Розділ 1. Систематика та морфологія

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СИСТЕМАТИКА ТА МОРФОЛОГІЯ

Систематика

Морфологія

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ БІОЛОГІЇ ТА ЕКОЛОГІЇ

Особливості біології

Бура трихограма

Жовта трихограма

Безсамцева трихограма

Особливості екології

РОЗДІЛ 3. НАЙПОШИРЕНІШІ ШКІДЛИВІ ОРГАНІЗМИ ПРОТИ ЯКИХ ЗАСТОСОВУЮТЬ ТРИХОГРАМУ

Підгризаючі совки

Листогризучі совки

Кукурудзяний стебловий метелик

Яблунева плодожерка

РОЗДІЛ 4. ЗАСТОСУВАННЯ ТРИХОГРАМИ

Застосування трихограми

Періоди, в яких застосовують трихограму

Норми випуску трихограми

Ефективність застосування трихограми

РОЗДІЛ 5. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВЕДЕННЯ ТРИХОГРАМИ

Розведення трихограми

Зберігання трихограми

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК

ВСТУП

 

Одне з найважливіших завдань сучасного сільського господарства України - збільшення виробництва високоякісного зерна. Успішне його вирішення значною мірою залежить від убезпечення врожаю від шкідливих організмів.

Під час розробки комплексних систем заходів проти шкідників, хвороб і бур'янів зернових культур в основу треба покладати гармонійне поєднання всіх наявних методів захисту рослин: селекційних, насінницьких, карантинних, агротехнічних, механічних, фізичних, біологічних і хімічних.

Безумовно, першорядне завдання кожної системи заходів - застосування таких методів, які сприяють знищенню або різкому зменшенню кількості популяцій шкідливих організмів до початку ушкодження культури, а також збереженню й активізації корисної ентомофауни й флори та запобіганню забрудненню шкідливими речовинами навколишнього середовища.

Застосування ентомофагів досить часто значно ефективніше, особливо там, де інші способи неможливі або утруднені (кукурудза, соняшник тощо). При цьому дуже важливо те, що ентомофаги мають здатність активно шукати й знищувати свою жертву.

Актуальність теми: більшістю господарств останніми роками практикується порушення сівозміни з частим уведенням зернових культур. Як наслідок, формуються якісно нові, і в без того сприятливі умови розвитку для цілої низки шкідників, що спричинює інтенсивне їхнє накопичення й потребу здійснення комплексу захисних заходів з застосуванням біологічного методу боротьби з шкідниками. Одним із таких методів є застосування трихограми. Переваги застосування Трихограми:

екологічно чистий (природний) засіб захисту від шкідників;

широкий діапазон видів шкідників (біля 200), яких знищує трихограма;

простота обробки;

низькі витрати;

висока ефективність при профілактичному використанні;

знищує шкідників у «недосяжних» для хімії місцях;

засіб довготривалої дії.

В Україні наприкінці 70-80-х років трихограму застосовували на мільйонах гектарів сільськогосподарських культур проти багатьох шкідників. Ефективність застосування була різною - від дуже високої (75-85%) до 40-60%, а то й 30%. Неправильна оцінка фахівцями можливостей трихограми в розрізі культур спричинила певне розчарування з приводу перспектив її використання в боротьбі зі шкідниками. Одним із характерних прикладів може бути застосування трихограми на капусті, де добрим результатом, вважали ефективність понад 70% паразитуючих яєць капустяної совки, забезпечити яку було зовсім просто. Але «підводним каменем» були 30% незаражених трихограмою яєць, єдина гусениця з яких могла звести нанівець усі зусилля агронома, ушкодивши головку капусти. Тоді як на багаторічних травах, горосі, сої, кукурудзі для зниження загального фону лускокрилих шкідників досить було зменшити кількість останніх на 40-60%, особливо в ті роки, коли трихограму застосовували масштабно в межах господарств, районів і областей. Особлива цінність трихограми полягає в тому, що вона, заражаючи яйця шкідників, знищує їх до початку шкодочинної стадії (поява гусениць).

Практичне застосування знайшли 3 види - трихограма звичайна, трихограма безсамцева і трихограма жовта. Кожен вид трихограми має улюблених господарів, яйця яких він охоче й інтенсивно вражає.

Трихограма звичайна більше інших заражає яйцекладки різних видів совок - капустяної, озимої, городньої та інших шкідників польових культур.

