Предметна підсудність адміністративних справ .

Предметна підсудність визначається: доступністю право­судця для людини; характером публічно-правового спору; суб'єктивним складом сторін спірних правовідносин. Так, з урахуванням запровадженої дворівневої системи місцевих ад­міністративних судів, відповідно до ст. 18 КАС України можна іапропонувати таку класифікацію.

І. Місцевим загальним судам як адміністративним судам першої інстанції підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган
ми посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи
гмужбова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які
підсудні окружним адміністративним судам (п. 1 ч. 1 ст. 18
КАСУ);

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи без­
діяльності суб'єктів владних повноважень у справах про при­
тишення до адміністративної відповідальності (п. 2 ч. 1 ст. 18
КАСУ).

Зазначені справи мають велике поширення у суспільстві, а німу повинні розглядатися судами, найбільш доступними для іподини як за місцем проживання (перебування), так і за тра­диційно усталеними відносинами. Такими судами є місцеві за­пільні районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також суди військових гарнізонів як адміністративні суди (ч. 4 ст. 22 Закону «Про судоустрій України). Усі спори в таких ви­падках вирішуються одноособово суддями.

За характером публічно-правового спору ці справи пов'язані ч: а) публічними відносинами у сфері діяльності лише органів чи посадових осіб місцевого самоврядування; б) публічними иідіїосинами з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів

ГЛАВА 12

владних повноважень у справах про притягнення до адміністра­тивної відповідальності, тобто відносинами щодо правомірності накладення адміністративних стягнень суб'єктом владних пов­новажень.

За суб'єктним складом сторін спірних правовідносин ці справи характеризуються тим, що: а) відповідачем може бути орган чи посадова особа (наприклад сільський голова) місцево­го самоврядування або посадова чи службова особа (наприклад, працівники виконкому) органу місцевого самоврядування; б) позивачем може бути лише фізична чи юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; в) відповідачем щодо рі­шень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності також можуть бути:

— адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільсь­
ких, селищних, міських рад;

— виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад;

— районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди;

— органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та
інші органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи
про адміністративні правопорушення в порядку підвідомчості,
встановленому гл. 17 КУпАП та іншими законами України.

Варто звернути увагу, що законодавець, встановлюючи можливість розгляду спорів з приводу (неправомірного) при­тягнення до адміністративної відповідальності (п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України), в порядку позовного провадження не виключає можливості оскаржити притягнення до адміністративної від­повідальності в порядку провадження за скаргою, встановленому гл. 24 КУпАП та іншими законами України. Збереження ос­карження за скаргою постанов у справі про адміністративне правопорушення, на нашу думку, ґрунтується на тому, що про­вадження за скаргою забезпечує швидкість розгляду справи та економічність. Розгляд у позасудовому порядку будь-якої ад­міністративної справи — це частина управлінської діяльності, якій властива певна оперативність. Адже строк подачі скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення (ст. 289 КУпАП), строк розгляду цієї скарги (ст. 292 КУпАП) визначся у 10 днів. Відповідно зменшуються і витрати на роз­гляд таких справ. Крім цього, особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита (ч. 4 ст. 288 КУпАП).

_______ ПІДВІДОМЧІСТЬ ТА ПІДСУДНІСТЬ СПРАВ АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДУ_______________

2. Окружним адміністративним судам як місцевим судам першої інстанції підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної виконавчої влади, інший державний орган, орган вла­ди Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки (ч. 2 ст. 18 КАС України).

Отже, останньою частиною речення законодавець звертає увагу і встановлює, що окружним адміністративним судам не підсудні справи щодо дій чи бездіяльності органів владних пов­новажень у сфері притягнення винуватих осіб до адміністра­тивної відповідальності. Спори з приводу рішень, дій чи без­діяльності суб'єктів владних повноважень у справах про при­тягнення до адміністративної відповідальності віднесено до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів у порядку провадження за позовом, установленим КАС Украї­ни, або в порядку провадження за скаргою відповідно до гл. 24 КУпАП.

За характером публічно-правового спору ці справи пов'язані з публічними відносинами у сфері діяльності органів виконав­чої влади, інших державних органів.

