Т.12 Бюджетно-податкова політика

 

 

1. Принципи організації Державного бюджету.

2. Доходи і видатки бюджету.

3. Види бюджету. Методи збалансування дефіцитного бюджету.

4. Види бюджетно-податкової політики.

5. Функції і джерела місцевих бюджетів.

6. Податки як засіб регулювання бюджету.

 

 

1. В Україні основна частка державних доходів і витрат здійснюється через бюджетну систему.

Бюджет – це річний план державних витрат та джерел їх фінансування.

В Україні бюджетна система складається з Державного бюджету України, бюджету АР Крим та місцевих бюджетів(обласних, міських, районних, селищних бюджетів).

До державних фінансів відносять також позабюджетні фонди цільового призначення. Вони формуються за рахунок спеціальних внесків або відрахувань у вигляді цільових податків (напр., Пенсійний фонд). Позабюджетні фонди не залежать вад стану бюджету і використовуються за власним цільовим призначенням навіть у випадку дефіциту Державного бюджету.

 

Принципи організації бюджетної системи:

- принцип єдності – зведення в бюджеті доходів і витрат всіх галузей і всіх ланок економіки;

- - принцип повноти – відображення всіх доходів і витрат;

- - принцип достовірності – формування бюджету на основі реальних показників;

- - принцип гласності – висвітлення в засобах масової інформації показників і звітів про виконання;

- - принцип наочності – відображення в засобах масової інформації порівняльних показників, темпів росту.

 

Бюджет розкриває систему відносин,які складаються в суспільстві в процесах формування, розподілу і використання централізрваного фонду країни, призначеного для суспільних потреб.

Економічні відносини в бюджетній сфері охоплюють:

1 – взаємодію держави і підприємств в процесах мобілізації коштів в бюджет та витрат цих коштів на потреби розвитку економіки;

2 – взаємодію держави і населення в процесах розподілу і перерозподілу національного доходу.

Державний бюджет завжди був компромісним і відображав співвідношення сил різних соціально-економічних інтересів в країні.

Бюджет регулює відносини:

- між власниками і найманими працівниками з приводу оподатування і бюджетних видатків на соціальні цілі;

- між загальнодержавними і місцевими інтересами;

- між промисловими і сільськогосподарськими регіонами з приводу розподілу податків та бюджетних субсидій;

- між інтересами окремих галузей з приводу податків, кредитів,державних замовлень, субсидій.

 

Загальні принципи складання і затвердження бюджету закріплені в Законі України”Про бюджетну систему України”.

Проект Закону про Державний бюджет України представляє на засіданні Верховної Ради голова уряду - прем'єр-міністр України. Докладну доповідь робить міністр фінансів України. Верховна Рада затверджує Державний бюджет, після чого він набуває чинності. Виконання Державного бюджету забезпечує Кабінет Мінісрів України.

Державний бюджет – це засіб державного фінансового регулювання економіки шляхом розподілу перерозподілу ВВП між регіонами держави і галузями економіки.

 

Методи бюджетного впливу:

1. бюджетні норми і нормативи;

2. бюджетні стимули;

3. податкові стимули;

4. бюджетне прогнозування і планування;

5. бюджетні резерви;

6. бюджетні санкції.

 

Функції Державного бюджету:

1. перерозподіл доходів;

2. збільшення або зменшення сукупного попиту;

3. стимулювання (або гальмування) виробництва шляхом вибору певної системи оподаткування;

4. фінансування підприємств, які забезпечують суспільні потреби;

5. фінансова допомога пріоритетним галузям;

6. збалансування центрального, регіональних і місцевих бюджетів.

 

2. Бюджет будь-якого рівня містить два розділи: розділ видатків(витрат) і розділ доходів.

Державні видатки – це витрати, пов'язані з виконанням державою їїфункцій.

Державні видатки поділяються на два види:

- поточні видатки – фінансування підприємств державної власності, соціальні видатки;

- видатки розвитку – інвестиції, інноваційна діяльність.

 

Статті державних видатків з бюджету:

1. – державні послуги загального призначення, державне управління, національна оборона, міжнародна діяльність, громадський правопорядок і безпека;

2. – вирбництво суспільних товарів: розвиток науки, культури, охорони здоров'я, розвиток спорту, соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство, засоби масової інформації;

3. – державні послуги: розвиток галузей матеріального виробництва, капітальне будівництво,траспорт, зв'язок, структурна перебудова економіки;

4. – видатки державних цільових фондів;

5. – інші видатки: виплати процентів по державним цінним паперам, виплати на обслуговування державного боргу.

 

Державні видатки фінансуються за рахунок доходів до бюджету.

