Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Завдання та принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення
Провадження в справах про адміністративні правопорушення становить собою систему правовідносин, які складаються на основі процесуальної діяльності органів (посадових осіб), уповноважених розглядати індивідуальні адміністративні справи з приводу притягнення до адміністративної відповідальності осіб, у діях яких є ознаки адміністративного правопорушення. Основними завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення згідно зі ст. 245 КУпАП є: — своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування об — вирішення її в точній відповідності до закону; — забезпечення виконання винесеної постанови; — виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню ад Зазначені завдання реалізуються шляхом вчинення низки процесуальних дій органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення. Передусім це з'ясування наявності факту вчинення правопорушення, установлення особи, що вчинила правопорушення, чи винна ця особа і чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи вимагає від уповноваженого органу (поса- ГЛАВА 17 ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
дової особи) розглянути справу в строки, встановлені законом. Пропущення, наприклад, загального строку притягнення до адміністративної відповідальності, встановленого ст. 38 КУпАП, тягне за собою уникнення правопорушником від справедливого і законного адміністративного стягнення, породжує вседозволеність, закладає у свідомість правопорушника та оточуючих його осіб ілюзію про безкарність протиправних дій, сприяє вчиненню інших правопорушень. Крім цього, порушення встановленого строку накладення адміністративного стягнення тягне за собою скасування постанови у справі та закриття справи провадженням. З цих мотивів Голова Верховного Суду України своїми постановами від 11 червня 1999 р., 14 лютого 2000 р., 17 лютого 2000 р. скасував низку постанов судів загальної юрисдикції і закрив справи провадженням.
Своєчасне з'ясування обставин справи також передбачає її розгляд у строки, встановлені ст. 277 КУпАП, недотримання яких створює тяганину в розгляді справи та втрату ефекту швидкості настання адміністративної відповідальності чи застосування адміністративного стягнення. Всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи вимагає від уповноваженого органу (посадової особи) насамперед повного дослідження доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні (ст. 251), здійснити всебічну й неупереджену оцінку цих доказів (ст. 252), установити наявність обставин, що пом'якшують (ст. 34) чи обтяжують (ст. 354) відповідальність, з'ясувати чи заподіяно майнову шкоду вчиненим правопорушенням, чи є можливість передати матеріали справи на розгляд громадських організацій чи звільнити від відповідальності через малозначність правопорушення (статті 21, 22 КУпАП). Вирішення справи в точній відповідності до закону вимагає від уповноваженого органу (посадової особи) розгляду справи відповідно до власної компетенції, в установлені строки і за місцем розгляду справи; відповідно до закону, що передбачає адміністративну відповідальність; застосування стягнення в межах власних повноважень, передбачених законом. У разі порушення цих вимог постанова у справі підлягає скасуванню, а справа направляється на новий розгляд за підвідомчістю, якщо дозволяє строк, встановлений ст. 38 КУпАП, а якщо строк пропущено — справа підлягає закриттю провадженням. Забезпечення виконання постанови у справі здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову шляхом звернення її до виконання (ст. 299) та здійсненням контролю за виконанням постанови. Законодавець орієнтує державні органи, об'єднання громадян на запобігання правопорушенням. Однак значна роль у виявленні причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобіганню правопорушенням належить органам адміністративно-деліктної юрисдикції. При виявленні причин вчинення правопорушень суди можуть винести окремі ухвали, інші органи — подання, приписи на адресу підприємств, закладів, установ, у яких недостатньо застосовуються заходи щодо недопущення вчинення правопорушень. Виховання громадян у дусі поваги до права (закону) забезпечується комплексом виховної, просвітницької роботи, проведення заходів правового всеобучу, відкритим розглядом справ, доведенням визначених законом постанов до відома громадськості (ст. 286) тощо.
