Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Податкова система і податкова політика держави
Податкова система — це сукупність установлених у країні податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни або скасування; дій, що забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства. Нині система оподаткування в Україні визначається Законом України "Про систему оподаткування", який був викладений у новій редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування України" від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР1. У цьому нормативному документі визначено основи та принципи формування системи оподаткування в Україні, а також права та обов'язки платників податків, встановлено перелік загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Ставки, механізм стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, за винятком мита, а також пільги в оподаткуванні не можуть бути встановлені та змінені іншими законами України, крім законів із питань оподаткування. Перелік загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів подано в ст. 14 Закону України: 1. Податок на додану вартість. 2. Акцизний збір. 3. Податок на прибуток підприємств. 4. Податок з доходів фізичних осіб. 5. Мито. 6. Державне мито. 7. Плата (податок) на землю. 8. Рентні платежі. 1 Закон України "Про систему оподаткування України" від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 8.
9. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. 10. Податок на промисел. 11. Збір на геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету. 12. Збір на спеціальне використання природних ресурсів. 13. Збір за забруднення навколишнього середовища. 14. Збір на обов'язкове соціальне страхування (у разі тимчасової втрати працездатності, на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань). 15. Внески на обов'язкове державне пенсійне страхування. 16. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. 17. Фіксований сільськогосподарський податок. 18. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.
19. Єдиний збір, що справляють у пунктах пропуску через державний кордон України. 20. Збір за проведення гастрольних заходів. 21. Збір за використання радіочастотного ресурсу України. 22. Збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий регулярний, спеціальний). 23. Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. 24. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію. Є також податки і збори, передбачені системою оподаткування, але вони не застосовуються в Україні. До них належать: податок на нерухоме майно (нерухомість), збір до Фонду з метою здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збір до Державного інноваційного фонду, гербовий збір тощо. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлює Верховна Рада України, вони справляються на всій території України. Перелік місцевих податків, зборів та обов'язкових платежів визначено у ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування". До них належать два податки: податок з реклами та комунальний податок. Також стягуються такі місцеві збори та обов'язкові платежі: 1. Збір за паркування автотранспорту. 2. Ринковий збір. 3. Збір за видачу ордера на квартиру. 4. Курортний збір. 5. Збір за право використання місцевої символіки. 6. Збір за участь у бігах на іподромі. 7. Збір за виграш у бігах на іподромі. 8. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. 9. Збір за право проведення кіно- і телезйомок. 10. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей. 11. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. 12. Збір із власників собак. Місцеві податки та збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюють сільські, селищні та міські ради відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Проблема побудови ефективної податкової системи — одна з найбільш актуальніших у процесі становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у світовий ринок, її слід розв'язувати шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в Україні законодавчої бази, так і набутого у світі досвіду в сфері оподаткування.
Чинне податкове законодавство України характеризується включенням його до бюджетного права, що й визначає в податковому регулюванні фіскальні функції. Поширена ідея про те, що податки — це лише засіб для наповнення державного бюджету або, інакше, джерело коштів, потрібних для функціонування держави — безпідставна та обмежена. Насправді податки суттєво впливають на діяльність суб'єктів господарювання, податкова система виконує функцію структурування економіки, створює та посилює одні зв'язки або знищує інші. Недоцільно акцентувати увагу лише на наповненні бюджету з податкових джерел, ігноруючи при цьому те, як процедура його наповнення впливає на економічні процеси. Має йтися про розробку такої податкоаої системи, яка б забезпечувала або хоча б не стримувала розвиток економіки. Податкова політика визначає сутність і роль системи оподаткування та належить до виняткових повноважень держави. Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування й організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Формуючи податкову політику, держава шляхом збільшення або зменшення державної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаданню господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Організація оподаткування має значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави. Гнучкість податкової політики полягає в тому, що коли податковий тиск на суб'єктів господарювання зумовлює припинення діяльності виробництва, податкова система перебудовується на зменшення податкового тиску в інтересах виробника. Стабільність податкової політики означає, що податкова система будується на чіткому визначенні об'єктів оподаткування, їх обліку, а нормативи оподаткування або обов'язкових платежів не змінюються протягом бюджетного року. Система пільг щодо оподаткування має стимулювати виробництво й інвестування, адже практично ті кошти, що мали б зарахуватися до бюджету, залишаються у виробника, який є своєрідним бюджетним фінансуванням. Поступове удосконалення податкової системи здійснюється в напрямі її лібералізації, децентралізації (державні й місцеві податки) за рахунок розширення прав регіонів, зменшення тієї частинки ВВП, яка перерозподіляється через бюджет. Потребує вдосконалення й механізм оподаткування, котрий стимулював би виробництво у пріоритетних напрямах економіки та сприяв упровадженню у виробництво нових технологій і високоефективного обладнання. Податкову політику потрібно реформувати шляхом зменшення податкового тиску стосовно тих, хто сплачує податки, а не ухиляється від їх сплати. Насамперед, необхідно зменшити кількість податків, оскільки наше законодавство переобтяжене ними.
