Собівартість продукції підприємства.

 

Собівартість це один з найважливіших показників діяльності будь-якого підприємства, що характеризує рівень продуктивності праці, ступінь використання виробничої потужності, економічність витрати матеріалів, палива, електроенергії, доцільність і ощадливість витрати коштів.

    Собівартість продукції енергетичного підприємства - це виражені в грошовій формі витрати, які прямо чи побічно зв'язані з виготовленням і реалізацією продукції.

     Собівартість розраховується для:

· того, щоб підприємство знало, у яку суму йому самому обходиться виробництво кожного виду продукції;

· встановлення ціни.

· розрахунку прибутку.

    Потрібно відзначити: чим нижче собівартість, тим вище прибуток. Тому кожне підприємство намагається знизити собівартість, тобто скоротити витрати.

      У собівартості продукції досить повно відбиваються раціональні витрати, пов’язані з використанням природних ресурсів, матеріалів, упредметненої і живої праці.

Не включаються в собівартість усякого роду штрафи, пені й інші подібні платежі.

  Для планування, аналізу й обліку усі витрати групують по економічним елементам і калькуляційним статтям витрат. Угруповання витрат дозволяє установити структуру собівартості, тобто частку окремих елементів чи статей витрат у загальної собівартості.

На основі по елементного угруповання витрат можна установити частку живої й уречевленої праці в загальних витратах на виробництво і планувати відтворення основних і оборотних фондів. При по елементній класифікації витрати враховуються по економічних елементах, що характеризує їхню сутність незалежно від місця їхнього виникнення і призначення.

 

    Існує наступна по елементна класифікація витрат:

1. матеріальні витрати;

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування на соціальні потреби;

4. амортизація;

5. інші витрати.

 

   Кожен елемент включає однорідні за своїм характером витрати цехів, підрозділів, служб і т.д.. Для конкретного керівництва роботою підприємств і їхніх цехів необхідно знати і затрати на одиницю продукції, облік яких ведуть по калькуляційній класифікації, що передбачає угруповання по статтях витрат, що відбивають їхнє цільове призначення в виробництві і місце здійснення.

  Калькуляція - це таблиця розрахунку вартості продукції одного виду по статтях  затрат.

 У калькуляцію включаються наступні статті витрат:

1. Паливо на технологічні цілі;

2. Вода на технологічні цілі;

3. Основна заробітна плата виробничих робітників;

4. Додаткова заробітна плата виробничих робітників;

5. Відрахування на соціальне страхування;

6. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування (у т.ч. амортизація виробничого устаткування).

7. Витрати по підготовці й освоєнню виробництва;

8. Цехові витрати;

9. Загальнозаводські витрати;

10. Покупна енергія.

 

  По способі включення в собівартість продукції розрізняють витрати прямі, що можуть бути віднесені безпосередньо на собівартість того чи іншого виду продукції, і непрямі, що є загальними для декількох видів продукції.

Для енергетики найбільш характерним є розподіл витрат на умовно змінні і умовно постійні. До умовно змінних відносяться такі витрати, що в основному залежать від обсягу виробленої продукції (паливо і т.п.); умовно постійні витрати від розміру випуску продукції  майже не залежать (амортизаційні відрахування, заробітна плата й ін.).

   Розрізняють собівартість планову, котра відбиває передбачений планом рівень майбутніх витрат; фактичну (звітну), що визначається за даними бухгалтерського обліку і відбиває минулі витрати; нормативну (проектну), що складається при проектуванні на основі прийнятих прогресивних норм (вона може підраховуватися більш укрупнено, чим планова собівартість).