Концепція технологічного ланцюга виробництва

 

Для технологічних ланцюгів виробництва характерні три типи мереж зв'язку:

 

1. Відкрита мережа зв ' язків між виробництвами, спеціалізованими по однорідному кінцевому продукті. У такому ланцюзі вихідна сировина(вихіднийнапівпродукт) послідовно піддається переробці в га виробництвах.

Центром такої виробничої системи (головним виробництвом) є виробництво, що виготовляє кінцевий продукт рис. 5.6, а ), тому що воно більш інших виробництв зацікавлено в результатах діяльності всіх елементів технологічного ланцюга.

Така мережа зв'язків характерна для металургійної, текстильної, хімічної, лісової й іншої галузей промисловості.

2. Мережа зв ' язків з розгалуженням виходів з першого виробництва ланцюга, що надходять у ряд паралельно діючих виробництв, що роблять з аналогічних напівпродуктів різні кінцеві продукти ( рис. 5.6, б ).

Центральним елементом такої виробничої системи є виробництво, що переробляє вихідну сировину (вихідний напівпродукт).

 

Така структура має місце, зокрема, у нафтохімічній, деревообробній, взуттєвій і швейній промисловості.

 

3. Мережа зв ' язків з різними входами вихідної сировини ( статі

 

продукту ) у ряд виробництв, одно - двухкаскадним розгалуженням входів у

 

наступні виробництва, одне - дворівневим напівпродуктом і кінцевим

 

продуктом ( рис. 5.6, в ).

 

У середній ланці такої виробничої системи виготовляються напівпродукти для кінцевої ланки, що самі по собі можуть бути кінцевими продуктами. Центральними в таких структурах є підприємства з розгалуженням входів. Така структура характерна для машинобудівних галузей промисловості (авіаційної, автомобільної, суднобудівної і т.п.).

 

 

Рис. 5.6. Типові структури, технологічного ланцюга

^Г – головне підприємство ланцюга

З зазначених типів мереж зв'язки можуть проектуватися різні технологічні ланцюги.

 

Структура мережі зв ' язків технологічного ланцюга виробництва кінцевого продукту є об ' єктивною основою для формування раціональної структури промислової компанії. Очевидно, що головне виробництво цього ланцюга повинне належати материнському ( основному ) акціонерному товариству; тоді інші виробництва даного ланцюга будуть належати

дочірнім суспільствам. Якщо ж те саме виробництво входить до складу різних технологічних ланцюгів, то швидше за усе воно може бути лише залежним у відношенні даного материнського суспільства.

 

Ступінь залежності підприємства від материнського суспільства компанії значною мірою визначається типом технологічного ланцюга. У структурі з розгалуженням входів у кінцеве виробництво (рис. 5.6, в ) материнське підприємство зацікавлене мати більшу участь у підприємствах, безпосередньо взаємодіючих з ним на вході. Вони і будуть дочірніми стосовно материнського суспільства компанії.

 

У свою чергу, ці підприємства зацікавлені в участі в підприємствах, також безпосередньо взаємодіючих з ними на вході, і будуть грати стосовно них роль основного суспільства.

 

Головними підприємствами технологічного ланцюга об'єктивно є виробництва, що грають роль центрального елемента ланцюга (виробництва Г на рис. 5.6).

 

У комбінованих ланцюгах однозначно виділити головне виробництво значне трудніше, тому що з'являються центральні елементи в декількох ділянках ланцюга.

 

Структура технологічного ланцюга виробництва кінцевого продукту визначальним образом позначиться на організації виробничої кооперації між підприємствами. Технологічний ланцюг виробництва і життєвий цикл продукції в сукупності визначають наукову, промислову і торговельну

 

( точніше, маркетингову ) структуру компанії, а також організацію управлінняна рівні вищого керівництва компанії, що здійснює переважно стратегічне управління.