Навчально - методичний посібник

Є.Ю. Ткаченко

 

Економічний аналіз

 

Навчально - методичний посібник

для студентів ЗДІА

спеціальності 6.030508 “Фінанси“

 

Запоріжжя

Міністерство освіти і науки України

Запорізька державна інженерна академія

 

 

Економічний аналіз

 

 

Навчально-методичний посібник

для студентів ЗДІА

спеціальності 6.030508 “Фінанси“

 

 

Рекомендовано до видання

на засіданні кафедри „Фінанси”

протокол №від р.

Економічний аналіз.. Навчально-методичний посібник для студентів ЗДІА спеціальності 6.030508 “Фінанси“/ Укл.: Є.Ю. Ткаченко – Запоріжжя, ЗДІА, 2011. –с.

 

Навчально-методичний посібник містить базові теми, задачі, тестові завдання, список рекомендованої літератури для вивчення курсу.

 

 

Укладачі: Є.Ю. Ткаченко, доцент

 

 

Відповідальний за випуск: зав. кафедрою фінансів

д.е.н., професор С. Я. Салига

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП........................................................................................................ 4

 

ТЕМА 1 ПРЕДМЕТ І ВИДИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ.............. 6

 

ТЕМА 2 МЕТОД І МЕТОДИКА ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ...... 19

 

ТЕМА 3 ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ... 39

 

ТЕМА 4 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЕТАПИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ 52

 

ТЕМА 5 АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ І ПОСЛУГ 57

 

ТЕМА 6 АНАЛІЗ ПОПИТУ, СТАНУ РИНКУ ТА ОБСЯГУ

РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ (ПОСЛУГ) ПІДПРИЄМСТВА................. 70

 

ТЕМА 7. Аналіз виробничих ресурсів та організаційно-технічного рівня підприємства....................................................................... 76

 

ТЕМА 8. АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ...... 98

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ З ДИСЦИПЛІНИ.... 123

ВСТУП

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує підвищення ефективності господарювання. Але за роки незалежності показники ефективності в країні значно погіршали: зменшилися обсяги виробництва, знизилася його рентабельність, різко скоротилися інвестиції. Усе це є наслідком занедбання економічної роботи на підприємствах усіх форм власності. У роки економічної кризи підприємства намагалися досягти збільшення прибутків не за допомогою ретельного економічного розрахунку, зниження собівартості продукції, а постійним підвищенням цін на свою продукцію.

Господарська діяльність підприємств різних галузей матеріального виробництва є основою суспільного відтворення валового внутрішнього продукту. Відомо, що кожне підприємство є складною системою взаємозв’язаних підрозділів і ланок, які виконують різні функції в процесі виробництва продукції. Економічний бік діяльності підприємства відображує система показників, які дають економічну оцінку процесам та результатам цієї діяльності.

Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя, потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління нею. Одним із способів вивчення діяльності є аналіз. Термін «аналіз» іншомовного походження (від гр. analysis) і означає «розділяти», «розчленовувати». Щодо економічного аналізу — це означає вичленовування окремих показників господарської діяльності із загальних складових для наступного їх вивчення.

Аналіз економічних показників доповнюється в міру необхідності протилежним заходом — синтезом (гр. synthesis), який, з’єднуючи окремі показники в одне ціле, уможливлює вивчення зв’язків і залежностей між ними. Отже, аналіз і синтез у комплексі забезпечують наукове вивчення явищ і процесів у їхньому зв’язку та взаємодії.

Слід підкреслити, що економічний аналіз провадиться на всіх рівнях управління економікою: на рівні держави, галузей та регіонів (макроекономіка), на рівні підприємств і організацій (мікроекономіка). На макрорівні здійснюється економічний аналіз макропоказників, на мікрорівні — конкретний економічний аналіз, який іще називають аналізом господарської діяльності підприємства.

Оволодіння принципами, засобами, методами та навичками економічного аналізу необхідне в практичній діяльності кожному економісту: плановику, фінансисту, бухгалтеру, маркетологу, аудитору, ревізору.

Предметом вивчення «Економічного аналізу» є методологія та організація аналізу виробничо-фінансової діяльності суб’єктів господарювання.

