Тема: Накопичення етнографічних знань в період середньовіччя та нового часу ( 2 години )


Мета заняття: простежити процес накопичення етнографічних знань в період середньовіччя; визначити основні види джерел цього періоду та дати їм характеристику на предмет наявності етнографічної інформації. Розглянути особливості процесу накопичення етнографічних знань в період нової історії України, визначити специфіку періоду другої половини ХVІІ - середини ХVІІІ століття в порівнянні з попереднім часом, охарактеризувати основні етнографічні джерела: «Синопсис», козацькі літописи; з’ясувати внесок окремих історичних осіб в розвиток етнографічних знань в Україні.

 

План заняття:

1. Традиції українського літописання впродовж ХІІ - середини ХVІІ століть.

2. Етнографічна інформація в творах полемістів та її значення.

3. Зарубіжні автори про етнографічні знання українців у ХV – сер. ХVІІ століть.

4. Історичні умови розвитку етнографії в ХVІІ – ХVІІІ століттях:

а) Перша етнографічна експедиція Російської АН в Україну.

б) Анкета-програма Ф.Туманського для опису України.

в)«Чернигивского наместничество топографическое описание…» А.Шафонського.

г)«Топографическое описание Харьковского наместничества» М.Загоровського.

д) «Летописное повествование о Малой России...» О.Рігельмана.

е) «Записки о Малороссии, ее жителях...» Я.Марковича.

5. Просвітницький напрям в українській етнографії другої половини ХVІІІ століття.

 

При вивченні теми особливу увагу слід звернути на період середньовіччя як початковий етап розвитку етнографії. Тому щодо нього слід використовувати словосполучення «процес накопичення етнографічних знань», пояснивши чому. У ході розгляду передбачених планом семінарського заняття питань потрібно проаналізувати літописи та інші види етнографічних джерел ХІІ – середини ХVІІ століть; визначити місце полемічної літератури та творів усної народної творчості в системі джерел етнографічної інформації; розглянути погляди іноземних авторів щодо етнографічних знань населення етнічної території сучасної України; визначити загальні закономірності процесу накопичення етнографічних знань періоду середньовіччя.

Перший період нової історії для накопичення етнографічних знань був достатньо плідним. Тому перед характеристикою основних джерел даного часу, потрібно визначити історичні умови розвитку українських земель упродовж другої половини ХVІІ — середини ХVІІІ століття: події національно-визвольної війни (створення Гетьманщини, період Руїни тощо), політичний розвиток країни в подальший період. Тому критично слід підійти до оцінки козацьких літописів як джерела етнографічних знань цього часу. Визначити також слід причини та результати першої етнографічної експедиції Російської АН в Україну. Наступні питання семінару передбачають розгляд таких етнографічних джерел: Анкета-програма Ф.Туманського для опису України, «Чернигивского наместничество топографическое описание…» А.Шафонського, «Топографическое описание Харьковского наместничества» М.Загоровського, «Летописное повествование о Малой России...» О.Рігельмана, «Записки о Малороссии, ее жителях...» Я.Марковича за планом: історія створення, короткі відомості про автора, етнографічна цінність праці. Останнє питання передбачає вивчення представників та основних ідей просвітницького напрямку в українській етнографії другої половини ХVІІІ століття.

Основні поняття теми:історичне джерело, етнографічне джерело, етнографічні знання, літопис.

Пропоновані теми для написання рефератів:

1. Етнографічна цінність творів І.Вишенського.

2. Густинський літопис – цінне джерело етнографічного матеріалу початку ХVІІ ст.

3. Проспер Меріме про традиції та побут козаків.

4. Арабські та візантійські етнографічні джерела в період існування Давньоруської держави.

5. «Cинопсис» як джерело етнографічної інформації.

6. «Космографія» С.Величка в етнографічній спадщині українського народу.

7. «Вірші. Приповісті посполиті» Климентія Зинов’єва.

8. «Описание всех в Российском государстве обитающих народов...» І.Георгі.

9. Усна народна творчість як джерело етнографічних знань.

