Використання казок в навчальному процесі

Серед проблем, теоретично й експериментально розв'язуваних методикою іноземних мов, комунікативна компетенція й способи її досягнення є одними з найбільш актуальних. Сучасні інтерпретації мовної компетенції в області викладання іноземних мов сходять до визначення американського вченого Д. Хаймза, відповідно до якого, мовна компетенція - це те, що потрібно знати мовцеві для здійснення комунікації в культурозначимих обставинах [47].

Опанувати мовною компетенцією іноземної мовою, не перебуваючи в країні досліджуваної мови, завдання досить важке. Тому важливим завданням учителів є створення реальних й уявлюваних ситуацій спілкування на уроці іноземної мови, використовуючи для цього різні методи й прийоми роботи (рольові ігри, дискусії, творчі проекти й ін).

Не менш важливим є завдання залучення студентів до культурних цінностей народу - носія мови. У цих цілях велике значення має текст й ілюстрації до нього. Значне місце серед текстів займають такі їхні види, як листи, рекламні оголошення, вивіски, анкети, меню. Всі факти і явища, вся інформація про різні області дійсності іншомовних країн відбиралися з урахуванням віку тих, кого навчають, і їхніх інтересів. Оволодіння цим матеріалом дозволити учням краще орієнтуватися в країні досліджуваної мови у випадку її реального відвідування.

Поряд із цим важливо дати студенту наочне подання про життя, традиції, язикові реалії іншомовних країн. Засобом реалізації цієї мети можуть служити казки, використання яких сприяє реалізації найважливішої вимоги комунікативної методики, представити процес оволодіння мовою як збагнення живої іншомовної дійсності.

Більш того, використання казок на заняттях сприяє індивідуалізації навчання й розвитку вмотивованості мовної діяльності тих, кого навчають. При використанні казок на заняттях іноземної мови розвиваються два види мотивації: самомотивація, коли казка цікава сама по собі, і мотивація, що досягається тим, що учням буде показано, що він може зрозуміти мову, яку вивчає. Це приносить задоволення й надає віру у свої сили й бажання до подальшого вдосконалювання. Необхідно прагнути того, щоб студенти одержували задоволення від казки саме через розуміння мови, а не тільки через цікавий сюжет [12].

Аналіз казок збуджує студентів до формулювання оціночних суджень. Це важливо для розвитку мислення. Як свідчить практика проведення занять з читання, студенти дають різні оцінки вчинкам одних і тих самих казкових героїв.

У процесі такої зацікавленої роботи студентів над казкою створюються сприятливі умови для розкриття перед ними особливостей цього виду літературної і народної творчості.

Студенти можуть складати казки. На заняті з мови можна спочатку скласти казку всією групою, а потім поодинці. Доцільно використовувати казки для складання елементарних характеристик і оцінок, тому що персонажі казок переважно є носіями однієї-двох якостей, рис, які яскраво розкриваються у їхніх вчинках.

Студентам також подобаються творчі завдання над казкою: придумати за початком продовження казки, придумати казку за опорними словами або поміняти характери головних героїв казки. Написані казки можна інсценізувати, драматизувати, зробити до них ілюстрації. Треба дати студентам свободу, щоб вони використали всю свою фантазію, не ставити студента в рамки [29].

Для того щоб стимулювати розвиток творчого мислення студентів, створюються зовнішні ігрові умови та формуються необхідні мисленнєві операції за допомогою спеціальних вправ. В іграх мозок студента може створювати нові ідеї, конструкції, об'єкти, продукти, які вдосконалюють уже досягнуте, реконструюють його або конструюють щось нове.

Ще однією перевагою казки є сила враження й емоційного впливу на студентів. Тому головна увага повинна бути спрямована на формування у студентів особистісного відношення до прочитаного.

Велике значення казка має як засіб розвитку мовлення студентів. Текст казок - прекрасний матеріал для формування навичок зв'язного мовлення. Студенти із задоволенням розповідають казки, зберігаючи народні образні вислови та зображувальні засоби (порівняння, епітети), а також прийнятий у казках своєрідний синтаксичний стрій, мовлення, структуру речень, емоційні особливості твору, що формує лексичні навички студентів. Успішне досягнення такої мети можливо лише, по-перше, при систематичному читанні, а по-друге, при методично організованому читанні. Роботу з казками можна поділити на декілька етапів.