Жовта і безсамцева трихограми пристосовані до життя в деревних насадженнях. Обидва види, на відміну від звичайної трихограми, добре розлітаються і паразитують в яйцях метеликів, надаючи перевагу яйцям яблуневої плодожерки та листокруток. Трихограму штучно розводять в біолабораторіях і на біофабриках на яйцях зернової молі, яку культивують на зерні ячменю, а потім розселяють в природні умови.

Слід зазначити, що альтернативи використанню корисних організмів у прямій боротьбі з підгризаючими й іншими видами совок немає. Наочним прикладом може слугувати експансія бавовняного та інших видів совок, які "успішно" створюють серйозні проблеми сільгоспвиробникам, а ті, своєю чергою, попри масштабне застосування навіть найефективніших хімічних препаратів, не можуть забезпечити стабільного захисного ефекту й таким чином завдають непоправної шкоди корисній ентомофауні наших агроценозів.

 

Систематика

Незважаючи на те, що вивчення трихограми триває понад 150 років, систематику її до останнього часу було розроблено недостатньо. Лише в останні 30 років завдяки дослідженням С. Нагаркаті і Г. Нагарая, А. Сорокіної та інших, для визначення видів трихограми було запропоновано використовувати будову геніталіїв та вусиків самців. У результаті виявлено кілька нових видів, а також установлено істотні біологічні відмінності між окремими видами, зокрема їх спеціалізацію живлення.

Загалом описано більше 600 видів із 80 родів трихограми. На території України зареєстровано 15 видів.

Біологічна класифікація (без вказування видів) трихограми представлена в табл. 1.1.

 

Табл. 1.1. Загальна біологічна класифікація трихограми

Царство	Тварини <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B8> (Animalia)
Тип	Членистоногі <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%96> (Arthropoda)
Клас	Комахи <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%85%D0%B8> (Insecta)
Ряд	Перетинчастокрилі <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%96> (Humenoptera)
Надродина	Хальциди (Chalcididae)
Родина	Трихограматиди (Trichogrammatidae)
Рід	Трихограма (Trichogramma)

Морфологія

Трихограма належить до ряду перетинчастокрилих комах. Цей ряд характеризується такими ознаками: очі голі, вусики колінчаті шестичленикові, у самців покриті довгими рідкими волосками і на вершині потовщені, злиті, тому здаються чотиричлениковими, закінчуються булавою з довгими волосинками (рис. 1.1). На вусиках самок виявлено дев'ять типів сенсил, кожна з них виконує певні функції, у тому числі й пошук жертви. Крила виступають за кінець черевця, прозорі, крім верхньої третини; вкриті щетинками, розміщеними в декілька рядів. Довжина передніх крил у два рази більша від їх ширини. Жилкування крил редуковане: передні крила мають лише субкостальну та радіальну жилки. Черевце коротше від голови і грудей, разом узятих. Лапки тричленикові. Довжина тіла 0,4-0,9 міліметра. Поряд з крилатими формами зустрічаються короткокрилі і безкрилі форми.

 

Рис. 1.1. Вусики трихограми (зліва - самки; справа - самця)

Яйце трихограми прозоре і не має жовтка. У нього дві оболонки: зовнішня - хоріон і внутрішня - жовткова. Остання не виконує трофічних функцій, через що зародок не отримує живлення від внутрішнього вмісту яйця хазяїна.

Личинка має три віки, линяє двічі. Личинкові шкурки скидаються неповністю, тому в личинок другого і третього віків на задньому кінці тіла зберігається личинкова шкурка. Личинка першого віку має добре помітні мандибули, вона активно живиться вмістом яйця хазяїна. Наприкінці другого віку порожнина тіла личинки заповнена жировим тілом, а в третьому віці до кінця розвитку середня кишка так роздувається від їжі, що личинка здається пузироподібною. У міру розвитку личинки оболонка яйця хазяїна починає поступово темніти. До завершення живлення личинки і переходу у фазу пронімфи яйця хазяїнів набувають характерного чорного кольору, найчастіше із синюватим відтінком. Це дає змогу легко відрізнити заражені трихограмою яйця від незаражених.

Заляльковується трихограма всередині яйця хазяїна. Дорослі особини, що народжуються з лялечок, прогризають отвір в оболонці яйця і виходять назовні.

Особливості біології

Найважливіші біологічні властивості залишаються спільними для всіх представників видів та внутрішньовидових форм роду Trichogramma.

Усі вони є паразитами яєць комах, багато з яких шкодять сільськогосподарським культурам і лісовим насадженням (близько 200 видів). У них тільки личинка веде паразитичний спосіб життя, імаго - живе вільно. Личинка живиться вмістом яєць хазяїнів, усередині яких розвивається, і знищує хазяїна ще у фазі яйця, що має важливе практичне значення.

