Тема 9. Сучасна національна економіка як об’єкт макроекономічного аналізу. Основні макроекономічні показники

 

Економіка кожної країни - це велика система, в якій багато різних галузей і кожна з них щось виробляє - промислову продукцію, послуги і так

 

далі, які передаються іншим галузям. Кожна ланка, компонент системи можуть існувати тільки тому, що він одержують щось від інших. Це як розклад поїздів – звідки, куди, в котрій годині приїздить.

 

Василь Леонтьєв

 

Великий дохід – це найкращий рецепт щастя, про який я коли-небудь чула.

 

Джейн Остен

 

Досі мова йшла про економічні процеси, які здійснюються за участю

 

ринкових суб‘єктів – домогосподарств та фірм (підприємств), тобто про

 

формування витрат виробництва та прибутку, про доходи та видатки сім‘ї, попит

 

на окремий товар і його пропозицію тощо. Проблеми, які цікавлять економічну

 

науку, розглядаються не тільки на рівні окремих ринкових суб‘єктів, але і на рівні

 

функціонування всієї національної економіки, тобто на рівні макроекономіки.

 

Макроекономічний аналіз передбачає розгляд зайнятості та безробіття,

 

інфляційних процесів, проблем економічного зростання, роль державного

 

регулювання з використанням фіскальної та грошово-кредитної політики. Новий

 

розділ починаємо темою, де національна економіка розглядається як єдине ціле, а

 

її функціонування аналізується на основі системи національних рахунків.

 

Мета вивчення теми – з‘ясування предмету та функцій макроекономіки,

 

опанування студентами методів розрахунку макроекономічних показників.

 

У результаті вивчення теми студент повинен

 

знати поняття: макроекономіка,валовий внутрішній продукт,валовий

 

національний продукт, додана вартість, проміжні і кінцеві товари, чистий

 

внутрішній продукт, національний дохід, валові приватні внутрішні інвестиції,

 

чистий експорт, амортизаційні відрахування, дефлятор ВВП, номінальний ВВП,

 

реальний ВВП;

 

вміти: виділяти основні макроекономічні цілі економічної системи;

 

пояснити, чим характеризується система національних рахунків; підраховувати основні макроекономічні показники, номінальний та реальний ВВП;

 

проаналізувати динаміку ВВП в Україні в 90-і роки ХХ ст. і на початку ХХІ ст.;

 

визначати вплив рівня цін на вимірювання результатів економічного розвитку.

 

 

ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА

 

 

Макроекономіка досліджує господарську діяльність та взаємодію всієї сукупності економічних суб'єктів, тобто національну економіку в цілому.

 

Національна економіка –це сукупність домогосподарств,підприємств,

 

відповідних державних інституцій і установ, об'єктів інфраструктури у межах певного природного середовища й державної території. Національна економіка характеризується галузевою структурою. Виділяють галузі матеріального й нематеріального виробництва.

 

Об'єктом макроекономіки є не просто національна економіка взагалі,а їївідповідний тип економічної системи, зокрема, змішана економіка. Предметом макроекономіки є механізм функціонування національної економіки та способивпливу держави на функціонування економічної системи.

 

Макроекономіка вивчає поведінку не окремих суб'єктів ринку, а їх сукупності, які називаються агрегатами, або секторами. С ектор домогосподарств, підприємницький сектор, державний сектор та сектор закордону є суб’єктами макроаналізу,їх взаємодію і вивчає макроекономічнатеорія.

 

Макроекономіка вивчає агреговані макроекономічні показники, такі як загальний обсяг виробленої продукції, сукупні видатки, сукупні доходи,

 

загальний рівень цін, загальний рівень зайнятості тощо. Макроекономічна теорія особливу увагу приділяє чотирьом сферам економіки: сфері виробництва,

 

сфері зайнятості, сфері цін, сфері зовнішньоекономічних зв'язків. Таким чином,

 

м акроекономіка виявляє залежності між сферами та макроекономічнимипоказниками.

 

Макроекономіка як наука виконує ті самі функції, що і економічна теорія в цілому – пізнавальну, методологічну, прогностичну, виховну та практичну.

 

Зокрема, практична функція реалізується в тому, що макроекономіка виступає теоретичною основою економічної політики держави. Проблеми, пов'язані з визначенням цілей та пріоритетів економічної політики, істотно впливають на методи державного регулювання економіки.

