Класифікація доходів та видатків домогосподарств

Фінанси домогосподарств класифікуються за різними озна­ками. За найпоширенішою схемою фінанси домогосподарств поділяються залежно від факторів і джерел доходів. У цьому разі розрізняють:

— оплату найманої праці;

— доходи від особистого підсобного господарства та про­мислів, а також від надання послуг;

— соціальні трансферти;

— доходи від тіньової та напівлегальної економіки.

 

 

Також поділяють фінанси домогосподарств за складом груп, у яких можливе формування загальних об'єднаних фі­нансових потоків (доходів, фондів, видатків). Наприклад:

— фінанси одинаків (неодружена молодь, холостяки, роз­ведені, вдівці та ін.);

— фінанси родин, домогосподарств — часткових і повних (чоловік і жінка, їхні діти й батьки);

— фінанси укрупнених родин (основна родина, далекі ро­дичі, утриманці, а також у зв'язку з появою забезпечених ро­дин, хатньої робітниці, вихователі й ін.).

Фінанси домогосподарств характеризуються структурою видатків за їх соціальною значущістю:

— фінанси життєзабезпечення (підтримки життя, умов іс­нування й відновлення працездатності);

— фінанси професійного й соціального розвитку й понов­лення трудових ресурсів (утворення, підвищення культурного рівня, виховання й навчання дітей);

— фінанси поліпшення умов життя й середовища перебу­вання (умов роботи, відпочинку, проживання);

— фінанси соціальних пріоритетів (добровільне або необ­хідне створення й підтримка адекватного соціального іміджу).

В усіх зазначених вище схемах структури фінансів домо­господарств можливе докладне знання їх загальних доходів.

Доходи домашніх господарств. В умовах ринкової економі­ки чітко охарактеризувати обсяг і структуру доходів домогос­подарств досить складно. Є дві позиції:

1) і наймана праця, й особисті господарства, й індивідуаль­ні промисли вважаються своєрідним видом бізнесу й належать до структури підприємницьких фінансів. У цьому разі до скла­ду фінансів населення входять хіба що соціальні трансферти (пенсії й допомоги інвалідам тощо);

2) до фінансів домогосподарств належать усі доходи й ви­датки окремої особистості або групи людей, і фактично всі види підприємницьких доходів і видатків входять до складу фі­нансів домогосподарств і включаються в цю сферу.

Наприклад, за типами доходів домогосподарств розріз­няють заробітну плату, виплати й доплати, виручку від реалі­зації товарів і майна, відсотки, дивіденди, курсові різниці, пенсії, допомоги, спадщини, подарунки таін.

Формування доходів домогосподарств відбувається майже у всіх сегментах ринку: на ринку трудових ресурсів (заробітна плата й інші виплати, компенсаційні, стимулювальні плате­жі), ринку товарів (доходи від реалізації товарів власного ви­робництва, творчості, від продажу майна тощо), фінансовому ринку (доходи від фінансових, фондових, валютних інвести­цій, компенсаційно-інвестиційні доходи).

В умовах ринкової економіки активну роль у доходах насе­лення відіграють фінансово-кредитні інститути, фондовий ри­нок, що дають змогу отримувати додаткові доходи кредитного й інвестиційного характеру (відсоток з банківських вкладів, відсотки й дивіденди з боргових та пайових цінних паперів, по­зитивні курсові різниці з операцій з фінансовими інструмен­тами).

Утворення фондів домогосподарств. Доходи домогоспо­дарств, потрапивши в розпорядження осіб, які приймають рі­шення щодо їх використання, групуються у фонди.

За формами утворення фонди у фінансах домогосподарств можуть бути у такому вигляді:

— незафіксованому (без спеціальної концентрації й обме­ження);

— фізично обмеженому (суми грошей, що зберігаються окремо);

— документально зафіксованому (рахунки, в тому числі ці­льові, цінні папери та ін.).

