Т.5. Теорії вартості товару.

1. Теорія трудової вартості. Закон вартості.

2. Визначення вартості згідно з теорією маржиналізму.

3. Погляди сучасних економістів на теорію вартості.

 

1. Теорія трудової вартості.

Відомо, що вартість – це праця, втілена в товарі.

Вартість будь-якого товару можна виміряти в затратах робочого часу, необхідного на його виготовлення. (Чим більше робочого часу, тим більша вартість).

Припустимо, декілька виробників виготовляють однакові товари. Затрати робочого часу на одиницю продукції у кожного виробника будуть різними. Це пояснюється суб'єктивними причинами і різним рівнем технологій виробництва. Отже, товари, виготовлені різними виробниками, мають різну індивідуальну вартість. Але в реальних умовах обміну однакові товари (однакові споживні вартості) мають однакову мінову вартість.

Отже, затрати індивідуального робочого часу кожного товаровиробника, не можуть бути основою ринкової вартості. Для об’єктивної оцінки вартості використовують затрати суспільно-необхідного робочого часу(СНРЧ).

СНРЧ – це час, необхідний для виготовлення одиниці товару більшістю виробників даного ринку при середньому рівню вмілості та інтенсивності праці, або затрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції тим виробником, який поставляє на ринок переважну частину товарів.

Отже, суспільство не визнає затрат індивідуального робочого часу як показника ринкової вартості товару, на ринку враховуються лише затрати СНРЧ.

 

Закон трудової вартості.

В основі ціни лежить вартість товару. Вартість визначається затратами суспільно-необхідного робочого часу. Основу цих затрат визначають індивідуальні затрати тих товаровиробників, які поставляють на ринок основну частину продукції даного виду.

 

Приклад

Групи виробників	Кількість пар взуття	Індивідуальні затрати робочого часу на 1 пару, (год.)	Індивіду альна грошова оцінка 1 пари	СНРЧ 1 пари (год.)	Суспільна (ринкова ціна) 1 пари	Відхилення СНРЧ
І						-
ІІ						-14
ІІІ						+14

 

Вартість і продуктивність.

Вартість товару залежить не лише від кількості праці, а й від її продуктивності. При зростанні продуктивної сили величина вартості одиниці продукції зменшується, і навпаки.

Інакше на вартість товару впливає її інтенсивність. Вона збільшує затрати живої праці за одиницю часу, але затрати праці на виготовлення одиниці товару – ті ж самі.

Продуктивність праці – кількість продукції, виробленої за одиницю часу.

Із зростанням продуктивності праці в кожній одиниці продукції втілюється менша кількість праці (робочого часу), тобто вартість зменшується.

Інтенсивність праці – витрати праці за одиницю часу.

Інтенсивніша праця створює за одиницю часу більшу вартість.

Отже, величина вартості товару обернено пропорційна продуктивності праці, і прямолінійна її інтенсивності.

Вартість – це суспільна категорія. Вона ніяк не може проявитися поза процесом обміну, тобто вартість проявляється тільки на ринку, у взаємовідносинах між суб’єктами ринку купівлі-продажу товару.

 

Наслідки, які витікають із закону трудової вартості:

1. мінова вартість товару залежить від суспільних витрат робочого часу. Товаровиробники (змушені) зацікавлені в скороченні витрат індивідуального робочого часу; що в свою чергу приводить до зменшення вартості. Скорочення індивідуального робочого часу можливе через вдосконалення організації виробництва, запровадження науково-технічних досягнень, зростання обсягів виробництва, тощо.

 

Тобто закон вартості є рушійною силою розвитку продуктивних сил;

2. обмін товарами носить еквівалентний характер; обмінюються товари рівні за витратами суспільної праці або ж рівні за вартістю;

3. товаровиробники однакових товарів є конкурентами;

4. закон вартості функціонує при умові, що попит відповідає пропозиції;

5. вартість товару пов’язана з вартістю робочої сили;

6. вартість складає основу ринкової ціни товару.