Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Напрямки реформування житлово-комунального господарства
Мета: створення ефективного ринкового механізму функціонування житлово-комунального господарства з метою підвищення рівня обслуговування споживачів шляхом поступового запровадження економічно обґрунтованих цін і тарифів на житлово-комунальні послуги на базі реальної вартості цих послуг з одночасним реформуванням галузі. Напрямки реформування: ♦ поглиблення демонополізації та розвиток конкурентного середовища; ♦ удосконалення системи управління житлово-комунальним господарством через його реструктуризацію та запровадження договірних відносин між споживачами і виробниками послуг із забезпеченням їх правового захисту; ♦ реформування системи фінансування житлово-комунальним господарства. Національні особливості розвитку кожної країни зумовлюють різноманітність взаємовідносин між центральними та місцевими органами влади у сфері розподілу доходних джерел між державним та місцевими бюджетами. Так, якщо у Великобританії, де самоврядування не набуло значного розвитку, в кінці XX століття лише близько усього 14% сукупних доходів формувалося з податкових надходжень, а решта - за рахунок державних субсидій та субвенцій, то у Швеції, де в результаті проведених реформ було досягнуто високого ступеня децентралізації і автономії місцевих властей, власні податкові надходження в доходах місцевих бюджетів складали наприкінці 1990-х років 70,1% і лише 19,1% -державні субсидії. Таблиця 8.5 Структура доходів бюджетів органів місцевого самоврядування зарубіжних країн (%)
Існують значні відмінності також і в складі податкових доходів місцевої влади (див. табл. 8.6). У Великобританії вони майже повністю формуються за рахунок одного майнового податку, що є винятком із загально розповсюдженої практики місцевого оподаткування із застосуванням великої кількості дріб'язкових податків, які у платників створюють ілюзію невеликого податкового тягаря. Окрім Великобританії, майнові податки відіграють суттєву роль у доходах місцевих бюджетів США - наприкінці XX століття за їх рахунок було забезпечено надходження більше ніж 45% власних доходів бюджетів місцевого самоврядування або більше 70% податкових надходжень місцевих бюджетів; в Іспанії - більше 20% власних доходів або 30% податкових надходжень місцевих бюджетів; у Франції - більше 25% власних доходів або 35% податкових надходжень до місцевих бюджетів.
Таблиця 8.6 Майнові податки в доходах органів місцевого самоврядування зарубіжних країн наприкінці 1990 – х років (%)
У країнах Північної Європи, які характеризуються найвищими показниками життєвого рівня і, відповідно, високими податками, у формуванні доходів місцевих бюджетів велику роль відіграють муніципальні прибуткові податки. Складовою місцевих фінансів є фінанси підприємств комунальної форми власності. Виходячи з особливостей форм власності та господарювання, підприємствам комунальної форми власності притаманні певні специфічні ознаки. Комунальна форма власності є складовою матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування. Фінанси підприємств комунальної власності функціонують на основі законодавства, яке регламентує діяльність господарських структур будь-якої форми власності в Україні. Однак щодо права власності на майно, яке перебуває в їх розпорядженні та формуванні, й у використанні фінансових ресурсів вони мають певні особливості. Більшість вітчизняних підприємств комунальної форми власності функціонують у формі комунальних унітарних підприємств.
Згідно з Господарським кодексом України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника — відповідної територіальної громади і виконує його функції в межах, визначених чинним законодавством. Таблиця 8.7 Структура видатків органів місцевого самоврядування зарубіжних країн наприкінці 1990-х років
Причому в країнах з соціально орієнтованою економікою частка видатків соціального спрямування досягає максимального значення (Данія - 84%, Норвегія - 72%), у федеративних країнах і Великобританії, де місцеве самоврядування обмежене, - знаходиться
Ієрархію реалізації майнового права комунальної власності та управління комунальним майном, що належить територіальним громадам, можна представити за допомогою схеми (рис. 8.3). До комунальної власності територіальних громад належать об'єкти комунальної власності кожної з територіальних громад регіону та об'єкти спільної комунальної власності цих територіальних громад, які задовольняють колективні потреби усіх територіальних громад регіону. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, утворюють, реорганізовують і ліквідовують комунальні підприємства, організації та установи, а також контролюють їх діяльність. Міські, селищні ради мають право здійснювати всі повноваження щодо їх комунальної власності, передбачені законом (виконувати всі майнові операції, передавати об'єкти в постійне або тимчасове користування юридичним і фізичним особам, продавати та купувати, використовувати як заставу тощо). За необхідності міська та селищні ради можуть прийняти рішення про передачу окремих повноважень щодо управління комунальною власністю іншим утвореним ними органам або їх структурним підрозділам, визначивши межі цих повноважень та умови їх здійснення. Взаємовідносини органів місцевого самоврядування з комунальними підприємствами будуються на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності. Це виявляється у праві на відчуження та передачу комунального майна в іншу форму власності, встановленні частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету, залученні на договірних засадах коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури і на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища тощо.