Комерційні й ощадні банки беруть активну участь у форму­ванні й підтримці режиму фондів домогосподарств у формах документарної фіксації під час надання індивідуальних сей­фів, трастових послуг, залучення коштів на різні рахунки. Од­нак нестабільність фінансового ринку, брак системи страху­вання приватних заощаджень, невисокі гарантії збереження й повернення вкладень призводять до того, що кошти домогоспо­дарств різного призначення зберігаються в будинках, кварти­рах, інших приміщеннях і місцях, що зменшує їх потенційну інвестиційну ефективність, а іноді й зумовлює фізичне зни­щення.

За цільовим призначенням і функціями фонди домогоспо­дарств поділяються на:

 

— фонди життєзабезпечення (харчування, необхідний одяг, житло, ліки);

— фонди розвитку (навчання та ін.);

— фонди відновлення (відпочинок);

— фонди поліпшення середовища перебування (житло, да­чі таін.);

— фонди формування й підтримки іміджу (престижний одяг, коштовності тощо);

— резервні фонди (непередбачені випадки, обов'язкові пла­тежі).

Обсяги коштів, що концентруються у відповідних фондах, форми їх утворення, структуризація системи грошових фондів домогосподарств залежать від обсягів, періодичності, стабіль­ності доходів, особливостей професійних занять населення, со-ціокультурних факторів, асортиментів і цін на товарних рин­ках, умов проживання в конкретних регіонах.

Видатки домашніх господарств. Сформовані доходами до­могосподарств і згруповані у фондах ресурси використовують­ся під впливом внутрішніх мотивів і зовнішніх факторів, утво­рюючи видатки домогосподарств.

Видатки домогосподарств також значно диверсифіковані й розрізняються за низкою ознак. Наприклад, за роллю, яку вони відіграють у фінансах домогосподарств, вирізняють:

— споживчі (придбання товарів і послуг);

— виробничі (у звичайне або розширене відтворення осо­бистого виробництва, промислів, творчості);

— інвестиційні (у кредитну систему або фондовий ринок). Велике значення має величина видатків, їхня структура та

динаміка окремих статей. У зв'язку з цим привертають увагу постійні та змінні за величиною видатки, фіксовані (постійні або умовно постійні), видатки, що зменшуються та знижуються. Розрізняють видатки і за такими ознаками:

— на життєзабезпечення (харчування, одяг, житло та ін.);

— на забезпечення простого відтворення в особистих госпо­дарствах (сировина, матеріали, ремонт устаткування);

— професійний розвиток (навчання, освіта);

— поліпшення умов життя (меблі, машини, дачі);

— захист від ризиків (страхування, технічний захист та ін.).

Можливо також виокремлення видатків періодичних, ра­зових і випадкових, циклічних, сезонних або присвячених до конкретних дат, а також із урахуванням різних факторів як загального (клімат, природні умови, національні традиції, по­літичний устрій, економічний розвиток країни), так і особис­того (вік, релігія, спосіб життя) характеру.

Отже, включення фінансів домогосподарств у фінансову систему дає змогу аналізувати процеси, що відбуваються в ній, комплексніше, а отже, й ефективніше.

 

12.3. Структура доходів та видатків домогосподарств України

На кінець 2005 р. за даними Державного комітету статис­тики України чисельність постійного населення України ста­новила 46,7 млн. До постійного належить населення, яке по­стійно проживає на певній території на момент перепису, вра­ховуючи тимчасово відсутніх.

Останнім часом в Україні спостерігається природне змен­шення чисельності населення, тобто кількість померлих пере­вищує кількість народжених. Тільки за 2005 р. населення України скоротилося на 400 тис. осіб, або на 0,9 %.

Як вже зазначалося, доходи населення включають обсяг нарахованих у грошовій та натуральній формах: заробітної плати, прибутку та змішаного доходу, одержаних доходів від власності, соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів.

До витрати та заощаджень населення належать: витрати на придбання товарів та послуг; сплачені доходи від власності, поточні податки на доходи, майно й інші сплачені поточні трансферти; нагромадження основного капіталу та матеріаль­них оборотних коштів, а також приріст фінансових активів у вигляді заощаджень у вкладах, іноземній валюті тощо.

