Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Земля як об’єкт правової охорони i використання. Категорiї земель
Стаття 14 Конституцiї України та ст. 1 Земельного ко- дексу України проголошують: «Земля є основним нацiональним багатством, що перебуває пiд особливою охороною держави». Ця норма безпосередньо вказує на особливо важливу роль, зна- чення даного компонента природи для людини, суспiльства та держави. Ключова роль землi стосовно iнших компонентiв природи визначається властивими їй унiкальними функцiями. Земля — основа життя людини, джерело задоволення її першочергових потреб, необхiдна умова iснування. В екологiчному аспектi зем- ля є головною ланкою всiх неземних бiоценозiв i бiосфери пла- нети в цiлому. Її ґрунт, тобто поверхневий шар, що має родю- чiсть, насичений органо-мiнеральним складом i вiдзначається особливим типом будови, забезпечує рiст рослин, служить жи- вильним середовищем для рослинного i тваринного свiту, збе- рiгає воду й очищує її природним шляхом. В економiчному вiд- ношеннi земля виконує функцiї засобу виробництва (в сiльсько- му, лiсовому господарствi тощо) i просторового операцiйного ба- зису (в бiльшостi галузей переробної промисловостi, будiвель- ної iндустрiї тощо). Земля є джерелом краси i багатства природи i має велике значення для пiдтримання здоров’я людей, органi- зацiї їх вiдпочинку, тобто вiдiграє важливу культурно-оздоров- чу функцiю1. Все це зумовлює об’єктивну необхiднiсть наукового обґрун- тування та встановлення належного правового режиму вико- ристання та охорони земель, який би забезпечував збереження землi як природного об’єкта, ефективне поєднання i виконання всiх зазначених функцiй. Питанням визначення та аналiзу пра- вового режиму всiх рiзновидiв земельних вiдносин присвячена чимала кiлькiсть наукових дослiджень та публiкацiй рiзного ха- рактеру. Якщо звернутись до законодавчого визначення поняття «зем- ля», то на сьогоднi воно представлене в Законi України «Про охо-
1 Екологiчне право. Особлива частина: Пiдручник для студ. юрид. вузiв i ф-тiв - За ред. В. I. Андрейцева. — К., 2001. — С. 194—198. рону земель»1. Вiдповiдно до ст. 1 цього Закону земля — це по- верхня сушi з ґрунтами, корисними копалинами та iншими при- родними елементами, що органiчно поєднанi та функцiонують разом з нею. В Конвенцiї ООН про боротьбу з опусетлюванням у тих країнах, що потерпають вiд серйозної посухи та-або опус- телювання, особливо в Африцi (2002 р.) дається мiжнародно- правове визначення цього поняття: «земля — означає земну бiо- продуктивну систему, що включає в себе ґрунт, воду, рослиннiсть, iншу бiомасу, а також екологiчнi i гiдрологiчнi процеси, що вiд- буваються усерединi системи».
В юридичнiй лiтературi мiстяться рiзноманiтнi дефiнiцiї цiєї категорiї. Зокрема, всеохоплюючим є визначене В. I. Анд- рейцевим поняття «земля» (в юридичному значеннi), яке ви- ведене на основi визначених ним ознак2 (однак слiд зважати на змiни режиму власностi, що передбаченi новим Земельним кодексом України. — Авт.). Отже, земля — це головна тери- торiально-просторова частина довкiлля (навколишнього при- родного середовища) у межах територiї України, матерiальна основа її територiальної цiлiсностi, суверенiтету й нацiональ- ної безпеки, що характеризується особливiстю природної струк- тури — ґрунтового покриву, розмiщення, поширення рослин- ностi, водних об’єктiв, корисних копалин та iнших ресурсiв, якi формують сферу життя для людини та iнших живих орга- нiзмiв, природнi властивостi якої використовуються на правi загального землекористування, диференцiюється на окремi зе- мельнi дiлянки (частини), якi перебувають у власностi Україн- ського народу або уповноваженого ним органу — держави для задоволення загальнолюдських iнтересiв або на правi колектив- ної i приватної власностi з метою забезпечення корпоративних i особистих прав людини та права комунальної власностi тери- торiальних громад як матерiальної основи мiсцевого самовря- дування, виступає основним засобом виробництва у сiльсько- му господарствi та iнших галузях господарювання, операцiй- ною базою для систем розселення, в тому числi садiвницьких
1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2003. — № 39. — Ст. 349. 2 Андрейцев В. I. Правовi засади земельної реформи i приватизацiї зе- мель в Українi. — К., 1999. — С. 8—9; Екологiчне право. Особлива частина. — С. 205—206. поселень, розмiщення галузей народного господарства, держав- ного матерiального резерву та шляхiв сполучення, є невiд’єм- ною умовою, мiсцем, засобом i джерелом iснування живих ор- ганiзмiв, життєдiяльностi людини, забезпечення її духовних i матерiальних потреб i вимагає у разi деградацiї вжиття заходiв щодо вiдвернення небезпечного впливу на населення та якiсть довкiлля.