Як було сказано вище, розвиток трихограми відбувається всередині яєць шкідників, в середину яких самка відкладає свої яйця проколюючи оболонку яйця господаря. При зараженні самка знаходить яйце хазяїна, досліджує його придатність, обмацуючи вусиками, піднімається на нього, проколює яйцекладом оболонку і вводить усередину своє яйце (рис. 2.1.). Кількість яєць, що відкладаються в одне яйце хазяїна, залежить від його розміру. У яйце зернової молі чи млинової вогнівки самка відкладає одне яйце, у яйця совок і плодожерок - два-чотири яйця, у яйця бузкового бражника - до 40 яєць. Яйця із щільною оболонкою, як, наприклад, у деяких шовкопрядів, трихограма не в змозі проколоти і заразити. Найбільшу кількість яєць самка відкладає в перший день життя.

Штучне стримування трихограми від яйцекладки протягом декількох днів викликає зниження її плодючості. Це явище дуже важливе і його необхідно враховувати при використанні трихограми.

Народившись, личинка відразу приступає до живлення вмістом яйця господаря. З початку народження вона повністю забезпечена їжею. Вмісту яйця господаря їй вистачає для повного розвитку. Але у разі перезараження яєць хазяїнів через брак живильного матеріалу народжуються карликові, недорозвинені особини: самки зі зниженою плідністю, коротко крилі чи безкрилі самці. Дуже перезаражені яйця хазяїна зморщуються і засихають. У природі це явище іноді вдається спостерігати в кладках яєць капустяної совки. Трихограма нерідко робить уколи яйця хазяїна, не відкладаючи своїх яєць. Такі яйця засихають і гинуть.

 

Рис. 2.1. Відкладання яєць самкою трихограми

 

Самки народжуються вже готові до яйцекладки з основною кількістю зрілих яєць у яєчнику (проовігенний тип розвитку) Крім них, у кожній трубці міститься також незначна кількість ооцитів (від двох до восьми у кожній трубці). Спарювання трихограми відбувається відразу після виходу із яєць хазяїна.

Плідність трихограми залежить від багатьох чинників, з яких можна виділити вплив середовища мешкання (сухе повітря й висока температура пригнічують трихограму, а наявність крапельно-рідкої вологи, навпаки, сприяє підвищенню плідності й тривалості життя паразита), хімічний вміст та розмір яєць хазяїна, можливість живлення дорослої комахи (наявність квітучої рослинності, крапельної вологи), тощо. Так плідність самок при схожих умовах (вологість 70-80%, температура + 25°С), в середньому, становить під час розвитку в яйцях щавлевої совки 52, зернової молі 31, біланів 19 яєць. Максимальна плодючість самок становить 80 яєць.

Розвиток трихограми від яйця до дорослої комахи проходить дуже швидко. Протягом одного покоління хазяїна - совок і плодожерок - основні види паразита дають по два покоління. Наприклад, тривалість розвитку деяких видів при постійній температурі 30°С становить вісім днів, при 28 - дев'ять, при 25 -11, при 22 - 14, при 20 - 16, при 18 - 21, при 16 - 27, при 13 - 40, при 11,5 - 53 дні. Нижній поріг розвитку трихограми лежить у межах 10°С. При цій температурі личинки третього віку (передлялечки) впадають у діапаузу. Так трихограма зимує в природі в яйцях різних хазяїнів. У період вегетації виживаність передімагінальних фаз трихограми дуже висока. Виживаність у широкому діапазоні температур від 15°С до 30°С і вологості від 30 до 80% лежить у межах 78-99%. Морози понад - 20°С і часті відлиги викликають загибель значної кількості зимуючого запасу трихограми.

За вегетаційний сезон на Півдні України розвивається дев'ять-десять поколінь паразита, у північно-західній зоні - шість-вісім поколінь.

Для всіх видів характерна кількісна перевага самок. У потомстві Т. embryophagum самці, як правило, відсутні. У Т. euproctidis за сприятливих умов спостерігається 64-89% самок, співвідношення статей становить 3-4:1. У міру наближення до депресивних умов кількість самок у деяких популяціях зменшується до 46-55% (співвідношення статей 1:1). У Т. сасоесіае - відповідно 4:1 і 2:1. Очевидно, співвідношення статей регулюється впливом фізичних чинників, крім того, велике значення має хазяїн. Так, при зараженні трихограмою великих за розміром яєць у потомстві народжується до 90% самок, а дрібних - до 60-70%.