За суб'єктним складом сторін спірних правовідносин ці справи характеризуються тим, що: а) відповідачами можуть бути як суб'єкти владних повноважень, так і фізичні чи юри­дичні особи у випадках, встановлених законом (наприклад до­строкове припинення повноважень народного депутата Украї­ни або тимчасове припинення діяльності громадської організа­ції чи її ліквідація); б) позивачами можуть бути як фізичні чи юридичні особи, так і суб'єкти владних повноважень у випад­ках, встановлених законом (наприклад спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління).

Створення більш високого рівня місцевих адміністративних судів першої інстанції незалежного від районного адміністра­тивно-територіального устрою, а також віднесення до їх під­судності адміністративних справ, пов'язаних з публічними від­носинами у сфері діяльності органів виконавчої влади та інших державних органів дає можливість забезпечити додаткові га­рантії незалежності судової влади від впливу органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також додаткові гарантії особі щодо незалежного розгляду справи.

ГЛАВА 12

ПІДВІДОМЧІСТЬ ТА ПІДСУДНІСТЬ СПРАВ АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДУ

 

3. Місцевим загальним судам як адміністративним судам або окружним адміністративним судам як судам першої інстанції за

вибором позивача підсудні:

1) адміністративні справи щодо оскарження дій або без­
діяльності посадових чи службових осіб місцевих органів вико­
навчої влади (ч. З ст. 18 КАСУ);

2) адміністративні справи, предметна підсудність яких не
визначена Кодексом адміністративного судочинства України
(ч. 5 ст. 18 КАС України).

Дане положення надає особі можливість самостійно визна­чати, до якої з ланок системи місцевих адміністративних судів їй звернутися. Звернення до місцевого загального суду як ад­міністративного суду є більш доступним, а звернення до ок­ружного адміністративного суду надає додаткові гарантії щодо незалежності розгляду адміністративної справи¹.

За характером публічно-правового спору і за суб'єктним складом ці справи характеризуються тим, що спори виникають у сфері публічної діяльності лише місцевих органів виконавчої влади і відповідачем може бути лише посадова чи службова особа місцевого органу виконавчої влади, а також суб'єкт, що виконує делеговані повноваження. Такі спори можуть розгля­датися як одноособово суддею, так і колегіально у складі трьох суддів.

4. Вищому адміністративному суду України як суду першої і останньої інстанції підсудні справи:

1) щодо встановлення Центральною виборчою комісією ре­
зультатів виборів або всеукраїнського референдуму;

2) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президен­
та України (ч. 4 ст. 18 КАС України).

За характером публічно-правового спору і суб'єктним скла­дом ці справи пов'язані з реалізацією виборчих прав, які потре­бують оперативного, швидкого і остаточного вирішення спору, тому вони віднесені за підсудністю до компетенції Вищого ад­міністративного суду України. Особливості провадження в цих справах регламентуються ч. З ст. 172 та ст. 176 КАС України.

Спори в таких випадках розглядаються і вирішуються коле­гією у складі не менше п'яти суддів.

¹ Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практич­ний коментар; За ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової / С. В. Ківалов, О. І. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Аракелян та ін. — Харків: Одіссей, 2005. — С. 78.

Слід звернути увагу, що окремі правила предметної підсуд­ності регламентуються також гл. 6 «Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ» КАС України.

12.4. Територіальна підсудність ]^

' адміністративних справ

Територіальна підсудність визначається місцезнаходжен-иим позивача та відповідача, а також рівнем повноважень ад­міністративного суду. Вона встановлює територіальну компе-їсицію кожного суду з вирішення адміністративних справ. Те­риторіальна підсудність розмежовує предметну компетенцію гудім одного рівня залежно від місця розгляду справи та визна­чне, н якому конкретно адміністративному суді повинна бути ро нлянута і вирішена дана адміністративна справа. Кодекс ад­міністративного судочинства України (ст. 19) залежно від міс­це і находження сторін та характеру публічно-правового спору ииріиіяє: загальну, виняткову, виключну та альтернативну тери-н>|)іальну підсудність.