Динаміку доходів та витрат населення в Україні подано у табл. 12.1.

 

Як бачимо, доходи, витрати та заощадження населення в Україні рік від року поступово зростають. Тільки за 2005 р. приріст доходів становив 35,1 % порівняно з 2004 р.

Життєвий рівень населення в цілому та окремих його верств, структура доходів і витрат, споживання товарів та по­слуг залежать від рівня матеріальної забезпеченості, чисель­ності домогосподарств та інших соціально-економічних аспек­тів й умов життя домогосподарств.

Так, сукупні ресурси домогосподарств за 2005 р. порівняно з 2004 р. збільшилися на 409,6 грн або на 44,9 %. При цьому частка грошових доходів із 2000 р. збільшилася на 18,3 % і становила 86,4 % від загальної суми доходів, що є позитивною тенденцією. Розподіл грошових доходів домогосподарств пред­ставлено у табл. 12.2.

Як видно з табл. 12.2, за період, що аналізується, у струк­турі грошових доходів частка, що припадає на оплату праці (+8,9 %), збільшилися доходи, які отримують від підприєм­ницької діяльності та самозайнятості (+2,5 %), а також пенсії, стипендії, допомоги та субсидії, надані готівкою (+8,1 %). Меншу частку в структурі грошових доходів посіли доходи від продажу сільськогосподарської продукції (-0,7 %) та грошова допомога від родичів, інших осіб та інші грошові доходи (-0,5%).

Сукупні витрати домогосподарств тільки за 2005 р. порів­няно з попереднім 2004 р. збільшилися на 285,4 грн або на 36,1 %, аз початку періоду, що досліджується, збільшення становило 688,1 грн або у 2,3 разу.

Позитивним показником підвищення життєвого рівня є збільшення сукупних витрат домогосподарств на придбання непродовольчих товарів та послуг, яке становить 4,7 % за весь період, хоча порівняно з попереднім роком цей показник і зменшився на 0,8 %.

У табл. 12.3 подано структуру грошових витрат домогоспо­дарств.

Як бачимо з табл. 12.3, грошові витрати домогосподарств за 2005 р. збільшилися на 302,0 грн або на 38,3 %. За п'ять років збільшення становить 673,1 грн або у 2,6 разу.

При цьому відбулося збільшення споживчих витрат на при­дбання непродовольчих товарів та послуг, яке дорівнювало

 

2,5 % за весь період дослідження, що є позитивним, оскільки свідчить про підвищення життєвого рівня населення. Порівня­но з попереднім роком цей показник зменшився на 0,5%, якщо така тенденція прогресуватиме, то цей фактор негативно впли­не на життєвий рівень населення.

Позитивним є також збільшення інших витрат (на особисте підсобне господарство, купівлю акцій, сертифікатів, вклади до банків, аліменти, будівництво житла тощо) на 1,3 % за остан­ній рік і на 1,4 % за весь період, що також свідчить про підви­щення рівня життя.

Найбільшу частку становлять домогосподарства із серед-ньодушовими грошовими витратами у місяць, нижчими за прожитковий мінімум, а саме — 56,5 %. У міських поселеннях цей показник нижчий — 49,9 %, а у сільській місцевості він досягає 70,8 %. Позитивний фактор у тому, що частка таких домогосподарств поступово зменшується: порівняно з 2004 р. їх стало менше на 10,8 %, а щодо 2003 р. — на 22,2 %.

Підвищення життєвого рівня населення також характери­зує обсяг коштів, залучених комерційними банками до свого обороту у вигляді депозитів. Динаміку цього процесу подано у табл.12.4.

Таблиця 12.4. Зобов'язання комерційних банків за коштами, за­лученими на рахунки фізичних осіб* (на кінець року; млн грн)

Забов'язання	2000р.	2004 р.	2005 р.
Усього
У національній валюті
В іноземній валюті

* За даними Національного банку України з нарахованими від­сотками.

