості внутрішньо функціональної структури властивостей уваги, проведений з допомогою кореляційного методу, показав підвищення степеня кореляційної залежності між окремими властивостями уваги з віком, зміни кількості зв’язків всередині функції, а також якісні зміни, які виражені в зміні провідних властивостей уваги. При розгляді функціональних особливостей уваги в учнів груп А і Б було виявлено, що внутрішньо функціональні зв’язки головних властивостей уваги в учнів 8 і 9 років із групи Б відсутні. В групі А в учнів цього віку внутрішньо функціональні зв’язки властивостей уваги значиміші на 1%-вому рівні. Ближче 15 років кількість кореляційних залежностей як в групі А, так і в групі Б збільшуються. В такому віці в школярів групи Б центральне місце в кореляційній плеяді властивостей уваги займає характеристика концентрації уваги, вона ж є провідною і за рівнем свого розвитку. В учнів із групи А в 15 років не одна, а дві властивості – переключення і концентрація – займають домінуюче положення в кореляційній плеяді властивостей уваги. Потрібно також сказати, що саме ці властивості мають найбільш високі рівневі оцінки в порівнянні з іншими властивостями уваги в учнів цієї групи. Таким чином, школярі із груп А і Б відрізняються між собою не тільки рівневим розвитком основних властивостей уваги, але і внутрішньо функціональними зв’язками цих властивостей, при чому в обох групах в центрі кореляційної плеяди розташовується та властивість уваги, яка знаходиться на відносно більш високому рівні розвитку відносно інших властивостей.

Підсумовуючи можна сказати, що на основі аналізу темпів, рівня розвитку, а також особливостей структуроутворення можна виділити три основних періоди в розвитку уваги в шкільному віці: 6 -10, 10 – 14 і 14 – 17 років. Перший період характеризується максимальним темпом розвитку всіх властивостей уваги, другий – уповільненням розвитку функції, а в 14 – 17 знову з’являється більш прискорений розвиток уваги, та все одно темп змін в цей період менший, ніж за перші чотири роки (6 – 10 років). Гетерохронність розвитку різних властивостей уваги виражена в тому, що провідними властивостями в перший період є переключення, обсяг і розподіл, в другому – обсяг уваги, а в третьому – знову переключення і розподіл, але на більш високому рівні, ніж в першому періоді. Функціональна структура уваги в 6 – 17 років особливо мінлива і характеризується хвилеподібною кривою зміни числа кореляційних зв’язків між різними властивостями уваги і збільшенням їх кореляційної важливості з віком. Крім цього, відзначено, що найбільша кількість зв’язків між різними властивостями уваги в перший період має її об’ємна характеристика, а в другому і третьому періодах – концентрація і обсяг уваги.

Висновки

 

Увага нероздільна зі спрямованістю особистості і її інтересами, вона може виникати за мотивами пізнавальними і моральними. Часто увага проявляється як риса характеру, як вираження звичайної форми поведінки. Уважність виражає ставлення людей один до одного, проявляється у ставленні до праці, навчання, у ставленні до себе.

Увага людини завжди помітна ззовні: в міміці, в рухах, спрямованості погляду, в позі.

Неуважний учень не запам’ятає поясненого вчителем матеріалу і не зможе відтворити його, застосувати в практичній роботі.

Увага є важливим чинником ефективної навчальної діяльності школярів. Розвиток уваги у шкільному віці має важливе значення для успішного засвоєння програмного матеріалу. Швидке переключення, вибірковість уваги сприяє засвоєнню і опрацюванню великої кількості інформації у старшокласників. Їх концентрація на певному нецікавому, але потрібному об’єкті діяльності, дозволяє уважно стежити за перебігом цієї діяльності та її наслідками. Увага є необхідною умовою чіткого відображення навчального матеріалу та його міцного засвоєння. У 14 – 17 років концентрація уваги стає більш ширшою тому, що школярі цього віку вивчають більш складний програмовий матеріал і вони змушені зосереджуватися не на одному, а на декількох об’єктах. За шириною концентрації і відбувається розподіл уваги, а виявляється він в тому, що учень одночасно виконує кілька різновидів діяльності: слухає пояснення вчителя, занотовує їх, розмовляє із сусідом по парті. А допомагає в цьому те, що одна дія є звичною, а інша спрямовується свідомістю.

