Інформаційне забезпечення управління виробничим процесом

 

Управління виробничим процесом на підприємстві потребує надзвичайно великого масиву інформації, яка характеризує як зовнішнє, так і внутрішнє середовище підприємства. Лише за умови належно організованого інформаційного забезпечення, коли до керівних органів та виробничих підрозділів підприємства надходить оперативна, повна та достовірна інформація про усі параметри виробничого процесу, про умови постачання матеріальних ресурсів та збуту готової продукції, можлива організація ефективного та неперервного процесу виробництва та постачання продукції. Несвоєчасне надходження інформації, нераціональне її структурування, недосконала організація руху інформаційних потоків на підприємстві призводять до помилок при розробленні виробничої програми підприємства та у ході її оперативного коригування, зумовлюють неефективну організацію поставок сировини та готової продукції, а також зберігання їхніх запасів.

 

Загалом усю інформацію, необхідну для прийняття рішень щодо

 

управління виробничим процесом, можна поділити на три великі блоки:

 

- блок прогнозної інформації, який, зокрема, містить прогнозні дані про попит на продукцію підприємства, ціни на неї та на виробничі ресурси тощо;

 

- блок планової інформації, який, зокрема, містить показники виробничої програми підприємства, планові обсяги постачання матеріалів, графіки відвантаження готової продукції тощо;

 

- блок оперативної інформації, який містить поточні значення усіх основних показників, які впливають на прийняття управлінських рішень щодо

організації виробничого процесу (поточний попит на продукцію, поточні значення цін на виробничі ресурси та готову продукцію тощо).

 

Одним з важливих питань, які постають при розробленні системи інформаційного забезпечення управління виробничим процесом на підприємстві, є питання про те, на якій переважно інформації повинно ґрунтуватися це забезпечення – плановій чи оперативній. Ця проблема також постає і в логістиці при обґрунтуванні вибору найкращої логістичної операційної системи. Як відомо, існують два основні типи таких систем, а саме:

 

– операційні системи, “ що тягнуть”, сутність яких полягає у тому, що на кожну дільницю виробництва постачається тільки та кількість матеріалів, деталей та вузлів, яка потрібна для своєчасного випуску готової продукції;

 

– операційні системи “ що штовхають”, сутність яких полягає у тому, що відповідно до плану необхідні матеріали (напівфабрикати, готова продукція) “ виштовхуються” працівниками, що перебувають на попередніх етапах виробничого процесу, й надходять на наступні – у планові строки та у запланованих обсягах – незалежно від того, чи потрібні вони там фактично в такій кількості на певний час.

 

Треба зазначити, що у двох описаних вище типах логістичних систем рух інформації відбувається по-різному: у логістичних системах першого типу переважають горизонтальні інформаційні потоки (які рухаються протилежно до матеріальних), а у логістичних системах другого типу переважають вертикальні інформаційні потоки, які являють собою передавання планових завдань від керуючої підсистеми (апарату управління підприємством) до виробничих підрозділів підприємства.

 

Існують два основні варіанти організації інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень щодо організації виробничого процесу на підприємстві: ті, що ґрунтуються переважно на оперативній інформації, та ті, що ґрунтуються переважно на плановій інформації. Кожен з цих двох варіантів має певні переваги та недоліки.

 

Процедура вибору найкращого способу інформаційного забезпечення

виробничого процесу повинна бути передбачати такі етапи:

 

1) розроблення прогнозу попиту на продукцію підприємства на певний проміжок часу (наприклад, на рік);

 

2) відокремлення з прогнозних значень попиту тієї їхньої складової, що характеризується високим рівнем імовірності (тобто з високим рівнем імовірності можна передбачити, що попит буде не меншим, ніж значення цієї складової);

 

3) оцінка математичного сподівання додаткової величини попиту порівняно із гарантованою його величиною за цей певний проміжок часу;

 

4) визначення математичного сподівання додаткової величини прибутку, який отримує підприємство, якщо воно задовольнить додаткову величину попиту споживачів;

 

5) оцінка математичного сподівання середньої за певний проміжок часу величини додаткових запасів матеріалів та інших виробничих ресурсів підприємства, а також запасів готової продукції, необхідних для оперативного задоволення додаткового розміру попиту на продукцію підприємства;

 

6) визначення середньої сподіваної величини витрат на зберігання запасів виробничих ресурсів та готової продукції, необхідних для задоволення додаткового попиту на продукцію підприємства.