Абсолютно слушною є пропозицiя про застосування для по- значення природного об’єкта поняття не «земля», а «землi» (за прикладом — води), яке несе в собi iнше юридично змiстове на- вантаження. Так, «земля» — це вiдокремлена вiд природного се- редовища працею людини частина (маса) речовини, помiщена в якусь мiсткiсть (вагони, контейнери, мiшки, пакети тощо), це частина матерiального свiту, а не природного екологiчного се- редовища. Пiд поняттям «землi» слiд розумiти природний ком- понент, не вилучений з довкiлля, а органiчно в нього вплете- ний, взаємодiючий з водами, лiсами, атмосферним повiтрям та iншими природними ресурсами1. Слiд зазначити, що Земель- ний кодекс України застосовує одночасно i те й iнше поняття як тотожнi. Вiдповiдно до ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усi землi в межах її територiї, в тому числi острови та землi, зайнятi водними об’єктами, якi за основним цiльовим призначенням подiляються на категорiї. Категорiї зе- мель України мають особливий правовий режим. У науково-прак- тичному коментарi до вiдповiдної статтi Земельного кодексу України зазначається, що правовим режимом земель прийнято вважати встановленi правовими нормами порядок та умови ви- користання за цiльовим призначенням земель усiх категорiй, забезпечення та охорону прав власникiв землi i землекористу- вачiв, здiйснення державного управлiння земельними ресурса- ми, контролю за рацiональним використанням землi i додержан- ням земельного законодавства, ведення державного земельного кадастру, проведення землеустрою, монiторингу землi, справлян- ня плати за землю i застосування юридичної вiдповiдальностi за порушення земельного законодавства. Загальний правовий ре-
1 Титова Н. Землi як об’єкт правового регулювання -- Право України. — 1998. — № 4. — С. 10 жим поширюється на весь склад земель України, особливий ре- жим є притаманним окремим категорiям земель1. Земельний кодекс України (ст. 19) видiляє 9 категорiй зе- мель. 1) Землi сiльськогосподарського призначення. Землями сiль- ськогосподарського призначення визнаються землi, наданi для виробництва сiльськогосподарської продукцiї, здiйснення сiль- ськогосподарської науково-дослiдної та навчальної дiяльностi, розмiщення вiдповiдної виробничої iнфраструктури або призна- ченi для цих цiлей (ст. 22 Земельного кодексу України). Пра- вовий режим цiєї категорiї земель закрiплений ст. 22—37 Ко- дексу та деталiзується в окремих положеннях стосовно суб’єк- тiв власностi та використання в законах України «Про фермер- ське господарство»2, «Про сiльськогосподарську кооперацiю»3, «Про особисте селянське господарство»4, пiдзаконних норма- тивно-правових актах. Основна особливiсть правового режиму земель сiльськогосподарського призначення — встановлення їх прiоритетностi в системi iнших категорiй земель (як закрiплює ст. 23 Земельного кодексу України: «Землi, придатнi для по- треб сiльського господарства, повиннi надаватись насамперед для сiльськогосподарського використання»). 2) Землi житлової та громадської забудови. До земель жит- лової та громадської забудови належать земельнi дiлянки в ме- жах населених пунктiв, якi використовуються для розмiщення житлової забудови, громадських будiвель i споруд, iнших об’єк- тiв загального користування (ст. 38 Земельного кодексу Украї- ни). Правове регулювання цiєї категорiї земель базується на нор- мах Земельного кодексу (зокрема, статей 38—42) та нормах спе- цiального законодавства, що регулює порядок їх використання: Закон України «Про планування та забудову територiй»5, Закон України «Про основи мiстобудування»6, наказ Державного ко- мiтету будiвництва, архiтектури та житлової полiтики України
1 Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - За заг. ред. В. В. Медведчука. — К., 2004. — С. 65. 2 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2003. — № 45. — Ст. 363. 3 Там само. — 1997. — № 39. — Ст. 261. 4 Там само. — 2003. — № 29. — Ст. 232. 5 Там само. — 2000. — № 31. — Ст. 250. 