Поняття, завдання та мета адміністративного судочинства

В юридичній літературі адміністративне судочинство ото­тожнюють з адміністративною юстицією¹. Однак в юридичних словниках та енциклопедіях адміністративна юстиція визна­чається як система спеціальних органів із контролю за дотри­манням законності в сфері державного управління² як особли­вий порядок вирішення адміністративно-правових спорів суда­ми та іншими уповноваженими на те державними органами³. У

¹ Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-
ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер,
2005. — С. 218.

2 Юридический знциклопедический словарь / Гл. ред. А. Я. Сухарев;
І'сдкол.: М. М. Богуславский и др. — 2-е изд., доп. — М.: Сов. знциклопе-
дия, 1987. — С. 17.

³ Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп.
ред.) та ін. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — Т. 1: А—Г. — С. 47.

ГЛАВА 11

наукових працях адміністративна юстиція розглядалася як су­довий контроль за функціонуванням адміністрації¹. У сучасних умовах І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда, Ю. С. Педько адміністра­тивну юстицію розглядають як форму судового захисту прав і свобод громадян², а адміністративне судочинство — як проце­суальну складову адміністративної юстиції³.

Отже, із визначень в юридичних словниках та енциклопе­діях, а також у науковій літературі можна припустити, що по­няття адміністративної юстиції ширше, ніж поняття адміністра­тивного судочинства, що адміністративна юстиція — це розгляд і вирішення публічно-правових спорів не тільки адміністратив­ними судами і в порядку адміністративного судочинства, а й іншими спеціально створеними державними органами. З точки зору справедливості, захисту інтересів держави, суспільства, гро­мадян, суспільного ладу розгляд справ про адміністративні пра­вопорушення, скарг громадян теж є юстицією. Якщо термін «юстиція» означає всю сукупність судових закладів, їх діяльність щодо здійснення правосуддя⁴, то має бути кримінальна юстиція, цивільна юстиція, господарська юстиція — терміни, які в літе­ратурі не вживаються. Однак ці міркування знаходяться скоріше у площині дискусійній, ніж практичній і суттєвого значення для характеристики адміністративного судочинства не мають.

Водночас головною особливістю адміністративної юстиції є те, що вона здійснюється у вищій формі адміністративно-юрис-

¹ Старилов Ю. Н. Административная юстиция. Теория, история, пер­
спективи. — М.: НОРМА, 2001. — С. 11; Старилов Ю. Н. От администра-
тивной юстиции к административному судопроизводству. — Воронеж:
Изд-во Воронеж, гос. ун-та, 2003. — С. 15—16; Педько Ю. С. Адміністра­
тивна юстиція як форма судового захисту прав громадян у державному
управлінні // Державне управління: проблеми адміністративно-правової
теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. — К.: Факт, 2003. —
С. 223—229.

² Адміністративна юстиція: Європейський досвід і пропозиції для Ук­
раїни / Авт.-упоряд.: І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. — К.: Факт, 2003. — С.
10—11; Педько Ю. С. Адміністративна юстиція як форма судового захисту
прав громадян у державному управлінні // Державне управління: проблеми
адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова.
- К.: Факт, 2003. - С. 230.

³ Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для
юридичних факультетів та юридичних клінік / За заг. ред. Н. В. Александ-
рової, Р. О. Куйбіди. — К.: Конус-Ю, 2006. — С. 11.

⁴ Юридический знциклопедический словарь / Гл. ред. А. Я. Сухарев;
Редкол.: М. М. Богуславский и др. — 2-е изд., доп. — М.: Сов. знциклопе-
дия, 1987. - С. 527.

_________ ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ___________________

дикційної діяльності — у вигляді адміністративного судочин­ства, характерними ознаками якого є:

1) обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати пра­
вомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (ч. 2 ст. 71 КАСУ);

2) відносно невисокий розмір судового збору за звернення
до суду та можливість зменшення розміру судових витрат або
звільнення від їх сплати (ст. 88 КАСУ);

3) звільнення особи від сплати судових витрат на користь
суб'єкта владних повноважень у справах за позовом суб'єкта
владних повноважень (ч. 4 ст. 94 КАСУ);

4) ініціативність суду в з'ясуванні обставин у справі (ч. 5 ст. 71
КАСУ);

5) наявність особливих критеріїв для оцінки рішень, дій чи
бездіяльності суб'єкта владних повноважень (ст. 74, ч. 4 ст. 128
КАСУ);

6) спеціальні заходи забезпечення адміністративного позо­
ву (ст. 117 КАСУ);

7) особливі повноваження адміністративного суду при вирі­
шенні справи (ст. 162 КАСУ);

8) особливі умови провадження в окремих категоріях ад­
міністративних справ (гл. 6 КАСУ).

