Методологія політичної економії

Методологія економічної теорії (політичної економії) – наука про методи господарського життя, методи здійснення і дослідження економічних явищ і процесів.

 

Методологія покликана допомогти вирішити головне питання: за допомогою яких наукових способів і прийомів пізнання дійсності еконо­мічна теорія з’ясовує як функціонує і розвивається та чи інша економіч­на система.

У методології політичної економії (економічної теорії) можна виді­лити кілька основних підходів:

1) суб’єктивний (вихідний пункт аналізу економічних явищ – раці­ональний господарю­ючий суб’єкт, а об’єктом аналізу є поведінка цього раціонально господарюючого суб’єкта; з цих позицій економічна теорія – теорія раціонального економічного вибору);

2) емпіричний ( аналіз господарської діяльності на основі влас­ного досвіду і фактів реальної дійсності та застосування різноманітних інструментів дослідження – статистики, кібернетики, математики, економетрії та інших; результатом дослідження стають емпіричні моделі; цей підхід передбачає поділ економіки на сфери мікроекономіки і макроеко­номіки);

3) раціоналістичний (спрямований на відкриття “природних” чи раціональних законів цивілізації, він вимагає дослідження економічної системи як єдиного цілого, а також закономірностей її розвитку, законів, що регулюють дану систему);

4) діалектико-матеріалістичний ( єдино правильним вирішенням наукових проблем вважає об’єктивний аналіз явищ, який характеризує внутрішні зв’язки явищ і процесів у їх розвитку – виникненні, вдоско­наленні та вмиранні, тобто в постійному русі, у динаміці, у чому й поля­гає суть діалектики).

Методологію не можна ототожнювати з методами дослідження, останні є тільки інструментами, сукупністю способів і прийомів вивчення предмета дослідження.

Як і будь-яка наука, політична економія (економічна теорія) засто­совує насамперед емпіричний метод, який ґрунтується на фактах реа­льної дійсності і власному досвіді дослідника, а також методи індукції (виведення економічних закономірностей з фактів реального життя на основі сходження від окремих сторін до сутності усього явища в цілому) і дедукції (аналіз на основі руху від загального явища до його окремих сторін), логічної абстракції (уявного виділення найсуттєвішої сторони явища та її аналізу та ігнорування несуттєвих його ознак і сходження від абстрактного (теоретичного) до конкретного).

Діалектичний метод дослідження – процес пізнання явищ у всій різноманітності їх форм та у всій їх суперечливості. Це – синтетичний метод, що включає наукову абстракцію, пізнання загального (спіль­них властивостей і ознак усіх явищ), особливого (спільних якостей час­тини явищ) та одиничного (властивостей і ознак окремих явищ), єдно­сті і боротьби протилежностей у явищі (будь-яке явище суперечливе, акумулює в собі протилежності, подолання яких – основа розвитку дано­го явища), поєднання історичного (реальної послідовності розвитку явища) і логічного (необхідної послідовності розвитку), аналіз (поділ явища на окремі сторони і ознаки та їх дослідження) і синтез (поєд­нання окремих сторін і ознак явища і пізнання його як єдиного цілого), єдність теорії і практики (практика – критерій істини) та інших.

Сучасна економічна теорія широко застосовує мікроекономічний та макроекономічний аналіз, здійснює моделювання економічних процесів (теоретичне описання і функціональний аналіз з виявленням причинно-наслідкових зв’язків) і прогнозування їх розвитку. При цьому широко застосовуються математичні, графічні та статистичні методи аналізу.

Мікроекономічний аналіз побудований, як правило, на викорис­танні граничних величин, тобто застосовується граничний аналіз явищ (мінімуму чи максимуму ціни, витрат, доходу, прибутку, продукту тощо), а принцип рівноважності (ціни, попиту та пропозиції, фірми, ринку, галузі, економіки в цілому) широко використовується як у мікро­економічному, так і макроекономічному аналізі.

Економічна теорія широко застосовує такий прийом, як розгляд економічних явищ у їх статиці (непорушності, фіксованості певного стану) і динаміці (у їх русі, в розвитку), що дозволяє глибше вивчити суть і проаналізувати розвиток того чи іншого явища. Це стосується як мікроекономіки, так і макроекономіки.

При вивченні економічного життя людей, їх соціальних груп і суспільства у цілому можливі, доцільні і необхідні економічні експеримен­ти, хоча далеко не завжди можна передбачити усі їх ймовірні резуль­тати (економічний експеримент – штучне відтворення економічного явища чи процесу з метою пізнання у найсприятливіших умовах і наступного практичного застосування).

Свідоме масове економічне експериментування проводилося як на мікрорівні (Р. Оуен і П. Ж. Прудóн у ХІХ столітті, Ф. Тейлор і Г.Форд – у ХХ столітті та інші), так і на макрорівні (Дж. Лоу на початку XVIII століття, Дж.М. Кейнс і М. Фрідман у ХХ столітті).

Закінчуючи розгляд методології економічної теорії і методів економічного теоретичного дослідження, варто згадати слова великого еконо­міста ХХ століття Дж. М. Кейнса: “Ідеї економістів і політиків – і коли вони мають рацію, і коли помиляються – мають значно більше значен­ня, ніж вважається. У дійсності, саме вони й правлять світом”1.

Методи економічних досліджень дозволяють виявити категорії, закони і принципи, які вивчає політична економія (економічна теорія).