6 Там само. — 1992. — № 52. — Ст. 683. вiд 10.12.2001 р. «Про затвердження Типових регiональних пра- вил забудови»1, наказ МОЗ України вiд 19.06.1996 р. «Про за- твердження Державних санiтарних правил планування та забу- дови населених пунктiв» та iншi. 3) Землi природно-заповiдного та iншого природоохоронного призначення. Це дiлянки сушi i водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохорон- ну, екологiчну, наукову, естетичну, рекреацiйну та iншу цiннiсть, яким вiдповiдно до закону надано статус територiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду (ст. 43 Земельного кодексу Украї- ни). Їх правовий режим визначений статтями 43—46 Земель- ного кодексу України, а також рядом спецiальних нормативно- правових актiв, серед яких Закон України «Про екологiчну ме- режу України»2, Закон України «Про природно-заповiдний фонд України»3, Положення про Проекти органiзацiї територiї уста- нов природного-заповiдного фонду України, затвердженими на- казом Мiнприроди України вiд 6.07.2005 р.4, Порядок надання водно-болотним угiддям статусу водно-болотних угiдь мiжнаро- дного значення, затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 29.08.2002 р.5. 4) Землi оздоровчого призначення. До земель оздоровчого призначення належать землi, що мають природнi лiкувальнi влас- тивостi, якi використовуються або можуть використовуватися для профiлактики захворювань i лiкування людей (ст. 47 Зе- мельного кодексу України). Правовий режим земель оздоров- чого призначення крiм вiдповiдних статей Земельного кодек- су України (статтi 47—49), регулюється Законом України «Про курорти»6.
5) Землi рекреацiйного призначення. До земель рекреацiйно- го призначення належать землi, якi використовуються для орга- нiзацiї вiдпочинку населення, туризму та проведення спортив- них заходiв (ст. 50 Земельного кодексу України). Склад, поря- док їх використання та охорони визначений Земельним кодексом
1 Офiцiйний вiсник України. — 2002. — № 3. — Ст. 99. 2 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2004. — № 45. — Ст. 502. 3 Там само. — 2004. — № 45. — Ст. 502. 4 Офiцiйний вiсник України. — 2005. — № 31. — Ст. 1913. 5 Там само. — 2002. — № 36. — Ст. 1693. 6 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2000. — № 50. — Ст. 435. України (статтi 50—52), Законом України «Про туризм»1, Дер- жавними санiтарними правилами планування та забудови на- селених пунктiв, затвердженими наказом МОЗ України вiд 19.06.1996 р., Правилами утримання зелених насаджень у насе- лених пунктах України, затвердженими наказом Мiнбуду Украї- ни вiд 10.04.2006 р.2 та iншими актами, що визначають право- вий режим рекреацiйних зон. 6) Землi iсторико-культурного призначення. Їх склад та правовий режим встановлений статтями 53—54 Земельного кодексу України та законами України «Про охорону культур- ної спадщини»3, «Про музеї та музейну справу»4, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 13.03.2002 р. «Про затверджен- ня Порядку визначення меж та розмiрiв використання iстори- чних ареалiв населених мiсць, обмеження господарської дiяль- ностi на територiї iсторичних ареалiв населених мiсць»5 та iн- шими актами. 7) Землi лiсогосподарського призначення. Ця категорiя земель до введення в дiю нової редакцiї Лiсового кодексу України i вне- сення вiдповiдних змiн в земельне законодавство мала назву «землi лiсового фонду». До земель лiсогосподарського призна- чення належать землi, вкритi лiсовою рослиннiстю, а також не вкритi лiсовою рослиннiстю, нелiсовi землi, якi наданi та вико- ристовуються для потреб лiсового господарства (ст. 55 Земель- ного кодексу України). Порядок їх використання i охорони ре- гулюється статтями 55—57 Земельного кодексу України, Лi- совим кодексом України, Законом України «Про мисливське господарство та полювання»6, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 16.05.2007 р. «Про затвердження Порядку подiлу лiсiв на категорiї та видiлення особливо захисних лісових дi- лянок»7. 8) Землi водного фонду. Їх правовий режим регулюється стат- тями 58—64 Земельного кодексу України, а також нормами Вод-
1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 1995. — № 31. — Ст. 241. 2 Офiцiйний вiсник України. — 2006. — № 31. — Ст. 2276. 3 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2000. — № 39. — Ст. 333. 4 Там само. — 1995. — № 25. — Ст. 191. 5 Офiцiйний вiсник України. — 2002. — № 12. — Ст. 587. 6 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2000. — № 18. — Ст. 132. 7 Офiцiйний вiсник України. — 2007. — № 37. — Ст. 1483. ного кодексу України, постановами Кабiнету Мiнiстрiв Украї- ни вiд 13.05.1996 р. «Про затвердження Порядку користування землями водного фонду»1, вiд 08.05.1996 р. «Про затвердження Порядку визначення розмiрiв i меж водоохоронних зон та ре- жиму ведення господарської дiяльностi в них»2, вiд 14.04.1997 р.