Важливим правилом у визначенні порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення є визначення законом обставин, що виключать провадження у справі (ст. 247), відповідно до якого провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопору 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністра 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи без ГЛАВА 17 ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності (ст. 18) 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування ад 6) скасування акта, який встановлює адміністративну від 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністра
8) наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притя 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у постанова, то орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення стягнення, припиняє її виконання. Принципи, за якими розглядаються справи про адміністративні правопорушення, являють собою складову частину загально-правових принципів, на яких базується процесуальна діяльність органів (посадових осіб) при розгляді й вирішенні індивідуальних адміністративних справ адміністративно-деліктного характеру. До них належать принципи: законності, верховенства права, захисту інтересів держави і особи, публічності, об'єктивної (матеріальної) істини, гласності й відкритості процесу тощо, які нами розглядалися у даному посібнику. Разом із тим, провадженню у справах про адміністративні правопорушення властиві специфічні принципи: 1) розгляд справ на засадах рівності громадян (ст. 248) пе
2) швидкість та економічність розгляду справ про ад 3) розгляд справ керуючись законом і правосвідомістю ГЛАВА 17 ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
ка, його майнового, сімейного стану, можливості виправлення громадським впливом, здійснення виховної роботи тощо. При розгляді справи з'ясовуються усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В цьому зв'язку, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) дійде висновку, що в порушенні є ознаки злочину, він передає матеріали прокурору, органу досудового слідства або дізнання (ст. 257 КУпАП). Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в певній послідовності, як низка пов'язаних між собою процесуальних дій, спрямованих на реалізацію норм матеріального права щодо адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення. Послідовність розгляду справ про адміністративні правопорушення в юридичній літературі1 прийнято називати стадіями, які характеризуються порівняльно самостійними частинами провадження, але органічно пов'язані між собою. На кожній стадії здійснюється низка пов'заних між собою процесуальних дій, спрямованих на розв'язання завдання провадження. Кожна стадія різниться кількістю учасників, завданням, характером процесуальних дій та оформляється відповідним процесуальним документом (протоколом, постановою, рішенням у скарзі, виконанням постанови). Як підкреслює В. К. Колпаков, провадження у справах про адміністративні правопорушення за своєю структурою схоже на кримінальний процес, проте воно значно простіше і містить менше процесуальних дій2. Таке провадження має п'ять стадій: 1) порушення справи; 2) адміністративне розслідування; 3) розгляд справи та її вирішення; 4) перегляд постанови; 5) виконання постанови. У літературі є й інші підходи щодо кількості та назви стадій провадження про адміністративні правопорушення. Наприклад В. Б. Авер'янов, Ю. П. Битяк, О. М. Бандурка, М. М. Тищен- 1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- ^
2 Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Під ко, О. В. Кузьменко вказують на чотири стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення1, а саме: 1) порушення справи про адміністративне правопорушення; 2) розгляд справи про адміністративне правопорушення й винесення у справі постанови; 3) оскарження постанови; 4) виконання постанови. В. К. Колпаков у підручнику «Адміністративне право України вказує п'ять стадій2, а у монографії «Адміністративно-деліктний правовий феномен» — шість стадій3. Втім зазначені розбіжності у визначенні кількості стадій та їх назви принципового значення не мають. Головне, що провадження в справах про адміністративні правопорушення мають послідовно і повно відображати систему відносин між органом (посадовою особою) адміністративно-деліктної юрисдикції і особою, що вчинила правопорушення в процесі реалізації норм матеріального права. Слід звернути увагу, що саме в процесі реалізації норм матеріального права, а не тільки адміністративно-правових норм, як це зазначається в деяких літературних джерелах4, оскільки нормами адміністративного примусу забезпечується державна охорона загальнообов'язкових правил поведінки, тобто будь-яких норм права. Виходячи зі змісту і структури процесуальної частини КУпАП (глави 19, 22, 23, 24, 25—33) можна дійти висновку про наявність таких стадій провадження в справах про адміністративні правопорушення: 1) відкриття справи про адміністративне правопорушення; розгляд справи про адміністративне правопорушення; 3) винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення; 4) перегляд постанови у справі про адміністративне правопорушення; 5) виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення. 1 Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. — Т. 1. Загальна частина / Ред. кол. В. Б. Авер'янов (гол.). — К.: Юридич — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 223—224; Бандурка О. М., Тищенко М. М. 2 Колпаков В. К, Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Під 3 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо 4 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно 15 8-357 ГЛАВА 17 ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
