Т. 8 Національне виробництво

 

1. Система національних рахунків (СНР).

2. Показники обсягів національного виробництва.

3. Валовий внутрішній продукт (ВВП).

4. Відтворення суспільного продукту.

 

 

I. Обчислення виробленої суспільством продукції за певний період здійснюють за допомогою деяких показників.

З 1988 року в практику економічних рахунків почала запроваджуватися універсально система обліку результатів діяльності на рівні держави — Система Національних Рахунків(СНР), яка широко застосовується в світовій практиці. СНР була розроблена американськими економістами С Кузнєцовим і В.Леонтьєвим. Рішенням ООН ця система рахунків застосовується у всьому світі:

Основні положення СНР

1) суспільний продукт ділиться на дві групи:

o товари

o послуги

2) економіка ділиться на сектори:

§ реальний сектор (нефінансові корпорації, сфера виробництва)

§ фінансові корпорації (банки, страхові компанії)

§ сектор державного управління

§ домашні господарства

3) Всі суб’єкти економіки діляться на резидентів (громадян даної країни) і нерезидентів (громадян інших країн)

4) Основні типи виробників і споживачів суспільного продукту:

§ домашні господарства (виробник і споживач національного доходу)

§ підприємства

§ держава (одержувач податків і розпорядник бюджету)

§ іноземні суб’єкти

Отже, СНР — це система найбільш загальних економічних показників, яка характеризує рівень розвитку економіки, масштаби і темпи економічного зростання, основні результати, які дають змогу робити висновки про ефективність функціонування економіки.

 

II. Показники обсягів національного виробництва:

1) Валовий національний продукт (ВНП)

ВНП=ВВП+ПД-ПВ

ПВ – первинні доходи – доходи громадян даної країни від економічної діяльності за кордоном;

ПД — первинні витрати — доходи іноземців від участі в економічній діяльності на території даної країни.

2) Чистий валовий продукт (ЧВП)

ЧВП=ВВП-А

ВВП – внутрішній валовий продукт;

А — сума амортизаційних відрахувань

ЧВП вимірює загальну вартість продукції, яку виробляє національна економіка, не погіршуючи виробничих можливостей наступних років.

3) Національний доход (НД) — сумарний доход власників вітчизняних факторів виробництва

НД=ЧВП-НП

або:-- НД=ВВП-А-НП

або: НД=3П+П+R+%+Д

НП — непрямі податки

3П — заробітна плата найманих робітників

П — прибутки підприємців

R — прибутки від власності на нерухомість та землю

% — банківський прибуток (прибуток власників банківських вкладів)

Д — прибуток від цінних паперів, дивіденди.

4) особистий доход (ОД) — доходи, які поступають в розпорядження в результаті розподілу національного доходу

ОД=НД – В + ТR

В — виплати в фонди соціального страхування, податки на прибутки підприємства

ТR — транспортні платежі і особисті доходи

5) Використовуваний доход (ВД):

ВД=ОД - Т;

Т — податки на прибуток

 

III. Головним показником економічної діяльності на макрорівні є внутрішній валовий продукт(ВВП).

Внутрішній валовий продукт (ВВП) — це сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями і установами в поточному періоді на економічній території країни.

Відомі 2-ва основних методи розрахунку ВВП:

1) за витратами

2) за доходами.

Обчислення ВВП за витратами

За цим методом підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП

ВВП=С+І+G+Nx

C — витрати фірм і домогосподарств на споживання

І — інвестиційні витрати (житлове будівництво; придбання устаткування, будівель, МТЗ)

G — державні витрати (утримання армії, апарату управління, виробництво суспільних товарів)

Nx — чистий експорт, Nx =Х - М;

Х- експорт; М - імпорт (експорт за вирахуванням імпорту)

Обчислення ВВП за доходами

За цим методом підсумовуються всі види доходів суб’єктів економічної діяльності:

ВВП=А+НП+3П+R+%+Д+П

 

А — амортизаційні витрати

НП — непрямі доходи; податки

3П — заробітна плата (з відрахуваннями га соціальне страхування)

R — рентні платежі — доходи за здану в оренду землю, будівлі, приміщення

% — банківський прибуток (дохід власників депозитних вкладів)

Д — доход від власності на цінні папери

П — прибуток корпорацій

Розрізняють номінальний і реальний ВВП

Номінальний ВВП — це сукупна вартість товарного виробництва, розрахована в цінах поточного року;

ВВП_н = рі qi,

де:рі — ціна і-того товару в поточному році;

q_і- обсяги виробництва і-того товару в поточному році.