«Про затвердження Порядку встановлення берегових смуг вод- них шляхiв та користування ними»3 та iншими. 9) Землi промисловостi, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та iншого призначення. Землями промисловостi, транс- порту, зв’язку, енергетики, оборони та iншого призначення ви- знаються земельнi дiлянки, наданi в установленому порядку пiд- приємствам, установам та органiзацiям для здiйснення вiдпо- вiдної дiяльностi (ст. 65 Земельного кодексу України). Режим їх використання регулюється загальними нормами, що вклю- ченi у главу 13 Земельного кодексу України, та законодавчи- ми актами, якi регулюють режим здiйснення вiдповiдного ви- ду дiяльностi: Гiрничий закон України4, закони України «Про транспорт»5, «Про трубопровiдний транспорт»6, «Про автомо- бiльний транспорт»7, «Про залiзничний транспорт»8, «Про мiсь- кий електричний транспорт»9, «Про телекомунiкацiї»10, «Про електроенергетику»11, «Про оборону України»12, Повiтряний ко- декс України13та прийнятi для їх виконання вiдповiднi пiдза- коннi акти. Окремим об’єктом регулювання в системi земельних вiдно- син виступають «ґрунти». Як вiдзначається в лiтературi, ґрунти, завдяки вмiсту в них гумусу — комплексу специфiчних органiч-
1 Екологiя i закон: Екологiчне законодавство України: У 2-х кн. — К., 1998. — Кн. 1. — С. 380. 2 Зiбрання постанов Уряду України. — 1996. — № 10. — Ст. 318. 3 Офiцiйний вiсник України. — 1997. — № 16. 4 Вiдомостi Верховної Ради України. — 1999. — № 50. — Ст. 433. 5 Там само. — 1994. — № 51. — Ст. 446. 6 Там само. — 1996. — № 29. — Ст. 139. 7 Там само. — 2001. — № 22. — Ст. 105. 8 Там само. — 1996. — № 40. — Ст. 183. 9 Там само. — 2004. — № 51. — Ст. 548. 10 Там само. — 2004. — № 12. — Ст. 155. 11 Там само. — 1998. — № 1. — Ст. 1. 12 Там само. — 1992. — № 9. — Ст. 106. 13 Там само. — 1993. — № 25. — Ст. 274. них речовин — i є тим безпосереднiм природним тiлом i водно- час, специфiчним об’єктом правових вiдносин, що зумовлюють родючiсть земель сiльськогосподарського призначення. Врахо- вуючи таку унiкальну цiннiсть ґрунтiв, Земельний кодекс впер- ше правомiрно визнав їх «об’єктом особливої охорони (ст. 168)1. У Законi України «Про охорону земель» (ст. 1) дається визна- чення поняття «ґрунт» — природно-iсторичне органо-мiнераль- не тiло, що утворилося на поверхнi земної кори i є осередком най- бiльшої концентрацiї поживних речовин, основою життя та роз- витку людства завдяки найцiннiшiй своїй властивостi — родю- чостi. Слiд зазначити, що ґрунти виступають об’єктом регулю- вання насамперед охоронних вiдносин. Роздiл III Земельного кодексу України визначає режим прав на землю (право власностi, користування, оренди, земельнi сер- вiтути тощо), а роздiл IV встановлює порядок набуття i реалi- зацiї права на землю2. При цьому в ст. 79 Земельного кодексу України вперше дається визначення ще одного поняття, об’єкта земельних вiдносин, зокрема вiдносин власностi, — земельної дi- лянки. Земельна дiлянка — це частина земної поверхнi з установ- леними межами, певним мiсцем розташування, з визначеними що- до неї правами. У наведеному визначеннi землi як об’єкта права власностi має мiсце позначення землi на диференцiйованому рiв- нi, тобто на рiвнi конкретної земельної дiлянки3.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-22; просмотров: 247; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.156.250 (0.029 с.) |