 Для цього вікового періоду важливе значення має також обсяг уваги. Старшокласники можуть охоплювати увагою кілька об’єктів і сприйняти їх в найкоротший час. Тож за цією ознакою увага може бути вузькою і широкою. Якщо матеріал легко асоціюється, взаємопов’язується, то обсяг уваги збільшується. Дослідженнями доведено. що обсяг уваги дорослої людини при сприйманні непов’язаного за змістом матеріалу 4 – 6 об’єктів при сприйманні його впродовж 0,1 – 0,2 секунди. Обсяг уваги дітей при сприйманні такого самого матеріалу і за такої самої швидкості експозиції дорівнює 2-3 об’єкти. Попереднє ознайомлення з матеріалом збільшує обсяг уваги.

Особливості виявлення властивостей уваги залежить від стану, інтенсивності, спрямованості та мотивації як пізнавальної, так і емоційно-вольової діяльності.

Властивості уваги виявляються різними способами. Найдоступніший метод дослідження уваги – спостереження за діяльністю особистості. Воно дає можливість спостерігати інтенсивність і тривалість зосередження, відволікання. Кількість і тривалість відволікань упродовж уроку є показником інтенсивності зосередження.

Для дослідження обсягу і розподілу уваги широко використовують тахістоскоп – прилад, за допомогою якого можна нетривалий час експонувати матеріал. Кількість сприйнятого матеріалу – одноманітного або різного за змістом та формою, поданого одночасно, є показником обсягу або розподілу уваги. Використання тесту Бурдона (метод коректурних проб), який полягає у викреслюванні певних літер серед неорганізованого тексту або певних фігур серед багатьох фігур, дає можливість дослідити і зосередженість, і розподіл, і переключення уваги.

Розвиток уваги в дітей 6 – 10 років пов’язане із оволодінням новим видом діяльності – це навчальна діяльність. яка стає для них провідною. Вона формує нові інтереси, розширює кругозір, сприяє оволодінню новими методами практичної діяльності. Навчальна діяльність ставить нові вимоги до молодшого школяра, до розвитку уваги і разом з тим призводить до створення внутрішніх умов, від яких залежить її подальший розвиток.

Важливим є те, щоб навчити дитину зосереджувати увагу на потрібній ланці діяльності, формувати довільну увагу. Молодшого школяра потрібно навчити бути уважним, щоби вмів контролювати свої дії і вчинки, перевіряти результати своєї діяльності. У цьому багато психологів вбачають основний зміст уваги: становлення розумової дії, контролю, можна забезпечити під час самостійної роботи дітей із програмовим матеріалом.

Варто згадати, що згідно наших досліджень мінливості уваги у дітей 8 років найкраще виражена така властивість уваги як розподіл, у 9 років переключення, що дозволяє переключатися з одного об’єкта на інший, в 10 років – концентрація уваги – формується здатність зосереджуватися на кількох об’єктах.

Від розвитку цих властивостей уваги залежить подальша навчальна діяльність дитини.

Проаналізувавши матеріал можемо сказати, що увага залежить від багатьох чинників:

- фізичного розвитку дитини;

- психічного розвитку;

- від періоду статевого дозрівання

- від віку дитини.

Ступінь організації уваги визначається і характером діяльності, і її змістом. Увага може бути низькою і навіть знизитися до рівня розсіяності з різних причин:

- вплив одноманітних, монотонних і малозначних подразників;

- незадоволеність своєю роботою, усвідомлення її малозначності і навіть непотрібності;

- перевтома через довготривалу і безперервну роботу;

- апатія як стан байдужості до зовнішніх впливів та ін

Підводячи підсумок, відзначимо, що увага багато в чому залежить від психологічної атмосфери в групі (колективі), взаємостосунків між людьми, організації праці та відпочинку.