Першим етапом на шляху вмотивування студентів до роботи над тематичним блоком є підготовча робота, основними функціями якої є організаційна, мотиваційна та стимулююча. Так, на цьому етапі роботи над казкою необхідно використовувати рецептивні та рецептивно-репродуктивні, як некомунікативні, так і умовно-комунікативні вправи, які сприяють повторенню засвоєного й ознайомленню з новим мовним матеріалом. Можна також запропонувати завдання на прогнозування змісту тексту наступних видів: з'ясуйте, спираючись на заголовок, про що (кого) йдеться у цій казці; прочитайте текст, знайдіть підтвердження або заперечення вашій думці; прочитайте перші речення абзаців і передбачте, назвіть питання, які буде розглянуто в казці; прочитайте останній абзац тексту і поясніть, який зміст передує поданому висновку; уважно роздивіться фотографію або малюнки, використовуючи цей орієнтир, спробуйте здогадатися, про що йтиметься в казці; прочитайте ті абзаци, які відмітив викладач та, спираючись на їхній зміст, передбачте, про що йтиметься в тексті, прочитайте всю казку та обґрунтуйте, чи правильними були ваші передбачення; визначте, спираючись на які слова заголовку можна встановити, про що йдеться (варіанти можуть бути найрізноманітнішими, залежно від рівня творчого потенціалу студента).

Пред'явлення (читання) казки є наступним етапом. Основними функціями виступають інформаційна та активуюча. Обов'язковим завданням викладача після читання студентами казки є контроль того, як студенти зрозуміли загальний зміст тексту, з'ясування, чи він сподобався їм та забезпечення усвідомлення соціокультурних відомостей, що містяться в казці. Під час читання та опрацювання твору виконуються рецептивні комунікативні у читанні та рецептивно-продуктивні, умовно-комунікативні дії, спрямовані на контроль розуміння змісту казки. Після читання казкового твору на останньому етапі здійснюється активізація мовного матеріалу під час усного та писемного мовлення. На цьому етапі домінують умовно-комунікатівні вправи репродуктивного і продуктивного характеру. Завдання на формування допитливості: з'ясуйте коло питань, які розглядаються в казці; з'ясуйте, яку проблему намагається розв'язати автор; сформулюйте запитання, на які б ви хотіли дістати відповідь, стосовно проблеми, що розглядається в казці; доведіть правомірність думки автора щодо проблеми, порушеної в казці, використовуючи приклади з реального життя; підкресліть у казці висновок, формулювання проблеми та доведіть правильність вашого вибору. Такі завдання сприяють розвитку уміння знаходити проблему, усвідомлювати її та формулювати для сприйняття іншими, ставити проблемні запитання за текстом.

Розвивати комунікативну компетенцію, образне мислення, уяву, фантазію, пробуджувати творчість студента можуть письмові завдання, які доцільно використовувати на останньому етапі роботи з казкою. Викладач вибирає з художнього тексту проблемні питання, крилаті вислови, теми для філософських роздумів, які доречно запропонувати студентам для інтелектуального розвитку. Студенту можна надати можливість виступити в ролі головного героя твору і дати свою оцінку подіям, зображеним у ньому, або написати листа автору книги, даючи критичний огляд його твору. Важливо дібрати тему так, щоб вона відбивала не тільки необхідність застосування раніше набутих знань, а й змушувала критично мислити, зіставляти події й факти, прогнозувати можливі результати. Зміст таких завдань викликає зацікавленість вивченням іноземної мови [11].

Існує безліч методів спрямованих на формування лексичної компетенції студентів, але спосіб читання Іллі Франка заслуговує, на нашу думку, на більш детальніший розгляд. Отже, метод читання Іллі Франка - це спеціальний спосіб адаптації тексту, який сприяє пасивному освоєнню мови. Його можна використовувати або в якості підтримки, доповнення до розмовної практики, або просто для пасивного засвоєння мови. Якщо відкрити будь-яку сторінку книги, то можна побачити, що текст поділяється на невеликі уривки. Спочатку подається адаптований уривок - текст з вкрапленням до нього дослівним російським перекладом та невеликим лексико-граматичним коментарем.

Потім слідує той же текст, але вже неадаптований, без підказок. Ті, хто тільки почав засвоювати іншу мову, спочатку можуть читати текст з підказками, потім - той же текст без підказок. Якщо при цьому він забув значення будь-якого слова, але загалом все зрозуміло, то необов’язково шукати це слово в уривках з підказками. Воно ще зустрінеться, і не раз. Сенс неадаптованого тексту в тому, що деякий час (нехай короткий) читач «пливе без дошки» іншою мовою. Після того як він прочитає неадаптований текст, треба читати наступний адаптований. І так далі. Повертатися назад (з метою повторення) не треба. Потрібно просто продовжувати читати далі.