17.2. Відкриття справи про адміністративне правопорушення Відкриття справи є початковою стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення (проступки). Приводів порушення справи в КУпАП законодавець не визначає в той час, як у ст. 360 МКУ такі приводи зафіксовані. Але виходячи із теорії процесу приводами порушення справи слід вважати одержання уповноваженими особами будь-якої інформації про діяння, що мають ознаки проступку. Такою інформацією може бути: 1) безпосереднє виявлення адміністративного проступку 2) заяви громадян, повідомлення представників громадсь 3) повідомлення про вчинення правопорушення, отримані 4) повідомлення про вчинення правопорушення, отримані Як зазначає В. К. Колпаков, КУпАП також не фіксує момент, з якого часу вона має вважатися порушеною, і не визначає процесуального документа, яким порушення справи оформляється. Але КУпАП вказує на матеріальну обставину, за наявності якої справа повинна бути порушена. Цією обставиною є ознаки адміністративного проступку в діях певних осіб1. Виходячи з цього можна припустити, що саме ознаки адміністративного правопорушення є тією єдиною підставою, яка дає можливість, навіть зобов'язує відповідні органи, їх посадових осіб порушити (відкрити) провадження у справі про адміністративний проступок. Аналіз змісту поняття адміністративного правопорушення (проступку), визначений законодавцем у ст. 9 КУпАП, дає змогу виділити ознаки адміністративного проступку. До них належать: 1) виключно діяння, тобто дія, яку вчинила особа, чи бездіяльність, коли особа зобов'язана була вчинити певну дію, але 1 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 412; Колпаков В. К. Теоретичний вимір законодавчого регулювання порушення справи про адміністративний проступок // Право України. — 2005. — № 2. — С. 11. не вчинила її. Ніякі думки, бажання, інші психічні вияви не можуть бути ознакою адміністративного проступку; 2) протиправність, яка виражається в забороні нормами ма 3) винність, яка виражається власним ставленням особи до 4) адміністративна караність, яка виражається у призначен 5) об'єкт посягання, на який спрямовані діяння. Це діяння, 6) антигромадська спрямованість, яка виражається ступе Вказані ознаки адміністративного правопорушення (проступку) в своїй сукупності складають наявність події адміністративного правопорушення (проступку), юридичного явища як такого, спонукають уповноважені на те органи до вчинення відповідних процесуальних дій — складання протоколів про адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей, вилучення речей і документів, складання протоколу про адміністративне правопорушення тощо. Встановлення ознак адміністративного проступку здійснюється відповідно до повноважень, визначених адміністративно-процесуальним законом, органами, їх посадовими особами шляхом вчинення відповідних процесуальних дій з одночасною обов'язковою фіксацією у процесуальних документах. Ознаки адміністративного проступку встановлюються: ГЛАВА 17 1) особами, які мають право складати протоколи про ад 2) особами, які уповноважені накладати стягнення у ви 3) особами, які уповноважені здійснювати доставлення 4) особами, які мають право здійснювати адміністративне 5) особами, які уповноважені провадити особистий огляд і 6) особами, які мають право на вилучення речей і докумен 7) особами, які мають право щодо відсторонення від керу 8) особами, які можуть проводити митне обстеження — Отже, встановлена уповноваженою особою і зафіксована процесуальним документом подія адміністративного проступку є підставою для порушення (відкриття) провадження у справі про адміністративне правопорушення. Процесуальним документом, в якому зафіксована подія проступку, у всіх випадках є протокол про адміністративне правопорушення. Він є майже первісним документом (крім протоколу про адміністративне затримання), оскільки в ньому можуть фіксуватися всі дані, пов'язані з виявленням ознак проступку: результати особистого огляду і огляду речей; вилучення речей і документів; здійснення обстеження тощо. В юридичній літературі поширена точка зору, що саме протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним оформленням факту адміністративного проступку1, що скла- 1 Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. — Т. 1. Загальна частина / Ред. кол. В. Б. Авер'янов (гол.). — К.: Юридична думка, 2004. — С. 519; Кодекс Украинн об административньїх правонару-шениях: Научно-практический комментарий. — Харьков: Одиссей, 2000. - С. 873. _______ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ______________ дання протоколу уповноваженою на те особою є початком провадження в справі про адміністративне правопорушення1, з чим, звісно, ми погоджуємося. Тим більше, що ця позиція знаходить підтримку в законодавця, який у ст. 358 МКУ зазначає, що справа про порушення митних правил вважається розпочатою з моменту складання протоколу про порушення митних правил. На сьогодні протокол про адміністративне правопорушення є універсальним документом, в якому реалізуються дві функції адміністративного провадження: порушення справи і розслідування її обставин2, адже в ньому фіксується не тільки факт проступку, а й висновок щодо кваліфікації діяння за відповідною статтею КУпАП або іншого закону, якими передбачена адміністративна відповідальність, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи. Разом із тим, з огляду на розвиток законодавства про адміністративні проступки, в якому значне місце посідають склади правопорушень, що потребують певного часу для виявлення ознак проступку (проведення експертизи, митного обстеження, перевірки засобів ваги, міри, пред'явлення речей для впізнання, перевірки документообігу), складання протоколу про адміністративне правопорушення в такому випадку, мабуть, є передчасним. Він може бути складений лише після з'ясування відповідних обставин правопорушення і отримання висновків експертизи, обстеження, перевірки, впізнання