Згідно з чинним законодавством України можуть функціонувати два види комунального унітарного підприємства: комунальне комерційне підприємство (майно закріплюється за таким підприємством з правом повного господарського відання) та комунальне некомерційне підприємство (майно закріплюється за таким підприємством з правом оперативного управління). Право повного господарського відання майном належить підприємствам, які функціонують у режимі комерційного розрахунку та самоокупності. Окремі підприємства, наприклад міський електротранспорт, володіють майном з правом оперативного управління. Комунальне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на засадах господарської автономії, комерційного розрахунку і несе відповідальність за результатами своєї діяльності усім своїм майном. Майно закріплюється за підприємством з правом повного господарського відання, обсяг повноважень якого визначається законодавчими актами України і статутом підприємства. Характерною особливістю є те, що до реєстрації таких підприємств їх статутні фонди мають бути повністю оплачені власником. Якщо після закінчення фінансового року вартість чистих активів комунального комерційного підприємства буде меншою, ніж розмір статутного фонду, передбаченого статутом підприємства, реєстрація підприємства може бути скасована господарським судом. Комунальне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення і завдання, а також враховувати їх у процесі формування виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного та соціального розвитку й виборі контрагентів. Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Комунальне комерційне підприємство має право відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів, як правило, на конкурентних засадах, і лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить.
Рис. 8.3. Ієрархія реалізації майнового права комунальної власності та управління комунальним майном Кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів комунального комерційного підприємства, спрямовуються на інвестування виробничої діяльності цього підприємства. Комунальне некомерційне підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно належить. Майно комунального некомерційного підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Підприємство володіє та користується зазначеним майном, здійснюючи право оперативного управління. Джерелами формування майна підприємства є: майно, передане йому органом управління; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; позичені кошти; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; інші джерела, не заборонені законодавством України. Комунальне некомерційне підприємство може одержувати кредити для виконання статутних завдань під гарантію органу, до сфери управління якого воно належить. Орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить комунальне некомерційне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень. Комунальне некомерційне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно належить. Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями підприємства. Орендодавцями комунального майна можуть бути органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, — відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності, комунальні підприємства — щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу зазначених органів, — також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів і нерухомого майна. Майно, що є комунальною власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом місцевого самоврядування, що здійснює управління цим майном. Земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси комунальних підприємств та їх структурних підрозділів не можуть бути об'єктами лізингу.
Щодо організаційно-правової форми організації діяльності комунальних підприємств, то характерним є те, що вони не можуть бути створені у формі командитних товариств, повних господарських товариств і товариств з додатковою відповідальністю. Розглянемо докладніше особливості фінансової діяльності підприємств комунальної форми власності. Діяльність таких підприємств має комплексний міжгалузевий характер і безпосередньо впливає на умови проживання, праці та відпочинку людей. Мета їх діяльності — якісне обслуговування замовників та населення щодо надання відповідних товарів і послуг. Ці підприємства, будучи складовою місцевого господарства, мають специфіку організації фінансових відносин (рис. 8.2). Фінансова діяльність підприємств комунальної форми власності опосередковує собою систему грошових відносин, які виникають у зв'язку з формуванням та використанням фінансових ресурсів з метою забезпечення ефективного функціонування відтворювального процесу і соціальної сфери. У процесі своєї діяльності комунальні підприємства безпосередньо вступають у такі грошові відносини: а) взаємовідносини підприємств з бюджетною системою і цільовими державними фондами з приводу сплати податкових платежів та бюджетного фінансування у вигляді асигнувань та соціальних трансфертів на капітальні вкладення, капітальний ремонт, відшкодування різниці в цінах і тарифах, фінансування поточних витрат, цільових програм тощо; б) відносини комунальних підприємств із страховими організаціями в) відносини, пов'язані з формуванням та розподілом грошових дохо г) взаємовідносини між підприємствами комунальної форми власності при внутрішньогалузевому перерозподілі прибутку, амортизації, коштів на капітальний ремонт із розпорядження місцевих