Доходи бюджету включають:

- податкові надходження: ПДВ, акцизний збір, податки на прибутки пілприємсв і організацій всіх форм власності крім комунальної, податки на майно, плата за землю, податки від зовнішньоекономічної діяльності;

- неподаткові надходження і доходи від операцій з капіталом державної власності: доходи від приватизації, орендної плати, доходи від внутрішніх позик, проценти від державних позик та кредитів, дивіденди від державних акцій, доходи Державних цільових фондів(Пенсійного фонду, Фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного фонду српияння зайнятості).

 

Доходи бюджету плділяються на доходи Державного та місцевого бюджетів. Розмежування відбувається на основі поділу податків на загальнодержавні та місцеві.

 

3. Показники,що характеризують бюджет:

- частка ВВП, що розподіляється через бюджет;

- покриття бюджетних видатків доходами;

- структура бюджетних видатків: частка витрат на соціальні, оборонні, господарські цілі, на обслуговування державного боргу тощо.

Основним показником стабільного фінансового стану в країні є збалансованість Державного бюджету.

За ознакою збалансованості величини видатків і величини доходів бюджет буває:

1) збалансований (доходи дорівнюють видаткам);

2) профіцитний (доходи перевищують видатки);

3) дефіцитний (видатки перевищують доходи).

 

Величина дефіциту бюджету визначається:

 

DB = (G+ TR + D) – T,

 

де: DB - дефіцит бюджету;

G – державні закупки товарів і послуг;

TR – трансфертні платежі;

D – виплати на обслуговування державного боргу;

T – податкові надходження в бюджет.

 

Показником ефективності бюджетно-податкової політики є рівень дефіцитності бюджету.

 

Для збалансування дефіцитного бюджету використовують інфляційні та неінфляційні джерела.

Неінфляційні джерела:

- внутрішні та зовнішні позики;

- продаж державних цінних паперів;

- трансферти(безоплатна допомога);

- прострочування платежів по боргах.

 

Використання неінфляційних джерел для збалансування дефіциту бюджету приводить до появи і накопичення державного боргу.

Інфляційним джерелом збалансування бюджету є монетаризація дефіциту(випуск нових грошей). Вона справляє негативний вплив на економіку, приводить до інфляції. Держава отримує доход від друкування грошей – сеньйораж. Приріст грошової маси перевищує приріст ВВП і ціни зростають.

Державний борг – це загальний розмір заборгованості власникам державних цінних паперів. Він складається з внутрішнього і зовнішнього боргу.

Внутрішній борг – це заборгованість держави домогосподарсвам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними урядом.

Зовнішній борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та фінансовими організаціями.

 

4.Бюджетно-податкова політика (БПП) – це заходи уряду, спрямовані на зниження безробіття чи інфляції та досягнення неінфляційного рівня ВВП через зміну державних видатків, рівня оподаткування або через одночасне поєднання обох заходів.

 

Види бюджетно-податкової політики:

1) дискреційна БПП – це заходи урядупо зміні державних доходів і видатків для впливу на обсяги виробництва і зайнятості з метою забезпечення економічного зростання та подолання інфляції.

Дискреційна бюджетно-податкова політика може бути стимулюючою або обмежуючою.

Обмежуюча БПП застосовується в періоди інфляції, вона полягає в підвищенні ставок оподаткування та зменшенні обсягів державних видатків (витрат з державного бюджету). Зменшення платоспроможності населнння має за мету обмеження сукупного попиту, що в свою чергу стримує ріст цін.

Стимулююча БПП застосовується в періоди економічних спадів, вона полягає в скорочення рівня оподаткування та збільшення обсягів державних видатків.

Стимулююча БПП викликає появу дефіциту бюджету, обмежуюча БПП – появу бюджетного надлишку.

2) недискреційна БПП – це система економічного регулювання, коли дефіцит чи надлишок бюджету формується внаслідок дії автоматичного стабілізатора економіки бкз додаткового втручання держави.

Автоматичний стабілізатор економіки включає:

- погресивну податкову систему,

- трансфертні платежі,

- система страхування по безробіттю.

Автоматичний стабілізатор економіки збільшує дефіцит бюджету в періоди спаду та створює бюджетний надлишок в роки інфляції.

Графічна ілюстрація дії АСЕ. Припустимо, що рівень державних витрат є незмінним протягом декількох років.

 

В періоди економічних спадів податкові надходження до бюджету Т автоматично зменшуються. В періоди інфляцій – зростають.

 

5. Функції і джерела місцевих бюджетів.

Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування на рівні областей, міст, районів, сіл та селищ.

Місцеві бюджети є основним інструментом реалізації програм економічного і соціального розвитку регіонів. Вони є основою економічної самостійності місцевих органів самоврядування, що відображено в Конституції т і Законі України «Про місцеве самоврядування» від 1997р.