 

7) порівняння математичного сподівання додаткової величини прибутку внаслідок задоволення додаткової величини попиту на продукцію із середньою сподіваною величиною витрат на зберігання товарно-матеріальних запасів для задоволення такого додаткового попиту. Внаслідок такого порівняння можливі дві основні ситуації:

 

- математичне сподівання додаткової величини прибутку перевищить сподівану величину витрат на зберігання запасів – тоді підприємству доцільно утримувати ці додаткові запаси та орієнтуватися на оперативну інформацію про поточне значення попиту на продукцію (тобто у такому разі підприємство частину продукції виготовляє, із урахуванням середньострокових планових завдань, а частину – на

 

підставі фактичної величини попиту на продукцію); - математичне сподівання додаткової величини прибутку є

 

меншим за сподівану величину витрат на зберігання запасів – тоді підприємству необхідно орієнтуватися лише на планові завдання (планову інформацію), з урахуванням тієї складової прогнозної оцінки, яка з високим рівнем імовірності забезпечує вірогідність такої оцінки.

 

В загальному випадку система інформаційного забезпечення управління виробничими процесами на підприємстві складається з трьох основних блоків (рис. 5.1): блока прогнозної інформації, блока планової інформації та блока оперативної інформації.

 

Рис. 5.1. Система інформаційного забезпечення управління виробничим процесом на підприємстві

 

 

Між наведеними на рис. 5.1 складовими системи інформаційного забезпечення управління виробничим процесом існують певні взаємозв’язки. Схема цих взаємозв’язків подана на рис. 5.2.

 

Удосконалення інформаційного забезпечення управління виробничим процесом на підприємстві вимагає раціоналізації співвідношення між окремими складовими системи такого забезпечення.

 

Загалом впровадження на підприємстві дієвої інформаційної системи повинно зумовити узгодженість діяльності усіх його підрозділів та окремих

 

працівників (як у виробничих ланках, так і в апараті управління) на підставі синхронізації усіх виробничих та управлінських процесів, що проходять на підприємстві.

 

Дані про тенденції розвитку								Блок планової
параметрів виробництва та				Розроблені				інформації
споживання продукції				прогнози беруться
					за основу
					планових завдань
Блок прогнозної інформації				Коригування планів
Складання нових прогнозів
					Блок оперативної
					інформації

 

Дані про поточні значення параметрів виробництва та споживання продукції

 

Рис. 5.2. Схема взаємозв’язків між складовими системи інформаційного забезпечення управління виробничим процесом

 

 

Якщо логістичні інформаційні системи передбачають синхронізацію процесів постачання, виробництва та збуту продукції та орієнтуються переважно на прийняття оперативних управлінських рішень, то загальна інформаційна система підприємства повинна забезпечити, окрім узгодженості у часі і просторі описаних вище логістичних операцій, також і синхронізацію таких процесів, як:

 

- забезпечення потреб виробничого процесу в усіх видах ресурсах (зокрема у трудових, технічних, фінансових та інформаційних);

 

- забезпечення оновлення техніко-технологічної бази підприємства (зокрема, впровадження нової техніки та технології, нових видів продукції тощо);

- організація фінансування інвестиційної діяльності підприємства

 

(зокрема, вибір напрямів інвестування коштів та відбір конкретних

 

 

інвестиційних проектів, а також забезпечення необхідного фінансування цих проектів за рахунок різних джерел коштів);

 

- організація фінансування поточної виробничо-господарської діяльності підприємства (зокрема, організація розрахунків зі споживачами та постачальниками).

 

Отже, окрім логістичної інформаційної системи, на підприємстві повинна функціонувати також дієва інформаційна система прийняття фінансово-інвестиційних управлінських рішень. Цю інформаційну систему можна розглядати як інтеграцію трьох інформаційних підсистем, а саме:

- підсистеми формування фінансових ресурсів;

 

- підсистеми витрачання фінансових ресурсів;

 

- підсистеми підтримання та розвитку техніко-технологічної бази підприємства.

 

Ці інформаційні підсистеми відповідають трьом основним групам фінансово-інвестиційних управлінських рішень на підприємстві.

