Повоєнне неокейнсіанство - А. Хансен, П. Самуельсон, Джоан Робінсон.

У повоєнний період в економічній науці розгорнулася аналітична діяльність з об'єднання позицій Кейнса та неокласиків. Теорії, що виникли як рез-т подальшого розв-ку теорії Кейнса, отримали назву неокейнсіанство. Найактивнішу участь у цьому брали Дж. Хікс, Е. Хансен, П. Семюелсон, Дж. Робінсон та ін. На першому етапі вони передбачали розроблення так званої спрощеної моделі Кейнса.Жертвуючи аналізом фінансової сфери, спрощена модель змогла чітко сформулювати принцип визначення національного до­ходу. Згодом до моделі було введено грошові параметри. Аналітич­ний апарат для цього ще 1937 року запропонував Дж. Хікс, пізніше його вдосконалив і використав Е. Хансен.

Характерною рисою ек-ної теорії післякейнсіанського періоду є те, що у поясненні найважливіших ек-них проблем вирішальне міс-це належить інвестиціям. У питаннях теорії вони виходять з того, що причина циклічності і при-чина періодичних криз та безробіття, полягає у "коливаннях динаміки інвестицій”. Приватні інвес-тицій та державні витрати – ті сфери, де слід пе-реважно шукати пояснення змін зайнятості та доходів. Розроблена Кей-нсом концепція мультиплікатора у застосування до нац-ого доходу пов’язує приріст нац-ого доходу з приростом інвестицій. Неокейнсіанські те-оретики доповнили концепцію мультиплікатора концепцією акселератора, який характеризує зворотний зв’язок міжнаці-ним доходом і інвести-ціями. Акселератор показує, у скільки разів пови-нні збільшуватися капіталовкладення у рез-ті да-них темпів зростання нац-ого доходу. Велике значення у неокейн-сіанській теорії циклу має поділ капіталовкладень на автономні та похідні.

У результаті з'явилася схема «доходів — видатків» Хікса — Хамсена.автори моделі, виходили з того, що інтенсивність інвестиційного процесу визначається граничною ефективністю капіталу, тобто відношенням між очікуваним до­ходом, який приносить одиниця капітального майна, та ціною її виробництва; при прийнятті рішення щодо інвестування чергової одиниці капіталу підприємець або сплачує за позичені кошти, або здійс­нює альтернативні витрати, відмовляючись від доходу, який міг би отримати за використання власних коштів в інший спосіб; здійснення інвестицій є доцільним за умови перевищення граничною ефективністю капіталу ставки відсотка;умовою рівноваги па товарному ринку є рівність інвестицій (І) і заощаджень (S); заощадження відповідно до «основного психологічного за­кону» Кейнса визначаються рівнем національного доходу: S = S (Y). Звідси, чим вищим є рівень доходу, тим більшим є обсяг заощаджень. Рівновага ринкової сис-ми передбачає загальну або макроек-ну рів-новагу ринку товарів, грошей, облігацій та робо-чої сили.

Значне місце у концепції амер. неокейнсіанців за-ймають вбудовані стабілізатори, автоматичне за-стосування податкової та бюджетної політики для регулювання циклу. За умов швидкого ек-ого зростання необхідно підвищувати податки, щоб послабити ф-цію "спож-ня" та стримати інвести-ції, а у період спадів знижувати податки та збіль-шувати видатки, не рахуючись з дефіцитом бюд-жету, тим сами штучно підтримуючи попит. 1-им з факторів, який повинен сприяти зростанню по-питу є державне спож-ня.

Дж. Робінсон у праці «Економічна теорія недосконалої конку­ренції» (1933) спростовує існування вільної(досконалої) конку­ренції як механізму, що забезпечує економічну рівновагу.

Одним із найважливіших питань ринкової політики монополі­стичних компаній Дж. Робінсон вважає можливість використання ціни як інструменту впливу на попит і регулювання збуту шля­хом «дискримінації в цінах», тобто сегментування ринку з огляду на різну еластичність попиту за ціною в різних категоріях спожи­вачів. У результаті своїх досліджень вона доходить висновку, що можливість цінового маневрування підриває основні постулати класичної теорії: незалежність ціноутворення, ототожнення рів­новаги попиту і пропозиції з оптимальним використанням ресур­сів тощо.

 

137. Повоєнний неолібералізм - Ф. Хайєк, В. Ойкен.

Основоположником неолібералістського напрям-ку нім. ек-ної теорії вважають В.Ойкена, який у повоєнні рр. заснував цілу школу, що займалась проблемами впровадження в життя неоліб. ідей. Вона отрим. назву фрейбурзької. Представники фрейб. шк. вваж., що втручання держави в ек-ку має бути обмеженним, а мето-дом запобігання диктатурі має бути встановлен-ня конкурентного ладу. Вихідним пунктом неоліб-них пошуків концепції ідеального ек-ого ладу ста-ло вчення В.Ойкена про 2 типи ек-них сис-м: 1) “центрально-кероване госп-во” (хар-ся таким рівнем планування, за якого всі ек-ні зв’язки між ек-ими суб’єктами заміщенні адміністративними вертикальними зв’язками центру з під-вами, в межах центалізованих форм управління розрізняв ряд варіантів: тоталітарно-центрально-кероване госп-во; центрально-кероване госп-во з вільним обміном споживчих товарів; центрально-кероване госп-во з вільним вибором для спож-ча; центрально-кероване госп-во з вільним вибором професії та робочого місця.) та 2) “ Вільне госп-во” (побудовано на кон-куренції та приватній власності, є природною ос-новою ек-ого порядку, оск забезпечує під-ку ініці-ативу, розв-к ек-ки, встановлення рівноваги зав-дяки дії конкурентних сил. Воно базується на принципі свободи вибору (рівня спож-ня, профе-сії та робочого місця, ек-них відносин)). Він класифікував їх, виходячи зі способу управлі-ння госп-им процесом, форм координації діяль-ності окремих госп-их од., і підкреслював, що ри-нкове госп-во управляється ринком, є госп-вом відносин обміну, а центрально-кероване виклю-чає вільний ринковий обмін і управляється центральним керуючим органом. На думку В.Ойкена, вирішення проблеми оптима-льного поєднання форм 2 “ідеальних типів” має взяти на себе держава.

Фрідріх фон Хайек Ноб. лауреат за праці по теорії грошей і кон'юнктурних коливань і взаємовпливам економічних, соціальних і інституціональних процесів. Ідея "спонтанного порядку": право максимальної волі людини; зіткнення інтересів народжує раціональний порядок. Керувати явищами неможливо, їх можна тільки аналізувати, і те на мікрорівні,у конкретних обставинах. Умова волі і конкуренції - приватна власн-ть. Чим більше регулюється суспільство, тим більше людей у ньому користається привілеями, так що суспільний статус людини починає визначатися не її працею і здібностями, а приналежністю до визначеної групи забезпечення. Підриваються стимули эк. активності. Пропонуэ знищити приватну монополію держави на випуск грошей: нехай валюти конкурують. Теорія ділового циклу Хайека: у період эк. підйому ціни ростуть швидше зарплат, реальна зарплата зменшується. Це створює умови для зайнятості: машинна праця заміняється людським., попит на інвестиції падає, це приводить до спаду виробництва. А при спаді зарплата росте (скорочується менше, ніж ціни), попит на раб. силу падає, ростуть інвестиції.