Рекомендована література:

а) основна

1. Бовгиря А. «Новгород-Сіверський літопис» – пам’ятка української історіографії другої половини ХУІІІ ст.// Сіверянський літопис. – 2003. – № 5-6. – С.89-93.

2. Висоцький А.А. Літописні зведення Київської Русі // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2005. – № 26. – С.22-23.

3. Горленко, В.Ф. Нариси з історії української етнографії та російсько - українських етнографічних зв'язків / В. Ф. Горленко ; Академія наук УРСР; Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії. – К. : Наук. думка, 1964. – 248 с.

4. Горленко В. Перша етнографічна програма на Україні // Народна творчість та етнографія. – 1957. – № 4. – С. 34 - 46.

5. Горленко В. Ф. Становление украинской этнографии конца ХУІІІ – первой половине ХІХ ст. / АНУССР. – К.: Наук. думка, 1988. – 214с.

6. Грушевський М. Очерки истории украинского народа. – К.: Либідь, 1991.

7. Етнографія України / Під ред. С.Макарчука. — Львів: Світ, 1994. – 520с.

8. Кулаковський П. Чернігівщина на картах Боплана // Сіверянський літопис. – 2003. – № 1. – С.9-16.

9. Лурье С.Э. Историческая этнология: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект-Пресс, 1997. – 448с.

10. Січинський В.Чужинці про Україну. – К.: Довіра, 1992. – 256с.

11. Степовик Д. Звичаї іноземців в описах українського мандрівника ХУІІІ ст. // Народна творчість та етнографія. – 2004. – № 5. – С.47-51.

12. Українська етнологія : Навч. посіб. для студ. ВНЗ / В.К. Борисенко, М.В.Гримич, О.П.Гончаров; В.К.Борисенко ( ред..). – К.: Либідь, 2007. – 399с.

13. Українці: Історико-етнографічна монографія у 2-х книгах. – Опішне: Українське народознавство, 1999. – Кн.1. – 527с.

б) додаткова

1. Вчені Росії про Закарпаття. Із карпатознавчої спадщини. – Ужгород : Ужгородська міська друкарня, 2009. – 520 с. :

2. Гнатюк В. Нарис української міфології / Р. Кирчів ( підгот. та оправ. тексту, вступ. ст. і примітки). – Львів: Ін-т народознавства НАНУ, 2000. – 264 с.

3. Качкан В. Українське народознавство в іменах. – К.: Либідь, 1994. – Кн.1. – 333с.

4. Касперович, Г. Этнокультурные процессы на белорусско-украинском пограничье / Галина Касперович // Народна творчість та етнографія. – 2009. – № 4-5. – С. 19–29.

5. Ковальчук, О. В. Українське народознавство : Книга для вчителя / О. В. Ковальчук. – К. : Освіта, 1992. – 176 с.

6. Копцюх, Б. Р. Місцинність племені як чинник в реконструкції етногенезу українців [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук : спец. 07.00.05 "Етнологія" / Богдан Романович Копцюх ; Київ. нац. ун-т імені Т. Шевченка. – К., 2011. – 17 с.

7. Культура і побут населення України: навчальний посібник (В.Наулко, В.Горленко та ін.) — К.: Либідь, 1991. – 232с.

8. Лозко Г. Українське народознавство. – Вид.2-е, доп. – К.: АртЕк, 2004. – 470с.

9. Макарчук С.Турій О. Український етнос (істор. розвиток).- Львів:Світ, 1990.

10. Марченко М. Історія української культури (з найдавніших часів до середини ХVІІ століття). — К.: Наукова думка, 1961.

11. Марченко М. Українська історіографія. – К. : КДУ, 1959. – 256с.

12. Мельник Л.Г. Маловідомий опис Гетьманщини першої чверті ХУІІІ ст.. // Вісник Київського національного ун ту. Серія Історія. – 2001. – Вип. 55. – С.13-17.

13. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. К.: Довіра, 1992. – 142с.

