Охарактеризуйте основні напрямки державного регулювання економіки.

Державне регулювання економіки – це форма управління економікою, що представляє собою вплив державних органів на певні економічні явища і процеси.

Багато фундаментальних проблем сучасного суспільства не можуть бути вирішені винятково ринковими механізмами і мають потребу в державній участі. До цих питань відноситься, насамперед, розвиток соціальної сфери, яка з пасивного елемента економічної системи перетворилася в одне з найважливіших джерел економічного зростання. Зокрема, рівень освіти, кваліфікації робочої сили і стан наукових досліджень безпосередньо впливають на темпи і якість економічного зростання, що підтверджено відповідними науковими дослідженнями.

основними напрямками економічної діяльності держави у сучасній економіці є:

По-перше, забезпечення нормальних умов роботи ринкового механізму, що припускає регулярну демонополізацію економіки, її антиінфляційну профілактику за допомогою стабільної грошової політики, підтримка бездефіцитної системи державних фінансів та інше. У країнах, що стали на шлях відновлення ринкового господарства, державі також приходиться формувати багатосекторну економіку, демонтувати ланки адміністративно-командного управління, утворювати діючу систему економічних регуляторів.

По-друге, виконання функцій, обкреслених мінімально необхідними і максимально припустимими границями втручання держави в економіку. У вирішенні цих економічних проблем ринковий механізм виявляє свою неспроможність або неефективність.

По-третє, розробка, прийняття та організація виконання господарського законодавства, тобто правової основи підприємництва, оподатковування, банківської системи тощо.

В міру розвитку ринкового господарства виникали і загострювалися економічні і соціальні проблеми, що не могли бути вирішені автоматично на базі приватної власності. З’явилася необхідність значних інвестицій, малорентабельних або нерентабельних із погляду приватного капіталу, але необхідних для продовження суспільного відтворення в національних масштабах. Сучасні загальногосподарські, галузеві у різних країнах кризи, масове безробіття, порушення грошовому обігу, конкуренція на світових ринках потребують розробки та реалізації ефективної державної економічної політики.

Так, суть державної антициклічної політики, або регулювання господарської кон’юнктури, полягає у тому, щоб під час криз і депресій стимулювати попит на товари і послуги, капіталовкладення і зайнятість. Для цього приватному капіталу повинні надаватися додаткові фінансові пільги, збільшуюватися державні витрати та інвестиції. В умовах тривалого підйому в економіці країни можуть виникнути зростання імпорту і погіршення платіжного балансу, перевищення попиту на робочу силу пропозицією і звідси необгрунтований ріст заробітної плати і цін. У такій ситуації задача державного регулювання економіки − пригальмувати зростання попиту, капіталовкладень і виробництва, щоб по можливості пригальмувати надвиробництво товарів і перенакопичення капіталів [1].

В області галузевої і територіальної структури господарства державне регулювання економіки також відіграє значну роль. Тут за допомогою фінансових стимулів і державних капіталовкладень, повинні забезпечуватися привілейовані умови окремим галузям і регіонам. У одному випадку підтримка надається тим галузям і одиницям господарства, що знаходяться у стані затяжної кризи, в іншому випадку, заохочується розвиток нових галузей господарства і видів виробництва, які покликані призвести до прогресивних структурних зрушень усередині галузей, між галузями і в усьому народному господарстві, до підвищення його ефективності і конкурентноздатності. Але також можуть прийматися заходи і по пригальмуванню надмірної концентрації виробництва.

Найважливішим об'єктом державного регулювання економіки є нагромадження капіталу. Виробництво, присвоєння і капіталізація прибутку завжди виступають головною метою господарської діяльності у ринковій економіці. Створюючи додаткові стимули і можливості в різний час всім інвесторам або окремим їх групам по галузях і територіям, державні органи, що регулюють, і впливають на економічний цикл і структуру.

Особливу увагу державне регулювання економіки приділяє грошовому обігу. Основний напрямок регулювання грошового обігу − це боротьба з інфляцією, що подає серйозну небезпеку для економіки.

Одним із головних об'єктів регулювання є ціни. Динаміка і структура цін відбивають стан економіки. У той же час самі ціни сильно впливають на структуру господарства, умови капіталовкладень, усталеність національних валют.

Для вирішення вище розглянутих проблем, держава виконує певні економічні функції, застосовуючи відповідні адміністративні і економічні методи. Адміністративні методи базуються на силі державної влади і містять у собі заходи заборони, дозволу і примуса. Економічні методи державного регулювання включають засоби грошово-кредитної і бюджетної політики [2].

Таким чином, фундаментальні проблеми сучасного суспільства потребують активного втручання держави, оскільки не можуть бути вирішені винятково ринковим механізмом. Причому максимально припустимі границі втручання держави в економіку визначаються перерозподілом доходів, забезпеченням певного рівня зайнятості, протидією монополізму та інфляції, розвитком фундаментальних досліджень, проведенням економічної політики в регіонах.