Метою реформування податкової політики є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки та, передусім, матеріального виробництва, поліпшення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та соціально-культурного розвитку держави. Отже, податкова система має забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу, спираючись на такі принципи: 1) стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції; 2) стимулювання підприємницької виробничої діяльності й інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва; 3) обов'язковість — упровадження норм стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства; 4) рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) — на більші доходи; 5) рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) у процесі визначення обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); 6) соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення та застосуван-
ня диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи; 7) стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року; 8) економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням потреби досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
9) рівномірність сплати — встановлення термінів сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) з огляду на необхідність забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету з метою фінансування витрат; 10) компетенція — встановлення і скасування податків та зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними та міськими радами; 11) єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), термінів та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг; 12) доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів). 5.4. Класифікація податків
Кожен вид податків має специфічні ознаки й функціональне призначення, посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його належністю до певної групи залежно від чинної класифікації податків. За допомогою класифікації можна детально з'ясувати сутність і функції податків, поліпшити їх роль у податковій політиці держави, напрями й характер впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Податки класифікуються згідно з тією чи іншою метою, найважливішими є своєчасність і повнота сплати податків у бюджети різних рівнів. Останнє стосується адміністрування податків. Податки можна класифікувати за певними ознаками: 1) за ознакою органів державної впади, які їх встановлюють. Розподіл за цією ознакою визначається згідно із Законом України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1251-ХП, в якому передбачено два види податків на території У країни: — загальнодержавні податки і збори — обов'язкові платежі, що встановлюють найвищі органи влади в державі; вони є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток тощо); — місцеві податки та збори — обов'язкові платежі, які встановлюють місцеві органи влади; є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території; надходять виключно до місцевих бюджетів (комунальний податок, податок на рекламу, ринковий збір тощо); 2) стосовно джерела сплати розрізняють такі види податків: — податки, збори й обов'язкові платежі, що належать до валових витрат і собівартість (збір на обов'язкове соціальне страхування; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; плата за землю; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; податок на промисел; фіксований сільськогосподарський податок; податок на рекламу; комунальний податок тощо);
— податки, збори й обов'язкові платежі, які сплачуються з прибутку підприємства або капіталу (податок на прибуток підприємства; податки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; збір за забруднення навколишнього середовища; державне мито тощо); — податки та збори, що входять до складу ціни виробу (податок на додану вартість; акцизний збір);