Життєвий цикл трихограм не приурочені до циклу розвитку певного господаря.

Кількість у весняно-літній період незначна, й для успішного стримування розвитку шкідників потрібні випускання ентомофага, розмноженого в лабораторних умовах. Слід зазначити, що паразит не здатний до активного розселення на значні відстані й обмежується короткими перельотами на 10-12 метрів.

 

Бура трихограма

Бура трихограма найширше застосовується в боротьбі з польовими шкідниками. Вона досить багатоїдна і дуже поширена. У нашій країні її використовують для боротьби з совками і стебловим метеликом.

Забарвлення тіла варіює від світло-бурого до чорного кольору. Яйцеклад дорівнює третині довжини грудей і черевця, разом узятих.

У лісових насадженнях зустрічається рідко. Поширена як у посушливих, так і у вологих районах. Тривалість розвитку її дещо більша, ніж в інших видів трихограми. Плодючість при розмноженні в яйцях зернової молі коливається від 20 до 40 яєць. Кількість самок втроє більша, ніж самців.

Бура трихограма представлена великою кількістю географічних форм, які не схрещуються між собою, Встановлено, що особини які жили в одній географічній зоні, але віддалено на 200 - 300 кілометрів, не схрещуються. Однак після чотири-шестимісячного перебування в однакових умовах спостерігається їх спарювання.

Більшість форм бурої трихограми неохоче заражають яйця капустяних біланів.

Бура трихограма розселюється, як правило, пішим способом, але при температурі 25-30° часто злітає. Напрямок розселення трихограми в значній мірі визначається напрямком вітру. Швидкість розселення може бути значною. Так, у польових умовах через 3 години трихограма зустрічається на відстані до 9 метрів від місця випуску. її ефективність буває достатньо помітною в радіусі до 30 метрів. Як правило, піше розселення трихограми проходить повільно, в зв'язку з чим створюються її вогнища, де ефективність трихограми висока. Швидше поширюється трихограма при пасивних перельотах.

Численні факти свідчать про те, що далекі перельоти трихограми бувають дуже часто. Потрапляючи в нові умови існування, паразити завдяки багатоїдності порівняно легко знаходять необхідні для зараження яйця комах. У зв'язку з цим, поряд з основними вогнищами трихограми в місцях її випуску створюються нові, більш віддалені вогнища. Ефективність яйцеїдів у новостворених вогнищах буде помітною лише в наступних поколіннях.

Бура трихограма зустрічається, як правило, на цукрових буряках, зайнятих парах, капусті, конюшині, кукурудзі та ін. Основними її живителями є озима і, капустяна совки. Однак може розмножуватися й на інших видах комах: на совках гороховій, городній, гаммі, бавовниковій, конюшиновій, люцерновій; на метеликах кукурудзяному, лучному; на біланах капустяному, ріп'яному, брукв'яному; на капустяній молі, гороховій плодожерці.

Оптимальними умовами для розвитку і життєдіяльності бурої трихограми є температура в межах від 17 до 30°С і вологість від 55 до 95%. Яйцеїди особливо активні в сонячну погоду. Однак вони уникають прямих сонячних променів. Вранці вони, як правило, зосереджуються на верхній, найбільш освітленій стороні листа, а в середині дня в зв'язку з підвищенням температури переходять на нижню сторону. При температурі 35-36° ховаються в затінок.

 

Жовта трихограма

В жовтою трихограми (або паліди) самки одноколірні, лимонно-жовті, самці сіруваті. Яйцеклад довший, ніж у інших видів. Живителями бувають: листокрутки, хвилівки, кільчастий та сосновий шовкопряди, соснова совка та ін.

Вид екологічно пристосований до життя в деревних багаторічних насадженнях. На відміну від бурої трихограми, яка, поселяючись у кроні плодових дерев, зосереджується в центральній її частині, жовта трихограма заселяє крону рівномірно. Це типовий вологолюбивий вид, тому найбільш поширений на Поліссі та в Лісостепу, а в степовій зоні зустрічається лише в змішаних насадженнях, розміщених у понижених місцях (балки, ділянки поблизу рік). Плодючість вища, ніж у інших видів трихограми (30 - 47 яєць). Співвідношення самок і самців 4:1.

