Модернізм (новітній, сучасний).

– Войовниче заперечення традицій культури Нового часу.

– Естетський аморалізм, естетське неподобство.

– Релятивізм – істин стільки ж, скільки думок, переживань.

- Радикалізм, ентузіазм, кипуча діяльність.

- Спрямованість до утвердження нових, штучно вироблених, спроектованих цінностей).

Провісником модернізму явилося мистецтво авангарду, генетично пов’язаного з експериментами, розпочатими імпресіонізмом та постімпресіонізмом (фовізм, кубізм, експресіонізм). Хронологічно початок модернізму співпадає із формуванням безпредметного мистецтва. Кожне нове покоління художників-модерністів неминуче відверталося від своїх попередників, заперечувало їхні досягнення, що неминуче приводило до руйнації цінностей самого модернізму. Виродження модернізму в масову культуру – його логічний кінець.

Масова культура.

Причини розвитку: - поява і розвиток засобів масової комунікації; - культура стає галуззю економіки (серійність культури); - відносна демократизація культури; - підвищення рівня освіченості мас; - збільшення часу дозвілля і т.п. Масова культура претендує на охоплення культури усього світу. Специфічні ознаки: - примітивність характеристики відносин між людьми; - зведення соціальних конфліктів до сюжетно цікавих сутичок “гарних” і “поганих” людей; - розважальність, кумедність, сентиментальність, орієнтованість на підсвідомі інстинкти; - формування в споживача спраги володіння, почуття власності, національних і расових забобонів, культу успіху, культу сильної особистості, і, водночас, культу посередності і т.п. Це ознаки кризи культури.

- Тотожність матеріальних і духовних цінностей.

- Засіб оброблення масової свідомості.

- Двоїстість: можливість ознайомитись з творами мистецтва і тим самим девальвація духовних цінностей.

- Перетворення мистецтва у видовище, різноманітні прояви поп-арта.

- Художнє життя підкорене величезній машині спекуляції і реклами.

Критика модернізму називає його “антикультурою”, сповненою демонічного і злобливого наміру. Але цього наміру немає в програмах модерністів, це – закономірний розвиток соціокультурної ситуації, відображаючої морально-етичний стан суспільства.

Постмодернізм – виникає з середини 70-х років 20 ст.

- Умонастрій “утоми”, розчарування в ідеалах і цінностях Відродження і Просвітництва з їх вірою в прогрес, торжество розуму, безмежність людських можливостей.

- Одночасно це розчарованість в ідеалах модернізму.

- “Ентропійний” стан культури, есхатологічні настрої, естетичні “мутації”.

- Взаємопроникнення стилів, еклектизм художніх мов.

- Вторинність образів.

- Іронічне відношення художника до своїх творів і самоіронічне – до себе.

- На відміну від прагнення модернізму до новизни, постмодерн прагне включити в контекст сучасного мистецтва весь досвід світової культури шляхом її іронічного цитування і коментування.

- Концепція світу як хаосу виливається в досвід освоєння цього хаосу як гри.

- Повернення до ідеалів краси як реальності, розповідності, сюжетності, гармонії.

- Відхід від модерністського екстремізму та нігілізму. Повернення до традицій.

- Акцент на комунікативній ролі твору мистецтва й осмисленні досвіду модернізму як одного з напрямків мистецтва.

- Плюралізм цінностей, адогматизм, антисистематизм.

- Краса – сплавлення чуттєвого, концептуального і морального.

- Мистецтво в цілому – єдиний безкінечний текст, створений сукупною творчістю.

- Свідоме переорієнтування з класичного розуміння художньої творчості на конструювання артефактів методом “склейок”, “аплікації”.

Сьогодні терміном “постмодернізм” позначають дуже широке коло явищ від так званого соц-арта (пародія на соц. реалізм) до естетизації кича (іронія на візуальних покидьків ЗМІ).

Людство стоїть перед проблемою складання нової картини світу, основні контури якої визначаться у 21 ст. Туди ж сягають і узагальнюючі естетичні системи, корені яких знаходяться у 20 ст.