Мета курсу «Економічний аналіз» є надання студентам системних знань щодо наукових основ економічного аналізу, його методу та методології, організації інформаційного забезпечення, використання економко-логічних та економко-математичних методів і моделей для вивчення економки підприємств, а також методичних основ аналізу найважливіших показників виробничо-фінансової діяльності підприємства.

Основними задачами, що мають бути вирішені у процесі викладання дисципліни, є:

– оволодіння теоретичними (базовими) знаннями з питань сутності, функції та видів економічного аналізу;

– опанування методології економічного аналізу;

– формування практичних навичок щодо організації процесу економічного аналізу;

– діагностики фінансово-господарського стану підприємництва та підтримки прийняття управлінських рішень.

 

Види економічного аналізу.

Тривалий час розвиток аналізу відбувався шляхом розширення кількості показників і процесів на підприємстві, що вивчаються. При цьому основна увага приділялася вдосконаленню та уніфікації методики їх вивчення. Головним джерелом інформації аналізу була всезростаюча звітність підприємств. У зв’язку з цим аналіз міг бути тільки наступним, тобто після закінчення року, кварталу, місяця і складання відповідного звіту. Однак досить швидко єдина методика аналізу звітності підприємства стала диференціюватися, пристосовуватися до галузевих особливостей господарств. Так з’явилися методики аналізу діяльності промислових підприємств, а також підприємств торгівлі, сільськогосподарських, будівельних та інших організацій. Створювалися також численні методики аналізу діяльності більш дрібних галузей промисловості та інших галузей народного господарства.

У 50-ті роки виникають нові підходи, коли різноманітні варіанти наступного аналізу стали доповнюватися принципово новим поточним, або оперативним, аналізом, а згодом створюються методики попереднього або перспективного аналізу.

В останні кілька десятиліть розвиток економічного аналізу в основному пов’язувався з тематичним або вузькофункціональним напрямом аналізу окремих об’єктів. У зв’язку з цим нині існують методики порівняльного, функціонально-вартісного та системного аналізу. Внаслідок значної різноманітності видів і напрямів економічного аналізу виникає потреба в класифікації їх. Однією із загальновизнаних ознак групування є поділ окремих видів аналізу залежно від часу проведення. Виходячи з цього виділяють такі види аналізу: наступний (ретроспективний), оперативний та попередній.

На теперішній час найбільш розвинутим і важливим є наступний аналіз. З тими або іншими застереженнями до нього можна включити такі шість видів.

Фінансово-економічний аналіз здійснюється після закінчення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства. Головний акцент у цьому аналізі робиться на вивченні й оцінюванні ключових результативних і фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку та рентабельності, а також продажу продукції. Багато уваги приділяють вивченню основних показників фінансового стану, руху грошових коштів і капіталу. Інші виробничі показники та витрати вивчають вибірково і в такому обсязі, щоб пояснити відхилення в прибутку та у зміні фінансового стану підприємства. Такий аналіз звичайно проводять сторонні установи, які мають тісні зв’язки з даним підприємством: фінансові та банківські установи, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

Техніко-економічний аналіз, на відміну від фінансово-економічного, є більш змістовним і різнобічним. Його також називають внутрішньогосподарським. Крім економічних показників у ньому значна увага приділяється вивченню даних про використання техніки і технологій, інших матеріальних ресурсів підприємства. Для цього аналізу використовують дані первинного бухгалтерського обліку та інші джерела інформації. Техніко-економічний аналіз звичайно має значну галузеву специфіку, тоді як методика фінансово-економічного аналізу однакова для всіх підприємств.

Статистико-економічний аналіз перебуває на стику статистики та економічного аналізу. Він вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і народного господарства країни в цілому. Основним інформаційним джерелом може бути статистична звітність відповідних господарських одиниць, статистичні збірники й обстеження. У методиці цього аналізу провідну роль відіграють статистичні методи дослідження та обробки інформації.

Порівняльний, або міжгосподарський, аналіз, як і статистико-економічний, використовує для своїх потреб більший обсяг інформації, ніж перші два аналізи. Але він обмежується даними кількох споріднених підприємств. Завдяки додатковим зіставленням даних і орієнтації на показники кращих підприємств у галузі він дає змогу одержати більш обґрунтовану оцінку роботи підприємства, яке аналізується. При цьому простіше і надійніше можна вишукати і резерви. У зв’язку з цим порівняльний аналіз іноді характеризують як найкращий засіб пошуку та обґрунтування внутрішньогосподарських резервів виробництва.