 

Цілі макроекономічної політики зумовлені реальними економічними проблемами, які постають в кожній національній економіці. Із названих загальновизнаних дев‘яти цілей економічної політики, які ми розглядали в темі 1,

 

економісти пропонують виділити п‘ять - стабільне економічного зростання,

 

повна зайнятість, стабільний рівень цін, бездефіцитний державний бюджет,

 

рівновага торговельного і платіжного балансу. Ці цілі називають«магічнимп‘ятикутником». Його магічність полягає в тому, що в довгостроковій перспективі досягти названих цілей не може жодна економічна система, оскільки економічне зростання може змінитися економічним спадом, повна зайнятість – циклічним безробіттям, а ціни мають схильність до зростання.

 

Розвиток національної економіки проявляється у зростанні національного багатства. Національне б агатство - це сума нагромаджених матеріальних благ та нематеріального багатства, які створені працею за весь історичний період розвитку країни. Національне багатство є одним з найважливіших показників економічної могутності країни, воно відображає потенційні можливості суспільства щодо подальшого матеріального та духовного розвитку.

 

У структурі національного багатства виділяють матеріальне багатство

 

(виробничий капітал, основний капітал нематеріальної сфери, державні резерви,

 

товарні запаси, особисте майно населення, а також природні ресурси, залучені до господарського обороту) та нематеріальне багатство (нагромаджений виробничий досвід; науково-технічні досягнення; освітній, інтелектуальний та культурний потенціал нації; художні, літературні, історичні та архітектурні цінності;

 

інформаційні ресурси; фонд здоров‘я нації тощо).

 

Структура, масштаби та якісний рівень національного багатства постійно змінюються. В процесі кількісного і якісного зростання національного багатства нині важливого значення набуває раціональне використання матеріального багатства разом із нематеріальними активами, оскільки від цього залежать темпи зростання національного продукту, а відповідно рівень життя у суспільстві,

 

фізичний і духовний стан людини.

 

Загальновизнаним показником стану економіки є сукупний річний обсяг товарів і послуг, який вироблені в національній економіці і вимірюється показником ВВП. ВВП вимірює ринкову вартість всього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених на економічній території країни за один рік.

 

ВВП не враховує вартість проміжних товарів, а також державних та приватних трансфертних платежів (пенсій, стипендій, допомоги по безробіттю тощо), операцій з цінними паперами (акціями, облігаціями), продаж вживаних речей, позаринкову діяльність, результати функціонування тіньової економіки.

 

ВВП обчислюють трьома методами: за доданою вартістю (виробничий метод); за витратами (метод кінцевого використання); за доходами (розподільний метод). Виробничий метод передбачає обчислення ВВП як суми доданої вартості на всіх стадіях виробництва товарів і послуг. За витратами ВВП

 

обчислюють як суму видатків, необхідних для купівлі всього річного обсягу виробництва – споживчі витрати домогосподарств, валові інвестиції, державні витрати, чистий експорт. За доходами ВВП визначають як суму грошових доходів, отриманих у процесі виробництва продукції протягом року. Такими доходами є заробітна плата найманих працівників, рента, процент, прибуток, а

 

також непрямі податки на бізнес та амортизаційні відрахування. Оскільки, видат-

 

ки ринкових суб‘єктів на купівлю продукту є доходом для тих, хто вклав людські й матеріальні ресурси у виробництво цього продукту та його продаж на ринку, то усі методи обчислення ВВП дають однаковий результат.

 

На основі ВВП можна розрахувати цілу низку макроекономічних показників,

 

зокрема, валовий національний продукт (ВНП), чистий внутрішній продукт

 

(ЧВП), національний дохід.

 

ВНП –це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг,створенихнаціональними виробниками протягом року як на території певної країни, так і за її межами. Відмінність між ВВП і ВНП полягає у так званих іноземних фактор-

 

них доходах, які є різницею між надходженнями на фактори виробництва від реш-

 

ти світу (прибутки, зарплата, зароблені резидентами за кордоном) і платежами за фактори виробництва решті світу (прибутки, зарплата, зароблені іноземцями в цій країні).

 

ВНП = ВВП + надходження за фактори з-за кордону – платежі за фактори за кордон.

 

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) становить ринкову вартість щорічногообсягу продукції, виробленої у країні, за вирахуванням відрахувань на

 

споживання капіталу:

 

ЧВП = ВВП – амортизація.