Важливою особливістю жовтої трихограми є її здатність до активного перелітання. Досліди показали, що при випуску трихограми на дерева одного ряду вона відразу ж перелітає на дерева суміжних рядів, а через місяць після випуску рівномірно заселяє дерева в зоні 50 метрів. При температурі 25° і зниженні відносної вологості повітря до 40%, а також при температурі 20° і вологості в межах 40-75% розвиток жовтої трихограми затримується. Плодючість самок при температурі 20° дещо зменшується в порівнянні з плодючістю її при температурі 25°, особливо при вологості 40%, і при змінній температурі, коли вдень вона становить 25°, а вночі знижується до 20°, плодючість самок підвищується і буває вищою, ніж при постійних температурах.

Найвищий процент самок у популяціях буває за умов, коли трихограма розвивається при температурі 25° і відносній вологості 75%. При температурі 20° кількість самок у популяціях зменшується, і особливо різко при вологості повітря 40%. Кількість самок у популяціях при температурі 20° зменшується і в тому разі, коли паразит розвивається при змінних температурах.

Негативною рисою жовтої трихограми є те, що значна кількість самок не заражає яйця ситотроги. При вологості 75% яйця ситотроги заражали 70% самок, а при вологості 40% - не більше 30%.

Досвід масового розмноження жовтої трихограми в лабораторних умовах свідчить, що зараження яєць ситотроги у віваріях, як правило, коливається в межах 50 - 60% і лише інколи досягає 70 - 75%. Збільшенням кількості трихограми у віваріях не вдається підвищити процент зараження яєць.

Іншим серйозним недоліком жовтої трихограми є те, що при розмноженні її в яйцях ситотроги тривале зберігання яєць на холоді призводить до різкого зниження виходу трихограми. Можливий строк зберігання заражених яєць ситотроги не перевищує 1 - 1,5 місяця. При більш тривалому зберігання різко знижується процент відродження яйцеїдів і зменшується плодючість самок. Це виключає можливість масового нагромадження жовтої трихограми.

У зв'язку з цим використання жовтої трихограми в садах ґрунтується на подовженні періоду випуску яйцеїдів. Досвід показав, що трихограму в садах можна випускати протягом всього періоду яйцекладки першої генерації плодожерки.

Жовта трихограма весною з'являється в першій половині травня, через кілька днів після з'явлення бурої трихограми. Протягом сезону в умовах Лісостепу України вона дає вісім-дев'ять генерацій.

Сума ефективних температур, необхідна для розвитку жовтої трихограми, коливається в межах 144-154 °С. Поріг розвитку дорівнює 10°С.

Жовта трихограма в степовій зоні України в промислових садах не зустрічається. Якщо ж її спеціально випустити, вона, як правило, розмножується протягом сезону і залишається на зимівлю в заражених яйцях, проте на наступний рік не виявляється. Можна припустити, що вона не зберігається в зв'язку з відсутністю весною яєць комах, придатних для зараження.

Встановлено, що жовта трихограма на півдні України починає відроджуватися в другій половині квітня, тим часом як яйцекладка плодожерки і листокруток починається в другій половині травня. Яйцеїди, не знаходячи тривалий час яєць, придатних для зараження, гинуть.

Дуже важливо забезпечити трихограму яйцями комах для безперервного розмноження її в садах протягом всього літа. В умовах півдня України яйця яблуневої плодожерки і листокрутки є в садах протягом всього літнього періоду, що створює можливість для безперервного розмноження трихограми. Для цього достатньо раз випусти її в період яйцекладки першої генерації плодожерки, а далі кількість трихограми збільшується природним чином. Тому із з'явленням яєць другого покоління плодожерки ефективність трихограми різко зростає. Необхідно відзначити, що в садах не вдається досягнути повного ефекту в зараженні яєць першої генерації плодожерки.

Безсамцева трихограма

Безсамцева трихограма забарвлена в жовто-бурий колір. Біля основи черевця є темна поперечина смужка. Яйцеклад завдовжки в третину довжини грудей і черевця, разом узятих. Самців немає. Забарвлення тіла особин, відроджених із личинок, що перезимували, темно-коричневе, літніх форм - блідо-жовте.

Безсамцева трихограма заражує яйця таких видів комах: листокруток, совок, шовкопрядів, парусників, біланів, золотогуза, вогнівок. У садах найчастіше паразитує на яблуневій плодожерці. Тривалість життя яйцеїдів при сприятливих умовах становить 17 - 19 днів. Плодючість самок в умовах підвищеної вологості (75%) низька (6 - 12 яєць), а із зниженням вологості зростає: при вологості 53% вона становить 16 - 19 яєць. Таким чином, цей вид порівняно посухостійкий і має перевагу перед іншими видами для використання проти яблуневої плодожерки в більш посушливих районах.