Не вдаючись у подробиці адміністративних позовів С. Піс-куна (2005 р.) та Є. Жовтяка (2006 р.), нагадаємо лише, що глава держави обстоює свою позицію теж через суд, що вже є показовим і свідчить про демократичність розгляду справи. Цей факт став можливим лише завдяки запровадженню ад­міністративного судочинства, завдання і предмет якого обумо­влюють цивілізований шлях вирішення спорів.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАСУ).

Аналіз цієї норми дозволяє вважати, що на адміністративне судочинство покладено:

1) визнання відповідно до законодавства прав, свобод та
іііконних інтересів фізичних чи юридичних осіб;

2) встановлення відповідно до законодавства кола обов'язків
пі їх меж учасників (сторін) адміністративного процесу;

ГЛАВА 11

3) поновлення порушеного права, свобод та законних інте­
ресів фізичних чи юридичних осіб;

4) визнання на підставі чинного законодавства рішень, дій
чи бездіяльності органів владних повноважень, їх посадових
осіб такими, що порушують законні права, свободи та інтереси
фізичних чи юридичних осіб.

Безпосереднім завданням адміністративного судочинства є вирішення адміністративно-правових спорів, що виникають у зв'язку із захистом прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів владних повноважень. Водночас існують певні склад­нощі захисту в сфері таких відносин. По-перше, публічні від­носини виникають усупереч бажанню іншої сторони, в деяких випадках пов'язані з підпорядкованістю або підлеглістю осіб у цих відносинах і, як наслідок, особі, що потребує захисту, про­тистоїть потужний управлінський апарат. По-друге, об'єктивно на виконання законів суб'єкти владних повноважень жорстко зв'язані правовими рамками, тому, не виключено, вони можуть вчиняти дії, приймати нормативні акти, які суперечать правам і інтересам особи, обґрунтовуючи це державними інтересами. В цьому зв'язку в сторін заздалегідь складаються нерівні можли­вості як у визначенні поведінки, так і в захисті власних прав та інтересів. Усунути ці нерівності саме й призначене адміністра­тивне судочинство з його особливими критеріями оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, спеціальними заходами забезпечення адміністративного позо­ву, особливими повноваженнями адміністративного суду тощо. Діяльність адміністративних судів із часом змусить суб'єктів владних повноважень не тільки керуватися законом, а й нав­чить їх тлумачити закон, а не вишукувати букву закону, яка їм вигідна в даній ситуації¹.

Сферою судового захисту є суспільні відносини, що вини­кають з метою розгляду адміністративних справ за позовом за­цікавленої особи. Тобто сфера судового захисту обмежується позовними вимогами з метою поновлення порушеного права або усунення причин і перешкод, що заважають реалізації пра­ва та інтересів.

_________ ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ___________________

Об'єктом судового захисту в сфері здійснення адміністра­тивного судочинства виступають правовідносини, що склада­ються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.

Предметна сфера адміністративного судового процесу, ха­рактеризується розглядом в адміністративних справах рішень (актів управління), дії чи бездіяльності суб'єктів владних пов­новажень. Тобто обов'язковою стороною у таких спорах має бути представник публічної адміністрації.

Зазначені особливості і специфіка відокремлюють адміні­стративне судочинство від інших форм правосудця і водночас зумовлюють необхідність розмежування компетенції судів Ук­раїни. Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 2 та ч. 2 ст. 17 КАС України слід зазначити, що компетенція адміністративних судів не по­ширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрис­дикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішу­вати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Водночас питання розмежування предмета адміністратив­ної і конституційної, адміністративної і кримінальної, ад­міністративної і цивільної чи господарської юрисдикцій зали­шаються складними. Адже, як зазначають автори навчального посібника «Основи адміністративного судочинства в Україні», предмет перегляду і еталон для їх оцінки в адміністративній та конституційній юрисдикціях можуть частково збігатися¹, особ­ливо щодо визнання підзаконних нормативних актів такими, що не відповідають Конституції України. Предмет адміністра­тивної і кримінальної юрисдикцій щодо розгляду скарги на рі­шення, дії чи бездіяльність органів дізнання, досудового слід­ства та прокуратури теж збігається, однак вирішується судом кримінальної юрисдикції². При відмежуванні адміністративної юрисдикції від цивільної чи господарської, проблемним, з тео­ретичної точки зору, є визначення компетентного суду в спра-иах щодо відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, за­подіяної рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних

 

¹ Коліушко І., Куйбіда Р. Господарські суди УЗ. адміністративні // Юридичний вісник України. — 3006. — № 47. — 25 листопада—1 грудня.

