Порушення слухового аналізатора

Ця категорія людей розподіляється за двома основними групами — глухі (повна відсутність слуху) та слабкочуючі (зниження слуху від 20 до 75 децибел) [39].

Порушення слухового аналізатора призводить до недостатнього розвитку мовлення, обмежень рухової діяльності. В осіб з такими вадами спостерігається нестійкість вегетатив­ної нервової системи (збудливість, імпульсивність, стомлю-ваність, нестійкість емоційної сфери та ін.). Зниження функціонального стану рухового аналізатора веде до послабления діяльності серцево-судинної та дихальної систем: спостерігається почастішання серцевих скорочепь (ЧСС) і дихання у спокої, підвищення реакції фізіологічних систем організму під час фізичних навантажень.

Для глухих характерним є нижчий рівень розвитку фізичних якостей. Через порушення слуху такі якості, як точність, рівновага та координація рухів, швидкісно-силові відстають у розвитку.

Швидкісно-силові якості глухих відрізняються від норми незначно (відставання на 5—15 %), координаційні і точність рухів більшою мірою (на 15-20 %). Рівень розвитку рівноваги у глухих дітей гірший, ніж у дітей з порушенням зорового аналізатора або інтелектуального розвитку і нижчий від норми у 3—5 разів.

У виконанні функції рівноваги беруть участь зоровий, вестибулярний руховий і тактильний аналізатори. В осіб з вадами слуху порушується діяльність вестибулярного апара­ту, який забезпечує рівновагу й необхідне положення у про­сторі.

В осіб з вадами слуху відсутній або дуже послаблений контроль з боку слухового аналізатора. Кінестетична чутливість, що має взяти на себе контроль за рухами, сама страждає через зниження слуху, тому навітъ під час виконання побутових рухів особи з вадами слуху роблять зайвий шум, рухи в них сповільнені й неритмічні.

 

4.2.Порушення зорового аналізатора

У практиці занять плаванням осіб з порушеннями зору поділяють на сліпих та слабкозорих відповідно за класами (Бріскін, 2006):

• В 1 — немає світловідчуття у жодному оці (тотальна втрата зору) або є часткове світловідчуття за відсутності реакції на рух (наприклад, немає реакції на рух руки на будь-якій відстані від ока);

• В 2 — немає спроможності бачити рух руки на відстані до 2 м (за норми 60 м);

• В 3 — немає спроможності бачити рух руки на відстані від 2 до 6 м; обмежене поле зору людини варіює від 5 до 20°.

Найважливішим завданням занять оздоровчим плаванням з особами, які мають порушення зору, є корекція рухових недоліків, що виникли унаслідок цього.

Сліпі та слабкозорі особи мають слабкий фізичний розвиток (зріст, маса тіла, ЖЕЛ, обхват грудної клітки тощо), по­рушена постава, спостерігається плоскостопість. Порушення й аномалії розвитку зору негативно впливають на форму­вання рухових здатностей — сили, швидкості, витривалості, координації, статичної й динамічної рівноваги. Якшо зір знижується або втрачається уранньому віці, то відхилення у розвиткові більш виражені.

Різні рухові якості в осіб з порушеннями зорового аналізатора прямо залежать від рівня втрати зору.

Одним із важливих видів розвитку рухової активності слабозорої дитини є цілеспрямована організація занять зі спорту і, зокрема, з плавання. Часткові порушення зору викликають у дітей істотні труднощі в оволодінні технікою спортивного плавання і розвитку рухових якостей. Виходячи з того, що рухова активність дитини розвивається у взаємозв'язку з формуванням вищих психічних процесів, засоби педагогічного впливу в процесі плавання мають носити системний характер і спрямовуватись на розвиток всіх сторін особистості. За таких умов у слабозорої дитини розвиваються сприймання, просторові уявлення, мислення і практичні дії. Застосовуючи різноманітні прийоми навчання плавання, педагоги можуть суттєво впливати на фізичний розвиток дітей, попереджувати виникнення вторинних порушень і прискорювати формування вищих форм пізнавальної діяльності.

Інвалідний спорт набув великого соціального значення й став важливою частиною спеціалізованої допомоги інвалідам. Корекція фізичного розвитку слабозорих дітей на етапі початкової спортивної підготовки з плавання має пріоритетне значення. Це вимагає здійснення корекційної роботи, спрямованої на удосконалення техніки, способів і прийомів навчально-тренувальної діяльності, які базуються на компенсаторних перебудовах психіки у цієї категорії дітей.

Поліпшення роботи органів та систем організму, зміцненння здоров'я та формування рухових якостей досягається шля­хом організації корекційно-спрямованих занять, що передбачають розвиток просторово-орієнтовної діяльності, рухової сфери, здатності відчувати й оцінювати швидкість рухів, їхню амплітуду, ступінь напруження та розслаблення м'язів.

Плавання дає змогу долати недоліки фізичного розвитку хворих, асиметрії та непропорційності будови тіла, викривлення хребта, плоскостопості, порушення координованості, скутості рухів, сприяє ефективному загартовуванню. Під час занять з особами, яю мають вади зору, незалежно від віку та стану здоров'я, обов'язково слід застосовувати вправи для корекції та формування правильної постави; на гнучкість; координацію; точність; рівновагу; ритму; орієнтування; просту й складну рухову реакцію.

У процесі занять слід використовувати пропливання ко­ротких відрізків (5—10 м) для розвитку швидкісно-силових якостей осіб із порушеннями зору, оскільки вправи, що потребують статичних напружень великих труп м язів та значних нервово-м'язових напружень, для них протипоказані.