Плодючість безсамцевої трихограми при розмноженні її на різних комахах неоднакова. При розмноженні в яйцях совок трихограма відкладає 50 яєць, а при розмноженні в яйцях, зернової молі - не більше 20.

 

Особливості екології

Навколишнє середовище в якому розвивається та живе трихограма впливає на всі аспекти, пов’язані з життєдіяльністю трихограми. Великий вплив на трихограму має температура. Так при температурі 12-13 °С трихограми малорухливі. З підвищенням температури до 17-18 °С активність самок зростає, і при 25-30 °С вони трудяться вже в радіусі до 30 м. При більш високій температурі трихограма ховається в тіні під листям рослин. Виживаність трихограми у широкому діапазоні температур від 15°С до 30°С і вологості від 30 до 80% лежить у межах 78-99%. Лише в деяких вологолюбних популяцій у депресивній вологості 30-35% при температурі 30°С виживає лише 40-50% особин. Відомо, що коли процес зараження та розвиток личинок проходить при сталих високих температурах, тo такі личинки не можуть витримувати значних знижень температури та зберігати життєздатність тривалий час. Тому при штучному розмноженні трихограми не можна зберігати яйця на холоді (2-4 °С) довше двох місяців. Що стосується періоду спокою, то морози понад - 20°С і часті відлиги викликають загибель значної кількості зимуючого запасу трихограми.

Вологість має значний вплив на трихограму - від вологості повітря залежить плідність самок, а наявність крапельної вологи забезпечує тривалий період життя імаго, яке в природних умовах досягає 14-15 днів.

Харчування. У трихограми тільки личинка веде паразитичний спосіб життя (живлячись вмістом яєць хазяїна), імаго - живе вільно, харчуючись нектаром квітуючих рослин та краплями води (росою).

Розселяється трихограма невеликими перельотами, а напрямок розселення часто залежить від напрямку вітру, тому поширення певної популяції трихограми незначне. Трихограма пристосувалася до приземного способу життя, що пов'язано з місцями проживання господарів.

Трихограма спеціалізується в залежності від умов середовища в якому живуть її живителі. В наслідок чого відбувається вузьке пристосування окремих біологічних форм трихограми до певних стацій.

Трихограма має багато природних ворогів: хижі комахи (туруни, стафілініди, павуки); кліщі, які активно її знищують. Слід також зазначити, що трихограма, як і інші комахи хворіє на бактеріальні, вірусні та грибкові захворювання, що необхідно враховувати при її розведенні та використанні.

Трихограма здатна відкладати яйця весь вегетаційний період. Але в природних умовах навесні, на початку літа зараженість яєць трихограмою невелика і, завдяки виключно швидкості розвитку, в значній кількості з переважанням самок накопичується до кінця літа.

Це й наштовхнуло на думку про доцільність штучного розведення трихограми і випуску їх в природні умови з тим, щоб вони швидко розмножилися до періоду масової яйцекладки більшістю шкідників польових культур і багаторічних насаджень.

 

Підгризаючі совки

До числа видів, які останніми роками створюють серйозну загрозу врожаю зернових колосових культур, варто зарахувати підгризаючих совок (озима, оклична та ін.).

Підгризаючі совки, за даними Головної державної інспекції із захисту рослин, поширені в усіх зонах, і в період вегетації середня кількість гусениць першого й другого поколінь становить 0,1-1,5 екз./м². При цьому зафіксовано осередкове збільшення кількості до 3 екз./м². Звичайно, можна знайти чимало хімічних препаратів для боротьби з гусеницями совок (Бі-58 новий, Нурелл Д, Маршал 25 тощо), однак масштабне їхнє застосування не завжди виправдане ні з економічного, ні, тим більше, з екологічного погляду.

Безальтернативно ефективно захищають посіви застосування трихограми та якісні агротехнічні заходи, особливо дискування й культивація, які значною мірою сприяють знищенню запасу совок у ґрунті, зокрема й зимуючих.

Виявлення шкідника. Ефективність боротьби з совками багато в чому залежить від її своєчасності. Виявлення яйцекладок озимої та деяких інших совок - не завжди проста справа, вона потребує спеціальних навичок, а сигналом для застосування трихограми - є поява перших яйцекладок у межах 0,4-0,6 яєць/м². Запізнення з випусканням трихограми призводить до народження частини гусениць і потреби використання інших захисних методів, що економічно недоцільно.