3) за економічною ознакою об'єкта оподаткування: — податки на доходи та прибутки — обов'язкові збори, які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб у момент його отримання (заробітна плата, прибуток, валовий Дохід); — податки на споживання — обов'язкові збори, що стягуються в процесі споживання товарів, робіт і послуг, їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від обсягу споживання; — податки на майно — обов'язкові збори, які стягуються у зв'язку з наявністю конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державній власності (податок на нерухоме майно (на нерухомість), податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів); 4) за засобом вилучення: — прямі податки безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від величини об'єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, плата (податок) на землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість) та ін.); — непрямі податки не залежать безпосередньо від доходу платника та сплачуються ними опосередковано через цінові механізми (податок на додану вартість, акцизний збір, мито); 5) за суб'єктами оподаткування: — податки з юридичних осіб — податок на прибуток, комунальний податок; — податки з фізичних осіб — податок із доходів фізичних осіб; — змішані податки — плата (податок) на землю; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 6) за характером використання податкових платежів: — загальні. Такі податки знеособлюються під час надходження до бюджету (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, податок із доходів фізичних осіб та ін.); — спеціальні (цільові) — мають цільове призначення (збори на обов'язкове соціальне страхування і державне пенсійне страхування). 5.5. Характеристика основних податків податкової системи України • І. Податок на додану вартість (ПДВ) належить до непрямих податків, сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції товарів, виконання робіт, надання послуг, за умов імпорту товарів до або під час митного оформлення. Отже, ПДВ — частина новоствореної вартості, сплачується до державного бюджету. Механізм нарахування ПДВ ґрунтується на визначенні податкової бази. База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається з огляду на їх договірну (контрактну) вартість, визначену за вільними цінами, але не нижчими за звичайні, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового мобільного зв'язку, що включаються до ціни товарів (послуг)). Згідно зі ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168 /97-ВР в Україні сума податку на додану вартість розраховується за ставками: базова ставка — 20% бази оподаткування і сума податку додається до ціни товарів (робіт, послуг) та 0 %1. Уведення нульової ставки передбачає створення пільгових умов для деяких видів операцій. Доцільно зазначити, що значення податку на додану вартість виявляється за допомогою його фіскальної функції, тобто шляхом мобілізації колосальних фінансових ресурсів до Державного бюджету України. II. Акцизний збір належить до непрямих податків і встановлюється на високорентабельні та монопольні товари (продукцію) і включається до ціни цих товарів та послуг (рис 5.1).
1 Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №51.
В Україні підакцизними товарами є алкогольні напої, спирт етиловий, тютюнові вироби, транспортні засоби, бензин, дистиляти, паливо, хутрові вироби та вичинені шкури, ювелірні вироби з дорогоцінних металів, пиво солодове та ін. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору єдині на території України, їх встановлює та затверджує Кабінет Міністрів України. Основа акцизного збору — диференційований підхід до оподаткування різних товарів і товарних груп. III. Податок на прибуток підприємств належить до прямих податків. У Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 р. № 349 передбачено оподаткування прибутку, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань (рис. 5.2)1 Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку вважаються: - із резидентів — суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами; — із нерезидентів — фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, котрі одержують доходи із джерелом їх походження з України та ін. У цьому законі розширено амортизаційні норми, що в се-редньостроковій перспективі дасть змогу багатьом підприємствам поновити виробничі потужності. Базова ставка податку становить 25 % від об'єкта оподаткування. Однак у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 р. № 349 визначено й інші ставки, що застосовуються залежно від виду діяльності суб'єкта господарювання. Наприклад, господарська діяльність нерезидентів обкладається за ставкою 15 % від суми доходів із джерелом їх походження з України, 6 % оподатковується фрахт, а валовий дохід від 1 Закон УкраиньІ "О налогообложении прибьіли предприятий" (с изм. 24 декабря 2002 г. № 349-ІУ "О внесений изменений в Закон УкраиньІ "О налогообложении прибьіли предприятий") Налоги й бухгалтерский учет. — 2003. — 27 января.
