Перспективи економічної системи змішаного капіталізму

Соціально-економічний прогрес означає поступальний розвиток соціально-економічної системи, в якій органічно поєднані найважливіші стикові підсистеми як економічної, так і соціальної систем. Такими підсистемами в межах економічної системи є виробничі відносини і господарський механізм, а в межах соціальної системи – відносини між класами, соціальними верствами і групами, а отже, між працею і капіталом.

Оскільки системною сутністю виробничих відносин є економічна власність, то історичною перспективою економіки змішаного капіталізму є посилення процесу соціалізації економічної власності. З погляду характеру відносин економічної власності у майбутньому найінтенсивніше розвиватимуться асоційовані форми власності трудових колективів як у межах окремих країн, так і між державами. Зростатиме частка профспілкової, кооперативної власності. У структурі сучасної корпоративної власності збільшуватиметься частка акцій трудящих. Оскільки однією з основ економічної свободи людини й надалі буде приватна трудова власність, то її значення зростатиме. Водночас поглиблення процесу усуспільнення виробництва і праці передбачає домінування колективних форм власності. Щоб узгодити ці імперативи майбутнього прогресу особи та виробництва, необхідне поєднання індивідуального та колективного привласнення. Різні комбінації таких форм привласнення стануть іще однією тенденцією еволюції відносин власності.

У цілому розвитком цих процесів управлятиме закон соціалізації, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між досягненим рівнем розвитку технологічного способу виробництва, передусім, продуктивних сил, зростаючим усуспільненням виробництва й праці, з одного боку, та наростаючим підривом товарного виробництва, поступовим подоланням відчуженості найманих працівників від процесу праці, власності та економічної влади на мікрорівні в розвинених країнах світу – з другого, внаслідок чого відбувається еволюційне самозаперечення економічної системи капіталізму, що базується на експлуатації найманої праці.

Частка державної власності на засоби виробництва досягне оптимальної межі (близько 35%), але її розвиток все більше спрямовуватиметься в інтересах переважної більшості населення, що також означає посилення процесу соціалізації даного типу власності.

У цілому процес соціалізації економіки охоплюватиме соціалізацію умов виробництва, передусім, на засоби виробництва, соціалізацію праці, управління власністю і результатами виробництва.

Сам процес формування та розвитку інтегрованої економічної власності також буде здійснюватись під впливом закону соціалізації, який діятиме у модифікованих формах на інтернаціональному рівні.

Внаслідок цього еволюція соціальних відносин характеризуватиметься поступовим посиленням праці та відповідним послабленням капіталу як на національному, так і на інтернаціональному рівнях.

Відповідно до цих змін у наступні десятиліття на розвиток господарського механізму все істотніше впливатиме процес демократизації усіх ланок системи управління народним господарством. У межах корпоративного, державного та наддержавного регулювання матиме місце поєднання адміністративних й економічних важелів. Але переважатимуть економічні форми й методи регулювання мікро- та макроекономічних процесів. Поступово посилюватимуться елементи свідомого, планомірно організованого розвитку реалій економічної дійсності й відповідно послаблюватимуться елементи анархії, стихійності.

На закономірності еволюції основних елементів економічної системи в межах окремих країн значно впливатиме процес інтернаціоналізації продуктивних сил і техніко-економічних відносин (або технологічного способу виробництва) з одного боку, виробничих відносин (або економічної власності та господарського механізму) – з другого.