¹ Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для
юридичних факультетів та юридичних клінік) / За заг. ред. Н. В. Александ-
І.оіюї, Р. О. Куйбіди. — К.: Конус-Ю, 2006. — С. 46.,

² Там само. — С. 47. ' ■..:

ГЛАВА 11

повноважень¹. Законодавець установлює, що вимоги про від­шкодування такої шкоди розглядаються адміністративним су­дом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою ви­рішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкоду­вання шкоди вирішуються в порядку цивільного або господарського судочинства (ч. 2 ст. 21 КАСУ).

З метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного розгляду адміністративного спору адміністративні суди переві­ряють, чи прийняті (вчинені) рішення або дії суб'єктом влад­них повноважень:

1) на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передба­
чені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це пов­
новаження надане;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що ма­
ють значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добровільно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, за­
побігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного ба­
лансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав,
свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямо­
ване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийнят­
тя рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження суду щодо перевірки зазначених рішень або

дій одночасно є вимогами для органів владних повноважень, недотримання яких може викликати несприятливі наслідки для цього ж органу.

Порядок здійснення адміністративного судочинства та звернення до адміністративних судів визначає Кодекс ад­міністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, адміністративне судочинство мож­на визначити як встановлений законом порядок діяльності в про­цесуальній формі адміністративних судів щодо розгляду і вирішен-

ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ

ня адміністративних справ, пов'язаних із захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

11.3. Система та повноваження адміністративних судів

Адміністративньсуди є спеціалізованими судами у системі судів загальної юрисдикції¹. Адміністративні суди утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням міністра юс­тиції України, погодженим з Головою Верховного Суду Украї­ни або головою відповідного вищого спеціалізованого суду². Так, відповідно до Указу Президента України від 1 жовтня 2002 р. № 889/2002, в системі судів загальної юрисдикції утво­рено Вищий адміністративний суд України з місцезнаходжен­ням у м. Києві. Кількість суддів Вищого адміністративного суду України, відповідно до Указу Президента України від 7 листо­пада 2002 р. № 995/2002, становить 65 осіб, а 22 грудня 2004 р. Указом Президента України призначено першого в історії ад­міністративного судочинства Голову Вищого адміністративного суду України. Отже, започатковано реальне створення адміні­стративного судочинства.

Указом Президента України від 16 листопада 2004 р. № 1417/2004 з 1 січня 2005 р. у системі адміністративних судів України утворено 27 окружних адміністративних судів, від­повідно до адміністративно-територіального поділу — в кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севасто­полі, а також утворено 7 апеляційних адміністративних судів: Дніпропетровський, Донецький, Київський, Львівський, Одесь­кий, Севастопольський, Харківський. Повноваження вказаних апеляційних адміністративних судів поширюються на такі те­риторії:

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд — Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області;

Донецький апеляційний адміністративний суд — Донецька, Луганська області;

 

¹ Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік) / За заг. ред. Н. В. Александ-

рової, Р. О. Куйбіди.

К.: Конус-Ю, 2006. - С. ■

¹ Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3018-Ш // ВВР. - 2002. - № 27-28. - Ст. 19.

² Там само. — Ст. 20 ч. 1.

________________________ ГЛАВА 11____________________________

Київський апеляційний адміністративний суд — Вінниць­ка, Житомирська, Київська, Черкаська, Чернігівська області та м. Київ;

Львівський апеляційний адміністративний суд — Волинсь­ка, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області;

Одеський апеляційний адміністративний суд — Мико­лаївська, Одеська, Херсонська області;

Севастопольський апеляційний адміністративний суд — Ав­тономна Республіка Крим, м. Севастополь;

Харківський апеляційний адміністративний суд — Пол­тавська, Сумська, Харківська області.

Аналіз зазначених указів Президента України та статей 18— 20 Кодексу адміністративного судочинства України дає підста­ви стверджувати про наявність в Україні певної системи ад­міністративних судів, яка складається із:

1) місцевих адміністративних судів, до яких входять:

— місцеві загальні суди (районні, районні у містах, міські та
міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів) як ад­
міністративні суди;

— місцеві окружні адміністративні суди, що утворені в Авто­
номній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

 

2) апеляційних адміністративних судів;

3) Вищого адміністративного суду України;

4) Верховного Суду України.