страхової діяльності (для страховиків-резидентів) — за ставкою 3 %. IV. Податок з доходів фізичних осіб стягується на підставі Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-ІУ (зі змінами та доповненнями)1. Цей податок сплачують громадяни України й особи без громадянства, котрі проживають на території України та мають самостійні джерела доходів, як правило, за місцем джерела доходів або за місцем проживання. Об'єктом оподаткування у громадян є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний ними з різних джерел як на території України, так і за її межами (рис. 5.3). Цей дохід передбачає виплати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, доходи у вигляді дивідендів за акціями або від підприємницької діяльності та інші виплати як у грошовій, так і натуральній формах. Громадяни, котрі мають доходи не лише за місцем головної роботи, зобов'язані вести їх облік і відображати в декларації, яку повинні до 1 квітня наступного за звітним року подати до податкового органу за місцем проживання. У процесі нарахування доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відповідно до закону стягуються за рахунок доходу найманої особи. З 1 січня 2007 р. базова ставка податку становила 15 % від об'єкта оподаткування. Крім того, у Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-ІУ передбачено інші ставки податку, що залежать від виду оподатковуваного доходу. Наприклад, розмір ставки податку на банківський депозит (вклад) у банк або небанківську фінансову установу становить 5 %, а дохід від успадкування коштів, майна або немайнових прав залежно від ступеня споріднення оподатковується за ставками від 0 до ЗО %. 1 Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-ІУ // Голос України. — 2003. — 22 липня.
Податкова соціальна пільга (пільга в розмірі однієї мінімальної заробітної плати не перевищує 140 % прожиткового мінімуму) передбачена за місцем отримання платником податку основного доходу, де зберігається його трудова книжка. Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. Якщо платник податку є самозайнятою особою, податкова соціальна пільга щодо отриманих нею доходів від такої діяльності не застосовується. V Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва запроваджено з 1999 р. з метою спрощення системи їх оподаткування (один податок замість кількох, передбачених законодавством). Платникам надається право вибору системи оподаткування (єдиний податок або сукупність цих податків)1. Платниками податку можуть бути: 1) фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, в котрих середньорічна чисельність залучених працівників не перевищує 10 осіб, а річний обсяг реалізації становить 50 тис. грн; 2) юридичні особи, в яких середньорічна чисельність працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг реалізації за рік — 1 млн грн. Ставку податку для фізичних осіб установлюють місцеві органи влади залежно від діяльності в розмірі від 20 до 200 грн на місяць. Для юридичних осіб ставки визначають у розмірі 6 % від обсягу виручки від реалізації, якщо платник окремо сплачує ПДВ, або 10 %, коли ПДВ не сплачується. Фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах: — до місцевого бюджету — 43 %; — до Пенсійного фонду України — 42 %; 1 Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 р. № 727/98 / Урядовий кур'єр. — 1998. — № 128.
— на обов'язкове соціальне страхування — 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення — 4 %) з метою відшкодування витрат, що здійснюються згідно із законодавством у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, пов'язаних із народженням та похованням. Юридичні особи — суб'єкти малого підприємництва сплачують єдиний податок на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах: — до Державного бюджету України — 20 %; — до місцевого — 23 %; — до Пенсійного фонду України — 42 %; — на обов'язкове соціальне страхування — 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення — 4 %) для відшкодування витрат, що здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням і похованням. Отже, спрощена система оподаткування — один із найефективніших засобів реалізації стимулювальної функції оподаткування, гармонізації економічних інтересів держави, регіонів і платників податків, а також забезпечення зайнятості та само- зайнятостг
ПРАКТИКУМ План семінарського заняття
1. Економічна сутність і функції податків. 2. Складові податку, та їх характеристика. 3. Податкова система та податкова політика в Україні. 4. Класифікація податків. 5. Характеристика основних податків податкової системи України. 1 Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Підручник. — К.: Атіка, 2006. — 920 с. Теми рефератів
1. Сутність податку на додану вартість. Об'єкт оподаткування, особливості його визначення у різних галузях. 2. Акцизний збір як форма специфічних акцизів. Особливості акцизного оподаткування в Україні. 3. Структура місцевих податків і зборів та порядок їх встановлення. Законодавство України про місцеве оподаткування. Контрольні запитання та завдання 1. Розкрийте економічну сутність податків. З'ясуйте їх значення у фінансовій системі України. 2. У чому полягають відмінності між податком і обов'язковим платежем? Наведіть приклади. 3. Назвіть джерела податків. 4. Які функції виконують податки? 5. Охарактеризуйте єдність і суперечливість функцій податків. 6. За якими ознаками можна класифікувати податки? 7. Охарактеризуйте принципи оподаткування. 8. Які ви знаєте основні елементи податку? 9. Визначте економічну сутність податкової системи. 10. З'ясуйте, які є загальнодержавні податки і збори в Україні? 11. Які ви знаєте місцеві податки і збори? 12. Охарактеризуйте механізми оподаткування податком на додану вартість, акцизним збором і митом. 13. Розкрийте сутність механізму оподаткування прибутку підприємств, податку з доходів фізичних осіб.