Функції місцевих бюджетів:

- активізація господарської діяльності,

- розвиток місцевої інфраструктури,

- розширення економічного потенціалу регіонів,

- виявлення і використання розривів фінансових ресурсів на місцях,

- створення рівних умов розвитку та добробуту в різних регіонах,

- формування грошових фондів для забезпечення діяльності місцевих органів влади,

- розподіл і контроль використання грошових фондів між галузями економіки,

- контроль фінансово-господарської діяльності підприємств.

Бюджетна система України включає державний бюджет України, бюджет АР Крим, бюджети міст Київ та Севастополь та місцеві бюджети.

Розподіл доходів між ланками бюджетної системи відбувається хгідно з загальнодержавним законодавством, в середині ланки (міста, района, області) – згідно з рішенями місцевих органів влади.

Між різними ланками бюджетної системи, на різних рівнях встановлюються міжбюджетні відносини.

Міжбюджетні відносини в Україні носять такі елементи:

- власні, закріплені та регулюючі доходи,

- нормативи відрахувань від регулюючих доходів,

- дотації, субсидії, субвенції,

- внески до державного бюджету України,

- бюджентні позички,

- міжбюджетні вхаєморозрахунки.

 

 

Т.13 Економічні коливання

 

1. Економічний цикл.

2. Показники зайнятості.

3. Інфляція.

4. Взаємозв′язок інфляції та безробіття.

 

 

1.В умовах капіталістичного товарного виробництва в розвитку економіки відмічаються коливання.

Економічні коливання – це періодичні піднесення та спади обсягів національного виробництва, рівнів безробіття та зайнятості. При цьому зберігається загальна тенденція до зростання ВВП.

Динаміку змін основних показників розвитку економіки можна представити графічно:

Пік – повна зайнятість, потенційний обсяг

виробництва, ціни мають тенденцію до зростання

Спад – це падіння обсягів виробництва і зайнятості

Дно – обсяги виробництва і зайнятість досягають мінімального рівня

Пожвавлення – обсяги виробництва і зайнятості зростають

 

Економічний цикл - це період часу від попередньої кризи до наступної або від одного періоду піднесення до наступного.

 

Періодичні спади економічного розвитку почали відмічатись з періоду, коли панівною формою виробництва стала велика машинна індустрія (кінець ХVIII стор).

Перша криза була відмічена 1825 р. в Англії, друга світова криза - в 1857 р.

Економічні кризи пов′язують насамперед з перевиробництвом товарів, тобто ситуацією, коли сукупна пропозиція перевищує сукупний попит на них. При цьому значна частина населення не задовольняє свої потреби в їх споживанні. Виникає порушення макроекономічного балансу між виробництвом і споживанням, між попитом і пропозицією. Що є причиною економічних криз? Чи можна запобігти їх появі? На сьогодні існує біля 200 теорій економічних криз.

Провідні теорії економічних криз:

1. теорія Р.Мальтуса (теорія народонаселення) стверджує, що існує зв'язок між чисельністю населення і станом економіки: чим більша чисельність населення, тим менший рівень добробуту він забезпечує наступним поколінням. Таким чином, необхідно регулювати темпи народжуваності;

2. теорія К Маркса пояснює кризи загостренням протиріч капіталістичного виробництва. Головним протиріччям згідно з його теорією є протиріччя між суспільним характером виробництва і приватним характером привласнення його результатів, що приводить до нерівномірного і несправедливого розподілу суспільного продукту;

3. теорія М. Тугана - Барановського пояснює кризи диспропорціями розвитку окремих галузей;

4. кейнсіанська теорія. Згідно з поглядами Кейнса ринкова економіка не має механізму саморегуляції, який здатний збалансувати попит і пропозицію. Тому кризи є неминучими і єдиним порятунком є державне регулювання економіки шляхом застосування грошово-кредитної та бюджетної політики;

5. монетаризм причиною економічної нестабільності вважає коливання грошової маси. Згідно з теорією монетаристів грошова маса повинна зростати щороку на 3-5 %. Державне регулювання повинно бути обмеженим і компетентним. Монетаристи вважають, що ринкова економіка є стійкою по природі і здатною до саморегулювання;

6. теорія технологічного розриву пов᾽язує кризи із старінням основних виробничих фондів промислових підприємств. Моральне і фізичне зношування основного виробничого обладнання приводить до технологічної відсталості, яка виявляється в високих витратах виробництва. Економічні переваги здобувають ті підприємства, галузі чи країни, які володіють передовими технологіями. Таким чином, кризи є наслідком технологічної відсталості, подолання криз пов′язане з структурними змінами економіки, її якісним оновленням.

 

Фази економічного циклу

Криза – період економічного спаду.

Прояви кризи:

1 - перевиробництво товарів відносно платоспроможного попиту;

2 - падіння цін;

3 - скороченні обсягів виробництва;

4 - банкрутства підприємств, зростання безробіття;

5 - зниження рівня доходів;

6 - падіння ціни позичкового капіталу (Б%);

7 - порушення функцій грошово - кредитної системи.