Місцеві адміністративні суди є судами першої інстанції і розглядають справи, пов'язані з правовідносинами у публічно-правовій сфері (справи адміністративної юрисдикції). Підсуд­ність окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом¹. Місцеві адміністратив­ні суди здійснюють:

1) правосуддя в порядку, встановленому процесуальним за­
коном;

2) процесуальні дії та організаційні заходи для забезпечен­
ня розгляду справи;

3) контроль за своєчасним зверненням до виконання судо­
вих рішень;

4) ведення судової статистики;

5) інші передбачені законом повноваження.

¹ Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3018-III // ВВР. - 2002. - № 27-28. - Ст. 22.

ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ____________________

\іншційні адміністративні суди утворюються в апеляційних "і |іуіііх нідповідно до зазначеного Указу Президента України. Ци складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані ми посаду судді безстроково. У складі апеляційного адміністра-і пішого суду можуть утворюватися судові палати з розгляду ок-І«'мііх категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах <і іім 111 іс гративної юрисдикції.

Апеляційні адміністративні суди:

І) переглядають судові рішення місцевих адміністративних

■ ум і и, які знаходяться в межах їх територіальної юрисдикції, в
ничіиційному перегляді як суди апеляційної інстанції;

,') иедуть та аналізують судову статистику, вивчають і уза-миііімоіоть практику в адміністративних справах;

1) падають методичну допомогу в застосуванні законодав-. щ.і місцевим судом;

Мають інші передбачені законом повноваження.

('удом апеляційної інстанції може бути й Вищий адміністра-ш пі і п її суд України у випадках перегляду в апеляційному по-рнцку судового рішення окружного адміністративного суду, те-і>итріольна юрисдикція якого поширюється на м. Київ, лише 11 н що встановлення Центральною виборчою комісією резуль-і її і їм виборів чи всеукраїнського референдуму (ч. З ст. 20, ч. З

■ і 172, ч. 6 ст. 177 КАСУ).

Пищий адміністративний суд України діє як суд першої інс-ііімпії лише у випадках: а) щодо встановлення Центральною ініііормою комісією результатів виборів або всеукраїнського ре­ферендуму; б) щодо скасування реєстрації кандидата на пост І Ірс шдента України (ч. 4 ст. 18 КАСУ), а також як суд касацій­ної інстанції (ст. 210 КАСУ).

Вищий адміністративний суд:

1) розглядає в касаційному порядку адміністративні справи
у сфері публічних правовідносин;

2) веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює
судову практику;

3) падає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою
оді пікового застосування норм Конституції України та законів
V судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової
іііігііс.іики; дає судам нижчого рівня рекомендаційні
роГиспення з питань застосування законодавства;

*1) здійснює інші повноваження, передбачені законом. Верховний Суд України переглядає судові рішення за винят­ковими обставинами. Перегляд таких рішень є різновидом ка-

ГЛАВА 11

саційного провадження. Підставами для провадження за ви­нятковими обставинами є:

1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції од­
нієї й тієї самої норми права;

2) визнання судових рішень міжнародною судовою устано­
вою, юрисдикція якої визнана Україною? такими, що порушу­
ють міжнародні зобов'язання України.

Верховний Суд України переглядає судові рішення за ви­нятковими обставинами у складі судів його Судової палати в адміністративних справах.

Верховний Суд України:

1) переглядає в порядку повторної касації справи за винят­
ковими обставинами;

2) дає судам роз'яснення з питань застосування законо­
давства на основі узагальнення судової практики та аналізу су­
дової статистики;

3) у разі необхідності визнає нечинними роз'яснення Пле­
нуму Верховного адміністративного суду України;

4) звертається до Конституційного Суду України щодо
офіційного тлумачення Конституції України та законів;

5) веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює
судову практику, знайомиться в судах з практикою застосуван­
ня законодавства;

6) у межах повноважень вирішує питання, що випливають
із міжнародних договорів України;

7) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Таким чином, формування судового контролю за публіч­ним управлінням та забезпечення розгляду і вирішення спорів, що виникають у сфері діяльності публічної адміністрації має логічне завершення, яке опосередковується створенням повно­цінної системи адміністративного судочинства. Ця система включає в себе як сукупність адміністративних судів, так і су­купність принципів, форм і методів відправлення правосуддя, яке пов'язане з діяльністю у сфері адміністративно-публічних правовідносин.

