Поняття та види звільнення від покарання та його відбування

Призначене покарання особі, яка визнана винною у вчиненні злочину, повинно бути обов'язково виконано. Однак у деяких випадках, для досягнення мети покарання, зазначеної у ст. 50 КК, реалізовувати його немає необхідності, завдяки чому доцільнішим є звільнення особи від реального відбування покарання або його пом'якшення.

У радянський період, а також протягом останніх десятиліть окремі
аспекти проблеми звільнення від покарання та його відбування
розглядалися в працях В. І. Антипова, Л. В. Багрій-Шахматова,
М. І. Бажанова, М. О. Беляева, Є. В. Благова, Г. С. Гаверова,
І. М. Гальперіна, В. П. Герасименка, 1.1. Гореліка, В. К. Дуюнова,
А. В. Іщенка, В. І. Зубкової, І. І. Карпеця, Г. А. Кригера,

Л. Л. Круглікова, О. О. Книженко, О. О. Мяснікова, С В. Сахнюка, М. А. Скрябіна, М. Н. Становського, В. В. Сташиса, А. X. Степанюка, П. П. Осипова, В. В. Похмелкіна, Л. А. Прохорова, Г. І. Чечеля, М. Д. Шаргородського та інших.

Незважаючи на широке застосування цього кримінального правового засобу впливу на осіб, які вчинили злочини, переконливої позиції стосовно юридичної природи звільнення від покарання та його відбування в науці кримінального права немає. Наприклад, деякі автори розглядають інститут звільнення від покарання або його відбування як особливий порядок застосування покарання, інші - як особливий порядок відбування покарання (виконання вироку). Окремі вчені намагаються дати визначення звільнення від покарання як акту правосуддя, що застосовується в особливій процесуальній формі щодо особи, яка визнана винною у вчиненні злочину, на підставі якого ця особа повністю звільняється від призначеного їй покарання або воно пом'якшується чи замінюється на більш м'яке.

Однак, помилування не є актом правосуддя, оскільки воно здійснюється Президентом України. Так, В. К. Грущук під звільненням від покарання розуміє «гуманний акт компромісу з боку держави, що здійснюється за наявності передбачених законом підстав і умов компетентним органом держави (судом, Президентом України), який полягає у звільненні засудженого від осуду його особи та вчиненого ним діяння і перетерпіння тих передбачених законом позбавлень і обмежень його прав і свобод, в яких проявляється зміст покарання, від судимості з метою забезпечення реалізації завдань запобігання та

¹ Кримінальне право України. Загальна частина: Схеми. Таблиці. Визначення: [навч. посіб.] / за ред. Є. В. Фесенка. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - С 218.

вчинення злочинів як засудженими, так і іншими особами». В. І. Осадчий визначає звільнення від покарання та його відбування як «передбачені в КК випадки незастосування судом до особи, винної у вчиненні злочину, покарання або припинення подальшого його відбування». Взагалі, не вказуючи на можливість пом'якшення покарання під час його відбування, а також на суб'єкта застосування цього засобу.

Вирішення цього питання полягає в певному приведенні цих поглядів до однієї центральної ідеї: звільнення від покарання є своєрідною формою реалізації кримінальної відповідальності.

Оскільки кримінальна відповідальність реалізується в межах кримінально-правових та кримінально-виконавчих відносин, звільнення від покарання є юридичним фактом, який тягне за собою припинення кримінально-правових (або перехід їх у стан судимості особи) чи кримінально-виконавчих відносин у зв'язку із здійсненням суб'єктами цих правовідносин своїх прав і обов'язків.

Отже, звільнення від покарання та його відбування є кримінально-правовим засобом впливу, що полягає у незастосуванні судом відносно особи, яка визнана винною у вчиненні злочину, реального відбування призначеного покарання або у звільненні її компетентним органом держави (судом, Президентом України) від подальшої реалізації покарання, що вже відбувається, або у його пом 'якшенні чи заміні на більш м 'яке.