■Загальна територіальна підсудність формує основне прави­мо, ча яким адміністративний позов подається до суду за міс­це (находженням відповідача (ч. 1 ст. 19 КАСУ). Як вірно і и муч по пояснюють автори навчального посібника «Основи ад­міністративного судочинства в Україні», обрання цього прави­ці обумовлене тим, що рішення (нормативно-правовий акт) і'уСГскта владних повноважене стосується прав багатьох осіб і, иідповідно, може бути оскаржено багатьма позивачами. Якби поіов можна було подавати за місцем свого проживання, то мшіикли б ситуації, коли правомірність такого рішення пере­мірялася б паралельно не одним адміністративним судом. Як мііпіідок можливі різні результати перевірки. Щоб не виникало подібних ситуацій і щоб рішення суб'єкта владних повнова-/ксні. було предметом розгляду лише в одному адміністративно­му суді першої інстанції, запроваджене правило про розгляд спра-ті ш місцем знаходження відповідача (виділено нами. — Е. Д.)¹. Цс правило встановлене і в інтересах відповідача для тих по-(Ш.ШІ0КИХ випадків, коли відповідачем є фізична чи юридична особа за Позовом суб'єкта владних повноважень. Дійсно, з ме-

¹ Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для иі|імдичних факультетів та юридичних клінік / За заг. рєд. Н. В. Александ-інніої, Р. О. Куйбіди. — К.: Конус-Ю, 2006. — С. 60.

ГЛАВА 12

ПІДВІДОМЧІСТЬ ТА ПІДСУДНІСТЬ СПРАВ АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДУ

 

тою однакового розуміння рішення (нормативно-правового акта) суб'єкта владних повноважень та забезпечення принципів верховенства права і законності при здійсненні правосуддя в адміністративних судах й вводиться правило, що розгляд спра­ви здійснюється судом, юрисдикція якого поширюється на те­риторію місцезнаходження відповідача. Саме це правило ха­рактерне для адміністративного судочинства.

Виняткова територіальна підсудність формує правило, за яким у разі оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються ад­міністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача (ч. 2 ст. 19 КАСУ).

Різноманіття публічних правовідносин у сфері управлінсь­кої діяльності вимагає для їх врегулювання прийняття рішень суб'єктом владних повноважень не тільки загального характе­ру, а й правових актів, що стосуються інтересів конкретної осо­би. В таких випадках немає потреби, щоб справа розглядалася лише в окремо визначеному суді за місцем знаходження від­повідача без урахування принципу наближеності суду до особи, права і інтереси якої порушено. Тобто законодавець робить ви­няток із загального правила подання позову до суду за місцем знаходження відповідача і встановлює правило, за яким спра­ви, що стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Оскільки таких справ найбільше, то навряд чи можна вва­жати, що розгляд справи за місцем знаходження відповідача с універсальним правилом в адміністративному судочинстві. Скоріше, навпаки — зазвичай адміністративні справи розгля­даються за місцем знаходження позивача¹. Не можна не пого­дитися з цим висновком, адже за місцем знаходження позивача і вирішуються також справи, якщо ним є суб'єкт владних повно­важень.

Отже, зміст частин 1 і 2 ст. 19 КАС України дає можливість зробити висновок, що адміністративні справи розглядаються і вирішуються адміністративними судами:

а) за місцем знаходження відповідача у випадках, коли від­повідачем є:

¹ Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік / За заг. ред. Н. В. Александ-рової, Р. О. Куйбіди. — К.: Конус-Ю, 2006. — С. 61.

 

—суб'єкт владних повноважень у разі оскарження норма-
гивно-правових актів;

—фізична чи юридична особа, якщо позов подано суб'єктом
имадних повноважень;

б) за місцем знаходження позивача у випадках, коли пози-іііічами є:

—фізична чи юридична особа у разі захисту особистих прав
і інтересів;

—суб'єкт владних повноважень, якщо позов подано до ін­
шого суб'єкта владних повноважень.

Виключна територіальна підсудність формує правило, за нким оскарження окремих категорій адміністративних справ шійснюється спеціально визначеним адміністративним судом, нриторіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (ч. З гт. 19 КАС України). Виключна територіальна підсудність уне­можливлює вибір позивачем іншого суду для розгляду і вирі­шення адміністративних справ, визначених адміністративним 111 >о цесуальним законом.

До виключної підсудності до окружного адміністративного гуду м. Києва віднесено:

1) адміністративні справи з приводу оскарження норматив­
но правових актів Президента України, Кабінету Міністрів Ук-
ріїїии, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої
шіади, Національного банку України чи іншого суб'єкта влад­
них повноважень, повноваження якого поширюються на всю
критерію України (наприклад нормативно-правові акти Ви­
щої Ради юстиції України);

2) адміністративні справи, відповідачем у яких є закордон­
не дипломатичне чи консульське представництво України, їх
посадова чи службова особа;

3) адміністративні справи про анулювання реєстраційного
і підоцтва політичної партії, про заборону (примусовий роз­
пуск, ліквідацію) політичної партії.