Тести 1. Податки — це обов'язкові платежі: 1) юридичних осіб до місцевих бюджетів залежно від розміру доходів; 2) фізичних осіб до бюджетної системи залежно від вартості майна; 3) юридичних і фізичних осіб до бюджетної системи залежно від вартості майна, розміру доходу або обсягу споживання. 2. За допомогою податків перерозподіляються: 1) резервні фонди; 2)ВВП іНД; 3) вартість основного капіталу; 4) вартість робочої сили. 3. Які види платежів належать до прямих податків: 1) акцизний збір, мито; 2) податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб; 3) ПДВ? 4. Які ставки ПДВ діють на сьогодні в Україні: 1) нульова і 25%; 2) 10 І 28 %; 3) нульова і 20 %; 4)17%? 5. Які види податків і зборів належать до місцевих: 1) акцизний збір, податок на додану вартість; 2) ринковий збір, податок з реклами, комунальний податок; 3) податок на прибуток підприємств; 4) мито, державне мито? 6. Хто є дійсним платником ПДВ та акцизного збору: 1) виробник товару; 2) торговельне підприємство; 3) споживачі товарів та послуг; 4) варіанти відповіді 1), 2) і 3) правильні? 7. Про що свідчить значна частинка непрямих податків: 1) фіскальний характер податкової системи; 2) неефективну систему стягнення податків; 3) низький рівень податкової культури?
8. Яке із визначень сутності поняття "податкова система" є правильним: 1) сукупність податків, що визначається державою; 2) сукупність податків і зборів, визначена державою; 3) сукупність загальнодержавних і місцевих податків та зборів? 9. Залежно від рівня державного управління податки поділяють на: 1) загальнодержавні та місцеві; 2) прямі та непрямі; 3) разові; 4) систематичні. 10. Як класифікують податки за методом оподаткування: 1) прямі та непрямі; 2) загальнодержавні та місцеві; 3) прогресивні, регресивні та пропорційні; 4) розкладні й окладні? 11. Що оподатковується: 1) об'єкт податку; 2) носій податку; 3) суб'єкт податку; 4) джерело податку?
12. Цільовий характер мають: 1) обов'язкові платежі; 2) податки; 3) державне мито; 4) штрафні санкції.
13. Фізичні й юридичні особи, які зобов'язані сплачувати податок за законом, є: 1) суб'єктами податку; 2) носіями податку; 3) об'єктами податку; 4) джерелами податку. Задачі 1. Працівникові в березні 2007 р. нарахували заробітну плату в розмірі 500 грн. На 1 січня 2007 р. підприємство є основним місцем роботи цього робітника. Визначте суму податку з доходів фізичних осіб. 2. Митна вартість товару, що надійшов на територію України, становить 1000 дол. СІЛА. Ставка імпортного мита відповідно до Єдиного митного тарифу — 15 %, митний збір за митне оформлення товару — 0,2 митної вартості. Ставка акцизного збору дорівнює 35, ставка ПДВ — 20 %. Визначте суму імпортованого мита, митного збору, акцизного збору та податку на додану вартість. Курс Національного банку України — 1 дол. СІЛА — 5,5 грн. 3. На підставі наведених даних про фінансово-господарську діяльність трьох комерційних підприємств (табл. 5.1) визначте: 1) розмір прибутку до оподаткування кожного підприємства; 2) суму податку на прибуток. Таблиця 5.1. Вихідні дані про фінансово-господарську діяльність комерційних підприємств
Закінчення табл. 5.1
Тема 6 БЮДЖЕТ. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 547; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.104.248 (0.176 с.) |