Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Про адміністративні правопорушення
Розгляд справ про адміністративні правопорушення, як це визначено ст. 213 КУпАП та іншими законами, здійснюється значною кількістю уповноважених державних органів. Але який конкретно орган повинен розглядати ту чи іншу справу про адміністративне правопорушення, залежить від підвідомчості цих справ. Тому виникає певна необхідність розмежувати повноваження різних ланок системи органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Таке розмежування вимагає дотримання певних правил, а саме: 1) забезпечення швидкості реагування на вчинене правопо 2) забезпечення всебічного, повного розгляду справи та ГЛАВА 16 3) встановлення компетенції кожного органу щодо розгля 4) закріплення повноважень на законодавчому рівні поса 5) визначення справ про адміністративні правопорушення 6) встановлення механізму оскарження і опротестування
Отже, швидкість, всебічний і повний розгляд справи, компетентність органів у відповідній сфері публічних відносин та механізм оскарження і виконання постанови у справі є тією сукупністю юридичних властивостей, на основі яких закон визначає орган (посадову особу), що має право і зобов'язаний розглядати справу про адміністративне правопорушення, вирішувати її по суті та застосовувати заходи адміністративного стягнення. Відповідно до зазначених правил законодавець досить жорстко, чітко і в деяких випадках виключно визначає повноваження органів, їх посадових осіб стосовно розгляду справ про адміністративні правопорушення шляхом відповідного переліку складів правопорушень, які мають право і зобов'язані розглядати той чи інший орган адміністративно-деліктної юрисдикції. Кожен орган (посадова особа) має право розглядати і вирішувати лише ті питання, які віднесені до його відання. Законодавство встановлює і розмежовує підвідомчість справ: адміністративним комісіям при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад; районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судам; органам внутрішніх справ, органам державних інспекцій, іншим органам, визначеним КУпАП та іншими законами України, їх посадовим особам. Так, до відання адміністративних комісій при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад віднесені склади ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ правопорушень (ст. 218 КУпАП), які вчиняються в тій сфері відносин, в якій не створені органи чи інспекції, що контролюють виконання приписів норм матеріального права. Наприклад, порушення у сфері локалізації венеричних хвороб (статті 45, 46 КУпАП), збереження і охорони пам'яток історії та культури (статті 92, 92і КУпАП), порушення правил користування енергією чи газом (статті 103і—ЮЗ2 КУпАП) житлово-комунальним господарством та порушення правил благоустрою (статті 150—152 КУпАП) тощо.
За такими ознаками з урахуванням місцевих особливостей визначена компетенція виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад (ст. 219 КУпАП), які розглядають справи про порушення правил охорони і використання пам'яток історії та культури (ст. 92 КУпАП), охорони електричних мереж (ст. 99 КУпАП), охорони смуги відводу автомобільних шляхів (ст. 141 КУпАП) та утримання ділянок, прилеглих до автомобільних шляхів (ст. 142 КУпАП), благоустрою (ст. 152 КУпАП), торгівлі на ринках (ст. 159 КУпАП) тощо. Районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судам підвідомчі справи (ст. 221 КУпАП), які зачіпають суттєві інтереси людини, складні за кваліфікацією дій правопорушника та потребують застосування більш суворої міри стягнення. Наприклад, порушення законодавства про працю (ст. 41 КУпАП), дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП), порушення права на об'єкт права інтелектуальної власності (ст. 5Р КУпАП), незаконна торговельна діяльність (ст. 1602 КУпАП), злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції (ст. 185 КУпАП), прояв неповаги до суду (ст. 1853 КУпАП) тощо, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років. До відання органів внутрішніх справ, органів державних інспекцій, інших органів, визначених статтями 222—24415 КУпАП та законами України, віднесена значна кількість складів адміністративних правопорушень (орієнтовно не менше двох третин усіх правопорушень визнаних законами. Вони розглядають, наприклад, справи щодо несвоєчасного здавання виторгу (ст. 1644 КУпАП), порушення паспортних правил (статті 197— 201 КУпАП), порушення прикордонного режиму (ст. 202 КУпАП), порушення правил на транспорті (статті 109—120 КУпАП), порушення законодавства про оподаткування (статті 164і—1642 КУпАП), порушення санітарно-епідемічних правил ГЛАВА 16 (ст. 42 КУпАП), порушення законодавства в галузі використання і охорони земель (статті 52—56 КУпАП), порушення правил у галузі охорони екології та природних ресурсів (статті 47—50, 52—55, 57—74, 76—77і КУпАП) та значну кількість інших правопорушень, які розглядаються і вирішуються органами, що здійснюють контроль і нагляд у відповідній сфері правовідносин. Розмежовуючи компетенцію між органами адміністративної юрисдикції, законодавець особливу увагу приділяє розмежуванню повноважень посадових осіб. По-перше, він чітко і повно визначає коло посадових осіб, які можуть розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення. По-друге, в деяких випадках він встановлює межі повноважень посадових осіб щодо розміру накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу залежно від статусу посадової особи, займаної посади на ієрархічному щаблі штатно-посадового розпису, за якими що вища посада, то більший розмір штрафу має застосувати посадова особа. Такі норми містяться у статтях 223, 229, 230і, 231, 238, 2382, 2383, 2384, 239, 244», 24414, 24415 КУпАП. Наприклад, за порушення правил надання послуг на автомобільному транспорті директор Державного департаменту автомобільного транспорту має право застосувати штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; заступники начальників автотранспортних управлінь Міністерства транспорту України в Автономній Республіці Крим та областях — до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а контролери автотранспортних управлінь Міністерства транспорту України, в Автономній Республіці Крим та областях — до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 228 КУпАП).