Депресія – досягнення економікою найнижчої точки економічного спаду.

Прояви депресії:

1 - скорочення товарного надлишку;

2 - припинення падіння цін;

3 - припинення скорочення обсягів виробництва;

4 - низький рівень доходів.

Пожвавлення – досягнення економікою докризового рівня розвитку.

Піднесення – економічне зростання, яке перевищує докризовий рівень розвитку економіки.

Прояви піднесення:

1- зростання ділової активності на інвестиційному та фінансовому ринках;

2 - зростання обсягів виробництва;

3 - підвищення рівня зайнятості і рівня доходів;

4 - зростання рівня цін;

5 - зростання ціни позичкового капіталу.

 

Показники зайнятості

Згідно із стандартами Міжнародної організації праці (МОП) населення країни поділяється на дві категорії:

- економічно активне населення (робоча сила);

- економічно неактивне населення (особи поза робочою силою).

 

Економічно активне населення включає в себе зайнятих осіб та безробітних.

 

РС = Зайняті + Безробітні

Зайняті – це особи, які виконують будь-яку оплачувану роботу.

Безробітні – це особи, які не мають роботи, але активно шукають її і готові стати до неї.

 

Показники зайнятості:

- рівень безробіття: *100 %

- рівень зайнятості: *100 %

- коефіцієнт участі в робочій силі: *100 %

 

Види безробіття:

1. фрикційне безробіття - пов′язане з постійним рухом населення між регіонами і видами праці;

2. структурне безробіття - пов′язане з перевищенням пропозиції робочої сили над попитом на неї. Структурне безробіття викликане науково-технічним прогресом, зміною технологій, які змінюють попит на деякі професії;

3. циклічне безробіття – виникає в періоди економічних спадів по причині скорочення обсягів виробництва, звільнень працівників.

 

Повна зайнятість не означає відсутності безробіття.

Фрикційне та структурне безробіття вважають неминучими.

Сума фрикційного та структурного безробіття називається природним безробіттям.

Обсяги виробництва валового продукту в умовах природного безробіття називається потенційним ВВП.

Зв'язок між динамікою безробіття та відставанням ВВП від потенційного рівня ВВП демонструє закон Оукена:

 

Закон Оукена - якщо рівень циклічного безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%.то відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП складатиме 2 – 2,5%

 

3. Інфляція – падіння купівельної спроможності грошей, зростання рівня цін.

Показники:

1. рівень інфляції: ;

2. темпи інфляції: ;

де І^о_р – дефлятор ВВП базового (або попереднього) року;

І¹_р – дефлятор ВВП поточного року.

 

Типи інфляції (в залежності від причини виникнення):

1. інфляція попиту – сукупний попит зростає швидше за зростання обсягів виробництва;

2. інфляція пропозиції – зростання витрат в періоди високого безробіття і неповного використання виробничих можливостей, зростання цін на сировину;

3. емісійна інфляція – перевищення фактичної грошової маси оптимального рівня. Виникає по причині випуску грошей, не забезпечених товарами.

Поєднання 1 і 2 – інфляційна спіраль (залежність „зарплата –ціна”).

Інфляція буває:

непередбаченою і очікуваною.

повзучою, галопуючою, гіперінфляція

 

В залежності від темпів знецінення грошей інфляція буває:

1) природна – темпи інфляції Т_і не перевищують 5 % на рік;

2) повзуча - Т_і не перевищують 9 % на рік;

3) галопуюча - Т_і досягають 80-100 % на рік;

4) гіперінфляція - Т_і перевищують 100 % на рік і можуть досягати 1000 % і більше.

Поєднання економічного спаду з інфляцією називається стагфляцією.

 

Взаємозв′язок інфляції та безробіття

 

В короткостроковому періоді залежність між рівнем інфляції та рівнем безробіття демонструється кривою Філіпса

Згідно з законом Філіпса рівень інфляції залежить від 3-х факторів:

1.очікування інфляції;

2.рівня циклічного безробіття;

3. шокових змін пропозиції (стрімке зростання пропозиції, притаманних для періодів економічного зростання).

 

Вплив інфляції на реальну % ставку демонструє ефект Фішера:

r = i + π

де r - реальна %-на ставка;

і – номінальна %-на ставка;

π - рівень інфляції.

 

 

Література для підготовки:

 

1. Башнянин Г.І. Політекономія. Підручник. Ніка - Центр – К.:2000, тема 18, 422 – 444 с.

2 Мочерний С.В. Основи економічних знань. Підручник - К.: Либідь 2001. 256 – 267 с.

3. Політична економія. Навч. посібник / за ред. В.О.Рибалкіна, В.Г.Бодрова. – К.: Академвидав, 2007. – 497 – 517 с.