Як бачимо з табл. 12.4, банківські депозити населення збільшуються протягом протязі останніх років у національній та іноземній валютах.

Наприклад, у 2005 р. порівняно з 2004 р., вони збільшили­ся у сумі на 31 591 млн грн або на 75,9 %. У тому числі вклади у національній валюті зросли на 20 060 млн грн або на 90,7 %; в іноземній валюті — на 11 531 млн грн або на 59,1 %.

За період з 2000 до 2005 рр. збільшення банківських депо­зитів населення становило 66 422 млн грн або у 10,8 разу. Це свідчить про зростання доходів домогосподарств в Україні та підвищення життєвого рівня населення.

Слід зазначити, що заощадження домогосподарств у краї­нах із розвиненою ринковою економікою — важливий ресурс для здійснення кредитних та інвестиційних операцій у бан­ківській діяльності, розвитку фінансового ринку.

Нині у вітчизняних комерційних банках кошти населення є другорядним джерелом грошових ресурсів після коштів юри­дичних осіб. Однак за останні п'ять — сім років частка депо­зитів населення у ресурсній базі комерційних банків суттєво

збільшилася.

Заощадження — це частина грошових доходів населення, що формується за рахунок вільних грошових коштів, які утво­рюються внаслідок зменшення поточного особистого спожи­вання, і призначена для того, щоб забезпечити потреби у май­бутньому.

Розрізняють мотивовані та немотивовані заощадження. Останні у домогосподарств виникають у зв'язку із переви­щенням платоспроможності над рівнем потреб. Це можливо,

якщо:

— рівень доходів досить великий, тобто можна задовольни­ти потреби, які є на сьогодні;

— рівень пропозиції та якість пропонованих товарів або послуг не може задовольнити попит споживачів;

— політика держави спрямовується на підвищення рівня заощаджень шляхом зменшення витрат домогосподарств.

Отже, заощадження — різниця між сукупним доходом до­могосподарств та усіма обов'язковими виплатами, необхідни­ми і запланованими витратами, на які вже накопичені кошти.

Вирізняють багато мотивів для заощадження, які можна об'єднати в такі групи:

1) придбання дорогих товарів;

2) непередбачувані витрати;

3) витрати майбутніх періодів (весілля, освіта та ін.);

4) звичка заощаджувати кошти;

5) заощадження з метою отримання прибутку.

 

 

За характером мобілізації заощадження домогосподарств поділяють на організовані та неорганізовані.

Організовані заощадження — такі заощадження населен-Іня, мобілізацію та розміщення яких здійснює банківська сис­тема, або небанківські фінансово-кредитні установи.

Неорганізовані грошові заощадження населення зберіга­ються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах. До неорганізованих заощаджень належать також зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцін­них металів, дорогих товарів тривалого користування тощо. Перед населенням постійно постає запитання, в якому вигляді доцільніше зберігати кошти з огляду на різноманітні мотиви.

ПРАКТИКУМ

План семінарського заняття

Фінанси домогосподарств

 

1. Економічна сутність і склад фінансів домогосподарств.

2. Склад та класифікація доходів домогосподарств.

3. Склад і класифікація видатків домогосподарств.

4. Структура доходів та видатків домогосподарств в Укра-

їні.

Теми рефератів

 

 

1. Сучасний стан і розвиток фінансів домогосподарств в Україні.

2. Аналіз доходів та витрат домогосподарств в Україні.

3. Заощадження домогосподарств в Україні та їх мотива­ція.

4. Формування та використання сукупних фінансових ре­сурсів домогосподарств.

Контрольні запитання та завдання

 

\. Визначте сутність поняття "домогосподарство".

2. Розкрийте економічну сутність фінансів домогоспо­дарств.

3. Яку роль відіграють фінанси домогосподарств у націо­нальній економіці?

4. Яке місце займають фінанси домогосподарств у фінан­совій системі країни?

5. Яким чином пов'язані фінанси домогосподарств з інши­ми сферами та ланками фінансової системи?

6. Що входить до складу грошових і сукупних доходів до­могосподарств?

