Види цін і тарифів залежно від ступеня

Самостійності підприємств

 

За ступенем самостійності підприємства в ціноутворенні ціни (тарифи) можуть бути вільними, договірними (контрактними), регульованими і фіксованими.

 

Вільні ціни в ринкових умовах встановлюються виробникомтовару (послуги) самостійно у відповідності з прийнятою на підприємстві ціновою політикою; вони формуються на підприємстві і затверджуються його керівником. Такі ціни встановлюються на ті види продукції, що не входять до державного переліку фіксованих та регульованих цін. Вимірником вільних цін є лише попит і пропозиція на товари визначеної якості. Механізм установлення таких цін орієнтований на економічну зацікавленість виробників у розширенні асортименту товару та запобігання ажіотажного по_ питу й спекуляції. У відпускних вільних цінах враховують витрати на виробництво і збут продукції, прибуток, податок на додану вартість.

 

Держава може лише опосередковано впливати на механізм формування вільних ціни шляхом зміни кон’юнктури ринку. Наприклад, установлення певних «правил гри» на ринку з допомогою заходів, які обмежують недобросовісну конкуренцію й моно_ полізацію ринку. Для цього вводяться заборони на горизонтальне й вертикальне фіксування цін, цінову дискримінацію, демпінг, недобросовісну цінову рекламу.

 

Різновидами вільних цін є прейскурантні ціни і ціникаталогу.

Прейскурантні ціни використовуються прикупівлі товару якна внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі, і вміщуються в прейскурантах, які видаються підприємством (найчастіше виробником товару). Вони належать до категорії довідкових цін, які

Тема 2. Загальна класифікація цін	35

 

публікуються продавцем. Прейскуранти фірм (цінники)¹ є інформацією неперіодичного характеру, досить деталізованою і достовірною. Такі ціни широко використовуються в автомобільній промисловості, сільськогосподарському машинобудуванні, вироб_ ництві обчислювальної техніки тощо.

 

Ціни каталогу (проспекту) – це офіційні ціни, які публікуються в каталогах і проспектах фірм, підприємств і організацій оптової торгівлі. Вони є цінами довідкового характеру, які публікуються нерегулярно, як правило, продавцем товару. Використовуються такі ціни як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі. До цієї категорії цін належать ціни покупця, ціни продавця, ціни нетто.

 

Ціна покупця являє собою фактичну грошову суму купівлітовару на ринку, за якою здійснюється угода купівлі-продажу або за якою покупець готовий купити товар. Формування ринкової ціни як ціни покупця (на ринку покупця) означає, що фактична ціна складається на заниженому рівні, що відображає економічні інтереси покупця.

 

Ціна продавця формується в умовах переважання попиту надпропозицією (ринок продавця). Така ціна є стимулом для розширення виробництва даного товару і відображає економічні інтереси продавця, який прагне продати його якнайдорожче.

 

Ціна нетто не включає знижки і надбавки, пов’язані з різни_ми умовами постачання. Це – чиста ціна товару на місці його купівлі–продажу. Ціна нетто є для покупця сумою, фактично сплаченою продавцю, а для продавця – фактичною виручкою від продажу товару за мінусом витрат, у зв’язку зі здійсненням угоди.

 

Договірні ціни встановлюються у договорі між продавцем і покупцем за згодою сторін. Головна їх відмінність від твердої прейскурантної ціни полягає в тому, що вони можуть змінюватися за взаємною згодою сторін. Договірні ціни є важливим елементом системи цін у ринковій економіці. Тому в Україні з переходом до ринкових відносин сфера застосування цих цін суттєво розширюється. Разом із цим за умов монополізованого ринку договірні ціни можуть бути формою диктату продавця, способом завищення цін із метою отримання надприбутку. Для уникнення таких ситуацій

 

¹ Прейскурант – довідник цін на різні види і сорти товарів або на певні послуги.

36                                                 Шкварчук Л.О. Ціноутворення

держава повинна здійснювати прямий вплив на формування договірних цін шляхом проведення ефективної антимонопольної політики, а також і побічний вплив — через прогресивне оподаткування прибутку, захист прав споживачів тощо.

 

Коли договір укладається між суб’єктами різного громадянства, а платежі виконуються в іноземній валюті, він називається контрактом, а ціни, вказані в ньому, – контрактними. Різновидиконтрактних цін будуть розглянуті далі. Договірні (контрактні) ціни ще називаються цінами купівлі _ продажу (цінами реалізації, ринковими цінами), вони визначаються умовами поставки товару.

 

Регульовані ціни і тарифи відносяться до такої групи цін, у якихпевні складові регулюються державними органами України.

