Церебральний параліч (дитячий церебральний параліч - ДЦП)

Означення

Церебральний параліч - це порушення моторних функцій і контролю м'язів унаслідок враження мозку перед, під час або невдовзі після народження дитини. Медичний термін "церебральний" означає "той, що стосується мозку", а "параліч" - порушення здатності до довільних рухів. Церебральний параліч не є прогресуючим або заразним, його неможливо вилікувати у прямому розумінні цього слова, хоча правильне нав­чання і терапія, а також сучасні технології дають можливість особам із церебральним паралічем вести продуктивне життя. Церебральний параліч - це не захворювання, і його не слід так називати.

Церебральний параліч може спричинятися хворобами матері в період вагітності, передчасними пологами або гіпоксією (кисневою недостатністю). Інколи він виникає у перші місяці життя внаслідок травм, отруєння свинцем, вірусних інфекцій та інших чинників. Головною причиною церебрального паралічу є нестача кисню або поганий потік крові, що переносить кисень до мозку ембріона чи дитини. Це може бути викликано передчасним відділенням плаценти, невдалим положенням тіла дитини, дуже довгими або занадто короткими пологами, задухою внаслідок обертання пупо­вини навколо шиї тощо.

Іншими причинами, що можуть викликати церебральний параліч, є несумісність крові батьків (за резусом або групою), краснуха чи інші вірусні захворювання у період вагітності, враження мікроорганізмами центральної нервової системи новонарод­женого, а також відсутність відповідної медичної допомоги у період вагітності. Менше поширеним є набутий церебральний параліч внаслідок травм голови (при автомобільних аваріях, падіннях чи поганому поводженні з дитиною).

Характеристика

Є три головні види церебрального паралічу:

Спастична форма - напружені, ригідні м'язи, утруднене керування м'язами. Атетоїдна форма - мимовільні і неконтрольовані рухи м'язів.

Атаксична форма - порушення рівноваги і сприйняття відстані, розлад координації рухів.

Досить часто зустрічаються комбіновані враження. Бувають і інші види церебраль­ного паралічу, але вони менше поширені.

При церебральному паралічі людина не спроможна повністю контролювати моторні функції. Залежно від зони враження і тяжкості пошкодження центральної нервової системи у таких осіб можуть спостерігатися один або кілька з перелічених нижче симптомів:

- спазми м'язів,

- проблеми з тонусом м'язів, тобто, у стані спокою вони занадто розслаблені або занадто напружені,

- мимовільні рухи м'язів і кінцівок,

- порушення ходи та інших рухів,

- різні види нападів,

- незвичайні відчуття, наприклад, нечутливість до болю або, навпаки, підвищена чутливість шкіри,

- порушення зору, слуху і мови,

- затримки психічного розвитку

Освітні аспекти

Раннє діагностування дає змогу вчасно надати дітям із церебральним паралічем необхідну допомогу і запобігти багатьом проблемам. У перші роки життя такі малята отримують потрібні їм послуги безпосередньо в сім'ї - з ними працюють педагоги, логопеди, фахівці з лікувальної фізкультури і працетерапії, соціальні працівники, психологи та інші спеціалісти. Вони надають необхідну інформацію батькам, під­тримують їх і навчають ефективно працювати зі своїми дітьми.

- Малята з церебральним паралічем можуть потребувати:

- допомоги логопеда,

- сеансів лікувальної фізкультури,

- занять із працетерапії,

- медичної допомоги,

- допомоги служб підтримки сім'ї,

- занять із фахівцями з навчання і виховання маленьких дітей,

- допоміжних технологічних пристроїв.

Коли діти дорослішають і починають ходити до школи, інтенсивність додаткових видів послуг має змінюватися залежно від індивідуальних потреб учнів. Вони можуть отримувати медичну допомогу і технічну підтримку, здобувати звичайну або соціаль­ну освіту, користуватися можливостями для праці і відпочинку, які надає суспільство тощо. В деяких випадках за такими особами закріплюється спеціальний обслу­говуючий персонал. Люди з церебральним паралічем звичайно здатні до незалежного життя, хоча в деяких випадках вони можуть потребувати сторонньої допомоги.

Підтримка сім'ї є одним із ключових чинників, який значною мірою визначає добро­бут дитини. За правильного навчання і виховання в дитинстві багато осіб із цере­бральним паралічем, незважаючи на тяжкі вади, живуть активним, незалежним життям, навчаються в коледжах і університетах, працюють тощо. Із середини вісімдесятих років у їхньому житті почали відбуватися суттєві зрушення. В домівках і на робочих місцях інвалідів знайшли своє місце сучасні комп'ютери, системи синтезу і розпізнавання мови, пристрої для полегшення самообслуговування та інші прилади, які значно полегшили їхнє життя. А в майбутньому ми можемо чекати ще разючіших змін.

Дуже важливою є тенденція до створення умов для самостійного життя інвалідів, зокрема осіб із церебральним паралічем та іншими тяжкими вадами. Нині вони можуть жити (зі сторонньою допомогою або без неї) у власних квартирах і будинках. Створюються також спеціальні житлові центри для інвалідів