Склад суду та відводи

За загальним правилом, розгляд і вирішення усіх адміністра­тивних справ у суді першої інстанції здійснюється одноособово суддею (ст. 23 КАСУ), крім випадків, встановлених Кодексом

ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ___________________

.і іміпістративного судочинства України (частини 1, 2, 5 ст. 24). ІЬ оміачає, що суддя:

а) одноособово вирішує усі питання, пов'язані з судовим іти лядом адміністративної справи;

(>) діє від імені суду і головує в судовому засіданні; діє як і уп (ч. 2 ст. 13 Закону «Про судоустрій України);

її) одноособово постановляє іменем України судове рішен­ий, яке після набрання ним законної сили є обов'язковим для

ИІ1КОІІПННЯ.

і'оігляд і вирішення адміністративних справ одноособово шііїсшоється суддями:

1) у всіх місцевих загальних судах (районних, районних у
містах, міських та міськрайонних судах, а також у військових
гумах гарнізонів) як адміністративних судах у всіх адміністра-
іінших справах;

2) у всіх місцевих окружних адміністративних судах, що
уторені в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві
пі Сеиастополі у всіх адміністративних справах, за винятком
іідміїїістративних справ, які розглядаються колегіально.

До справ, які розглядаються колегіально у місцевих окруж­них адміністративних судах, належать:

а) адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального орга­ну никонавчої влади, Національного банку України, їх посадо-ішх чи службових осіб, виборчої комісії, членів цієї комісії з метою підвищення гарантії незалежності суду при ухваленні і-удоного рішення, розглядаються і вирішуються колегіально у і кпаді трьох суддів;

о) адміністративні справи за клопотанням однієї із сторін про колегіальний розгляд справи або з ініціативи судді у разі їх шоШіивої складності розглядаються і вирішуються колегіально у складі трьох суддів;

и) адміністративні справи, які підсудні Вищому адміністра-і іншому суду України як суду першої інстанції, розглядаються і шірішуються колегіально у складі не менше п 'яти суддів, а саме: не справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією ін'іультатів виборів або всеукраїнського референдуму та скасу-пішня реєстрації кандидата на пост Президента України.

Розгляд справ у апеляційній та касаційній інстанціях відбу-ішсгься лише у колегіальному порядку: в апеляційній інстанції

ГЛАВА П

колегіально у складі трьох суддів; касаційній інстанції коле­гіально у складі не менше п'яти судців.

Перегляд судових рішень в адміністративних справах у Вер­ховному Суді України за винятковими обставинами також здійснюється колегіально у складі суддів Судової палати в ад­міністративних справах Верховного Суду України. Перегляд^ відбувається за участі не менше двох третин Судової палати (але не менше п'яти суддів).

Перегляд судових рішень в адміністративних справах у по­рядку повторної касації здійснюється колегією у складі суддів відповідних судових палат Верховного Суду України. Судовий склад спільного засідання палат формується головами відповід­них палат у рівній кількості. Головують на спільному засіданні почергово голови відповідних палат (ч. 2 ст. 241 КАСУ).

Усі питання, які розглядаються колегією суддів, вирішу­ються більшістю голосів суддів. Тому, враховуючи авторитет головуючого у суді, який би міг вплинути на позицію інших членів суду, встановлене правило, за яким головуючий в судо­вому засіданні голосує останнім. Крім цього, голосування при прийнятті судового рішення є не тільки правом, а й обов'язком кожного судді й жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення (ч. 2 ст. 25 КАСУ). Якщо суддя не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ (окрема думка) не оголо­шується в судовому засіданні, але приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення. Наявність окремої думки може враховуватися при перегляді адміністративної справи у ви­щестоящому адміністративному суді.

Склад суду на час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції залишається незмінним. У разі неможливості продовження розгляду справи одним із судів до розгляду залучається інший судця, а судовий розгляд адміністра­тивної справи починається спочатку, якщо суддю було залуче­но під час судового розгляду справи.

З метою забезпечення неупередженості судді при розгляді адміністративної справи законодавець встановлює перелік під­став для відводу чи самовідводу судді (ст. 27 КАСУ):

1) якщо суддя брав участь у розгляді цієї справи як пред­
ставник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спе
ціаліст, перекладач;.-..

_______ ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ___________________

2) якщо суддя прямо чи побічно заінтересований у резуль­
таті розгляду справи;

3) якщо суддя є членом сім'ї або близьким родичем сторо­
ни або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у
неупередженості судді.