органів влади; д) відносини з банківською системою у зв'язку з отриманням і погашенням кредитів на капітальні вкладення та інші інвестиції в комунальний сектор економіки, а також з приводу сплати відсотків за банківськими позиками; є) відносини комунальних підприємств зі своїми вищими за рівнем управлінськими структурами в межах внутрішньоструктурного або внутрішньовідомчого перерозподілу грошових коштів. Основою організації фінансових відносин суб'єктів господарювання всіх форм власності, у тому числі комунальної, є наявність фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для здійснення господарської та комерційної діяльності власника. Під фінансовими ресурсами підприємств комунальної форми власності слід розуміти сукупність грошових коштів, резервів і надходжень цільового призначення, що є в розпорядженні підприємств, які закріплені за ними на правах оперативного управління або повного господарського відання і використовуються на власні статутні потреби. Основним джерелом формування фінансових ресурсів підприємств комунальної форми власності є власні та залучені кошти. До власних коштів належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід і прибуток. До залучених — бюджетні асигнування, кредити банків. Первинне формування цих ресурсів проводиться в період створення підприємства шляхом формування статутного фонду, що складається з основних засобів і оборотних коштів. Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить, у період до його реєстрації як суб'єкта господарювання. Мінімальна величина статутного фонду такого підприємства встановлюється відповідною місцевою владою. Фінансове планування в комунальних підприємствах починається з визначення грошових надходжень, при цьому їх склад і структура залежать від функціонального призначення підприємства. Грошові надходження — це кошти, які надходять на поточні та інші рахунки підприємства у банках та в касу підприємства. Найбільша частка грошових надходжень підприємств належить доходам від операційної (основної) діяльності та іншим операційним доходам. Згідно з національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", грошові надходження (доходи) підприємств класифікуються за такими групами: · дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); · інші операційні доходи; · фінансові доходи; · інші доходи; · надзвичайні доходи. У доходах від операційної (основної) діяльності значне місце займають доходи (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємств комунальної форми власності — це сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок підприємства в банку або в касу підприємства від продажу товарів покупцям, виконання робіт та надання послуг споживачам. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств. На величину виручки від реалізації продукції впливають два основні чинники: · обсяг продукції (товарів, робіт, послуг), що підлягає реалізації; · рівень реалізаційних цін (тарифів). Підприємства комунального господарства за специфікою їх діяльності, як правило, є на локальних (місцевих) ринках природними монополістами. В економічній теорії під природною монополією розуміється така ситуація на ринку, коли задоволення попиту на ньому найефективніше за відсутності конкуренції. Визначають три необхідні умови існування природної монополії: · істотний ефект масштабу (зі зростанням обсягу виробництва витрати на одиницю продукції істотно знижуються, причому найбільший ефект досягається, коли один виробник охоплює весь ринок); · низька еластичність попиту за ціною (попит на такому ринку мало залежить від ціни на товари і послуги природних монополій); 3) низький ефект заміщення (товари та послуги природних моно Той факт, що більшість підприємств комунальної форми власності відповідає всім умовам природної монополії, визначає необхідність контролю за цінами на продукцію (роботи, послуги), що надаються ними. В нашій країні це здійснюється шляхом прямого регулювання цін і тарифів відповідними органами місцевої влади. Згідно з Господарським кодексом України державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і винагород постачальникам, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін. Тариф — це ставка плати, яка встановлюється за кожну одиницю наданих послуг. Тарифи на послуги комунальних підприємств є різновидом відпускних цін, встановлення яких вимагає економічного обґрунтування. Це означає, що економічно обґрунтовані тарифи відображають суспільно необхідні витрати на виробництво і реалізацію послуг, а також створюють можливість рентабельної роботи при досягненні необхідних споживачам результатів. Тобто структура ціни продукції (роботи, послуги) комунального підприємства має дві складові: собівартість, що виражає в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію послуги, та обсяг прибутку, який регулюється за допомогою показників рентабельності, встановлюваних державою. Відповідно до чинного законодавства у випадку встановлення фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку підприємствами комунальної форми власності, органи місцевого самоврядування зобов'язані надати цим підприємствам дотації. Аналогічно з суб'єктами господарювання інших форм власності підприємства комунальної форми власності визначають як планову, так і фактичну виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому може використовуватися метод прямого рахунку (врахування кількості реалізованих виробів (робіт, послуг) та їхньої реалізаційної ціни з додаванням отриманих