Функціонально-вартісний аналіз — відносно новий вид аналізу, і тому його методика ще не є досконалою. Предмет його вивчення в більшості випадків пов’язаний не з роботою підприємства, а з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Такий підхід, крім традиційної виробничої інформації, потребує докладних даних щодо експлуатаційних характеристик виробів. Упровадження цього виду аналізу є доцільним у тому разі, якщо він вивчає ефективність відносно дорогої техніки з досить великими обсягами її виробництва. Цей аналіз концентрує увагу на показниках використання продукції, ефективності її застосування у користувачів. Головні резерви такий аналіз вбачає в удосконаленні конструкції виробу, оптимізації його окремих функцій, виявленні його слабких або навіть зайвих функціональних можливостей. Зменшення зайвих функцій виробу, спрощення конструкції та інші технічні заходи дають змогу налагодити виробництво високоефективної техніки і при цьому скоротити витрати на нього. На жаль, дослідження за допомогою цього виду аналізу нині стикаються з труднощами, пов’язаними з відсутністю налагодженої системи збирання необхідної інформації від користувачів продукції.

Системний аналіз — останній вид наступного аналізу. Вперше системний підхід використали військові фахівці, опрацьовуючи десантну операцію в Нормандії під час другої світової війни.

Системний аналіз застосовують для досліджування складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьому вивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов тощо. Для забезпечення всебічного розгляду проблем аналіз здійснює бригада фахівців з різних галузей знань, що забезпечує зважене комплексне їх розв’язання. Об’єктами такого аналізу в Україні були проект побудови нафтового терміналу в Одесі, вирішення проблем енергопостачання і стану вугільної промисловості, комплекс питань, пов’язаних з транспортуванням каспійської нафти через Україну в Західну Європу. Загалом цей вид аналізу має широкі перспективи свого подальшого розвитку.

Оперативний (поточний) аналіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності, або відразу по закінченні окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних.

Намагання поєднати проведення аналізу процесу виробництва з відносно невеликими виробничими етапами (доба, тиждень, декада) зумовлюється потребою в активізації економічної роботи, включенні аналізу в систему оперативного управління підприємством. Отже, завданням оперативного аналізу є не тільки виявлення негативних явищ, а й сприяння їх своєчасному виправленню протягом певного періоду, що дає змогу реально поліпшити кінцеві результати роботи підприємства.

Інформацію для оперативного аналізу отримують в основному по каналах автоматизованих систем управління і обробляють із застосуванням стандартних програм на персональних комп’ютерах. Незважаючи на великі технічні можливості комп’ютерних систем, в оперативному аналізі свідомо звужують коло питань, проблем і показників роботи, а отже, і зменшують обсяг інформації, яку збирають. Проте таке обмеження безпосередніх об’єктів аналізу не повинно погіршувати якість висновків і рекомендацій, зменшувати їх цінність для управління.

Розвиток оперативного аналізу з самого початку зумовлювався вимогами поточного управління. Тому він щільно примикає до науки й практики управління.

Прогнозний аналіз (перспективний, стратегічний) почав застосовуватися як техніко-економічне обґрунтування майбутніх підприємств, зразків нової техніки і новітніх технологій. Цей аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їх ефективність.

Результати прогнозного аналізу можуть бути подані як планові калькуляції для нових видів продукції, як сума економічного ефекту від освоєння нової техніки, впровадження новітніх технологій, механізації та автоматизації виробництва, як комплекс рекомендацій для розробки різних програм або формування політики. Цей аналіз здійснюють працівники проектних і наукових закладів, а також установи державного управління.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 1

Самостійна робота

Вивчення теоретичного матеріалу теми 1.

Контрольні питання та завдання:

1. Яке місце займає аналіз у пізнанні економічних явищ та суспільних процесів?

2. Яка різниця у змісті економічного аналізу на макро- та мікрорівнях?

3. У чому полягає сутність системного підходу до управління?

4. Назвіть п’ять найважливіших принципів визначення системи.

5. Місце економічного аналізу в системі управління підприємством.