За своєю правовою природою звільнення від покарання має істотну подібність із звільненням від кримінальної відповідальності. Однак при всій їх подібності, між ними існують певні розходження, що випливають з особливостей умов і юридичних фактів для їхнього застосування. Реалізація потенційної кримінальної відповідальності починається на стадії досудового розслідування, вміщує виконання покарання і завершується погашенням чи зняттям судимості. Завдяки цьому звільнення від кримінальної відповідальності можливо на більш ранньому етапі кримінального провадження - на стадії досудового розслідування, тоді як звільнення від покарання здійснюється після винесення судом обвинувального вироку. Однак у будь-якому разі це право належить лише суду. Так, звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснює виключно суд у порядку, встановленому статтями 285-289 (§ 2 «Звільнення особи від кримінальної відповідальності» глави 24 «Закінчення досудового

¹ Грищук В. К Кримінальне право України. Загальна частина: [навч. посіб.] /
В. К. Грищук. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. - С. 499.

² Кримінальне право України. Загальна частина: [підруч.] / за ред.
В. А. Клименка, М. І. Мельника. - К.: Юридична думка, 2004. - С. 281.

³ Див.: Матишевсъкий П. С Кримінальне право України. Загальна частина:
[підруч.] /П. С Матишевський. - К.: A.C.K., 2001.- С. 289.

Александров Ю. В. Кримінальне право України. Загальна частина: [підруч.] / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП, 2004. - С. 272.

розслідування. Продовження строку досудового розслідування») КПК, під час досудового та судового розгляду справи, апеляційного, касаційного провадження.

Інститут звільнення від покарання та його відбування - своєрідна форма реалізації кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини, зі специфічною її індивідуалізацією. Тому питання звільнення від покарання та його відбування вирішуються судом за наслідками судового розгляду. Так, відповідно до п.п. 4 і 6 ст. 368 КПК ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати. Що ж стосується питань звільнення особи від подальшого відбування покарання або пом'якшення його в процесі відбування, то суд їх вирішує на підставі ст. 537 КПК в правовій процедурі, передбаченій ст. 539 «Порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку» КПК України.

Існують відмінності й у правових наслідках застосування звільнення від покарання та його відбування і звільнення від кримінальної відповідальності. Звільнення від кримінальної відповідальності, крім випадків, передбачених статтями 47 і 97 КК, є безумовним і виключає можливість застосування надалі зазначених у законі заходів негативного впливу. Звільнення від покарання, навпаки, у більшості випадків визнається умовним і допускає можливість реалізації відносно засудженого примусових заходів при настанні відповідних юридичних фактів (наприклад, у разі одужання особи, звільненої від покарання за хворобою (ч. 4 ст. 84 КК).

Юридичними фактами, що спричиняють звільнення особи від покарання та його відбування, є усунення чи істотне зниження суспільної небезпечності особи, завдяки чому виконання покарання стає недоцільним. У разі звільнення від покарання за хворобою (ст. 84 КК), юридичним фактом для застосування такого звільнення є хвороба засудженого, що унеможливлює подальше відбування ним призначеного судом покарання. Крім того, при звільненні від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, юридичним фактом є вагітність засудженої чи наявність у неї дітей певного віку, що що визнається законодавцем соціально доцільним, коли в інтересах сім'ї виконання покарання відкладається до досягнення дітьми відповідного віку.

ЗУпКВ містить відповідні положення щодо звільнення від покарання та його відбування у розділі XII Загальної частини КК (статті 74-87), якими передбачені такі види звільнення від покарання та від відбування реально призначеного судом покарання або від подальшого відбування покарання: 1) звільнення від відбування покарання особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і на час розгляду справи в суді за певних умов (бездоганна поведінка і сумлінне ставлення до праці) не може вважатися суспільно небезпечною; 2) звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних

жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років; 4) звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку; 5) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 6) заміна невідбутої частини покарання більш м'яким; 7) звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 8) звільнення від покарання за хворобою; 9) звільнення від покарання на підставі закону про амністію; 10) звільнення від покарання на підставі акта про помилування.