сум за всією номенклатурою виробів), укрупнений метод (враховуючи товарний випуск виробів (робіт, послуг) у плановому періоді, залишки виробів на початок та на кінець планового періоду) та комбінований метод (застосування сукупності двох попередніх методів до різної номенклатури виробів (робіт, послуг)). Отже, виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів та формування фінансових ресурсів. Від її величини залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність та повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів тощо, що в кінцевому підсумку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства. Абсолютну ефективність діяльності будь-якого суб'єкта господарювання характеризує прибуток. В умовах ринкової економіки прибуток є важливим фактором стимулювання виробничої та комерційної діяльності підприємства й утворює фінансову основу для її розширення, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудового колективу. Таким чином, прибуток підприємства комунальної форми власності є грошовим вираженням частини грошових надходжень, утворюваних підприємством. Він створюється в результаті як основної діяльності (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, перевезення пасажирів тощо), так і інших видів господарської діяльності (виконання різних робіт і надання господарських послуг), проте значну частку в його обсязі займає прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Прибуток є частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. Аналогічно будь-якому суб'єкту господарювання виробничої сфери прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємств комунальної форми власності безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, полуг) та її собівартості. Для підприємств комунальної форми власності виробнича собівартість робіт (послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (надання). Згідно з вимогами бухгалтерського обліку виробнича собівартість реалізованих робіт (послуг) складається з витрат, пов'язаних з операційною діяльністю підприємства, які включаються до собівартості реалізованих послуг, що визначається згідно з П(С)БО 16 "Витрати" та 9 "Запаси". Таким чином, операційна собівартість робіт (послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво і збут, а також загальногосподарські витрати на обслуговування та управління підприємством. У бухгалтерському обліку такі витрати є витратами операційної (основної) діяльності підприємства, а також інших видів діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою. Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" витрати операційної діяльності підприємств поділяють на собівартість реалізованих робіт (послуг) (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати) та витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованих робіт (послуг) (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати). Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється самим підприємством залежно від специфіки його діяльності. Процес формування прибутку схематично можна зобразити так (рис. 8.4). Прибуток, отриманий підприємствами комунальної форми власності, розподіляється за загальними правилами розподілу прибутку, які діють у країні. Насамперед частина його у формі податку спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, частина прибутку може бути вилучена місцевими органами самоврядування для перерозподілу між іншими підприємствами комунальної форми власності. Чистий прибуток підприємств, як правило, спрямовується на розвиток діяльності, задоволення соціальних потреб тощо. Прибуток комунальних підприємств підлягає оподаткуванню податком на прибуток у загальноприйнятому порядку. 100 % податку на прибуток підприємств комунальної власності зараховується до місцевого бюджету, оскільки згідно з підпунктом 15 п. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що такий податок належить до доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Враховуючи те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР не надано повноважень органам місцевого самоврядування стосовно встановлення пільг зі сплати податку на прибуток підприємств комунальної форми власності, а водночас цей Закон встановлює спеціальні норми щодо оподаткування прибутку підприємств, які мають пріоритет над загальними, визначеними Законом України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1251-ХП, органи місцевого самоврядування не мають права на надання пільг зі сплати податку на прибуток підприємствам комунальної форми власності6. Місцеві органи влади в межах їх виняткової компетенції можуть надавати комунальним підприємствам пільги або повністю звільняти від оподаткування за місцевими податками і зборами в тій частині, в якій ці податки зараховуються до місцевих бюджетів. Оскільки майно підприємств комунальної форми власності перебуває у власності місцевих органів самоврядування, для фінансування цих підприємств, крім власних джерел, залучаються також кошти місцевих бюджетів та кошти, отримані в порядку перерозподілу між цими підприємствами. Планування видатків місцевих бюджетів на фінансування підприємств комунальної форми власності має свої особливості, оскільки розпочинається з визначення доходів цих підприємств. Як правило, доходи підприємств комунальної форми власності значно менші, ніж видатки, тому після ретельної перевірки розрахунків підприємств місцеві фінансові органи планують державну дотацію в обсязі, необхідному для збалансування