6. Які завдання стоять перед економічним аналізом на підприємствах?

7. Назвіть головну особливість управлінських рішень.

8. Сформулюйте зміст поняття «управлінське рішення».

9. Дайте перелік основних вимог до управлінського рішення.

10. Назвіть основні складові блок-схеми процесу прийняття управлінських рішень. У чому полягає їх ітеративний характер?

11. Дайте визначення терміна «системний аналіз» і назвіть його чотири основні стадії.

12. Які фактори впливають на процес прийняття управлінських рішень?

13. Яке призначення й сутність управління за відхиленнями?

14. Назвіть три основні передумови здійснення управління за відхиленнями.

15. Яке значення має встановлення допусків відхилень в економічних явищах?

16. Охарактеризуйте найважливіші складові управлінського обліку.

17. Місце економічного аналізу в управлінському обліку.

18. Охарактеризуйте особливості аналізу взаємозв’язку показників «витрати → обсяг → прибуток».

19. У чому полягає аналіз ситуацій для управлінських рішень з окремих проблем?

20.Поясніть суть економічного аналізу інвестиційних рішень.

 

Література за темою: [1-19], [20-28].

Метод порівняння.

Порівняння - це метод, що застосовується при зіставленні показників, (порівняння фактичної величини з плановою, з нормою, з показниками попередніх періодів, з досягненнями передових господарств, із середніми даними) з метою визначення оцінки ступеня виконання плану; контролю за витратами та впровадження ресурсозберігаючих технологій; для визначення тенденцій (динаміки) розвитку економічних процесів; для пошуку резервів підвищення власного виробництва; вибору найбільш оптимального варіанту управлінських рішень; визначення стану підприємства н; ринку серед інших підприємств тієї ж галузі.

Метод порівняння можна застосовувати лише в тому випадку, коли показники, що аналізуються, є порівняльними Наприклад: підприємством у поточному році реалізовано продукції на 1250 тис. грн. при плані — 1180 тис. грн. У попередньому році продукції було реалізовано на 1150 тис. грн.

З метою отримання обґрунтованих висновків під час порівнювання необхідно враховувати умови порівнянності показників, оскільки порівнювати можна тільки якісно однорідні величини. Досягнення порівнянності показників можливе за таких умов:

– нейтралізація впливу кількісного фактора;

– нейтралізація впливу цінового фактора;

– урахування впливу структурних зрушень на обсяг виробленої та реалізованої продукції;

– забезпечення однакової тривалості періодів, що порівнюються;

– забезпечення тотожності методики розрахунку порівнюваних показників;

– урахування соціально-економічних умов розвитку досліджуваних об’єктів.

Метод групування.

Групування — це метод, який полягає в тому, що окремі показники поділяються на однорідні групи за однаковими ознаками, що полегшує установити закономірності розвитку економічних процесів, які відбуваються на підприємствах. Цей метод використовується для розрахунку наявності напряму і формування зв'язку між різними показниками; для вивчення взаємозв'язку між явищами, які згруповані за будь-якою ознакою. Використання методу групування розглянемо на прикладі таблиці 2.1.

 

Таблиця 2.1 – Аналіз виконання плану за нормами виробки методом групування

 

 

ЦЕХ	Усього	Виконання плану за нормами виробки,	в%
до 100%	100-110	111-120	121-130	131-140
			—			—
		—	—	—.

Можна виділити такі різновиди задач, які розв’язуються способом групувань:

– визначення соціально-економічних типів явищ;

– вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбуваються в них;

– визначення зв’язків та залежностей між явищами.

 

Метод балансовий.

Балансовий метод — це метод, який використовується для зіставлення двох величин, що при правильній організації роботи повинні дорівнювати один одному. Балансовий метод полягає у взаємному балансуванні результатів. При застосуванні Даного методу спостерігається жорсткий взаємозв'язок між окремими елементами даної сукупності.

Цим методом можна розрахувати розмір останнього фактора, якщо вже відомі вплив усіх інших факторів (крім нього) і загальна сума результативного показника.

Наведемо приклад застосування балансового способу для складання товарного балансу, формула якого має вигляд:

 

,

 

де Nпоч — залишок продукції на початок періоду;

Nнад — надходження готової продукції з виробництва;

Nреаліз — обсяг реалізованої продукції;

Nкін — залишок продукції на кінець періоду.