Для успішного визначення строків захисних заходів можна застосовувати феромонні пастки, принцип дії яких полягає в тому, що самці, приваблені запахом синтетичного феромона самки, летять на нього й прилипають до обробленої ентомологічним клеєм внутрішньої вкладки. За тиждень до прогнозованого льоту метеликів на відстані 20-30 м від краю поля встановлюють пастки на кілочках заввишки до 1 м з розрахунку 1-2 шт./10 га. Якщо за одну ніч на одну пастку впіймалося в середньому 1,5-2 самці, тоді потрібно випускати трихограму.

У зонах постійної ефективності для боротьби з підгризаючими совками на полях під озимі культури трихограму випускали двічі: на початковому етапі відкладення яєць і на початку масового їхнього відкладання. Раніше були рекомендації щодо норм випуску паразита (30 тис. особин/га під час першого разу й 30-35 тис. - удруге) з коригуванням у разі збільшення щільності яєць до 30 шт./м2 з урахуванням співвідношення паразит/хазяїн 1:10.

В умовах України для боротьби із совками рекомендовано види трихограми - Trichogramma evanescens W. і Trichogramma pintoi V. Вони мають високу плідність і добре розвиваються за температури 18...30°С та відносної вологості повітря 60-95 відсотків.

 

Листогризучі совки

Найпоширенішими в агроценозах України є капустяна, люцернова, помідорна, городня совки, совка - гамма.

Методи застосування трихограми проти цієї групи шкідників, як і в випадку з підгризаючими совками схожі. Для прикладу детальніше зупинимося на застосуванні трихограми на капустяній совці.

Капустяна совка пошкоджує цукрові буряки та капусту. Капусту, крім того, пошкоджують капустяний та ріп'яний білани, капустяна міль. Проти цих шкідників треба застосовувати буру трихограму, яка дуже ефективно заражує яйця капустяної совки (на 80 - 100%) і в дещо меншій мірі яйця капустяної молі та ріп'яного білана (на 30 - 40%).

У боротьбі з капустяною совкою на цукрових буряках і капусті при звичайній кількості шкідника (до 50 яєць на 1 кв. метр) норма випуску трихограми становите 20 - 30 тис. на гектар. Якщо кількість капустяної совки більша, рекомендуються такі норми випуску: в перший строк 20 тис. яйцеїдів, в другий 40 - 100 тис. яйцеїдів залежно від кількості шкідника. При таких нормах випуску трихограми створюється співвідношення паразита і шкідника приблизно 1 до 20, тобто на одну трихограму припадає 20 яєць совок.

 

Яблунева плодожерка

 

В боротьбі з яблуневою плодожеркою застосовують жовту і безсамцеву трихограму. Вони дають позитивні наслідки за умов підвищеної вологості повітря і якщо шкідник утворює одну генерацію. На Поліссі та в Лісостепу хороші результати дає застосування трихограми в поєднанні з хімічною боротьбою за такою схемою: перший обробіток проти плодожерки проводять інсектицидами в дозах, прийнятих на виробництві. Потім тричі випускають трихограму по 50 тис. яйцеїдів на 1 гектар. За ефективністю такий спосіб боротьби не поступається перед триразовим обприскуванням дерев інсектицидами. Проте в садах трихограма не завжди дає стійкий ефект, особливо в зоні з двома генераціями шкідника.

 

Застосування трихограми

Трихограма випускається вручну або за допомогою дельтаплана та літака в агроценози в період яйцекладки певних видів шкідників.

Розселяти трихограму бажано на стадії імаго або за 5-10 год до її відродження (за механізованого застосування), щоб запобігти втратам біоматеріалу, бо добове перебування яєць ситотроги (лабораторний хазяїн ентомофага), заражених трихограмою, на землі й листках рослин призводить до 15-30% - ного знищення їх природними хижаками: - турунами, стафілінідами, павуками, кліщами. Якщо трихограму готують для розселення вручну, тоді за добу до початку льоту яйця ситотроги розфасовують у скляні банки з розрахунку 100000 особин на 1 л ємності, кладуть туди по 200 шматочків м'якого фільтрувального паперу й закривають бяззю або дрібнодірчастою капроновою сіткою. Зберігають їх за температури 27...30°С і яскравого освітлення до початку масового льоту. Трихограм, які вилетіли, підгодовують 20%-ним цукровим або медовим сиропом протягом 5-10 год. Така підгодівля сприяє підвищенню пошукової здатності паразита й збільшенню плідності самок на 20-30%. Доросла трихограма в природі може живитися пасокою рослин і нектаром квіток, що теж сприяє її життєздатності.