їх доходів і видатків. При цьому окремо плануються дотації з урахуванням не тільки функціонального призначення підприємств, а й напряму їх надання. Крім того, у дотації комунальним підприємствам може закладатися прибуток, обсяг якого залежить від стану місцевого бюджету, звідки планується отримати кошти7. Як відомо, будь-якому підприємству для його нормального функціонування потрібен основний і оборотний капітал. Основні засоби (фонди) підприємства — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Міське господарство має у своєму розпорядженні значні основні фонди. Проте, їх структура на різних підприємствах комунальної форми власності неоднакова, оскільки зумовлюється характером їх господарської діяльності. Так, до житлового господарства належать будівлі та споруди (житлові будинки, господарські споруди і т. ін.). На частку житлових будинків припадає більше 90 % вартості основного капіталу. В житловому господарстві зосереджена майже п'ята частина всіх основних фондів країни. Експлуатація житлових фондів здійснюється за рахунок платежів населення, бюджетних коштів та інших надходжень. До складу основних фондів комунального господарства разом з виробничими фондами входять фонди зовнішнього впорядкування: набережні, тротуари, мости й інші споруди. Основними фондами підприємств — постачальників комунальних послуг можуть виступати об'єкти інженерної інфраструктури, передавальні пристрої, комунікації. Відтворення основних фондів здійснюється за рахунок амортизації на реновацію, частини прибутку при його розподілі, довготермінових кредитів банку і коштів місцевих бюджетів. На неприбуткових підприємствах комунального господарства капітальні вкладення і капітальний ремонт здійснюються в основному за рахунок коштів бюджету. Нематеріальні активи комунального підприємства можуть бути представлені витратами на обслуговування та освоєння нових методів і технологій виробництва тощо. Отже, сукупність реального основного капіталу і нематеріальних активів в масштабі підприємства є основним капіталом. Всі складові основного капіталу в момент їх зарахування на баланс підприємства оцінюються за балансовою вартістю. В цілому від оптимальної структури основного капіталу і відповідної ефективності його використання залежать всі основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства. Одним із джерел формування фінансових ресурсів підприємств комунальної форми власності є амортизаційні відрахування. Усі основні фонди в процесі експлуатації зношуються, тобто їх балансова вартість зменшується. Величина такого зменшення визначається амортизацією. Тобто амортизація — це систематичний розподіл вартості основних засобів протягом терміну їх корисного використання (експлуатації). В Україні підприємства можуть застосовувати на власний вибір методи нарахування амортизації передбачені податковим законодавством (Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) або П(С)БО 7 "Основні засоби"). Згідно з останнім амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням прямолінійного зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного та виробничого методів. Підприємствам надається право самим визначити методику нарахування амортизаційних відрахувань за своїми основними фондами. Суми амортизаційних відрахувань вилученню в бюджет не підлягають. Характерним є те, що для комунального комерційного підприємства списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого належить це підприємство. Для нормального функціонування підприємства комунальної форми власності поряд з основними виробничими фондами повинні мати у своєму розпорядженні й оборотні кошти. Оборотні кошти — це авансована в оборотні виробничі фонди і фонди обігу сукупність коштів, яка опосередковує їх рух у процесі кругообігу9. Тобто це засоби, які необхідні для забезпечення безперервної діяльності підприємства і які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Оскільки оборотний капітал має перебувати одночасно у формі виробничих запасів, у процесі обслуговування і т. ін., підприємство повинно мати в своєму розпорядженні одночасно і оборотні виробничі фонди, і фонди обігу. їх наявність створює необхідні умови для кругообігу грошових коштів, кінцевим результатом якого є отримання прибутку. Тому кожне комунальне підприємство повинно мати такий оборотний капітал, який забезпечив би йому можливість придбання необхідних оборотних коштів і був достатнім для забезпечення виробничого процесу (надання послуг). Отже, для здійснення господарської діяльності комунальні підприємства мають у своєму розпорядженні власні оборотні кошти, які поділяються на нормовані та ненормовані. На відміну від промислових підприємств, де власні оборотні кошти становлять значну частку в складі виробничих запасів, у підприємств комунальної форми власності частка оборотних коштів у загальному капіталі підприємства неістотна. У складі нормованих оборотних коштів немає статей "Сировина, матеріали й купівельні напівфабрикати", "Готова продукція", "Незавершене виробництво". Одна з характерних статей оборотних коштів комунальних підприємств — "Абоненти", яка формується за рахунок коштів, що надходять за надані послуги та реалізовану продукцію. Планова необхідність у власних оборотних коштах визначається на основі встановлених нормативів, виражених у днях. Норматив для малоцінного інвентарю
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; просмотров: 335; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.138.113.188 (0.073 с.) |