Виходячи з формули товарного балансу обсяг реалізованої продукції (Nреаліз) визначатиметься за формулою:

 

.

Метод графічний.

Графічний метод застосовується для наочності, але не для глибокого аналізу. Можна виконати у вигляді діаграми, схеми, графічних зображень, гістограм тощо. Вони допомагають дізнатися про закономірності, які виражають числову інформацію. На графіку більш виразно проявляються тенденції і зв'язки показників, що вивчаються. Графічне зображення має велике ілюстративне значення, оскільки відображає внутрішню будову об'єкта, який вивчається, послідовність технологічних операцій, взаємозв'язок між результативними і факторними показниками.

Графіки, які використовуються в економічному аналізі, можна розділити на дві групи:

– ілюстративні;

– розрахункові (аналітичні).

Ілюстративні графіки використовуються для порівнювання результатів економічного аналізу, які одержують за допомогою інших аналітичних прийомів, а також для ілюстрації найважливіших результатів аналізу в процесі прийняття рішень управлінським персоналом, для унаочнення доповідей і повідомлень на нарадах, засіданнях, зборах.

Графіки — це масштабне зображення певних показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно-художніх фігур. Завдяки добре зробленим графікам досліджуваний матеріал стає більш дохідливим і зрозумілим.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2

Самостійна робота

Вивчення теоретичного матеріалу теми 2.

Контрольні питання та завдання:

1. Що розуміють під методом економічного аналізу? Які його основні риси та характерні особливості?

2. У чому полягає суть системного підходу і як він виявляється в економічному аналізі?

3. У чому полягає суть якісних (абстрактно-логічних) та кількісних прийомів економічного аналізу?

4. Які основні абстрактно-логічні прийоми застосовуються в економічному аналізі?

5. Суть прийому «порівняння». Яких умов порівнянності показників необхідно дотримуватись, користуючись прийомом «порівняння»?

6. Суть, значення та сфера використання евристичних прийомів дослідження.

7. У чому полягає сутність прийомів «мозкового штурму» та «експертних оцінок»?

8. Що таке середні та відносні величини, їх види та особливості використання в економічному аналізі?

9. Що таке ряди динаміки? Які показники використовуються для аналізу рядів динаміки? Методика їх розрахунку.

10. Значення та роль графічного способу дослідження в економічному аналізі. Які види діаграм та графіків найчастіше використовуються в економічному аналізі?

11. Які види групувань використовуються в економічному аналізі? Яка методика побудови аналітичного групування?

12. У чому полягає суть балансового способу та сфера його застосування в економічному аналізі?

13. Що таке «елімінування»? Які прийоми відносять до прийомів елімінування?

14. У чому полягає суть та значення способу ланцюгових підстановок? Алгоритми розрахунку цим способом впливу факторів у різних типах моделей.

15. У чому полягає суть та значення способу абсолютних різниць? Яка техніка використання даного способу?

16. У чому полягає суть і значення способу відносних різниць? Яка техніка використання даного способу?

17. У чому полягає суть індексного способу? Яка техніка використання даного способу?

18. Суть інтегрального способу. Для аналізу яких факторних моделей його використовують? Техніка використання цього способу.

19. Суть способу пропорційного ділення. Для аналізу яких факторних моделей ним користуються? Техніка його використання.

20. Суть способу частковόї участі. Для аналізу яких факторних моделей його використовують? Техніка його використання.

Література за темою: [1-19], [20-28].

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 3

Самостійна робота

Вивчення теоретичного матеріалу теми 3.

Контрольні питання та завдання:

1. Сутність інформації та її роль в аналітичному дослідженні.

2. Які основні вимоги ставляться до аналітичної інформації?

3. Джерела аналітичної інформації та особливості їх формування й використання за умов автоматизованої обробки даних.

4. У чому полягає різниця між внутрішніми й зовнішніми джерелами аналітичної інформації?

5. Що таке інформаційне забезпечення?

6. Що таке позамашинна інформаційна база?

7. Що таке машинна інформаційна база?

8. АБД та їх використання в економічному аналізі.

9. Поняття розподіленої бази даних та особливості роботи з нею.