Закон не перераховує всіх можливих підстав для відводу або самовідводу, однак особа, яка заявляє про відвід судді, має на­дати конкретні факти і мотиви такого відводу. Суддя відводить­ся також за наявності обставин, які встановлені ст. 28 КАС України і встановлюють недопустимість повторної участі судці у розгляді адміністративної справи, зокрема:

1) якщо суддя, який брав участь у вирішенні адміністратив­
ної справи в суді першої інстанції, бере участь у вирішенні цієї
самої справи в суді апеляційної, касаційної інстанції, у пере­
гляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її
розгляді у першій інстанції після скасування попередньої пос­
танови або ухвали про закриття провадження в адміністратив­
ній справі;

2) якщо суддя, який брав участь у вирішенні адміністратив­
ної справи в суді апеляційної інстанції, бере участь у вирішен­
ні цієї самої справи в суді першої чи касаційної інстанції, у
перегляді справи за винятковими обставинами, а також у ново­
му її розгляді після скасування постанови або ухвали суду каса­
ційної інстанції;

3) якщо суддя, який брав участь у вирішенні адміністратив­
ної справи в суді касаційної інстанції, бере участь у вирішенні
цієї самої справи в суді першої чи апеляційної інстанції, у пе­
регляді справи за винятковими обставинами, а також у новому
її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касацій­
ної інстанції;

4) якщо суддя, який брав участь у вирішенні адміністратив­
ної справи за винятковими обставинами, бере участь у вирі­
шенні цієї самої справи в суді першої, апеляційної чи касацій­
ної інстанції.

До складу суду не можуть також входити особи, які є чле­нами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Підставами для відводу секретаря судового засідання, експер­
та, спеціаліста, перекладача є підстави 1—4, зазначені вище
для відводу судді. Крім того, відводи експерту чи спеціалісту
можуть бути заявлені:. ' ■;-■

І) 8-357

ГЛАВА 11

1) якщо експерт або спеціаліст перебував чи перебуває в
службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у
справі;

2) якщо експерт або спеціаліст проводили ревізію, перевір­
ку тощо, матеріали яких використовуються при розгляді даної
справи;

3) якщо з'ясування обставин, які мають значення для спра­
ви, виходить за межі сфери спеціальних знань експерта, спе­
ціаліста.

Як суддя, так і експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання можуть заявити самовідвід.

Про відвід (самовідвід) за наявності підстав, зазначених у статтях 27—29 КАС України подається заява особами, які бе­руть участь у справі до початку судового розгляду. Для цього головуючий після відкриття судового засідання і повідомлення про повне фіксування судового процесу технічними засобами оголошує склад суду і роз'яснює права відводу (ст. 127 КАСУ). Він не здійснює після оголошення складу суду і прізвища осіб, які беруть участь у справі. Така детальна регламентація питань, пов'язана з відводами, є процесуальним засобом об'єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи. Після початку судового розгляду заявляти відвід (самовідвід) можна лише у разі, якщо про підставу відводу стало відомо після початку су­дового розгляду. Заява про відвід може бути зроблена як пись­мово, так і усно, але в будь-яких випадках відвід повинен бути вмотивований і мають бути надані докази про неможливість участі в судовому процесі того чи іншого учасника процесу. Письмовий відвід долучається до матеріалів справи, а усний має бути занесений до протоколу судового засідання (журналу судового засідання).

У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен вислу­хати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояс­нення, а також думку осіб, які беруть участь у справі. Якщо заява про відвід ґрунтується на підставах, передбачених стаття­ми 27—29 КАС України, відвід здійснюється без обговорення, а якщо заява ґрунтується не на зазначених фактах, то суд пови­нен з'ясувати достатність підстав для відводу.

Відвід учасника процесу вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. У разі відводу судді, який розглядає справу одноособово, питання про його відвід вирі­шується ним самим у нарадчій кімнаті та оформляється ухва-

________ ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ___________________

пою. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду имрішується у нарадчій кімнаті простою більшістю голосів.

Ухвала про відвід окремо не оспорюється, а заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги.

У разі задоволення відводу судді, який одноособово розгля­дає справу, адміністративна справа розглядається іншим суд­дею в тому самому адміністративному суді. При задоволенні підводу судді або всього складу суду, якщо справа розглядаєть­ся колегією суддів, адміністративна справа розглядається: її) тим самим кількісним складом колегії суддів; б) без участі підведеного судді або іншим складом суддів. Якщо після задо-іюлення відводів неможливо утворити новий склад суддів, то нирішується судом питання про передачу справи до іншого суду в порядку, встановленому ст. 22 КАС України.