Крім цього, гл. 6 Розділу III КАС України «Особливості проиадження в окремих категоріях адміністративних справ» до шіключної підсудності окружного адміністративного суду, те­риторіальна компетенція якого поширюється на м. Київ, відне-і'гмо:

І) усі рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії (крім тих, що стосуються встановлення інчо результатів виборів чи всеукраїнського референдуму) оскар-

 

 

________________________ ГЛАВА 12 -. -

жуються до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (ч. З ст. 172 КАСУ)-

2) позовна заява щодо оскарження дій чи бездіяльності кан­
дидата на пост Президента України, ініціативних груп всеук­
раїнського референдуму, інших суб'єктів ініціювання всеук­
раїнського референдуму, що порушують законодавство про ви­
бори чи референдум, подається до окружного суду, територіальна
юрисдикція якого поширюється на м. Київ (ч. З ст. 175 КАСУ)-

3) позовна заява про дострокове припинення повноважень
народного депутата України в разі невиконання ним вимог
щодо несумісності подається до окружного адміністративного
суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м Київ
(ч. 1 ст. 180 КАСУ);

Зазначеною главою також передбачені спеціальні правила територіальної підсудності, наприклад:

1) рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій а також членів цих комісій оскаржується до окружного адміністратив­ного суду чи місцевого загального суду як адміністративного суду відповідно і залежно від рівня виборчої комісії (частини 4—5 ст. 172 КАСУ);

2) адміністративні справ и щодо уточнення списку виборців
розглядає місцевий загальній суд як адміністративний суд за
місцезнаходженням відповідної комісії (ч. 2 ст. 173 КАСУ)-

3) позовна заява щодо д ій чи бездіяльності засобів масової
інформації, що порушують законодавство про вибори та рефе­
рендум, подається до місцевого загального суду як адміністра­
тивного суду за їх місцезнаходженням (ч. З ст. 174 КАСУ);

4) органи виконавчої лгсди, місцевого самоврядування ма­
ють право звернутися до окружного адміністративного суду за
своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону
або обмеження права на мирні зібрання (ч. 1 ст. 182 КАСУ)-

5) організатори зборів, м ітингів, походів мають право звер­
нутися до адміністративного суду за місцем проведення цих
заходів із позовною заявою гжро усунення обмежень у реалізації
права на мирні зібрання (ч. ІЗ ст. 180 КАСУ).

Альтернативна територісяльна підсудність формує правило за яким у разі невизначеності територіальної підсудності ад­міністративної справи така страва розглядається місцевим ад­міністративним судом за виб- ором позивача (ч. 4 ст. 19 КАСУ) Отже, позивач за власним ро ■зсудом може звернутися до місце­вого загального суду як адміністративного за місцем знахо-

^___________ ПІДВІДОМЧІСТЬ ТА ПІДСУДНІСТЬ СПРАВ АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДУ_______________

дження або до окружного адміністративного суду як суду пер­шої інстанції, але з дотриманням при цьому правил предметної підсудності.

Частиною 3 ст. 175 КАС України передбачені спеціальні правила альтернативної територіальної підсудності, за якими:

1) позовна заява щодо оскарження дій чи бездіяльності кан­
дидата у депутати сільської, селищної, міської ради подається
до місцевого загального суду як адміністративного суду за міс­
цем вчинення дії чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена;

2) позовна заява* щодо оскарження дій чи бездіяльності
кандидатів, їх довірених осіб, партій, місцевої організації пар­
тії, їх посадових осіб та інших осіб, передбачених частинами 1
тії 2 ст. 175 КАС України, подається до окружного адміністра­
тивного суду за місцем вчинення дії чи місцем, де ця дія по-
пинна бути вчинена.

Законодавець не регулює територіальної підсудності спорів, що виникають із адміністративного договору, проте автори на­уково-практичного коментаря Кодексу адміністративного су­дочинства України зазначають, що такі спори мають бути під­судні адміністративному суду за місцем виконання договору, якщо у договорі не визначена інша підсудність¹, з чим варто погодитися, адже виникнення таких спорів у практичній діяль­ності не виключене.