Фізичне виховання дітей з ослабленим здоров'ям

Відповідно до стану здоров'я, фізичного розвитку, рівня фізичної підготовленості всі школярі розподіляються (на підставі поглибленого медичного огляду) на три медичні групи: основну (що не має відхилень у стані здоров'я), підготовчу і спеціальну. Підготовча група формується з тих учнів, які мають незначні відхилення у фізичному розвитку і стані здоров'я (без істотних функціональних порушень), а також недостатню фізичну підготовленість.

Основними завданнями занять фізичними вправами з учнями цієї групи є зміцнення їх здоров'я, поліпшення фізичного розвитку і фізичної підготовленості і перехід в основну групу.

При вивченні і виконанні різних рухових дій, пов'язаних з підвищеними навантаженнями, вимоги до учнів знижуються. Матеріал навчальної програми проходять зі скороченням тривалості вправ і кількості їх повторень. Виключаються вправи, пов'язані з великими м'язовими напругами. Обмежується навантаження в бігу, стрибках, у вправах з обтяженнями, з подоланням перешкод в естафетах.

Рухові завдання для школярів даної групи можуть бути як груповими, так і індивідуальними.

До спеціальної медичної групи включають учнів, які мають такі відхилення в стані здоров'я, які є протипоказанням до підвищеного фізичного навантаження. Включення учнів до спеціальної медичної групи може носити як тимчасовий, так і постійний характер (залежно від виду захворювання і інших відхилень у стані здоров'я).

Основними завданнями фізичного виховання учнів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, є:

- зміцнення здоров'я, сприяння правильному фізичному розвитку і гартуванню організму;

- підвищення функціонального рівня органів і систем, ослаблених хворобою;

- підвищення фізичної і розумової працездатності;

- підвищення імунологічної реактивності і опорності організму як засобів боротьби з алергізацією, провокованою простудними захворюваннями і наявністю спалаху хронічної інфекції;

- формування правильної постави, а при необхідності її корекція;

- навчання раціональному диханню;

- освоєння основних рухових умінь і навиків;

- виховання морально-вольових якостей;

- виховання інтересу до самостійних занять фізичною культурою і впровадження їх в режим дня учня;

- створення передумов, необхідних для майбутньої трудової діяльності учнів.

Для вирішення цих завдань організовуються заняття лікувальною фізичною культурою (ЛФК). Конкретна програма занять складається вчителем фізичної культури разом з лікуючим лікарем.

Залежно від характеру захворювань учнів, віднесених до спеціальної медичної групи, рекомендується розділяти на підгрупи: із захворюваннями серця, верхніх дихальних шляхів і легенів, з аномаліями рефракції очей, з ожирінням, захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Основною формою фізичного виховання учнів з відхиленнями в стані здоров'я є урок, який будується за стандартною схемою: підготовча, основна і заключна частини. Проте він має свої принципові особливості. На відміну від звичайного уроку фізичної культури тривалість підготовчої і заключної частин збільшується. В підготовчій частині (до 20 хв) виконуються загальнорозвиваючі вправи (в повільному і середньому темпі), чергуючи з дихальними. Навантаження підвищується поступово; застосовуються такі вправи, які забезпечують підготовку всіх органів і систем до виконання основної частини уроку. Підбір вправ в основній частині уроку (20-22 хв) передбачає вирішення ряду завдань: оволодіння найпростішими руховими навиками, розвиток (в межах можливостей учнів) основних фізичних якостей. Найбільш широко використовуються гімнастичні вправи, які дозволяють дозувати фізичне навантаження, вибірково впливати на окремі органи і системи, м'язові групи і суглоби. Застосовуються також елементи жвавих і спортивних ігор, легкої атлетики і лижної підготовки.

Рухові режими для дітей з ослабленим здоров'ям рекомендується виконувати при ЧСС 120-130 уд./хв, з поступовим збільшенням інтенсивності фізичних навантажень в основній частині уроку і частоти пульсу до 140-150 уд./хв.

Рухові режими при ЧСС 130-150 уд./хв є оптимальними для кардіореспіраторної системи в умовах аеробного дихання і дають хороший тренуючий ефект.

Вчитель фізичної культури контролює навантаження за пульсом, диханням і зовнішніми ознаками стомлення дітей.

Окрім уроків використовуються і інші форми виховання учнів з відхиленнями в стані здоров'я: ранкова гігієнічна гімнастика; гімнастика до уроків, фізкультурні хвилинки під час загальноосвітніх уроків; фізкультурні паузи під час виконання домашніх завдань; жваві ігри невеликої інтенсивності на змінах, різні спортивні розваги на свіжому повітрі в літню і зимову пори року і ін.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Курамшин Ю.Ф. Методы обучения двигательным действиям и развития физических качеств. – Л., 1991.

2. Леськив А.Д. Планирование программного материала по предмету «Физическая культура» для учеников 10 – 11-х классов. – Тернополь: СМП «Астон», 2001.

3. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебник для институтов физической культуры. – М.: Физкультура и спорт, 1986.

4. Новосельский В.Ф. Методика урока физической культуры в старших классах. – К: Радянська школа, 1989.

5. Основи здоров’я і фізична культура. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-11 класи / Під. ред. М.Д. Зубалія. – К.: Початкова школа, 2001.

6. Теория и методика физической культуры: Учебное пособие / Под. ред. Ю.Ф. Курамшина, В.П. Попова. – Санкт-Петербург, 1999.

7. Холодов Ж.К., Кузнецов В.С. Теория и методика физического воспитания и спорта. – М.: Academa, 2001.

8. Шиян Б. Теория и методика физического воспитания школьников. – Тернополь: Навчальна книга – Богдан, 2002.