7. Що належать до грошових та сукупних витрат домогос­подарств?

8. У чому полягає сутність прожиткового мінімуму?

9. За якими критеріями класифікуються доходи домогос­подарств?

10. Яким чином утворюються фонди домогосподарств? За

якими ознаками вони поділяються?

11. Дайте класифікацію видатків домогосподарств.

12. Проаналізуйте динаміку та структуру доходів та видат­ків домогосподарств в Україні.

13. Яке значення мають заощадження домогосподарств для здійснення активних операцій комерційних банків?

14. Яким чином заощадження домогосподарств перетворю­ються в інвестиції на фінансовому ринку?

15. Що таке організовані та неорганізовані заощадження населення?

Тести

 

 

1. Домогосподарство — це:

1) сукупність грошових і негрошових доходів та витрат на-

селення;

 

 

2) сукупність осіб, які спільно проживають в одному жит­ловому приміщенні, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують і витрачають кошти;

3) доходи населення від заробітної плати, продажу власно­го капіталу, землі, продукції підсобних господарств, відсотки на капітал, цінні папери тощо;

4) витрати населення на купівлю продуктів харчування, непродовольчих товарів, оплату послуг.

2. Фінанси домогосподарств — це:

1) соціально-економічні грошові відносини, пов'язані з фо­рмуванням і використанням централізованих та децентралізо­ваних фондів фінансових ресурсів;

2) соціально-економічні грошові відносини щодо форму­вання та використання доходів і видатків державних та місце­вих фінансів;

3) соціально-економічні грошові відносини, пов'язані з фо­рмуванням і використанням фондів фінансових ресурсів насе­лення з метою задоволення особистих потреб громадян;

4) соціально-економічні грошові відносини з приводу фор­мування та використання позабюджетних цільових фондів.

3. До сукупних доходів домогосподарств належать:

1) грошові доходи домогосподарств у вигляді оплати праці, доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості;

2) усі грошові та негрошові доходи домогосподарств, отри­мані незалежно від джерел їх надходження;

3) суми грошових і натуральних надходжень, одержані членами домогосподарства.

4. До складу грошових доходів домогосподарств входять: \ 1) грошові доходи домогосподарств у вигляді оплати праці,

доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості, до­ходів від власності та ін.;

2) усі грошові та негрошові доходи домогосподарств, отри­мані незалежно від джерел їх надходження;

3) суми грошових та натуральних надходжень, одержані членами домогосподарства.

 

5. Сукупні витрати домогосподарств включають:

1) витрати на купівлю продуктів харчування, непродоволь­чих товарів, на оплату послуг, тощо;

2) усі грошові та натуральні витрати, здійснені членами до­могосподарства;

3) витрати на оплату послуг, пов'язані з веденням особис­того підсобного господарства, витрати на купівлю нерухомо­сті, придбання акцій, сертифікатів, валюти, приріст вкладів до банківських установ, аліменти, податки, збори, внески таін.

6. До грошових витрат домогосподарств належать:

1) витрати на купівлю продуктів харчування та непродо­вольчих товарів;

2) усі грошові та натуральні витрати, здійснені членами до­могосподарства;

3) витрати на оплату послуг і витрати, пов'язані з веденням

особистого підсобного господарства;

4) витрати на купівлю продуктів харчування, непродоволь­чих товарів, на оплату послуг, витрати на купівлю нерухомо­сті, будівництво, придбання акцій, сертифікатів, валюти, при­ріст вкладів до банківських установ, аліменти, податки, збори, внески таін.

