IV. Культура в період кризи.

Освіта:

Ø Перехід на нові навчальні програми в 1966—1967 рр. (запро­вадження нових дисциплін: кібернетики, суспільствознавст­ва; генетики тощо).

Ø Завершення переходу до обов'язкової загальної середньої освіти (1976 р.).

Ø Ухвалення Верховною Радою «Основних напрямів реформ загальноосвітньої і професійної школи» (запроваджен­ня навчання дітей з 6 років;

Ø реорганізація 8-річних шкіл у 9-річні, а середніх — у 11-річні; згідно з цим документом важливе місце призначалося трудовому вихованню, була зафіксована помітна ідеологізація шкільного навчання).

Ø Знецінення знань.

Ø Зменшення кількості шкіл з українською мовою викладання.

Ø Збільшення кількості навчальних профтехосвітніх закладів.

Ø Створення на основі педінститутів Донецького, Сімферополь­ського та Запорізького університетів.

Ø Відкриття ряду нових інститутів.

Ø Збільшення кількості студентів майже в 2 рази.

Ø Зміцнення матеріально-технічної бази вузів (будівництво нових навчальних корпусів, гуртожитків, спортивних ком­плексів тощо).

Ø Недостатня якість підготовки спеціалістів (особливо на заоч­них і вечірніх відділеннях). Політизація освіти тощо.

Наука:

Провідний науковий центр України — Академія наук на чоліз Б. Патоном, яка складалася з трьох секцій: фізико-техніч-них і математичних наук, хіміко-техпологічних і біологічнихнаук, суспільних наук.

Неухильне зростання кількості дослідників в академічних установах.

Створення унікальної плавильної установки «Уран» для вивчення плазми й керова­ної термоядерної реакції; Використання теоретичних розро­бок математиків для розрахунку орбіт штучних супутників землі;

Відкриття механізму передачі генетичної інформації; створення автоматизованих систем проектування електрон­но-обчислювальних машин;

Винайдення нових марок високо-тривкого чавуну, безнікелевої антикорозійної сталі та ін

Удосконалення зв'язків науки з виробництвом.

Високий відсоток нереалізованих перспективних наукових розробок (за винятком ВПК).

Вихід у світ цікавих праць М. Брайчевського («Приєднання чи возз'єднання»), Ю. Бадзьо («Лист до російських та українських істориків»), 0. Апановича, І. Дзюби та ін.

Вихід у світ багатотомної «Історії Української РСР», «Історії українського мистецтвознавства», «Історії української літе­ратури», «Словника української мови», «Української Радян­ської Енциклопедії» тощо.

Недостатнє фінансування науки.

Література:

Збагачення української літератури новими творами 0. Гончара («Собор», «Берег любові», «Чорний Яр»), М. Стельма­ха («Правда і кривда», «Дума про тебе»), П. Загребельного («Диво», «Розгін»), І. Білика («Меч Арея»), історичними рома­нами Ю. Мушкетика, Р. Іванченка та ін.

Видання збірок віршів Д. Павличка, І. Драча, В. Коломійця, Б. Олійника та ін.

Велика популярність пісень, написаних на слова А. Малиш­ка («Пісня про рушник»), М. Ткача («Марічка»), М. Сингаївського («Чорнобривці»), Д. Павличка («Два кольори») та ін.

Не дивлячись на ідеологічний тиск, продовжували працюва­ти відомі письменники та публіцисти М. Руденко, В. Снегірьов, В. Стус, Є. Сверстюк, Л. Костенко тощо.

Посилення уваги українських письменників не лише до істо­ричних, але й до сучасних тем.

Мистецтво:

Новаторство у вітчизняному кінематографі (зародження нового напрямку в кіномистецтві — «поетичне кіно»).

Плідна праця кіно митців Ю. Іллєнка, С. Параджанова, К. Муратова, Л. Осики, 0. Савченка, Л. Бикова, І. Миколайчука та ін.

Вихід у світ яскравих кінострічок «Тіні забутих предків» С. Параджанова, «Білий птах з чорною ознакою» Ю. Іллєн­ка, «У бій ідуть самі старики», «Ати-бати йшли солдати» Л. Бикова, «Тривожний місяць вересень» Л. Осики, «Вави-лон-ХХ» І. Миколайчука та ін.

Позитивні зрушення в розвитку театрального мистецтва (плідна діяльність академічних драматичних театрів ім. І. Франка в Києві, ім. Т. Шевченка у Харкові, ім. М. Заньковецької у Львові, Київського театру опери та бале­ту ім. Т. Шевченка, Львівського театру опери та балету ім. І. Франка та ін.).

Яскравий талант майстрів сцени Н. Ужвій, Б. Ступки, А. Роговцевої тощо.

Втрата національного колориту в українському театрально­му мистецтві та кінематографі (активне витіснення українсь­кої мови тощо).

Удосконалення всіх жанрів музичного мистецтва (створення нових опер, оперет, симфоній, пісень тощо).

Діяльність сузір'я талановитих оперних співаків Д. Гнатюка, Є. Мірошниченка, М. Кондратюка, А. Мокренка, А. Солов’яненка та ін.).

Створення яскравих оперних творів «Тарас Шевченко», «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, «Мамаї», «Вій», «Шельме-нко-Денщик» В. Губаренка, «Украдене щастя» Ю. Мейтуса, «Лісова пісня» В. Корейка, «Назар Стодоля» К. Данькевича та ін.

Яскраві виступи українського народного хору ім. Г. Верьовки, капели «Думка», капели бандуристів України, Черкась­кого народного хору, Гуцульського і Буковинського ансамб­лів пісні і танцю тощо.

Плідна діяльність композиторів В. Івасюка («Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Водограй» та ін.).

Піднесення в українській хореографії, пов'язане з діяльні­стю державного ансамблю танцю України ім. П. Вірського, народних ансамблів «Ятрань» з Кіровограда, «Чорнобри­вець» з Миронівки, «Дарничанка» з Києва тощо.

Розкриття тем вітчизняної історії в українському образо­творчому мистецтві (роботи В. Задорожнього, М. Хмелька, М. Божія, Т. Яблонської, В. Полтавця тощо).

Плідна діяльність українських художників А. Горської, О. Заливахи, Г. Севрука, В. Мельниченка, скульптора і живо­писця І. Гончара та ін. (пошук нових ідей, національний колорит у творчості українських митців.

 

Заходи щодо подолання кризи в культурі:

1. Органи управління освітою роблять більш жорсткий контроль за навченими закладами
2. В народно - господарські плани було включено тезу що радянський народ став найосвіченішим в світі
3. Середня освіта з 1938 року стала загальною та обов’язковою
4. Зросла кількість студентів
5. Посилено контроль за роботою і впровадженням наукових досягнень
6. Спілки письменників, художників і композиторів повинні підтримувати офіційну ідеологію та оспівувати успіхи соціалізму
7. Посилюється виховна робота серед населення.