Чинники та резерви зростання продуктивності праці

Чинники змінювання певного показника — це сукупність усіх рушійних сил і причин, що визначають динаміку цього показника. Відповідно чинники зростання продуктивності праці — це вся сукупність рушійних сил і причин, що сприя­ють збільшенню продуктивності праці. Оскільки зростання продуктивності праці має важливе значення як для кожного підприємства зокрема, так і для суспільства в цілому, вивчен­ня чинників і пошук резервів цього зростання стає важливим завданням економічної теорії та практики.

Цілеспрямоване управління продуктивністю праці, розроб­лення конкретних програм ефективнішого використання тру­дового потенціалу підприємства потребують чіткої класифікації чинників продуктивності праці. З огляду на можливості впли­ву на діяльність підприємства та за рівнем керованості всі чин­ники зростання продуктивності праці можна поділити на дві групи — зовнішні та внутрішні.

До групи зовнішніх чинників належать ті, що об'єктивно перебувають поза сферою управління окремого підприємства (загальнодержавні та загальноекономічні — законодавство, політика, ринкова інфраструктура; конкуренція; макроструктурні зрушення в суспільстві; культура і моральність; природні ресурси), а до внутрішніх — ті, на які підприємство може без­посередньо впливати (характер продукції, техніка і техноло­гія; матеріали й енергія; персонал, організація виробництва і праці, інновації, система мотивації тощо). Проте зовнішні чин­ники теж мають для підприємства важливе господарське зна­чення. Урахувавши їх, можна ґрунтовніше мотивувати від­повідні управлінські рішення, які дають змогу виробити стра­тегію підвищення продуктивності праці.

Крім наведеної системної класифікації, у практиці господа­рювання для аналітичних цілей та укрупнених розрахунків можуть використовуватися й інші інтегровані групування чинників зростання продуктивності праці на підприємствах. У машинобудівному виробництві доцільно використовувати такі узагальнені групи чинників зростання продуктивності праці:

— матеріально-технічні (удосконалення техніки й техно­логії, застосування нових видів сировини та матеріалів);

— організаційні (поглиблення спеціалізації, комбінування, вдосконалення системи управління, організації праці);

— економічні (удосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках);

— соціальні (створення належного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи

підготовки та перепідготовки персоналу тощо);

— структурні, галузеві й інші фактори (введення та освоєння нових виробництв, зміна структури виробництва);

— природні умови та географічне розташування підприємств.

У практиці реального управління підприємством завжди є актуальною необхідність кількісного визначення впливу окремих чіп шиків на рівень продуктивності праці. Розрахунки ґрунтують-г я па виявленні резервів (невикористаних можливостей) зростання продуктивності праці, що виявляються як у просторі (для усіх чинок підприємства), так і в часі (за календарним графіком їх можливого використання). Кількісно резерви можна визначити як різницю між максимально можливим і реально досягнутим рівнем продуктивності праці у конкретний момент часу.

Кількісний вплив окремих чинників деталізують за схемою, показаною на рис. 5.4, а їхній загальний вплив на зміни про­дуктивності праці на підприємстві визначають таким чином:

— встановлюють вихідну чисельність промислово-виробни­чого персоналу в розрахунковому періоді (Ч_впх), тобто умовну чисельність, потрібну для забезпечення планового обсягу ви­робництва за умови збереження базового рівня виробітку про­дукції на одного працівника;

— розраховують зміну (зменшення, зростання) вихідної чи­сельності працівників під впливом окремих чинників продук­тивності праці, а також сумарну зміну чисельності (Ч_3йГ);

— розраховують загальний приріст продуктивності праці в плановому періоді (П_пл) стосовно базового періоду.

 

Рис. 5.4. Класифікація чинників для розрахунку можливого зростання продуктивності праці на підприємстві

 

Далі розглянемо факторний метод прогнозування продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних чинників. Розрахунки змінювання вихідної чисельності працівників за чинниками продуктивності праці здійснюють, як правило, через порівняння витрат праці на весь обсяг продукції (послуг) за розрахунковими та базовими умо­вами діяльності відповідних категорій та груп працівників.

Так, наприклад, економію чисельності працівників за рахунок запровадження нової техніки, прогресивної технології для підвищення технічного рівня виробництва (∆Ч_техн) можна обчис­лювати за такою формулою:

де t₁, t₂ — трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до і після впровадження технічного заходу, нормо-год;

N_пл — плановий обсяг випуску продукції, од.;

К_ч — коефіцієнт часу, який визначається шляхом ділення кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.