7. Прожитковий мінімум — це:

1) вартість грошових і натуральних соціальних допомог, субсидій, пенсій, стипендій, грошових допомог від родичів та

інших осіб;

2) вартість грошової допомоги та подарованих домогоспо-дарством родичам та іншим особам продуктів харчування, отриманих з особистого підсобного господарства;

3) вартісна величина достатнього для нормального функ­ціонування організму людини набору продуктів харчування, а також мінімальної сукупності непродовольчих товарів та міні­мального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

 

 

8. Які розрізняють фінанси домогосподарств за соціаль­ною значущістю:

1) фінанси життєзабезпечення, фінанси професійного й со­ціального розвитку, фінанси поліпшення умов життя й середо­вища перебування, фінанси соціальних пріоритетів;

2) фінанси одинаків, фінанси родин, домогосподарств (час­ткових і повних), фінанси великих родин;

3) оплата найманої праці, доходи від особистого підсобного господарства та промислів, доходи від надання послуг, соціаль­ні трансферти?

9. Фінанси домогосподарств за складом груп, у яких фор­муються фінансові потоки, поділяються на:

1) фінанси життєзабезпечення, фінанси професійного й со­ціального розвитку, фінанси поліпшення умов життя й середо­вища перебування, фінанси соціальних пріоритетів;

2) фінанси одинаків, фінанси родин, домогосподарств (час­ткових і повних), фінанси великих родин;

3) оплата найманої праці, доходи від особистого підсобного господарства та промислів, доходи від надання послуг, соціаль­ні трансферти.

10. Які фонди домогосподарств вирізняють за цільовим призначенням і функціями:

1) незафіксовані, фізично обмежені та зафіксовані;

2) оплата найманої праці, доходи від особистого підсобного господарства та промислів, доходи від надання послуг, соціаль­ні трансферти;

3) фонди життєзабезпечення, фонди розвитку та навчання, фонди відновлення, фонди поліпшення середовища перебуван­ня; фонди формування й підтримки іміджу; резервні фонди?

.

 

Завдання

1. До кожного терміна доберіть єдиний правильний варіант визначення.

Терміни

1. Домогосподарство.

2. Фінанси домогосподарств.

3. Доходи домогосподарств.

4. Витрати домогосподарств.

5. Сукупні ресурси домогосподарств.

6. Прожитковий мінімум.

7. Заощадження.

8. Організовані заощадження.

9. Неорганізовані грошові заощадження.

 

 

Визначення

а) Потенційні ресурси домогосподарства, отримані в конк­ретному періоді, незалежно від джерел їх надходження;

б) соціально-економічні грошові відносини, пов'язані з фо­рмуванням і використанням фондів фінансових ресурсів з ме­тою задоволення особистих потреб громадян;

в) заощадження населення, мобілізацію та розміщення яких здійснює банківська система, або небанківські фінансо­во-кредитні установи;

г) витрати на купівлю продуктів харчування, алкогольних і тютюнових виробів, непродовольчих товарів, на оплату по­слуг, витрати, пов'язані з веденням особистого підсобного гос­подарства, грошову допомогу родичам та іншим особам, витра­ти на купівлю нерухомості, будівництво, придбання акцій, сертифікатів, валюти, приріст вкладів до банківських установ, аліменти, податки (крім прибуткового), збори, внески та ін.;

д) сукупність осіб, які спільно проживають в одному жит­ловому приміщенні або його частині, забезпечують себе усім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують і витрачають кошти;

 

е) вартісна величина набору продуктів харчування достат­нього для забезпечення нормального функціонування організ­му людини, збереження його здоров'я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культур­них потреб особистості;

ж) частина грошових доходів населення, що формується за рахунок вільних грошових коштів, які утворюються внаслідок зменшення поточного особистого споживання, і призначена для того, щоб забезпечити потреби у майбутньому;

з) суми грошових та натуральних надходжень, одержані членами домогосподарства у вигляді оплати праці, доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, продажу акцій та ін­ших цінних паперів, надходжень від продажу нерухомості, особистого та домашнього майна, худоби, продукції особистого підсобного господарства та продуктів, соціальних допомог, субсидій, пенсій, стипендій, грошових допомог від родичів та ін.;

і) заощадження, що зберігаються безпосередньо у населен­ня готівкою у національній та іноземній валютах, зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцінних металів, доро­гих товарів тривалого користування тощо.

 

Тема 13

СТРАХУВАННЯ. СТРАХОВИЙ РИНОК