тощо. Невипадково в цьому зв'язку І. Голосніченко, М. Стахурський, Н. Золо-тарьова пропонують виділити попереднє адміністративне розслідування в самостійну процесуальну стадію провадження3. Не можна також не погодитися із запереченням В. К. Кол-пакова щодо визнання протоколу універсальним документом, який виконує функцію порушення справи. Він зазначає, що за ст. 255 КУпАП протоколи про адміністративне правопорушен- 1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- 2 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо 3 Голосніченко І., Стахурський М., Золотарьова Н. Попереднє ад ГЛАВА 17 ня можуть складати не тільки посадові особи, які мають державний статус, а й представники громадських організацій, позаштатні громадські інспектори, власники підприємств та уповноважені ними особи, адміністрація підприємств. На підставі цього робить логічний висновок, що іноземці й особи без громадянства (власники підприємств), представники громадських утворень і адміністрації підприємств, позаштатні й громадські інспектори опиняються у числі суб'єктів з юрисдикційни-ми функціями, що мають право: порушувати справи про адміністративні проступки; здійснювати від імені держави офіційну кваліфікацію певної групи протиправних діянь; встановлювати дані про особу правопорушника; опитувати правопорушника і свідків; оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю; роз'яснювати правопорушникові його права і обов'язки; надсилати органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення. І як висновок В. К. Колпа-ков вказує, що зазначені положення ст. 255 КУпАП не відповідають правовим реаліям українського сьогодення і потребують перегляду. Він пропонує на законодавчому рівні: по-перше, надавати право складання протоколу про адміністративний проступок лише представникам органів публічної лади; по-друге, ввести до КУпАП норму, яка б встановлювала, що справа порушується особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення і про порушення справи ця особа виносить мотивоване рішення, яке оформляється окремим документом або відповідним записом у першому за терміном складання документі про виявлення ознак адміністративного проступку1. З чим ми повністю погоджуємося. Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те особою, перелік яких визначено ст. 255 КУпАП, ст. 359 МКУ, ст. 13 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією», ст. 47 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна». До них належать як спеціально уповноважені складати протоколи особи, так й посадові особи ор- 1 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 416—417. _______ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ______________ ганів виконавчої влади, що розглядають справи, віднесені до їх відання. За загальним правилом, протокол складається за кожним фактом адміністративного проступку окремо на кожну особу правопорушника в одному примірнику. Але у відомчих нормативних актах з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення з метою забезпечення прав і інтересів правопорушника і потерпшого та відшкодування завданої правопорушенням шкоди передбачається складання протоколу в двох-трьох примірниках. Наприклад, п. 2.1 Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні правопорушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху1, передбачено, що на вимогу учасника провадження видається копія протоколу, в Методичних вказівках про притягнення до адміністративної відповідальності порушників законодавства у сфері захисту рослин2 протокол і рішення складаються у двох примірниках (п. 6.4), а в Інструкції про порядок і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства3 протокол складається у трьох примірниках (п. 2.4), один із яких передається в триденний термін посадовій особі, яка уповноважена розглядати справу, другий — порушнику, третій — зберігається у особи, що склала протокол. При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень (у випадку коли матеріали будуть розглядатися однією посадовою особою одночасно), можна складати про всі правопорушення один протокол, в якому вказуються всі факти з посиланням на відповідні нормативно-правові акти, що були порушені. При розгляді такого протоколу, посадова особа, що виносить постанову, накладає стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ст. 36 КУпАП). 1 Інструкція з організації провадження та діловодства у справах про 2 Методичні вказівки про порядок притягнення до адміністративної 3 Інструкція про порядок накладення і стягнення штрафів за порушен
_______________________ ГЛАВА 17_______________________ Зміст протоколу про адміністративне правопорушення визначений ст. 256 КУпАП, на підставі його органи органами центральної виконавчої влади розробляються відповідні підза-конні акти з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення із затвердженням зразків процесуальних документів та з урахуванням особливостей сфери управління. Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП та інших законів у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: —дата і місце його складення; —посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала —відомості про особу порушника (прізвище, ім'я та по —місце, час вчинення і суть адміністративного правопору —прізвища, адреси свідків і потерпілих у разі їх наяв —пояснення порушника; —інші відомості, необхідні для вирішення справи (напри —якщо правопорушенням завдано матеріальну шкоду гро —у протоколі робиться відмітка про роз'яснення порушни ______ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ______________ дження його про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення;
|
|||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 222; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.217.228.35 (0.086 с.) |