 

Як всередині кожної з цих підсистем, так і у ході взаємозв`язків між ними повинна існувати доволі складна схема прямих та зворотних інформаційних потоків. Схему інформаційних потоків між складовими інформаційної системи прийняття фінансово-інвестиційних рішень подано на рис. 3. Згідно з цією схемою центральне місце в інформаційній системі прийняття фінансово-інвестиційних рішень на підприємстві займає підсистема витрачання фінансових ресурсів, оскільки саме вона є відповідальною за кінцеве ухвалення (або відхилення) управлінського рішення у сфері фінансово-інвестиційної діяльності.

 

Загалом кожна з перелічених складових інформаційної підсистеми прийняття окремого фінансово-інвестиційного рішення на підприємстві, як і разі будь-яких інформаційних підсистем прийняття окремих управлінських рішень, повинна складатися з чотирьох основних блоків, а саме: блока вхідної інформації; блока оперативної інформації; блока прийняття управлінського рішення та блока реалізації управлінського рішення.

 

 

Рис. 5.3. Схема інформаційних потоків між складовими інформаційної системи прийняття фінансово-інвестиційних рішень на підприємстві,

 

де – прямі інформаційні потоки; – зворотні інформаційні потоки

 

Як випливає з даних, наведених на рис. 5.3, прийняття управлінських рішень у сфері фінансово-інвестиційної діяльності підприємства потребує побудови складної інформаційної системи забезпечення цього процесу, яка повинна ґрунтуватися на чіткому і достатньо сталому русі інформаційних потоків між підрозділами та посадовими особами підприємства.

 

Якщо ж розглядати загальну інформаційну систему управління підприємством, то її створення повинно відбуватися через інтеграцію двох вищеописаних інформаційних систем: логістичної інформаційної системи та інформаційної системи прийняття управлінських фінансово-інвестиційних рішень. Така інтеграція може бути здійснена за допомогою виконання таких основних завдань:

 

- поділу блока прийняття управлінського рішення на дві складові – блок аналізування та оцінювання вхідної інформації та блок розроблення оперативних та стратегічних планів і програм діяльності підприємства;

 

- поділу блока реалізації управлінських рішень на дві складові – блок реалізації оперативних управлінських рішень та блок реалізації стратегічних управлінських рішень;

 

- встановлення необхідних взаємозв’язків між переліченими блоками,

 

 

які відображаються, передусім, у вигляді відповідних інформаційних потоків. За таких умов укрупнена схема загальної інформаційної системи

 

підприємства буде мати вигляд, який наведено на рис. 5.4.

 

1.1. Блок збирання			2.1. Блок			3.1. Блок реалізації
внутрішньої			розроблення планів			стратегічних
інформації			та програм			управлінських рішень
1. Блок збирання			2. Блок прийняття			3. Блок реалізації
		управлінських
інформації					управлінських рішень
		рішень
1.2. Блок збирання			2.2. Блок			3.2. Блок реалізації
		аналізування та
зовнішньої					оперативних
		оцінювання
інформації					управлінських рішень
		інформації

Рис. 5.4. Укрупнена схема загальної інформаційної системи підприємства

 

Як випливає з вищевикладеного, зображені на рис. 5.4. блок аналізування та оцінювання інформації та блок реалізації оперативних управлінських рішень належать переважно до логістичної інформаційної системи, а блок розроблення планів та програм та блок реалізації стратегічних управлінських рішень більшою мірою належать до інформаційної системи прийняття фінансово-інвестиційних управлінських рішень. Для того, щоб узгодити механізми функціонування цих двох інформаційних систем, потрібно так налагодити дію загальної інформаційної системи підприємства, щоб частина управлінських рішень (передусім, оперативних) приймалася в автоматичному режимі, тобто вони безпосередньо розроблялися блоками аналізування інформації та складання планів і вже після цього подавалися на затвердження керівникам відповідних підрозділів та відповідного рівня з метою забезпечення подальшої їхньої реалізації. З цією метою необхідно виділити клас типових виробничих ситуацій, після виникнення яких заздалегідь відома реакція управлінської підсистеми підприємства. Це дало б змогу скоротити час на ухвалення

відповідних управлінських рішень і, відповідно, дало б змогу підприємству оперативніше і гнучкіше реагувати на зміни у динамічному ринковому середовищі.