На сучасному етапі найбільш швидко розвивається автомобільний, повітряний і трубопровідний транспорт.

Трубопроводи - специфічний засіб транспортування нафти, кам'яного вугілля і хімічних продуктів від місць їхнього видобутку до ринків споживання.

Основною функцією трубопровідного транппорту є перевкзення значних обсягів сировини.

Так в Північній Америці трубопроводи прокладені від районів видобування до центрів споживання на сході континенту.

В Західній Європі трубопроводи проходять від морських портів, куди поступає імпорт, або добута в Північному иорі нафта до промислових центрів в глибині континенту.

В країнах Близького Сходу, на півночі Африки траси трубопроводів ідуть від районів видобування нафти і газу до морських портів, звідки ця сировина експортується в розвинені капіталістичні країни

 Велике значення трубопровідного транспорту полягає у тому що собівартість транспортування по трубопроводу втроє дешевше ніж по залізниці.

  Трубопровідний транспорт забезпечує стабільність і надійність вантажних перевезень, а також відносно мало забруднює навколишнє середовище.

 Більшість трубопроводів використовуються власниками для транспортування їхніх власних продуктів.

Таблиця №1: Оцінка видів транспорту [3].

Вид транспорту/критерії	А	Б	В	Г	Д	Е	Общий рейтинг
Залізничний	3	4	3	2	2	3	17
Водний	4	5	4	1	4	1	19
Автомобільний	2	2	2	3	1	4	14
Трубопровідний	5	1	1	5	5	2	19
Повітряний	1	3	5	4	3	5	21

Примітка: Найбільш сприятливий показник - 1.

А - Швидкість;

Б - Частота відправлень (за планом у добу);

В - Надійність (дотримання графіків доставки);

Г - Перевізна здатність;

Д - Доступність (число географічних точок, що обслуговуються,);

Е - Вартість.

Як видно з таблиці 1 трубопровідний транспорт відіграє далеко не останню роль серед інших видів транспорту.

2. Соціально-економічні, історичні, природні умови розвитку трубопровідного трансрорту світу.

Історичні передумови розвитку трубопровідного транспорту.

 

Трубопріводні системи почали застосовувати приблизно з 1919року. Це були трубопроводи переважно не великого дыаметру, і призначалися для транспортування на невеликі відстані сирої нафти з пунктів переробки до пунктів споживання. При будівництві першого трубопроводу впровадники зазнавали перешкод з боку тих хто перевозив нафту в інший спосіб.

  Цебув тільки початок. Цей вид транспорту виявився быльш доцыльним ы економычно вигыдним і набув значного розвитку.

Потім почалося проектування більшого за діаметром трубопроводу в США.

  Особливо бурхливо розвивався цей вмд транспорту після 1945 року. Нафтопровід “ Дружба” побудований у ті часи немає аналоів і до тепер.

  В наш бурхливого розвитку нових технологій трубопровідний транспорт виходить на якісно новий рівень. Ці нові досягнення дозволять подовжити строк служби трубопроводі та заабезпечити їхню надійність.

 

Природні передумови розвитку трубопровідного транспорту.

 

Трубопровідний транспорт доцільно використовувати там, де неможливо або не вигідно користуватись іншими видами транспорту. Недоліки трубопрвідного транспорту полягають у наступному неможливість повсюдної прокладки і обмежена номенклатура у перевензенні вантажів. Трубопроводи прокладають тоді, коли потрібно регулярно перевозити вантажі на великі відстані на відносно рівних підводних або наземних ділянках.

 

Соціально економічні передумови розвитку трубопровідного транспорту.

Трубопровідний транспорт належить до економічних видів транспорту, що потребують значних капіталовкладень при будівництві та потім цей транспорт дуже швидкко окупається та приносить значний прибуток. Тому цей транспорт набув такого розвитку і продовжує розвиватися в наш час. Також перевагою цього транспорту є те що він більш аварійно безпечний порівняно з іншими видами транспорту.

3. Місце трубопровідного транспорту, його розвиток та структура на сучасному етапі.

На даноиу етапі розвитку в умовах ринкової економіки нафтові і газові виробничі асоціації одержали право самостійно підписувати договори зі споживачами. Після розколу Радянського Союзу були організовані спільні виробничі підприємства за участю іноземного капіталу, що самостійно вибирають покупця. У силу цих обставин, з 1992 року оплата послуг по транспорту нафти стала встановлюватися на основі тарифів. На сучасному етапі функціонування системи нафтопроводів відбувається в принципово нових економічних і політичних умовах. У зв'язку з поділом трубопроводів по територіальній приналежності між державами - колишніми республіками СРСР у даний час тільки Росія володіє єдиною нафтопровідною системою. Магістральні нафтопроводи акціонерної компанії по транспорту нафти "Транснефть" забезпечують транспорт 99,5% нафти, що добувається в Росії. Система магістральних нафтопроводів є природною монополією і знаходиться в державній власності і цілком контролюється державою. Контроль здійснюється за допомогою встановлення тарифів на транспортні послуги, розподілом прав доступу до експортних нафтопроводів, інвестування у нафтопровідний транспорт, що також впливає на тарифи. Довжина системи магістральних нафтопроводів АК "Транснефть", що з'єднує практично всі райони видобутку нафти в Росії з центрами переробки, експортними терміналами і обслуговує нормальне функціонування нафтового ринку, складає 48500 км. Крім того, за останні сім років було введено в лад приблизно 600 км магістральних газопроводів діаметром 1220 і 1420 мм.

Зараз Росія є найбільшим експортером нафти на європейський ринок, і саме вона володіє найбільшими запасами нафти і природного газу. Саме тому практично всі великі нафтопроводи Європи сконцентровані навколо неї.

 

На сучасному єтапі карта трубопровідного транспорту Європи показано на Мал 1.

Джерело: Atlas – analitic.com 

4. Територіальні особливості в розвитку і розміщенні трубопровідного транспорту.