10. Що таке АРМ і як його використовують в аналітичних роботах?

11. Корпоративні інформаційні системи та їх значення для формування інформаційної бази економічного аналізу.

Література за темою: [1-19], [20-28].

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4

Самостійна робота

Вивчення теоретичного матеріалу теми 4.

 

Контрольні питання та завдання:

1. Поясніть вплив економічного аналізу на прийняття управлінських рішень.

2. Поясніть особливості організації аналітичної роботи на макро- і на мікрорівні.

3. Обґрунтуйте оптимальний вибір форми організації економічного аналізу та його етапів залежно від суб’єктів господарювання.

4. Покажіть взаємозв’язок між видами економічного аналізу та його організацією.

5. Дайте всебічну характеристику джерел інформації економічного аналізу.

6. Назвіть способи перевірки вірогідності джерел інформації економічного аналізу.

7. Поясніть зміст підготовленого проекту управлінських рішень за наслідками проведеного економічного аналізу.

8. Поясніть суть організації та методичного керівництва аналітичною роботою на підприємстві.

9. На чому ґрунтується вимога безперервності аналітичної роботи?

10. Поясніть роль та функції окремих служб в організації та проведенні аналізу.

11. Що таке безтекстове оформлення результатів аналізу?

Література за темою: [1-19], [20-28].

 

 

Аналіз якості продукції.

За сучасних умов господарювання великого значення набуває поліпшення якості вироблюваної продукції. Це треба усвідомлювати, але не на словах, як це здебільшого було раніше, а повсякденно й копітко займатися цим питанням. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів у роботі, зокрема нехтують якістю продукції, нині зазнають відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками. Переконливим прикладом є стан взуттєвої промисловості і всієї легкої промисловості України.

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників, серед яких слід виділити загальні й часткові, прямої й побічної дії. Найбільш узагальнений характер мають питома вага у загальному обсязі випуску продукції зі «знаком якості», або атестованої державою як продукція вищої якості (зараз це не практикується), і питома вага продукції, яка одержала товарні знаки.

Своєрідним знаком якості є фірмовий знак всесвітньо відомих корпорацій, які вибороли славу виробників якісної продукції. Нарешті, достатньо надійним показником якості може бути відповідність міжнародним стандартам. Крім того, використовують такі загальні об’єктивні показники якості:

– сортність (легка, харчова, хімічна промисловість, інші галузі);

– марочність (харчова промисловість, промисловість будівельних матеріалів);

– вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги);

– строк служби (ресурс) і надійність;

– призначення одного з часткових показників якості як єдиного провідного (міцність металів, калорійність харчів, теплотворність палива тощо).

У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:

– гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;

– наявність рекламацій, їх кількість і вартість;

– відсоток браку;

– зниження сортності продукції за межами підприємства;

– відсоток повернення продукції на виправлення дефектів;

– відповідність моді;

– наявність і рівень попиту на даний виріб тощо.

Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід віддавати перевагу об’єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції. Найбільш вдалою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції.

Сортність використовують щодо продукції, в якій допускаються певні несуттєві відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог. Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в табл. 5.3.

Таблиця 5.3 – Виконання плану виробництва продукції за сортністю

Сорт	Посортовий коефіцієнт	За планом	Фактично	Виконання плану, %
Кількість виробів, шт.	Сума, грн.	Кількість виробів, шт.	Сума, грн.
1-й	1,0					115,9
2-й	0,9					83,3
3-й	0,8					133,3
Разом	´					111,2

 

Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами:

1. Спосіб першосортних одиниць. Наведені в табл. 5.3 посортові коефіцієнти (на підставі посортових знижок) слід помножити на відповідну кількість продукції або показники питомої ваги й одержані суми скласти.

Плановий коефіцієнт сортності дорівнює:

 

.

Фактичний коефіцієнт сортності дорівнює:

 

.

Оскільки фактичний показник має величину, більшу за планову, можна зробити висновок, що фактична сортність продукції вища за планову.

2. Спосіб порівняння середньозважених цін. Якщо фактична середньозважена ціна одного виробу більша або дорівнює плановій, план за сортністю вважається виконаним. Це дуже простий спосіб, але він має істотну ваду – його не можна використовувати для розрахунку загального показника по підприємству.