Реальний ВВП – це сукупна вартість товарного виробництва, розрахована в цінах базового року:

ВВП_р = Σ p_oq_i,

Де: р_{о –} ціна і-того товару в базовому році;

q_i – обсяги виробництва і-того товару в поточному році.

Номінальні показники ВВП не можуть бути базою для економічного аналізу, їх величина значною мірою залежить від стабільності цін, тобто, на номінальні показники економічного розвитку впливає інфляція. Реальні показники позбавлені впливу інфляції, тому їх застосовують для реальної оцінки стану економіки. На практиці номінальні показники приводять до рівня реальних.

Для приведення ВВПн до рівня ВВПр використовують дефлятор ВВП.

Дефлятор ВВП=

Якщо Ір < 100 — приведення ВВП_н до реального рівня здійснюють методом інфлювання (збільшення ВВПр)

Ір > 100 — дефлювання (зменшення ВВПр)

 

Література:

 

1. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. – К.: Академія, 2000-р.1, тема 3.

2. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: -К.: Вища школа, 1995, - тема 6, 66-78 с.

3. Основи економічної теорії. Підручник. За заг. редакцією Ю.В.Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – гл.3, 49-71 с.

4. Основи економічної теорії./ Посібник. В.О.Рибалкін, М.О.Хмелевський таін. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – 1.2, 39 – 76 с.

 

Т.9 Економічне зростання

 

1. Структура суспільного продукту.

2. Типи економічного зростання.

3. Національний доход: розподіл та перерозподіл.

4. Споживання та заощадження національного доходу.

 

І. Відтворенням називається процес безперервного повторення процесу виробництва.

Для того, щоб виробництво повторювалось безперервно, необхідно, щоб вироблений продукт постійно реалізовувався. На кошти від реалізації купуються нові засоби виробництва, залучається робоча сила (заробітна плата) тобто здійснюється новий цикл виробництва.

Якщо ж продукція реалізується не повністю, частина капіталу «заморожується» в вигляді готової продукції.

Криза неплатежів може викликати кризу виробництва.

Існує 2-ва види відтворення: просте і розширене.

Просте відтворення означає, що виробництво з року в рік повторюється в незмінних масштабах. Це можливо при умові, що вся створена додаткова вартість буде вилучатися з виручки від реалізації продукції та буде спрямована на споживання (поступить в особисте розпорядження власника капіталу).

Розширене відтворення означає, що виробництво з року в рік повторюється в зростаючих масштабах. Це можливо, якщо частина додаткової вартості (прибутку) використовується для нагромадження або ж збільшення обсягів капіталу виробництва. Додаткова вартість (прибуток) при цьому використовується власником капіталу в двох напрямках:

1) фонд споживання ФС — особисте споживання власників капіталу;

2) фонд нагромадження ФН — придбання додаткових засобів виробництва і робочої сили.

Тільки розширене відтворення може забезпечити задоволення все зростаючих потреб суспільства на сучасному етапі.

 

ІІ. Економічне зростання.

Постійне зростання обсягів виробництва на основі розширеного відтворення називається економічним зростанням.

Розрізняють 2-ва типи економічного зростання.

екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивне зростання — це нарощування обсягів виробництва в основному за рахунок залучення до виробництва все нових і нових ресурсів при незміннійпродуктивності праці та ефективності використання ресурсів.

Інтенсивне зростання – це збільшення обсягів виробництва за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів.Цей спосіб економічного зростання є особливо актуальним в умовах обмеженості (абсолютної та відносної) всіх найважливіших видів ресурсів, особливо – енергоносіїв.

Коефіцієнт еластичності результатів виробництва від затрат на виробництво при екстенсивному зростанні ≈ 1; тобто для виробництва додаткової одиниці товару необхідно залучити пропорційну кількість ресурсів.

В випадку інтенсивного зростання коефіцієнт еластичності результатів виробництва від затрат на виробництво Келаст. > 1; для виробництва додаткової одиниці продукції треба залучити ресурсів менше, ніж (1) при екстенсивному типі зростання.

Економічне зростання