Зміна чисельності робітників у зв'язку зі структурними зрушеннями у виробничій програмі (АЧ_стр.зр) визначається за формулою

де Т_б, Т_пл — трудомісткість 1 млн.грн. продукції в базовому і плановому періодах, нормо-год;

Q_пл — плановий обсяг випуску продукції, млн.грн.

Економію чисельності робітників в результаті поліпшення використання робочого часу (∆Ч_{роб.чйс}) можна обчислити:

де Д_пл, Д_б — число робочих днів, відпрацьованих в середньому одним робітником відповідно в плановому і базовому періодах;

П_роб — частка робітників у базовій чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

Ч'_пвп — вихідна чисельність ПВП, скоригована з урахуван­ням впливу структурних зрушень у виробництві, осіб.

Загальну економію чисельності працівників (∆Ч_заг) знаходять як суму економії чисельності за кожним із чинників.

Вплив економічних та соціальних чинників на економію чисельності та відповідне зростання продуктивності праці визначають на підставі експертних оцінок, ситуаційного аналізу, зіставлення з аналогами тощо.

Розрахунок приросту продуктивності праці у плановому періоді (∆П_пл) стосовно базового періоду можна здійснити за формулою

Вихідну чисельність промислово-виробничого персоналу в плановому періоді (Ч_впх) можна визначити таким чином:

де К₀ — темпи зростання обсягу виробництва в плановому періоді, %.

Якщо є відомою зміна трудомісткості виробничої програми в цілому, то можливу зміну продуктивності праці на підпри­ємстві в плановому році можна обчислити за формулою

де ∆Т_прогр — відсоток зменшення або збільшення трудоміст­кості виробничої програми в плановому році, %.

де ∆Е_{роб.час} — економія (зростання) затрат робочого часу на виконання виробничої програми в базовому році, нормо-год;

Т_{прогр. б} — трудомісткість виробничої програми в базовому році, нормо-год.

Важливим елементом економічного аналізу є розрахунок можливого приросту обсягу виробництва продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, який можна здійснити, користуючись залежністю:

до ∆ Ч — приріст чисельності працівників, %;

∆Q — загальний приріст обсягу виробництва, %.

Для найповнішого використання резервів зростання продук­тивності праці на підприємствах розробляють програми управ­ління продуктивністю. У цих програмах зазначаються види резервів, конкретні терміни і заходи щодо їх виявлення та реа­лізації, плануються витрати на ці заходи й очікуваний еконо­мічний ефект від їх впровадження, призначаються відпові­дальні виконавці, розробляються системи мотивації праців­ників до досягнення запланованого рівня продуктивності праці.

Контрольні питання

1. У чому полягає суть понять "трудові ресурси", "персонал підприємства"?

2. Проаналізуйте склад персоналу підприємства за характе­ром виконуваних функцій.

3. З яких основних елементів складається система управлін­ня персоналом підприємства?

4. Розкрийте зміст класифікації промислового персоналу за професіями, спеціальностями, кваліфікацією.

5. Охарактеризуйте складові сучасної кадрової політики підприємства та процес відбору персоналу.

6. Розкрийте методику визначення чисельності окремих категорій працівників підприємства.

7. Які особливості складання балансу робочого часу середньооблікового працівника вам відомі?

8. Назвіть і охарактеризуйте методи визначення та показ­ники рівня продуктивності праці на підприємстві.

9. Охарактеризуйте виробіток як один з показників продук­тивності праці.

10. У чому полягає класифікація чинників зростання про­дуктивності праці на підприємстві?

11. Яке значення має вплив інженерів на підвищення про­дуктивності праці на стадіях розробки та виробництва продукції

 

 

ТЕМА 6 ОПЛАТА ПРАЦІ

 

6.1 Заробітна плата: сутність, функції.

6.2 Елементи організації заробітної плати.

6.3 Тарифна система оплати праці.

6.4 Система оплати праці.

6.5 Преміювання персоналу.

 

Ключові поняття і терміни: заробітна плата (основна, додаткова); функції заробітної плати; тарифна система; тарифні ставки; тарифні сітки; довідник кваліфікаційних характеристик; системи оплати праці; показники й умови преміювання.

Студент повинен вміти: обирати форми оплати праці; встановлювати умови преміювання; розраховувати заробіт­ну плату персоналу.