Навчаю, або пишу”. Інтереси мислителя охоплювали широке коло питань

Тогочасного знання, переважно теологічного. Для розвитку історіографії важливе

Значення мали дві його праці. “Церковна історія народу англів” на відміну від

Традиційної теологічної історії розпочиналася з географічного опису островів

Британії та Ірландії й опанування їх Юлієм Цезарем. Дальший виклад подій був

Підпорядкований загальній схемі утвердження християнства, але при цьому не було

випущено з поля зору й питання повсякденного життя і звичаїв народу. “Священа”

Історія у творі Беди була тісно пов’язана зі світською. Не випадково розділи твору

Він надсилав королю Нортумбрії Цеовульфу, додаючи до них поради стосовно

Влаштування аграрних відносин (рекомендував королю не роздавати земель знаті,

оскільки це послаблювало позициії монарха).__

Поважне значення і впливи мала друга праця Беди “Раціональна хронологія”,

Що збереглась до сучасності у 81-му списку. У ній вчений, узагальнивши попередні

Спроби, створив нову систему хронології, запровадивши числення років до Різдва

Христового і після нього. (У поділі історії на “нову” і “стару” ери Беда спирався на

Пропозиції римського ченця і папського архіваріуса Діонізія Малого, який у V ст.

Запропонував літочислення “від Різдва Христового”, що було схвалене церквою 525

Р.). У хронології Беди було розв’язано кілька проблем астрономічнного часу.

Приводом для перегляду діючої календарної системи були астрономічні розбіжності

У визначенні термінів святкування пасхальних днів. Беда склав уніфіковану методику

Визначення дат пасхи й календарного рахунку в цілому, які використовувались

Протягом тривалого часу аж до Григоріанської реформи календаря 1582 р.

Заслуговує згадки також діяльність історика Павла Диякона (пом.799 р.),

Який своїми працями і освітніми ділами вчинив вплив на тогочасну літературу,

Зокрема історичну. Він був запрошений до двору Карла Великого, де навчав дітей у

Придворній школі. Наприкінці життя повернувся до монастиря в Монте-Кассіно, де й

Написав свою найбільшу незавершену працю “Історія ланґобардів” у 6-ти книгах.

“Історія” є цікавою передусім з погляду докладного опису історії руху ланґобардів у

Європі. Автор намагався критично оцінювати дані тогочасної літератури, а також

Численні легенди і перекази. Йому були знані твори усіх видатних сучасників, з

Якими він не завжди погоджувався. Залишаючись у межах християнського

Світогляду, історик робив спробу наблизити “божествену” і реальну історії. Ці перші

Спроби були несміливими. Твір Павла Диякона у середні віки користувався великою

Популярністю і зберігся у понад 100 списках.

Період ІХ-ХІ ст. пройшов у Західній Європі під знаком завоювань Карла

Великого і створення імперії Каролінґів, в якій відбулись процеси централізації

управління, структуризації _____феодального суспільства. З погляду цивілізаційного

Поступу він отримав назву “каролінзького ренесансу”. Об’єднання у складі імперії

Численних земель і народів відродило ідею утворення Християнської Романської

Імперії, в якій би була реалізована універсальна засада співжиття християн за

Законами віри. Проте різнорідні інтереси багатьох локальних племен і народів, що

Стояли на різних стадіях розвитку і часто віддавали данину поганським віруванням

Предків, вступали у суперечність з універсалістськими прагненнями правителів. Вони

Докладали зусиль для того, щоб викорінити поганські культи і поширити

християнство, не зупиняючись перед уживанням сили примусу [158, 97-98].

Християнська ідеологія досягла повного розквіту й посіла безроздільні позиції у

Суспільній свідомості, підпорядкувавши усі сфери культурно-духовного життя.

Зміцнення і розширення прерогатив світської влади, потреба в освічених