Інформаційна політика України (із закону про інформацію).

ý Державна інформаційна політика - це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави по одержанню, використанню, поширенню та зберіганню інформації.

Головними напрямами і способами державної інформаційної політики є:

1. забезпечення доступу громадян до інформації;

2. створення національних систем і мереж інформації;

3. зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної діяльності;

4. забезпечення ефективного використання інформації;

5. сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ре­сурсів;

6. створення загальної системи охорони інформації;

7. сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гарантування інформаційного суве­ренітету України.

8. посилення інформаційної присутності України у МІП.

Державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції.

В Україні створена правова база для споживачів інформації, яка забезпечує (фіктивно) право на отримання інформації. Право на інформацію в Україні забезпечується конституцією, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про прессу та інформацію», Законом України «Про друковані засоби», Законом України «Про державну таємницю», Законом України «Про радіо та телебаченя», Законом України «Про авторське право».

Цей пакет законодавчих актів створює нормативно правові засади розвитку державної політики у галузі інформації.

Нова концепція інформаційной політики у галузі інформації повинна враховувати ті недоліки, що існують у механізмі реалізації законодавства через кримінально-процессуальне, цивільне та адміністративне законодавство України.

Europe and the global information society

Европейское сообщество с 1994 года поста­вило задачу построения информационного об­щества в число наиболее приоритетных. Достиг­нут значительный успех в реализации Плана действий (Europe and the global information society. Recommendations to the European Council, May 1994), который определил страте­гию движения Европы к информационному об­ществу:

· - успешно начата либерализация телекомму­никационного сектора;

· - предприняты усилия для обеспечения соци­альной ориентации информационного общества, поддержки региональных инициатив для дости­жения согласованного развития;

· - сформулирован план действий в области образования;

· - оказана поддержка европейской индустрии производства содержания, которая, как ожида­ется, создаст дополнительно около 1 млн рабо­чих мест в течение следующих 10 лет;

· - успешно воплощены программы научных разработок;

· - Европейская Комиссия стала важным инст­рументом выработки общих правил, которые не­обходимы для перехода к глобальному инфор­мационному обществу.

Концепція інформаційної безпеки України (за щорічною доповіддю інституту стартегічних досліджень.

Взагалі, проблема забезпечення інформацфйної безпеки в нашій країні розв'язується недосить ефективно.

Турбує:

1. нерозуміння серйозності інформа­ційної небезпеки у її повному обсязі як широким громад­ським загалом, так і в державних структурах, котрі мали б цим займатися за обов'язком;

2. неадекватністю конкретного реагування держави та суспільства на ті інформаційні загрози Україні, котрі відомі і проявляють себе;

3. фактично відсутність конкретних заходів держави по забезпеченню конституційного права грома­дян України на свободу думки і слова та права на інфор­мацію і гарантування цього права.

У червні 1995 року в Києві проведено Все­український форум: "Інфор­маційний простір і безпека України". Відомі державні та громадські діячі висловили слушні думки і пропозиції щодо необхідності захисту національного інформаційного простору, пропонували перетворити форум у постійно діючу громадську організацію "Українська рада захисту ін­формаційного простору".

Держава також робить свою справу. Найвагомішим внес­ком у цю справу було прийняття Конституції України, де чітко сказано: "Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформацій­ної безпеки є найважливішими функціями держави, спра­вою всього Українського народу" (стаття 17). Очевидно, має бути в першу чергу створе­на необхідна правова база такого забезпечення. Звичайно, цьому сприятимуть уже прийняті Верховною Радою зако­нодавчі акти щодо правового регулювання в інформаційній сфері.

Зокрема це Закони "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про теле­бачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства". "Про рекламу", "Про державну таємницю", "Про авторські і суміжні права". Їх виконання, безумовно, сприяло б забезпеченню прав громадян на свободу думки і слова, на інформацію, і тоді, можливо, сьогодні б не так гостро стояло питання про інформаційну безпеку країни.

Треба зазначити, що система інформаційної безпеки будь-якої країни є невід’ємною частиною загальної національної системи без­пеки. Іншими словами, в системі національної безпеки ін­формаційна безпека виступає як її підсистема. Інформа­ційну безпеку слід розуміти як сукупність засо­бів забезпечення інформаційного суверенітету України, захист інформаційної сфери від зовнішніх і внутрішніх ін­формаційних загроз. Ця безпека має включати і ефективну протидію сукупності інформаційних загроз, які небезпечні не лише для суто інформаційної сфери.

Потреба забезпечення інформаційної безпеки обумов­люється:

1. необхідністю забезпечення національ­ної безпеки України в цілому;

2. існуванням таких загроз інформаційній сфері країни, які можуть завдавати значної шкоди загальним національним інтересам;

3. врахуванням того, що за допомогою інформації можна впливати на зміну свідомості і поведінки великих мас людей.

ý Завдання інформаційної безпеки — це створення системи протидії інформаційним загрозам, та захист власного інформаційного простору, інформаційної інфраструктури, інформаціиних ресурсів держави.

Також до інформаційної безпеки відносять і забезпечення права юридичних та фізичних осіб, всього населення своєчасно отримувати повну інформацію. Важлива роль тут належить ЗМІ України.

До інформаційної безпеки варто віднести й реалізацію конституційного права громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34 Конституції України).