 

Регульовані ціни встановлюються органами ціноутворення, щофункціонують при відповідних виконавчих органах влади. Управління з питань цінової політики при державних адміністраціях визначає для таких цін граничні рівні, перевищення яких є непри_ пустимим. Регулювання їх здійснюють органи ціноутворення в установлених верхніх та нижніх межах ціни на основі коефіцієнтів зміни цін, шляхом прямого обмеження їх росту або зниження, встановлення граничного рівня рентабельності, встановлення гра_ ничного розміру торговельних та постачальницько-збутових націнок у ціні кінцевої реалізації деяких товарів, встановлення граничних значень елементів ціни. Існують й інші аналогічні методи регулювання. Так, на нову техніку ціни обмежуються з огляду на величину корисного ефекту від її споживання. На продукцію, при_ значену для заміщення імпортних товарів, ціни встановлюються не вище рівня світових цін, для вторинних ресурсів — не вище від ціни на первинні ресурси. Номенклатура товарів, на які встановлюються регульовані ціни, визначається й змінюється державни_ ми органами у межах їх компетенції. Перелік деяких регульованих цін на продукцію (товари, послуги) подано у додатку А.

 

Різновидом регульованих цін є мінімальна ціна, максимальна ціна, ціна підтримки, еквівалентна ціна.

 

Мінімальна ціна – це встановлена державою нижня межа ціни,

 

нижче якої даний товар продаватись не може. В Україні використовуються мінімальні ціни, зокрема, на цукор, алкогольні напої¹ тощо. Максимальна ціна – це встановлена державою верхня межа

 

¹ Діяли до червня 2005 р.

Тема 2. Загальна класифікація цін	37

 

ціни, вище якої даний товар продаватись не може. Наприклад, максимальні ціни в Україні встановлено на тютюнові вироби.

 

Ціни підтримки являють собою встановлені законом і визначені урядом мінімальні ціни, нижчі від яких продавець товару чи послуги не може їх пропонувати покупцям. Сферою функціонування цін підтримки є ті галузі економіки, в яких у довгостроковому періоді темпи росту ринкових цін на кінцеву продукцію під_ приємств, як правило, істотно відстають від темпів росту цін на матеріально-технічні ресурси, які вони закуповують у підприємств інших галузей. Це означає, що для досягнення паритету обміну між галузями або наближення до нього уряду необхідно встановлювати на кінцеві товари й послуги ціни підтримки, які є вищі за рівноважні на ринку. Такі ціни дають змогу зберегти на прийнятному рівні паритет цін між підприємствами, які належать до низькорентабельних галузей, та підприємствами, які постачають для них матеріально-технічні ресурси. Ціни підтримки встановлюються, наприклад, урядом США на продукцію фермерів. Це має велике значення для стабілізації та підвищення доходів фермерів, проте веде до негативних наслідків, які проявляються в утворенні надлишків у країні аграрної продукції, збитках споживачів, зростанні міжнародних витрат та ін.

 

З метою забезпечення розширеного відтворення підприємств галузей, в яких норма прибутку на авансований капітал є нижча від середньої по народному господарству, державою можуть також вводитися еквівалентні ціни. Рівень таких цін визначається як сума середньогалузевих нормативних витрат прибутку, який розраховується відповідно до середньої по народному господарству норми прибутку на авансований капітал. У випадках реалізації продукції за державними програмами за цінами, які є нижчі від еквівалентних, товаровиробникам повинна компенсуватися різниця в цінах. По суті еквівалентні ціни є однією з різновидностей цін підтримки, в яких видозмінюється методика встановлення їх рівня.

 

Фіксовані ціни на товари розробляються відповідними державними органами та запроваджуються Управлінням з питань цінової політики при державних адміністраціях. Вони залишаються незмінними по всій території та протягом усього періоду їх дії. В сучасних умовах такі ціни встановлюються на окремі види стра_ тегічної сировини, дорогоцінні та рідкоземельні метали, продукцію військового призначення тощо. Існують такі форми фіксу_

38                                                 Шкварчук Л.О. Ціноутворення

вання цін, як прейскурантні ціни, «заморожування» вільних ринкових цін, фіксування монопольних цін. У країнах із розвинутою ринковою економікою такі ціни, як правило, встановлюються в екстремальних ситуаціях: під час стихійних лих, гострого дефіциту товарів, війни тощо. З активізацією ринкових відносин в Україні сфера застосування фіксованих цін постійно звужується.

Прикладом фіксованих цін, що діють в Україні, є ціни на енергетичне вугілля, які встановлені у відповідності з генеральною угодою і затверджені Міністерством вугільної промисловості України (додаток Б1), тарифи на комунальні послуги (додаток Б2, Б3).

 

В Україні, починаючи з травня 1996 р., державне регулю вання цін на промислову продукцію й послуги здійснювалося з допомогою граничних цін і тарифів та побічно регульованої ціни. Перший вид цін установлюється державою на продукцію, ресурси і послуги, які справляють істотний вплив на загальний рівень і динаміку цін у економіці й виробництво яких зосереджено в монопольних структурах. Такі ціни встановлювалися насамперед на вугілля, електроенергію, газ.Побічне регулювання цін здійснюється централізовано державою з допомогою запровадження граничного рівня

рентабельності на такі соціально значимі види продукції, як: хліб і хлібобулочні вироби, дитяче харчування.