Особливим видом звільнення від покарання є звільнення від покарання у разі прийняття нового закону, що виключає або пом'якшує призначене особі покарання. Цей вид звільнення від відбування покарання є особливим, оскільки розділ XII КК не вказує на звільнення у зв'язку із зміною ЗУпКВ та поширення на відповідні категорії засуджених правила про зворотну дію ЗУпКВ у часі, яке передбачено ст. 5 КК. Це питання докладно було проаналізовано у відповідній темі цього посібника, а зараз лише нагадаємо, що закон, який декриміналізує ті чи інші діяння або пом'якшує покарання, яке передбачається за їх вчинення, поширюється на осіб, засуджених за відповідні злочини до набрання чинності новим ЗУпКВ. Отже, такі особи або повністю звільняються від подальшого відбування покарання (ч. 2 ст. 74 КК), або його строк скорочується до меж, передбачених новим ЗУпКВ (ч. З ст. 74 КК).

Серед видів звільнення від покарання та його відбування, що передбачені розділом XII Загальної частини КК (статті 74-87), а також, передбачених розділом XV Загальної частини КК, виділяються так звані спеціальні юридичні факти для такого звільнення, оскільки вони сформувалися в перебігу диференціації й інтеграції нормативного матеріалу у зв'язку з особливостями правового статусу особи засудженого. Такими видами звільнення від покарання та його відбування є: 1) звільнення від покарання та його відбування неповнолітніх: а) звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 104 КК); б) звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105 КК);

в) звільнення від кримінальної відповідальності та відбування
покарання у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 106 КК);

г) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 107
КК); 2) звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних
жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК);
звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають
дітей віком до трьох років (ст. 84 КК).

У кримінальному праві всі види звільнення від покарання та його

¹ Див.: Книженко О. О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальним правом України: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. О. Книженко. - X., 2003. - 19 с

відбування ггоийнято поділяти на дві гготти: безумовні та умовні. До безумовних видів звільнення від покарання та його відбування, тобто таких, при яких ніякі обставини, що виникли після звільнення, не можуть потягти перегляд цього рішення по суті, відносяться: звільнення від відбування покарання особи, передбачені ч. 4 ст. 74. ст. 82. ч. З ст. 84. ст.ст. 86 і 87 КК Укпаїни. До умовних видів звільнення від покарання та його відбування, тобто таких, що можуть бути відмінені при порушенні особою певних вимог, які вона зобов'язана виконувати протягом встановленого їй іспитового строку, відносяться звільнення від відбування покарання, встановлені ст.ст. 75, 79, 81, 83, ч.ч. 1 і 2 ст. 84 КК України. Амністія і помилування не входять до жодної з груп (безумовних чи умовних видів звільнення від покарання та його відбування), хоча найчастіше за все вони застосовуються як безумовні види звільнення. Однак суто з теоретичного погляду можливі випадки видання актів амністії та помилування, які передбачають відповідні умови їх застосування.

Імперативними (обоє 'язковими) для суду слід розглядати випадки звільнення засудженого від покарання та його відування, передбачені ч. 2 ст. 74 КК, ч. З ст. 74 КК. ч. 1 ст. 80 КК. ч. 1 ст. 84 КК. ч. З ст. 84 КК). Інші види звільнень є дискретними (факультативними), рішення по яких приймається судом за своїм розсудом.

Таким чином, значення інституту звільнення від покарання полягає у стимулюванні процесу виправлення засуджених, що сприяє досягненню суспільно корисної мети. Так, можливість умовно-дострокового звільнення спонукає засуджених активно доводити своє виправлення, дотримуючись режиму і сумлінно відносячись до своїх обов'язків. Можливість звільнення особи від покарання дає можливість припинити чи пом'якшити кримінально-правовий примус, коли досягнення мети покарання, зазначеної у ст. 50 КК, можливо іншим, не пов'язаним з його реальним відбуванням, шляхом. Це суттєво сприяє реалізації принципів справедливості і гуманізму.