Планова ціна виробу: 8640: 900 = 9,6 (грн.).

Фактична ціна виробу: 9610: 1000 = 9,61 (грн.).

Виконані розрахунки свідчать також про виконання плану за сортністю.

3. Спосіб порівняння виконання плану у вартісному та натуральному вимірі. Випередження рівня виконання плану у вартісному вимірі – 111,2% (9610: 8640 × 100) порівняно з натуральним – 111,1 – підтверджує факт виконання плану за сортністю.

З наведених вище трьох способів найбільш універсальним є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає вплив зміни асортименту продукції.

Насамкінець виконують розрахунок впливу зміни кількості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вимірі.

Розрахунок факторів:

1) зміна кількості виробленої продукції

(1000 – 900) × 9,6 = + 960 (грн.);

2) зміна якості (сортності) продукції

(9,61 – 9,6) × 1000 = + 10 (грн.)

Разом: + 970 грн.

Перевірка розрахунку: 9610 – 8640 = 970 (грн.).

Частина виробів у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву «брак продукції».

Брак може бути остаточним і виправним. Під час аналізу визначають загальну суму браку й відносну його величину (% браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів. Особливу увагу необхідно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не обліковується. Цей брак фігурує як доброякісні деталі, напівфабрикати і навіть готові вироби і є причиною порушення в майбутньому ритму роботи і несподіваних збитків.

Аналізуючи брак, обов’язково з’ясовують причини та місце його виникнення, час і винуватців.

Важливими умовами профілактики браку є:

– висока культура та організація виробництва;

– стабільний ритм роботи і постачання;

– упровадження у виробництво сучасних технологій та устаткування;

– кваліфікація персоналу, його дисциплінованість і відповідальність тощо.

Нарешті, варто пам’ятати, що між якістю продукції і величиною браку існують складні й суперечливі зв’язки. Наприклад, зростання кількості бракованої продукції не обов’язково спричиняє погіршання її якості, як це іноді вважається. Рівень браку – це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва, це також показник порушення ритму виробництва, погіршання організації та контролю за виробництвом.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 5

Самостійна робота

Вивчення теоретичного матеріалу теми 5.

Контрольні питання та завдання:

1.Значення й завдання аналізу виробництва продукції, робіт і послуг в умовах ринкових перетворень України.

2.Аналіз обсягу виробництва продукції в натуральному і вартісному виразі.

3.Аналіз динаміки обсягів виробництва продукції.

4.Основні причини падіння обсягів виробництва у перехідний період.

5.Аналіз асортименту і структури випуску продукції.

6.Основні причини асортиментно-структурних зрушень при виробництві продукції.

7.Аналіз якості продукції і основних причин зміни її рівня.

8.Аналіз сортності продукції.

9.Аналіз виробничого браку і причин його виникнення.

10.Аналіз ритмічності виробництва й випуску продукції.

11.Аналіз комплектності виробництва і продукції.

12.Аналіз комплектності незавершеного виробництва.

Література за темою: [1-19], [20-28].

 

ТЕМА 6 АНАЛІЗ ПОПИТУ, СТАНУ РИНКУ ТА ОБСЯГУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ (ПОСЛУГ) ПІДПРИЄМСТВА

 

Зміст теми розкривають такі питання:

6.1. Сутність аналізу

6.2. Аналіз обсягів виробництва, відвантаження та реалізації продукції.

 

Сутність аналізу.

Якщо обсяги реалізації продукції мають тенденцію до постійного зниження через відсутність належного попиту на неї, то слід уважно проаналізувати всі обставини та фактори, що формують цей попит. Необхідно також з’ясувати основні засади маркетингової політики підприємства: чи достатньо вона гнучка та активна, чи практикуються відмінні підходи на різних ринках тощо.

Оскільки багато підприємств залишилися практично без обігових коштів, купувати необхідні для власного виробництва ресурси вони можуть тільки за умови бартерних поставок, тобто товарообмінних операцій.

Аналізуючи обсяг реалізації, треба вивчити її динаміку за кілька років, а також по кварталах і місяцях звітного року. Необхідно дати оцінку виконанню плану з обсягу реалізації в цілому, по окремих групах видів продукції, зонах реалізації тощо.

 

Тис. грн.