 

Національний дохід (НД) – це сума доходів,зароблених власникамиресурсів, що належать до певної нації, незалежно від того, де ці ресурси використовуються – у власній країні чи за кордоном:

 

НД = ВВП – амортизація – непрямі податки на бізнес;

 

НД = ЧВП - непрямі податки на бізнес.

 

Національний дохід можна також прямо одержати додаванням усіх фактор-

 

них доходів резидентів — заробітної плати, ренти, процента та прибутку:

 

НД = заробітна плата найманих працівників + рента + процент + прибуток.

 

На динаміку макроекономічних показників впливають як зміна фізичних обсягів виробництва, так і зміна цін. Тому розмежовують номінальний та реальний ВВП. Номінальний ВВП – це ВВП, виражений в поточних цінах на момент вимірювання. Реальний ВВП – ВВП з поправкою на зміну рівня цін,

 

тобто ВВП, розрахований у цінах базового року. Отже, на величину номінально-

 

го ВВП впливають зміни фізичного обсягу виробництва і цін, а на величину ре-

 

ального ВВП — лише зміни обсягу виробництва.

 

Коригування номінального ВВП на інфляцію чи дефляцію здійснюється за допомогою індексу споживчих цін та індексу цін ВВП (ВВП-дефлятора)

 

Індекс споживчих цін характеризує рівень інфляції, обчислюється за

 

формулою:

 

ІЦ =	вартість	споживчого	. кошика	. поточного	року	х 100%.
вартість	споживчого	кошика	базового	року

 

ВВП-дефлятор визначається за формулою:

 

ВВП-дефлятор =	вартість	ринкового	кошика	ВВП	поточного	року	х 100%.
вартість	ринкового	кошика	ВВП	базового	року

 

Хоча існує відмінність між цими двома індексами, проте вона є незначною,

 

обидва індекси відображають тенденцію та швидкість зміни цін. На практиці частіше використовують ВВП-дефлятор, відповідно реальний ВВП визначається за формулою:

 

Реальний ВВП = ^{Номінальний . ВВП} х 100%. ВВП - дефлятор

 

Темп зростання реального ВВП визначають за формулою:

 

Темп зростання реального ВВП = = Темп зростання номінального ВВП – Темп зростання цін.

 

Зведення номінального ВВП до реального відбувається через інфлювання та дефлювання. Якщо дефлятор ВВП більший за одиницю, то процес зведення номінального ВВП до реального називають дефлюванням. Якщо дефлятор ВВП менший за одиницю, то зведення номінального ВВП до реального називають інфлюванням. Реальний ВВП дає об‘єктивно правильну інформацію про національне виробництво.

 

 

МАКРОЕКОНОМІКА: ПРЕДМЕТ ТА ОБ ' ЄКТ

 

 

Предмет макроекономіки

 

Макроекономіка –це розділ економічної теорії,який вивчає закономірності розвиткунаціональної економіки та способи впливу держави на функціонування економічної системи

 

 

Національна економіка – це сукупність домогосподарств,підприємств,відповідних державних інституцій і установ, об'єктів інфраструктури у межах певного природного середовища й державної території

 

Співвідношення між обсягами продукції, які вироблені в окремих галузях, називають

галузевою структурою національної економіки.

 

Галузь економіки -сукупність підприємств,установ і організацій,які виробляютьоднорідну продукцію або послуги і різняться характером виконуваних функцій

 

 

Об’єкт макроекономіки

 

Суб’єкти макроаналізу

 

Не просто національна економіка, а відповідний тип економічної системи, зокрема, з мішана економіка, що ґрунтується на поєднанні різних форм власності та двох механізмів макрорегулювання: ринкового й державного

 

· Сектор домашніх господарств

· Підприємницький сектор

· Державний сектор

· Зовнішньоекономічний сектор

 

			Сфери макроекономіки
		Сфера	Макроекономіка досліджує динаміку обсягів національного
		виробництва	виробництва, фактори й наслідки економічного зростання, причини
			економічного спаду та причини циклічного розвитку економіки
		Сфера	Макроекономіка досліджує рівень зайнятості та безробіття, причини
		зайнятості	безробіття та його наслідки
		Сфера	Макроекономічна теорія аналізує динаміку рівня цін в країні,
		цін	причини їх зростання та наслідки
		Сфера зовніш-	Макроекономіка досліджує досягнення зовнішньої рівноваги,
		ньоекономіч-	динаміку валютних курсів тощо
		них зв‘язків