В окремих випадках законодавець, обмежуючи повноваження посадових осіб, встановлює максимальний розмір штрафу, який можуть застосувати ті чи інші посадові особи, передбачені законом. Наприклад, розмір штрафу, що накладається начальниками пасажирських поїздів, дорожними майстрами, начальниками відділень (караулів) команд, пожежних поїздів воєнізованої охорони залізниць, метрополітенів, не може перевищувати чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 244 КУпАП). Аналогічна норма щодо обмеження повноважень посадових осіб щодо розміру накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу міститься у ст. 228 КУпАП. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У разі відсутності обмежень компетенції посадових осіб, посадові особи застосовують адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі, визначеному в санкції адміністративно-правової норми, якою встановлено склад правопорушення та адміністративну відповідальність. Таким чином, підвідомчість — це розмежування компетенції в системі відносин між різними органами адміністративно-деліктної юрисдикції щодо розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення на підставі і у межах закону та притягнення винуватих осіб до адміністративної відповідальності. Залежно від ознак правопорушення (об'єкта, характеру вчиненого правопорушення, місця його вчинення тощо) можна визначити такі види підвідомчості: 1) предметна підвідомчість, яка визначається за об'єктивни 2) територіальна підвідомчість, яка визначається місцем вчи
3) виключна підвідомчість, яка визначається тим, що роз 4) альтернативна підвідомчість, яка визначається тим, що ГЛАВА 16 адміністративної юрисдикції. Наприклад, порушення правил охорони і використання пам'яток (ст. 92), порушення правил охорони електричних мереж (ст. 99), потрава посівів (ст. 104), розпивання спиртних напоїв на виробництві (ст. 179) та інші можуть розглядатися як адміністративними комісіями при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад, так і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. Інший приклад щодо розгляду найпоширеніших правопорушень: незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту, в невеликих розмірах (ст. 44); дрібне хуліганство (ст. 173) законодавець спеціально встановлює альтернативну підвідомчість цих справ суду і органам внутрішніх справ, що звільняє суди від накопичення дрібних справ, а органу внутрішніх справ таке положення дає право самостійно застосовувати стягнення у вигляді штрафу, а у разі необхідності застосування до правопорушника виправних робіт або адміністративного арешту — справа направляється до суду. На теоретичному рівні можна виділити і персональну підвідомчість, яка, до речі, не впливає на практичне застосування норм права. Персональна підвідомчість визначається суб'єктивним складом правопорушників. Наприклад, справи про ко-рупційні правопорушення розглядаються тільки судом, де суб'єктами правопорушень можуть бути лише державні службовці, депутати усіх рівнів, посадові особи місцевого самоврядування, військові посадові особи та Прем'єр-міністр України, перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри (ст. 2 Закону України «Про боротьбу з корупцією»). Визначення підвідомчості справ про адміністративні правопорушення відіграє важливу роль у забезпеченні принципів верховенства права, законності, об'єктивності, охорони інтересів держави і особи та відповідальності посадових осіб. '•■-■•••■ ГЛАВА 17
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 199; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.156.250 (0.013 с.) |