14. Хоптяр Ю.А. Етнологія: Навч. посіб./ Кам’янець-Подільський держ. ун-т. – Кам’янець-Подільський, 2005. – 144с.

15. Шакурова, О. Модерні концепції етногенезу українців / О. Шакурова // Українознавство. – 2011. – № 2. – С. 192–194.

Семінарське заняття № 3

Тема: Розвиток української етнографії в першій половині ХІХ століття та наприкінці ХІХ - ХХІ століть (2 години)

 

Мета заняття: визначити особливості етнографічних досліджень в Україні в першій половині ХІХ століття; розглянути діяльність Російського географічного товариства; визначити внесок провідних вчених-етнографів Київського та Харківського університетів в накопичення та систематизацію знань культури та побуту українського народу; вивчити етнографічну діяльність комісії для опису губерній Київського учбового округу. Розглянути зміст і особливості розвитку вітчизняної етнографічної науки наприкінці ХІХ століття; визначити закономірності виникнення та поширення народознавчих осередків на початку ХХ століття; проаналізувати специфіку етнографічних досліджень в ХХ столітті; простежити основні етапи формування академічних установ в Україні.

План заняття:

1. Умови та особливості розвитку етнографічної науки в Україні в першій половині ХІХ століття.

2. Діяльність Російського географічного товариства (далі – РГТ) та його вплив на розвиток етнографічної думки в Україні.

а) програма РГТ та її значення для розвитку української етнографії;

б) основні теми описів українців кореспондентами РГТ;

в) етнографічні видання РТГ.

3. Діяльність Комісії для опису губерній Київського учбового округу.

а) діяльність Комісії до відкриття відділення етнографії;

б) розробка етнографічної програми Комісії;

в) діяльність комісії після відкриття відділення етнографії;

4. Розвиток етнографічної науки наприкінці ХІХ століття.

5. Створення перших академічних установ в УРСР. Діяльність Етнографічної комісії ВУАН.

6. Особливості умов розвитку етнографії в радянський період.

а) діяльність інститутів АН УРСР;

б) етнографічна проблематика досліджень радянського періоду.

7. Розвиток етнографічних (етнологічних) досліджень в незалежній Україні.

 

Для вивчення історії розвитку української етнографії важливим виступає ХІХ століття, оскільки на цей час припадає становлення її як науки. Проте важливо відзначити умови розвитку етнографічної науки в цей час (перебування етнічних українських земель у складі імперій, відповідне імперське законодавство). Детально потрібно з’ясувати діяльність Російського географічного товариства як загальноімперського наукового центру, що виникає у 1845 році. Проте основний акцент слід робити на питання його впливу на розвиток етнографії на теренах України. Розглядаючи останній сюжет, важливо звернути увагу на діяльність з 1850 року Комісії для опису губерній Київського учбового округу, пояснивши, що мова йде про Київську, Полтавську, Чернігівську, Волинську, Подільську губернії. Потрібно також визначити специфіку діяльності цієї установи після відкриття відділення етнографії та дати загальну характеристику її структурі (чотирьом відділенням: географічному, природничо-історичному, промисловому, статистичному). Вивчення цієї теми передбачає визначення загальних особливостей розвитку етнографії в Україні упродовж кінця ХІХ - ХХ століть: етнографічна проблематика, зміна методології досліджень, внесок вчених цього періоду у розвиток вітчизняної етнографічної науки. Важливим виступає з’ясування значення етнографічних досліджень Київського наукового товариства імені Т.Шевченка і кабінету антропології та етнології ім. Х.Вовка. Окремим аспектом вивчення є процес формування перших академічних установ в УРСР, наявність відповідних спеціалізованих структурних підрозділів для етнографічних досліджень: кабінет казкової творчості, гурток для вивчення українського танцю та інших, проаналізувати проблеми діяльності науковців у радянський період та незалежної України.

Пропоновані теми для написання рефератів:

1. Етнографічна діяльність М.Маркевича.

2. Етнографічна діяльність М.Костомарова.

3. Етнографічні праці та розвідки першої половини ХХ століття.