Технологічна схема за ручного розселення передбачає розкладення ентомофага в 100-200 точк./га. За механізованого способу із використанням малої авіації важливо здійснювати цю роботу в безвітряну погоду, щоб запобігти знесенню біоматеріалу повітряними потоками. Розселяють трихограму в ранкові (з 5 до 10) або вечірні (з 18 до 22) години.

При цьому дуже важливо правильно оцінити можливості обраної трихограми та природних популяцій ентомофагів на певній культурі. Так, визначено, що в агроценозі кукурудзяного поля, особливо на початку яйцекладки кукурудзяного стеблового метелика, недостатньо природної ентомофауни, а природної трихограми в цей період практично немає.

 Важливим моментом успішного застосування трихограми можна вважати випускання її в агроценози якомога раніше навіть на тих ділянках, де шкідники не являють особливої небезпеки і де трихограма може накопичуватися в достатній кількості. До того ж, паразити, які розмножилися в природі, активніші.

Зважаючи на те, що трихограма має слабкі літальні здатності, а яйця шкідників знаходить переважно способом прямого контакту, то з появою серед шкідників кукурудзи ще й бавовникової совки неминуче постає питання збільшення норми випускання трихограми.

Використовують трихограму методом сезонної колонізації. Вважається, що трихограма, випущена на початку яйцекладки шкідника, розмножуватиметься на оброблених полях і дасть ще одне-два покоління протягом однієї генерації свого господаря. При цьому принципово важливою умовою одержання ефекту від трихограмування є своєчасні й, за можливості, дуже ранні випускання паразита.

Особливо це стосується бавовникової совки, перше покоління якої розвивається на бур'янах і залишається не поміченим фахівцями, що забезпечує шкідникові добрі стартові можливості для нагромадження в агроценозах. І ще один важливий момент: метелики совки дуже плідні й здатні долати значні відстані. Тому боротьба з ними має бути масштабною: в межах районів і областей.

 

Норма випуску трихограми

Визначаючи норми випуску, слід враховувати спосіб відкладання яєць шкідника (одиночний або груповий) і дотримуватися співвідношення кількості паразит:господар 1:5 або 1:10. На жаль, мало хто серйозно здійснює обстеження з визначення кількості й щільності яєць на одиницю площі, тому й складно дотримуватися рекомендованих співвідношень. З огляду на сформовану ситуацію виправданою буде зміна кратності випусків трихограми з двох до чотирьох (особливо в тих регіонах, де шкодить бавовникова совка) нормою не менше 100 тис. особин за одне випускання. Є потреба коригування норм і кратності випусків паразита за дощової та вітряної погоди, а також у разі слабкої активності трихограми під час похолодання. У посушливих районах, де стабільно утримуються високі температури й низька відносна вологість повітря, теж варто передбачити додаткові випускання паразита. Практикою встановлено, що завдяки трихограмуванню можливо зберегти не менш 7 ц кукурудзи, при цьому загальна кількість випущеної трихограми не перевищує 250-400 тис. особин/га. Крім того, слід зазначити, що не трихограмою єдиною «живе» кукурудза. Важливо також створити сприятливі умови для росту й розвитку рослин, забезпечити своєчасне здійснення агрозаходів. Систематичне й професійне застосування таких агрозаходів, як низьке зрізування під час збирання кукурудзи, глибоке загортання післязбиральних решток разом із випусками трихограми, сприяє зменшенню кількості метелика на 70 і більше відсотків. Перспективний і такий захід, як підсівання нектароносів, які не тільки залучають інші види корисних організмів, а й збільшують продуктивність самок, зокрема й трихограми.

 

Табл. 4.1 Норми випуску

Культура під яку вноситься трихограма	Шкідники	Норми випуску, тис. особин на 1 га
Кукурудза	Кукурудзяний та лучний метелик, підгризаючі совки	150-200
Пшениця	Озима совка	150-200
Соняшник	Підгризаючі совки, тля	150-200
Горох	Горохова плодожерка, совки	150-200
Капуста, перець, помідори, баклажани	Листогризучі та підгризаючі совки, білани	200-250
Цукровий та кормовий буряк	Совки, бурякові мінуючи мухи, лучний метелик	150-200
Плодовий сад	Плодожерки, інші листокрутки	150-200
Багаторічні трави	Озима совка	150-200
Баштан	Тля	200-250