4. Діяльність академічних установ етнолого - етнографічного спрямування в сучасній Україні.

Рекомендована література:

а) основна

1. Арсенич П. Етнографічна і культурно-освітня діяльність Володимира Шухевича // Народна творчість і етнографія. – 2004. – №3. – С. 15 - 23.

2. Божко, Л. М. Етнографічні дослідження Поділля у 20-30-х роках ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук : спец. 07.00.05 "Етнологія" / Лариса Миколаївна Божко ; Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2010. – 20 с.

3. Горленко, В. Ф. Нариси з історії української етнографії та російсько - українських етнографічних зв'язків / В. Ф. Горленко ; Академія наук УРСР; Інститут мистецтвознавства, фолькльору та етнографії. – К. : Наук. думка, 1964. – 248 с.

4. Горленко В. Перша етнографічна програма на Україні // Народна творчість та етнографія. – 1957. – № 4. – 34 - 46.

5. Гуржій О., Парахіна М. Етнологічні осередки України в 20-х – на поч. 30-х рр. ХХ століття. Нарис діяльності. – К.: Ін-т іст. України НАНУ, 2004. – 248с.

6. Гуслистый К. Вопросы истории Украины и этнического развития украинского народа. – К.: Наукова думка, 1961.

7. Гуслистий К. Українська радянська етнографія // Народна творчість і етнографія. – 1967. – №1. – С.7 – 18.

8. Дмитренко М. Видатний український народознавець Микола Сумцов // Народна творчість і етнографія. – 2004. – №3. – С. 3 - 14.

9. Зайцева З. Інтеграція наукового товариства імені Шевченка у науково-інформаційний простір ( 1894-1914 рр.) // Пам’ять століть. – 2005. – № 3-4. – С.235-250.

10. Еволюція українського народознавства // Українці: історико-етнографічна монографія у двох книгах. – Опішне: Укр. народом-ство, 1999. – С. 23 - 36.

11. Ковальчук, О. В. Українське народознавство : Книга для вчителя / О. В. Ковальчук. – К. : Освіта, 1992. – 176 с.

12. Кирчів, Р. Донаукові зацікавлення українським фольклором та етнографією / Р. Кирчів // Народна творчість та етнографія. – 2005. – №1. – С.40–48. – 2005.-№2.-С.50-59, №3.- С.52-64.

13. Лурье С.В. Историческая этнология: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект-Пресс, 1997. – 448с.

14. Марченко М. Українська історіографія. – К.: КДУ, 1959. – 256с.

15. Наулко В.Нові відомості про Де ла Фліза // Київська старовина. – 1993. – №5.

16. Микитчук, С. Розвиток етнографії в Наддніпрянській Україні наприкінці ХIХ - на початку ХХ століття (історіографічний аспект) / Сергій Микитчук // Народна творчість та етнографія. – 2009. – № 4-5. – С. 119–125

17. .Наулко В. Украинская этнологическая наука: современное состояние и перспективы развития // Этнографическое обозрение. — 2003. — № 6. — С.115

18. Острянин Д. Світогляд М.Максимовича. – К.: Наукова думка, 1960.

19. Пасько-Єфімова В. Осередок і опора (до 120-річчя Південно-Західного відділення РГТ у Києві) // Старожитності. – 1993. – № 9 - 10.

20. Пінчук Ю. Микола Іванович Костомаров (1817 - 1885). – К.: Либідь, 1992.

21. Ревуненков Е., Решетов С. Сергей Михайлович Широкогоров // Этнографическое обозрение. – 2003. – № 3. – С. 100 - 118.

22. Репрессированные этнографы / Д.Д. Тумаркин ( сост.); РАН. Ин-т этнологии и антропологи им. Н.Н.Миклухо-Маклая. – М.: Изд. Фирма «Восточная литература» РАН, 2003. Вып. 2. – 2003. – 495 с.

23. Решетов А. Институт антропологии и этнографии – Институт этнографии АН СССР. 1933 - 1943 гг. // Этнографическое обозрение.–2003.–№5. – С.24.

24. Рубан О. Етнографічна комісія АНУ // Народна творчість і етнографія. – 1999. – №4. – С. 126 - 131.

25. Саварин Т. Я. Головацький, М.Драгоманов про чинність фактора політичного статусу етносів у міжетнічних стосунках лемків з сусідами // Мандрівець. — 2004. – №2. – С. 23 - 25. .

26. Скрипник Г. А. Народознавча спадщана Павла Чубинського з погляду сучасної етнології / Скрипник Ганна Аркадіївна // Народна творчість та етнографія. – 2009. – №2. – С. 4–22.

27. Сніжко, В. Етнографічні дослідження в теорії наукового українознавства / В. Сніжко // Українознавство. – 2011. – № 2. – С. 183–187.

28. Сорочув Л. Наукові фольклорно-етнографічні пошуки Миколи Костомарова / Л. Сорочув // Література. Фольклор. Проблеми поетики : Зб. наукових праць / Ін-т філології Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. – К., 2007. – Вип. 28, Ч. 1. – С.265–271.Храмов Ю. та ін. Створення УАН – визначна подія в історії України ХХ століття // Народна творчість і етнографія. – 1998. – № 5 - 6. – С.3 - 10.

29. Сумцов М. Ф. Дослідження з етнографії та історії культури Слободської України : вибрані праці / Микола Федорович Сумцов ; Харьківський обл. центр народної творчості, Християн. благод. фонд імені Андрія Первозваного, ЦНБ Харьковского нац. ун-та ім. В.Н. Каразіна. – Х. : АТОС, 2008. – 558 c.

30. Сумцовъ Н. Ф. Этнографическій очеркъ Харьковской губ. / Н. Ф. Сумцовъ. – Х. : Союз, 1918. – 24 с.

31. Чубинський П. Мудрість віків: Українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського. Кн. 1 / П. Чубинський. – К. : Мистецтво, 1995. – 224 с.

32. Чубинський П. Мудрість віків: Українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського. Кн. 2 / П. Чубинський. – К. : Мистецтво, 1995. – 224 с.

33. Щербаківський Д. Козак Мамай : мистецько-етнографічні праці / Данило Щербаківський ; Упоряд., передм., комент. та прим. М.В. Волкової; За заг. ред. А.П. Ярещенка. – Х. : Факт, 2008. – 512 с.

34. .Якимович Г. І. Науково-експедиційні дослідження на Бойківщині / Г. І. Якимович // Берегиня. – 2008. – №3. – С.25–30.

б) додаткова

1. Горленко В. Апполонові житниці // Київська старовина. – 1994. – №1.

2. Гирич І. Архів-музей переходової доби // Старожитності. – 1992. – №1.

3. Иванова Ю. Из истории Института этнографии (очень личные воспоминания).— Этнографическое обозрение. – 2003. – №5. – С. 43 - 53.

4. Качкан В.Українське народознавство в іменах. – К.: Либідь, 1994. – 333с.

5. Лозко Г. Українське народознавство. – Вид. 2-е, допов. – К.: АртЕк, 2004. – 470с.

6. Качкан В. Українське народознавство в іменах. – К.: Либідь, 1994. – 333с.

7. Ковальчук О. В. Українське народознавство : Книга для вчителя / О. В. Ковальчук. – К. : Освіта, 1992. – 176 с.

8. Костомаров М. Автобиография. Бунт С.Разина. – К.: Либидь, 1992.

9. Марченко М. Історія української культури (з найдавніших часів до середини ХVІІ століття). – К.: Наукова думка, 1961.

10. Тиводар М.П. Етнологія: Навч. посіб.для студ. іст. Спец. вищих навч. закл. – Львів: Світ, 2004. – 623 с.

11. Тронько П. Родовід українського краєзнавства // Краєзнавство. – 1993. – №1.

12. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К.: Либідь, 1992. – 638с.

13. Українці. Історико-етнографічна монографія у 2-х кн. – Опішне: Українське народознавство, 1999. – Кн.1. – 527с.

Семінарське заняття № 4









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь